Університети, як агенти змін у регіонах і містах

(Перечитуючи свої записи на «відкритих днях регіонів та міст» Брюссель, 10.10.2017)

Ми часто, працюючи в регіонах, чуємо про «великий потенціал» місцевих університетів, який, на жаль, не використовується для розвитку регіонів. Проте, серед університетських працівників головною причиною такого стану справ вважають байдужість до цього місцевої/регіональної влади, яка не замовляє у них досліджень, а серед місцевої влади основною причиною вважають низьку спроможність місцевих ВИШів продукувати реальні пропозиції на потребу регіональної економіки чи соціальної сфери.

В ЄС такої проблеми ніби не існує, університети у своїй більшості включені у реальні дослідження і реальні інновації на регіональному та й на національному рівнях, хоча і там є свої складнощі, про які дещо розказують на таких зібраннях, як «відкриті дні».

Деякі ключові тези, які були озвучені на одній з пленарних сесій, присвяченій ролі університетів регіонального розвитку варто почути і обміркувати, що з цього можна взяти для України.

Про розумну економіку

Зараз розрив у розвитку між регіонами та містами продовжує зростати. Для цього є різні причини, але асиметрія у розвитку має зменшуватись. Це проблема не стільки сьогоднішня, це проблема і для майбутнього. Змінюються структури ринків, технології та матеріали, що суттєво впливає на зростання одних територій та занепад інших. Тому завдання регіональної влади мінімізовувати асиметрію. Для цього потрібне розуміння трендів та адекватні пропозиції для регіональної економіки. Такі дослідження та пропозиції мають і можуть готувати регіональні університети. Одним із пропозицій для зменшення розривів є розумна спеціалізація регіонів та інновації. Універи тут можуть грати значну роль, але за умови, що вони змінять парадигму діяльності: перейдуть від співпраці та обмінів між універами до співпраці з регіональними акторами – владою та бізнесом.

Фактично мова йде про поєднання університетської науки із практичними потребами регіону. Перехід регіональної економіки на інновації неможливий без науки і відповідної освіти.

Відтак освіта розглядається, як допомога впровадженню нових технологій чи ідей, а новаторство, як вимога до нової освіти.

З метою швидкої адаптації університетської освіти до вимог економіки, що швидко змінюється, зараз в ЄС підготували зміни до програм навчання для універів. Після затвердження цих змін Європейською Комісією, починаються переговори з університетами щодо впровадження відповідних програм.

Про перетворення університету у ключового агента змін, на прикладі університету Альто, Фінляндія[1].

Перетворення університетської мережі у Фінляндії почалось 10 років тому. Для посилення конкурентоспроможності фінської вищої освіти вирішили об’єднати 4 вищих заклади у нову структуру Альто – Університет Досліджень. Для такої реформи уряд виділив 1 млрд. євро.

Виділили новому вишу три найбільші сектори: енергетика (енергія), життя людини та природнє середовище, здоров’я і будівництво майбутнього.

Запросили до викладання в університеті професорів з інших країн і тепер це дуже престижний університет і центр наукових досліджень.

Університети сприяють процесу оновлення регіонів та міст.

В кожного регіону є програма спрямована на розвиток та оновлення регіону. Університети мають орієнтуватись на такі програми і пропонувати проекти, які досягають цілей оновлення.

Багато надсучасних галузей у Фінляндії з’явилось завдяки університетам. Проте і традиційні галузі кардинально змінились. Наприклад, у традиційну лісову промисловість університети принесли нові технології і додана вартість тут зросла у рази.

Ми зараз розуміємо, що людина народжується підприємцем, або ні, цього не можна навчитись. Але чи це дійсно так? Ми працюємо із студентами не тільки щодо їхньої освіти, а щодо їхньої активності самому творити справу. В університеті Альто із студентів зареєстровано 1 тисячу стартапів, на них звернули уваги до 500 венчурних фондів. Це бурхливий процес творення нового.

У Фінляндії ще 10-15 років тому ніхто з молоді не хотів бути підприємцем, зараз практично всі студенти мріють про власне підприємництво і ми даємо їм можливість творити та розвивати власні стартапи. Частина з них є вкрай потрібними для проривного розвитку в окремих регіонах, які відстають від інших.

Про приклади на одну тему, але різні результати[2]

Іспанія та Румунія повноправні члени ЄС. Останніми роками було проведено дослідження в Наварі (Іспанія) та північно-східній Румунії щодо ролі університетів у розвитку регіонів у яких вони знаходяться.

Всі розуміють, що регіональний розвиток має відбуватись на розумній спеціалізації регіону, так само якщо університети не матимуть чи не впроваджуватимуть розумну спеціалізацію, це не сприятиме їх авторитету та можливостям, приведе до розчарування людей.

Науковці люблять продавати навчальні посібники. Але це вже в минулому. Основна проблема у регіоні не відсутність посібників, а у ідеях та людях, здатних реалізувати ідеї розумної спеціалізації регіону.

Важливо визначити для університету пріоритети для власної розумної спеціалізації, яка б корелювалась із розумною спеціалізацією регіону.

Приклад різного результату Румунія і Іспанія:

В північно-східній Румунії пріоритетом визначили науку. Регіональний університет, використовуючи європейські фонди та підтримку уряду став серйозним науковим центром, тепер тут є науковці, але … немає можливості перевірити цю науку в реальній промисловості. Адже в цьому регіоні немає ні професійної освіти, де готують людей для роботи в індустріях, ні підприємств, де щось продукується, де можна щось впровадити із наукових здобутків університету.

