Слідкуйте за новинами

Чи похоронять децентралізацію депутати обласних рад?

Дата: 31.05.2016

Чи похоронять децентралізацію депутати обласних рад?

Замість вступу

Обласні ради в Україні є дещо специфічними органами місцевого самоврядування. Вони за нашою Конституцією мають представляти спільні інтереси територіальних громад і тому не є представницьким органом регіонального рівня. Ці ради не мають своїх виконавчих органів, а певні повноваження надані радам Конституцією та законами по суті виконуються відповідними обласними державними адміністраціями, які в своїй особі поєднують повноваження органу виконавчої влади та виконавчого органу відповідної обласної ради. Така, не зовсім логічна схема, довгий час викликає незадоволення, тому в Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади №333-р від 01.04.2014 року передбачено суттєву зміну системи органів публічної влади на регіональному рівні, а саме наділення обласних рад додатковими повноваженнями і власними виконавчими органами. Бюджетна децентралізація 2014 року наділила області додатковим ресурсом – 10% податку на прибуток юридичних осіб, а Закон «Про засади державної регіональної політики» надав обласним радам повноваження у прийнятті стратегії розвитку області, плану її реалізації, створенні агенції регіонального розвитку області.

Здавалося б, обласні ради мають бути зацікавлені у проведені реформи і далі, аби досягнути результатів, про які вони ніби мріяли багато років.

Реалії

Направду, обласні ради, говорячи про необхідність децентралізації у 2015-му, а тапер і в 2016-му році показують, що вони розуміють децентралізацію дещо по-іншому, ніж це записано у згаданій вище концепції. Вони б хотіли повноважень собі, а не розширення можливостей для територіальних громад, інтереси яких за Конституцією вони мають представляти.

Це було особливо помітно при затвердженні Перспективних планів утворення спроможних територіальних громад, коли низка обласних рад відверто саботували процес затвердження цих планів своїми рішеннями. Варто зауважити, що Закарпатська обласна рада так і не спромоглась затвердити такий план. Така позиція облрад, а точніше обласних депутатів, призвела до того, що повноваження обласних рад у процесі утворення об‘єднаних територіальних громад законодавцем було дещо обмежено.

Проте, цей тривожний для обласних рад сигнал якось пройшов мимо обласних депутатів. Нові скликання облрад показали, що політиканство є більш важливим для регіонального рівня представницьких органів ніж стратегія розвитку, прозорий розгляд проектів регіонального розвитку в області, ініціювання промоції регіонів, тощо. В 2016-му році, через два роки війни з сепаратистами та російськими військовими на Донбасі, обласні ради почали виходити за межі своїх повноважень, як у свій час робила Донецька чи Луганська обласні ради, які творили свою окремішність від решти України і сприяли сепаратизму.

Не так давно ми уже говорили про ініціативи Закарпатської обласної ради, тепер підійшла активність Одеської облради.

Одеська обласна рада 26 травня 2016 року поставила напевне рекорд прийняття звернень до центральних органів влади України. Їх було аж сім!

Найбільш цікавим є звернення щодо укладання угод між Урядом та обласними радами, обласними державними адміністраціями про розподіл повноважень між цими органами.

Із звернення Одеської обласної ради до Президента України Порошенка П.О., Прем’єр-міністра України Гройсмана В.Б. щодо необхідності укладання договорів про розподіл повноважень між Кабінетом Міністрів України, обласними державними адміністраціями та обласними радами (Додаток до рішення обласної ради від 26 травня 2016 року № 157-VII) «Найбільш ефективною моделлю взаємовідносин між Урядом та областями є укладання договору між Кабінетом Міністрів України, обласними державними адміністраціями та обласними радами, який забезпечить: – угоду між Урядом та областями стосовно розподілу повноважень, що дозволить сформувати нову, динамічну та ефективну регіональну політику та надасть змогу вирішити як глобальні питання, характерні для всіх областей України, так і врахувати специфіку кожної окремої області; – чіткий розподіл повноважень, що надасть змогу реалізувати адміністративно-територіальну реформу та підвищить ефективність управління на місцях. Враховуючи викладене, просимо:

1) Розглянути питання переходу до договірних відносин між Урядом, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в контексті розмежування повноважень та реформування місцевого самоврядування.

2) За узгодженням із обласними радами підготувати проекти змін до законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про місцеві державні адміністрації”, Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів щодо запровадження договірних відносин між Кабінетом Міністрів України, обласними державними адміністраціями та обласними радами.»

Виникає принаймні декілька запитань до авторів звернення:

  1. Чи читали вони Конституцію України, яка визначає принцип розподілу повноважень і, зокрема, частину 2 статті 19?
  2. Чи знають вони, що обласні державні адміністрації діють в системі виконавчої влади, у якій вищим органом є Уряд?
  3. Чи є в обласній раді юридична служба, яка б вказала на юридичну слабкість формулювання звернення?
  4. Чи задумувались депутати обласної ради над тим, що Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні і вона наділена повноваженнями Конституцією та виборцями, які проголосували за народних депутатів України, і не повинна узгоджувати свої законодавчі рішення з обласними радами, тим паче, в порушення Конституції України?
  5. Чи думають депутати обласних рад взагалі, що їхні рішення, які виходять за межі повноважень цих рад, сприятимуть формуванню громадської думки, що таким радам слід надавати більше повноважень?
  6. Чи знають депутати про унікальний Закон України «Про асоціації органів місцевого самоврядування» і виписані там процедури ініціювання та ведення консультацій з Урядом?

Які ризики від такої політичної активності обласних рад?

Саботаж обласними радами ухвалення Перспективних планів утворення спроможних громад уже показав спосіб реагування на це з боку Уряду та парламенту. Саботаж чи шантаж зовсім не сприяють законному отриманню додаткових повноважень. Не використання легальних способів діалогу з Урядом, а перетворення засідань облрад в політичні заяви викликає лише недовіру до цих рад.

В 1994 році обласні ради отримали купу повноважень, і навіть голова обласної ради обирався прямими виборами і керував виконкомом ради. Але ради не змогли використати ці повноваження. Політиканство, у яке вони вдарились, призвело до розхитування ситуації в державі. І уже в 1995 році обласні ради позбулись власних виконкомів та значної частини повноважень.

Історія вчить, що вона нікого не вчить? Це напевне не правильно. Що отримають обласні ради та обласні депутати від такого політиканства? Те, що в Конституцію точно не будуть внесені зміни в частині виконавчих органів обласних рад, і в законах не буде розширюватись перелік повноважень обласних рад. Державі не потрібні додаткові ризики в умовах війни на Донбасі.

Децентралізація в Україні відбувається попри опір політиканів, чиновників районного чи обласного рівня. Кожне подібне рішення обласної ради лише переконує суспільство та політиків і урядовців у тому, що навряд чи є першочерговим надавати право обласним радам утворювати власні виконкоми.

А. Ткачук

31.05.16

Поділитися