3 лютого 2010 року Харківська та Дніпропетровська обласні ради висловили недовіру відповідно Голові Харківської ОДА Авакову А.Б. та Голові Дніпропетровської ОДА Бондарю В.В.

На диво швидко ці рішення стали ніби формальною підставою  видання Президентом України Віктором Ющенком указів «про відставку Авакова А.Б» за № № 116/2010 від 05.02.10  та «про звільнення Бондаря В.В.» № 101/2010 від 04.02.10 року на підставі відповідно частини 10 та 9 статті 118 Конституції України.

За дивним збігом обставин обидва голови ОДА невдовзі перед тим офіційно заявили, що підтримують в другому турі виборів Тимошенко Ю.В.

Як відомо перед другим туром ще один з голів ОДА (хоружівський земляк Віктора Андрійовича та голова Одеської ОДА) публічно виступив у підтримку Януковича В.Ф., але щодо нього не було жодного реагування ні з боку Одеської облради, ні з боку Президента України.

Цікавою деталлю останніх кадрових указів Президента Ющенка, зокрема щодо Авакова А.Б. є те, що Авакову та ж сама Харківська обласна рада висловлювала недовіру принаймні двічі, але жодного разу такі рішення обласної ради не призводили до видання відповідного указу.

Мені довелося працювати в Секретаріаті Президента України на посаді Радника Президента України - керівника Головної служби регіональної та кадрової політики в 2006 році, коли після парламентських та місцевих виборів у Верховній Раді було створено коаліцію ПР, КПУ та СПУ і Прем’єр-Міністром України було обрано Януковича В.Ф., тоді ж Партія Регіонів отримала більшість мандатів в обласних та районних радах східних та південних областей України.

Протягом перших кількох місяців діяльності новообраних рад у цих областях було зафіксовано близько 50 випадків висловлення недовіри головам місцевих державних адміністрацій, у тому числі і голові Харківської ОДА, Луганської ОДА, Херсонської ОДА.

У багатьох випадках, навіть за наявності подання від Кабінету Міністрів України про звільнення голови ОДА чи РДА, укази про звільнення не виходили, оскільки при висловленні недовіри, обласні чи районні ради виходили за межі своїх повноважень, визначених у Конституції України.

Отже, аби зрозуміти, алгоритм звільнення голови місцевої адміністрації слід дуже уважно почитати статтю 118 Конституції України, зокрема частини 4,6,9,10.

Процитуємо ці частини:

 частина 4. «Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.» - це означає, що Президент розглядає питання призначення чи звільнення голови МДА виключно за наявності подання від Кабінету Міністрів України, тобто рішення Кабінету Міністрів, а не листа Прем’єр-міністра.

частина 6. «Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.» - це означає, що рада не може заслуховувати голову МДА та приймати рішення поза делегованими радою повноваженнями. Перелік делегованих повноважень визначено у статті 44 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»

частина 9. «Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь» . Ця норма означає, що Президент України на підставі відповідного подання Кабінету Міністрів, підготовленого за розглядом отриманих від ради документів, може прийняти рішення про звільнення голови МДА, а може і відмовити у звільненні, пояснивши причини відмови.

частина 10. «Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.» Це єдиний випадок, коли звільнення голови МДА є обов’язковим, але за умов, що: по-перше недовіра, висловлена радою у межах делегованих повноважень і у порядку розгляду питання недовіри, визначеному законом «Про місцеве самоврядування в Україні»; по-друге є відповідне подання Кабінету Міністрів України Президентові України на звільнення з посади голови МДА.

Саме цей алгоритм розгляду Президентом України питання про недовіру голові МДА є логічним і таким, що випливає із змісту конституційних норм. Якщо ж дотримуватись логіки, що рада може висловити недовіру голові МДА з будь-якого приводу, то можна припустити, що достатнім приводом для недовіри може бути зміна зачіски голови МДА чи придбання для своєї онуки собаки або котика!

Що ж відбулось з «недовірами» Авакому та Бондарю насправді і наскільки процедура їх звільнення відповідає вище викладеному?

Харківська обласна рада прийняла Рішення від 03 лютого 2010 року  № 1578-V, яке називається «Про висловлення недовіри голові Харківської обласної державної адміністрації». Принаймі із назви зрозуміло предмет рішення, чого не скажеш про рішення Дніпропетровської обларади.

Проте цікавим є обґрунтування відставки(цитата досить довга, але промовиста): «Враховуючи наведені під час розгляду та обговорення питання “Про звернення Харківської обласної ради до Верховної Ради України, Президента України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Центральної виборчої комісії України, Парламенту Грузії, Парламентської асамблеї Ради Європи, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи щодо забезпечення прав громадян на вільне волевиявлення у II турі виборів Президента України” факти адміністративного тиску на працівників бюджетних установ, організацій, комунальних підприємств та інших суб’єктів господарювання з боку голови Харківської обласної державної адміністрації, та, за його ініціативою, його заступників, керівників структурних підрозділів ХОДА, їхнього незаконного втручання у виборчий процес, засвідчення фактів використання адміністративного ресурсу, за ініціативою фракції Партії регіонів, фракції Комуністів, постійних комісій з питань екології, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, з питань науки і освіти, з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму, з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства, з питань планування соціально-економічного розвитку регіону, з питань забезпечення прав людини, свободи слова та інформації відповідно до статті 118 Конституції України, статей 43 та 72 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Указу Президента України від 16 жовтня 2009 року № v1193227-09 “Про забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України, прозорості та відкритості виборчого процесу на чергових виборах Президента України” обласна рада

ВИРІШИЛА:
1. Висловити недовіру голові Харківської обласної державної адміністрації Авакову А.Б.»