Виявилось, що зараз університет надто відірвався від регіону. Він ніби у безповітряному просторі, регіон порожній, а університет дуже продвинутий.

Натомість у Наварі (Іспанія) університет зорієнтувався на прикладні технології та промислові розробки з використанням новітніх технологій та інновацій.

Це дало дуже гарний результат, оскільки в Наварі є підприємства і є кадри, здатні освоїти ці розробки. Поєднання наукових розробок місцевого університету та регіональних індустрій створило нові можливості для розвитку регіональної економіки, що в свою чергу різко збільшило можливості університету щодо впровадження наукових розробок у реальне життя.

Освіта та підприємництво

Сьогодні університетська освіта стає важливою і з точки зору нового підприємництва, через орієнтованість молоді на початок свого підприємництва завдяки стартапам. Але, не усі стартапи стають успішними. Ми маємо вчити наших дітей тому, що життя повне ризиків. Бізнесмен завжди йде на ризик, адже без ризиків підприємництво не можливе.

Колишній чемпіон Ф-1 став підприємцем і отримав нагороду уряду Австрії за успішне підприємництво. Отримуючи нагороду, він сказав приблизно таке: «Присвячую її тим, хто ризикував, розорювався і починав знову.»

Тому досвід тримати удари долі через невдачі у стартапах під час навчання в університетах також є важливою складовою сучасної освіти.

Фінансування та інновації в університетах[3]

Ми вже неодноразово говорили, що університети не тільки навчальні, але й наукові, дослідницькі заклади. Проте, тут є свої складності, як забезпечити стабільне фінансування досліджень?

Фінансування досліджень університетів здійснюється відповідно до їхнього досвіду, результатів досліджень, оцінки їх діяльності іншими університетами. Тобто, є певні індикатори, за якими можна оцінити успішність університетів у дослідженнях і знизити ризики від можливого неефективного використання коштів на дослідження. Проте, зараз вкрай важливі непросто поточні дослідження, а в першу чергу інноваційні.

Інноваційне фінансування здійснити ще складніше, через складність отримання індикаторів щодо його результативності. Створюється певне замкнене коло, немає фінансування інновацій – немає інновацій, немає інновацій – немає фінансування.

Фінансування поточних наукових досліджень в універах неможна замінювати фінансуванням інновацій, адже це створює ризик для самих поточних досліджень, які є складовою освітнього процесу. Саме тому співробітництво університету та регіональної влади щодо інновацій для регіонального розвитку є важливим і для університету, і для регіону.

Створення та продовження співробітництва між університетом та регіоном довгий час дуже складно, але то важливий ключ для регіонального зростання. Ключовим фактором розумної спеціалізації є освічені кадри та людські таланти, які продукують інновації.

Стратегія розумної спеціалізації дуже ефективний засіб для того аби йти вперед.

Гроші потрібні усім, але багато грошей без мереж співробітництва, без політичної підтримки на національному та регіональному рівнях нічого не вирішать. Сьогодні головним у розвитку є Кадри, Науково Дослідні та Дослідно Конструкторські Роботи, які знову ж таки потребують якісних кадрів.

Trast, Time, Talent – гасло університетського регіонального хабу інновацій та розумної спеціалізації Європейського інституту інновацій та технологій.

Інтеграція знань та технологій – основне завдання для розумної спеціалізації регіону у нових умовах. Саме для цього співробітництво регіональних університетів та власне регіону просто необхідне.

Спогад на тему інтеграції знань та технологій:

Пам‘ятаю на МІГ-29 перших моделях ми мали проблеми із НВЧ фільтром. Він був правильно розрахованим, забезпечував необхідні параметри, але абсолютно був нетехнологічним. Резонатор пропалювався в кубику алюмінію, який потім припаювався на хвилевід. Перша проблема – пропалити резонатори можна було на електроерозійному станку в машинному маслі. Дуже нетехнологічно. Трішки більше струму чи швидша подача і резонатор не забезпечує параметрів і потрібно викидати готовий фільтр, бо лише при перевірці параметрів це можна побачити. Проблема друга – корозія алюмінію через те, що із глухого резонатору не можливо вимити флюс, а він руйнує алюміній. Ми довго бились над технологією виготовлення, але не виходило. Довелось змінити конструкцію, яка дала змогу застосувати набагато дешевші та ефективніші технології і ми забули про проблему. За цю роботу я отримав десь рублів 50 премії.

Висновок для України

В Україні, на жаль, забезпечити якісь реальні зв‘язки регіональних університетів з регіональним розвитком поки що не надто вдається.

Проте, можна спробувати започаткувати таку ідею: область дає змогу місцевому університету підготувати проект регіонального розвитку, що випливає із регіональної стратегії за всіма правилами громадської участі та конкурсності. На це може бути зарезервовано певну суму у межах квоти регіону відповідно до якогось технічного завдання, що випливає із плану реалізації регіональної стратегії і спрямованого на інновації. Радники з регіонального розвитку проекту U-LEАD могли б методично допомогти скоординувати таку роботу. За результатами підготовки такого проекту по-перше буде видно спроможність регіонального університету, по-друге – це буде першим кроком співробітництва між ОДА та університетом у розвитку, по-третє це стимулюватиме університет до прикладної науки та інновацій для регіону.

Анатолій Ткачук

[1] Голова в минулому комітету регіонів ЄС Марку Марккула, професор універу Альто.

[2] Джон Едвардс Вища освіта та розумна спеціалізація

[3] За виступом Коена Йонкерса