Слідкуйте за новинами

Про Африку і не тільки… З олівцем по ПАР (05.03.2013)

Дата: 06.03.2013

Передмова

Якщо ви спробуєте через український Гугл пошукати інформацію про цю африканську державу, ви знайдете не так багато інформації, а та що є, не виглядає цікавою, а головне свіжою.

З одного боку це зрозуміло, адже ПАР (Південно-африканська республіка, або просто Південна Африка) знаходиться дуже далеко від України, на крайньому півдні африканського континенту і не належить до пріоритетів української зовнішньої політики.

Що ми, українці, взагалі знаємо про ПАР? Що там був колись апартеїд, там багато золота, алмазів та СНІДу. Загалом ніби й усе. А як взагалі влаштована система влади у цій державі, як співіснують там білі і чорні мешканці, як виглядають міста і села – для нас взагалі не відомо.

Саме тому можливий тур до ПАР з метою ознайомлення з їхньою системою місцевого самоврядування та місцевого розвитку став для мене зовсім не сподіваним, але й дуже цікавим для того, аби розкрити, хоча б для себе таку далеку Південну Африку.

Дорога

Загалом – це  дорога на край світу, адже саме там знаходиться ПАР . Південніше тільки Антарктида, але там не має постійного населення. Вибір маршрутів може бути різним, але як мінімум одна пересадка необхідна. Виглядає найпростішим варіант через Дубай. Тим паче, що до Дубаю можна дістатись бюджетними авіалініями. Далі до Кейптауну, напевне найкращою авіакомпанією світу – Емірейт. Загалом від Києва до Дубаю – 5,5 години, а від Дубаю до Кейптауну – 9,5 годин польоту. Висидіти в літаку так довго досить важко, але загалом це того вартує. Загальна вартість квитків в обидва кінці в економ класі буде близько однієї тисячі доларів США.

Літаки у Емірейту всі новенькі та супер сучасні Боінг- 777, або Ербас А-340. Хороший сервіс, добра їжа і навіть безкоштовний алкоголь. Такого сервісу уже давно не має в інших авіакомпаніях.

Боінг 777 авіакомпанії Емірейт.

Боінг 777 авіакомпанії Емірейт.

В самій ПАР дуже гарні дороги (мається на увазі покриття). Вони не такі широкі, як у США чи в Європі, досить петляючи (адже багато гористих місцевостей), але мають дуже якісне покриття, яке не пливе на сонці і не створює надовбів від великих фур. Варто також пам’ятати, що громадський транспорт загалом розвинутий досить слабо, потрібно користуватись таксі, чи брати авто у прокат.

Дорога

Дорога

Природа

Природа країни просто вражає. Мені не вдалось проїхатись по всій країні, але навіть одна провінція , а це був Західний Кейп, вражає зміною природи: від океанічних узбереж Індійського і Атлантичного океанів, через вологі субтропіки та скелясті гори до пустельних рівнин.

Проїжджаючи дорогами ПАР ви можете побачити різноманітних антилоп, які виглядають з придорожніх кущів, цілі ферми страусів, європейські вишукані котеджі , жахливі у своїй бідності квартали чорношкірої бідноти, де помешканням служать, якісь будки із фанери, бляхи та картону. Контрасти тут на кожному кроці. І не тільки серед міста. Часом рухаючись курною дорогою через спекотну пустелю, де тільки колючі чагарники і якісь синюшні осоки раптом з’являється сліпучо червоний, синій чи жовтий кущ, весь в неймовірно красивих квітах! Звідки у нього вода для такого розкішного цвіту, чому він раптом зацвів серед цієї кам’янистої пустелі – невідомо. Так само і ферми. Раптом, за десятки кілометрів від міста, серед гір з’являється оаза – кілька гарних будівель, зелені газони, басейн, майданчик із кількома автівками – це ферма якогось білого африканця, що чи вирощує маслини, чи розводить кіз, вирощує виноград чи просто використовує свою ферму для прийому туристів, які хочуть побачити дику природу пустелі.

Гори

Гори


pustelya

Пустеля


ocean

Океан

Державний та територіальний устрій, місцеве самоврядування

Чи не вперше, я їхав у державу, про яку там мало знав. Мені було соромно за себе, що приїхавши до цієї дивовижної країни, зустрічаючись з місцевими політиками і чиновниками було складно зрозуміти структуру взаємовідносин між різними рівнями влади та їхні впливи на місцевий розвиток. Проте згодом все ставало більш зрозумілим. ПАР – досить децентралізована президентська республіка.