Навіть не юристу зрозуміло, що Харківська обласна рада вийшла за межі власних повноважень, присвоїла собі прокурорські функції і прийняла рішення, яке не відповідає ні Конституції України, ні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відтак жодних правових наслідків це рішення мати не може.

Я переконаний, що це розуміють і усі працівники Секретаріату Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України. З таким же самим успіхом, голова обласної рад міг написати листа на ім’я Президента України, чи Прем’єр - міністра з інформацією, про можливе порушення Аваковим виборчого законодавства.

Відповідно, як реагування на такий лист могла б бути створена комісія на чолі з Головдержслужбою, яка б провела службове розслідування і внесла Кабінету Міністрів рекомендації щодо накладення відповідного стягнення, якщо підстави для цього були б встановленими.

Отже, у випадку звернення Авакова А.Б. до суду про визнання указу про його звільнення не законним, такий указ дійсно буде визнано не законним.

Ще більш цікавим є рішення Дніпропетровської обласної ради, яке називається : «Про звернення Дніпропетровської обласної ради щодо забезпечення реалізації конституційних прав виборців Дніпропетровської області при підготовці та проведенні повторного голосування з виборів Президента України 7 лютого 2010 року»

Відповідно до статей 5, 69, 71 Конституції України, статті 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України „Про вибори Президента України”, з метою забезпечення реалізації конституційних прав виборців Дніпропетровської області  при підготовці та проведенні повторного голосування з виборів Президента України 7 лютого 2010 року, обласна рада вирішила:

4. Згідно зі статтею 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, статтями 3, 6, 9, 34 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, за неналежне виконання своїх повноважень з керівництва на території області органами, підприємствами, установами та організаціями, що призвело до спаду виробництва, зростання безробіття, цін на продукти харчування і товари першої необхідності, погіршення життя населення області, збільшення недовіри громадян до органів влади всіх рівнів, висловити недовіру голові Дніпропетровської обласної державної адміністрації Бондарю Віктору Васильовичу.

Надіслати Президентові України це рішення обласної ради для вжиття відповідних заходів.»

Отже і у випадку з недовірою до пана Бондаря В.В. Дніпропетровська обласна рада «погарячилась». А обґрунтування взагалі містить винятково оціночні судження і зовсім не стосується делегованих радою повноважень.

І в першому і в другому випадку на рішення Харківської та Дніпропетровської обласних рад мало б бути реагування місцевої прокуратури, але аж ніяк не видання Президентом України указів про звільнення цих посадових осіб.

Замість післямови.

Сідаючи за написання цього матеріалу я усвідомлював, що відразу дехто спробує використати цю публікацію із своєю метою.

Моя ж мета тут одна - звернути увагу усього політикуму, як переможців так і переможених на небезпечний прецедент породжений цими указами.

Не можна руйнувати основ державної влади. Я це говорив ініціаторам «недовір» в 2006 році і повторюю сьогодні. В демократичній державі, опозиція стає владою, так само, як влада стає опозицією. Руйнуючи  основи  влади, перебуваючи в опозиції, ви створюєте собі ж проблеми у майбутньому.

Чому ці укази мають бути скасованими і хто в цьому має бути найбільш зацікавленим?

Не скасувавши ці укази ми отримаємо небезпечний правовий прецедент - місцева рада може висловити недовіру голові МДА з будь-яких політичних міркувань і Президент буде змушений знімати такого голову з посади.

Враховуючи той факт, що у більшості регіонів України в Віктора Януковича політична підтримка є м’яко кажучи недостатньою, а в місцевих радах більшість не належить Партії Регіонів, можна припустити блокування роботи новопризначених голів МДА через перманентні «недовіри».

Ще один аргумент для скасування цих указів, це судовий розгляд. Гіпотетично уявляємо ситуацію, що і Бондар В.В. і Аваков А.Б. звертаються до суду. Розгляд, апеляція, касація можуть тривати досить довго. За цей час у області призначать інших голів ОДА, а потім виходить судове рішення про незаконність указів, яке слід виконувати.

В новітній історії України такий прецедент уже був. Ще за Президента Кучми Л.Д. в 2002 році було звільнено голову РДА у одній із південних областей України за корупцію. Людина подала до суду і оскаржила факт корупції. Суд визнав, що протокол про корупцію складено не законно, отже відпала правова підстава указу про звільнення. На той час уже не тільки вдруге змінився голова РДА, але й Президентом України уже був Не Кучма Л.Д., а Ющенко В.А..

Для виконання рішення суду довелось уже Президентові Ющенку В.А. видавати укази про звільнення призначеної ним особи, відновлення на посаді незаконно звільненого і звільняти його за власним бажанням з відповідними виплатами компенсацій за попереднє незаконне звільнення.

Історія із звільненням названих вище голів ОДА є ще одним показовим доказом необхідності виведення цих посад із розряду політичних і перетворення їх на державних чиновників високого рівня, як це і було передбачено проектом закону №1311 про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та проектом №1313 про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який врегульовував питання взаємовідносин органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій.

Ці законопроекти вносились Президентом України і їх ухвалення було однією з вимог внесення кандидатури Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко після позачергових виборів парламенту. Народні депутати спочатку проголосували за ці проекти в першому читанні, але далі їх так і не прийняли, а шкода. Сьогодні б наявність такого правового регулювання формування та діяльності місцевих державних адміністрацій, як це передбачалось згаданими проектами було б важливим елементом стабілізації усієї системи публічної влади.

Весною 2010 року відбудуться нові вибори депутатів місцевих рад, не вирішивши проблеми цих указів, не ухваливши згаданих вище законопроектів ми можемо отримати знову період напружених відносин між радами та МДА.

Анатолій Ткачук, народний депутат України 1-го скликання.

10.02.10