Главою держави і уряду є Президент. (правда такої кількості портретів президента  в кабінетах чиновників, як у нас не має і близько). Парламент складається із двох палат: національної асамблеї та національної ради провінцій[1]. Вибори національної асамблеї – пропорційні, до національної ради провінцій депутати обираються від провінційних рад.

Загалом ПАР, яка має близько 1,2 млн. квадратних кілометрів території десь під 46-48 мільйонів населення, складається із 9-ти провінцій.

В свою чергу провінції поділяються на райони (англійською звучить, як дістрік, на африкаанс – ще по-іншому), райони складаються із муніципалітетів. Муніципалітети є досить і досить великими утвореннями у які входять декілька міст та сільські території. В районі може бути 4-7 муніципалітетів, а в муніципалітеті один-два більших міста, 3-4 невеликих містечка і низка сільських територій із дисперсним розселенням людей. В провінції, де ми були середній муніципалітет – близько 30 тисяч населення та близько 2 тисячі квадратних кілометрів території!!!

На кожному рівні адміністративно-територіального устрою діють органи місцевого самоврядування: представницькі та виконавчі.

На рівні муніципалітету існує муніципальна рада, яка складається із депутатів, що обираються на виборах на пропорційній основі. Частина депутатів працюють в раді на повній основі і входять у виконавчий орган, частина – на частково оплатній основі. Мер муніципалітету обирається із складу депутатів, переважно від партії, що має більшість в раді.

На районному рівні ситуація виглядає складнішою, оскільки депутати на цьому рівні формуються за різними способами: частина обирається муніципальними радами, частина на загальних виборах. Принцип обрання від муніципальних рад – пропорційно партійному представництву у муніципальній раді. Такі підходи дуже ускладнюють структуру рад, але змушують до компромісу та взаємоузгодження дій і правлячу більшість і опозицію. Тим паче, що партійна більшість у районній раді може бути іншою ніж у якомусь муніципалітеті і іншою ніж у провінцій раді чи парламенті.

В усіх складових містах чи селищах муніципалітету є його представництва: у більших містах це цілі офіси, а у малих містечках, селищах – старости.

Між муніципалітетами та районом чітко розведені повноваження. За районним рівнем не має закріплених власних джерел надходжень, а лише кошти, які надходять із державного бюджету, які ідуть на виконання власних 7-ми повноважень, основними з яких і які цікаві для муніципалітетів є дороги та медицина. Керівник району своєю основною діяльністю вважає координацію зусиль муніципалітетів для їх співпраці у сфері місцевого розвитку, залучення інвестицій, раціонального використання природних ресурсів.

В нашому випадку, керівник такого району , як Іден, пан Вессі, показав справжню свою вправність у такій діяльності. Адже він не маючи прямого впливу ні адміністративного, ні фінансового на муніципалітети чи на підприємців, насправді є шанованою та впливовою людиною в усіх муніципалітетах, що входять до цього району.

Замальовки з натури

Муніципалітет Oudshoorn (Аудшурн -здається так звучить це у розмові). Територія – 3537 квадратних кілометрів, населення – 95933 особи, домогосподарств 21 тисяча. Типовий муніципалітет, який складається з дуже різноманітних за складом населення та структурою доходів містечок та територій. Тут є справді, за виглядом, середземноморські містечка з розкішними котеджами та бідні негритянські поселення.

Перше, що вражає, коли ти рухаєшся дорогою до головного міста муніципалітету, напівпустеля з великою кількістю страусових ферм. Тут їх безліч. Якщо не має ферми, то страуса можна побачити просто посеред пустельного ландшафту. Без сумніву страуси тут, як вугілля для Донбасу. На них формується основна частина економіки Аудшурну.

Ланцюжки доданої вартості, які формуються завдяки страусам виглядають приблизно так: вирощування страусів на фермі – мало трудових затрат наглядачів, але це потребує огорожі ферм, подачу води; забій страусів – обладнання цехів забою, патрання, здіймання шкіри, очистка пір’я; переробка продуктів страуса – використання яєць на харчові продукти, продажу на інші ферми для продукування страусів, виробництво яєчного порошку, використання шкаралупи яєць на різноманітні вироби, використання м’яса на споживання людьми, тваринами на фермах та сафарі-парках, використання шкіри; шкіра страуса переробляється на найсучаснішій фабриці на місці, при фабриці шкіри створені швейні виробництва, які виготовляють велику кількість продукції від поясів до взуття, від шкірянок до автомобільних аксесуарів.

Проте місцева влада зараз досить стурбована такою залежністю місцевої економіки від страусів і здійснює серйозні кроки щодо її диверсифікації – розвитку нових сфер послуг та виробництва. З цією метою тут підготовлено та ухвалено дуже цікаву стратегію розвитку – «Аудшорн – бачення 2030».

Розробка цієї стратегії повністю вписується у систему стратегічних документів розвитку у ПАР. Ще у  2008 році Національна планувальна комісія розвитку розробила Національний план розвитку до 2030 року. Стратегічною метою цього плану є – знизити рівень бідності та вирівняти в правах людей. І це не випадково. Незважаючи на те, що ПАР є найрозвиненішою економікою Африки, у ній більшість чорношкірого населення є дуже бідним і навіть із завершенням ери апартеїду ще не відбулось вирівнювання людей різних соціальних груп у правах, зокрема у правах на доступ до публічних послуг.

Ще однією інтегруючою метою цієї стратегії є підтримка лідерства та партнерства в усіх ланках суспільства.

На основі національної стратегії та стратегії розвитку провінції Західний Кейп, муніципалітет Аудшорна розробив власну стратегію розвитку до 2030 року. В стратегії муніципалітету є компоненти, які прямо спрямовані на людину: використання для розвитку енергії людей; покращення освіти; лідерство та партнерство.

Сферами реалізації стратегії є: економіка, соціальна складова, навколишнє середовище.

Цікавим виглядає гасло стратегії: «Великий Аудшорн – місце для роботи, навчання, гри і відпочинку.» (аналогіє можна вважати гасло Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області до 2020 року «Поділля – край де хочеться працювати, жити, відвідувати і повертатись!»)

У цьому гаслі фактично визначено стратегічні цілі, які визначають напрями перетворень: це створення робочих місць, передусім у сферах туризму, спорту, освіти та розвиток людського капіталу через навчання.

Фактично процес уже рухається у цьому напрямі, і ми це побачили на власному досвіді. Для туризму використовується усе: підземні печери, сафарі, ферми з дикими звірами і мавпами, дегустація вин, відвідання фабрик з виготовлення товарів зі шкіри страуса та фабрик народних промислів; створюються нові й нові стадіони, проводяться різні змагання та фестивалі. Перетворюються школи на справжні навчальні заклади з хорошою освітою, йде підготовка до створення власного університету.

Важливо те, що Стратегія не просто документ на полиці. ЇЇ впровадження супроводжується значною інформаційною підтримкою: під її гаслами проводяться різні публічні заходи, її вивчають у школах, популяризують серед потенційних інвесторів, тощо.

Проте, як і всюди є певна опозиція щодо дій влади. Так на зустрічі у муніципальній раді, де були присутні різні депутати та активісти різних середовищ було зауваження щодо контактів із Україною. Навіщо контактувати з країною, яка невідомо як далеко і не є провідною державою світу.

На що дуже емоційно і навіть пафосно відреагував керівник району (мер дістрікту, як вони його називають)  пан Вессі: «Ви питаєте, навіщо співпрацювати з Україною, навіщо їхати в Україну? Ви так думаєте, це ваше право. Але ми будемо це робити. Ми так довго виборювали право на вільне пересування, що вам нас не спинити. Добре, що в Україні уже є південно-африканське вино[2], але у нас є ще багато чого над чим ми можемо працювати разом із українцями. Ми відкриваємо ПАР Україні, ми відкриваємо Україну ПАР.»

Здається ця фраза, сказана паном Вессі, увібрала в себе багато мудрості місцевого політика і повністю відповідає стратегії розвитку муніципалітету. Адже дійсно, де шукати нові ринки і їм і нам, де шукати нових туристів, де шукати нові об’єкти для відвідування?

Ще один гарний приклад реалізації нових підходів щодо розвитку  муніципалітету – це школа з підготовки пілотів цивільної авіації у місті  Аудшорн. У цій школі готують пілотів … для Китаю. Вартість підготовки одного пілоту 75 тисяч доларів за 1,5 року. Планується довести кількість випускників до 400 на рік. І це в африканських сільських територіях! Просто тут була злітно-посадкова смуга, яка уже давно не використовувалась ні військовими ні цивільними літаками. І от проект приватної компанії щодо перетворення цієї споруди в школу пілотів отримав підтримку місцевої влади і разом вийшов гарний результат. Новий проект створив для місцевих мешканців 40 робочих місць, через рік їх буде уже 80. Компанія, що реалізує проект взяла зобов’язання в рамках своєї роботи готувати протягом кожного набору одного пілота та одного механіка з місцевих безкоштовно, якщо будуть такі кандидати. Один механік уже підготовлений. Це перехід на зовсім інший щабель соціального життя!

maslyny

Маслинова фабрика

Взагалі перебування у цьому муніципалітеті, спілкування з мером, його працівниками, людьми, що чекають прийому у офісі муніципалітету показали, що навіть в умовах проблем, які є значно серйознішими ніж у нас, можна шукати виходи для їх розв’язання. Для цього має бути бажання, відповідальність та переконання у необхідності дій, не зважаючи на ці проблеми.

Вища школа для дітей Муррей, додаткове підтвердження реальності змін.

Великий шкільний зал, накритий, напевне для шкільних урочистостей. Учнів  в залі десь під 100 осіб, усі в гарній шкільній формі. Посередні зали розставлені столи, де запрошені дорослі від різних установ: комуни, муніципалітету, управління освіти. Акція в рамках одного з компонентів стратегії розвитку «бачення 2030»: бути лідером в галузі розвитку, базованого на знаннях.

Почергово з трибуни виступають: мер, директор школи, «мама Роза» – британка, що заснувала тут школу, ще в часи апартеїду, різні чиновники. Періодично між виступами гостей співає шкільний хор з дітей.

Хор у 100 осіб! Співи –  просто потужні!!!

Акція присвячена введенню в дію великого проекту: огорожа шкільної території аби контролювати безпеку та доступ до школи.

Аби зрозуміти успіхи школи варто зрозуміти, що започатковувала школу в другій половині 80-тих британка, яку всі називають «мама Роза», яка навчала 42 дітей у цій найбіднішій території заселеній чорношкірими. Зараз у школі 980 дітей і це чи не найелітніша школа серед цієї частини району Іден.

Цікавим був виступ мера. Мер не з цього містечка, центр муніципалітету десь за 20 км! Але що він говорив і як він говорив! Це дійсно було класно. Мер напевне із родини вождів. Не зважаючи на свій малий зріст, він виглядає впевнено, говорить чітко, лиса голова в чітких симетричних шрамах від спеціальних процедур. «Ми, як муніципалітет дотримуємось обіцянок даних громаді. Ми дали можливість вам отримувати знання, аби випускники вашої школи могли вчитись в університеті.» Далі мова йшла про молодіжні обміни, про солідарність, стратегію розвитку, де є місце для всіх. Потім фотографування з учнями, причому з усіма, по черзі, оскільки не можливо усім увійти в кадр, а з найкращими учнями – фотографування було персональним.

Для мера це не важко, але для дітей із глибинки – це подія.

Школа

Школа

Замість епілогу

Це перші записки, зроблені по гарячих слідах, за результатами поїздки у Південну Африку 25.02 – 04.03.2013 року. Це лише один муніципалітет, лише окремі події. Є ще багато інших вражень та роздумів, які про стимульовані серйозними проблемами, що є у цій країні і можуть мати небезпечні наслідки, це передусім різка межа між бідними і багатими, які живуть поруч та повна політична влада у темношкірих африканців і повне домінування в економіці білих африканців. Складні проблеми. Але здається влада їх розуміє і намагається вирішувати. Принаймні в ПАР таких проблем між білим і чорним населенням, які були в сусідній Зімбабве не має. Сподіваюсь, що й не буде.

Анатолій Ткачук, Продовження буде.


[1] Можливі вади перекладу і насправді ці назви звучать по-іншому

[2] Це я у своєму виступі сказав, що 5 років тому ми й не знали, що в ПАР є гарне вино, а тепер із задоволенням його купуємо.