Міста та території в умовах воєнної небезпеки: сьогодні і завтра. Міркування.

Триваюча війна росії з Україною яскраво підсвітила проблему стійкості міст, і не тільки до прямих штурмів на лінії фронту, але й до зростаючих загроз у «глибокому» тилу.

На лініях бойового зіткнення міста стали основними опорними центрами оборони, які за природою своєї забудови уже є укріпленими районами. Саме у містах наші бійці найдовше забезпечували оборону і саме тут росіяни втратили найбільше своїх військових. Така роль східних міст, як фортеці, призводила по суті до їх тотального руйнування ворогом. Сьогодні навіть складно уявити чи є якісь можливості або і резонні потреби відновити міста, які були безжально стерті вщент, у випадку звільнення цих українських територій.

Проте наші міркування будуть стосуватись іншої категорії міст. Тих, які не знаходяться безпосередньо на лінії фронту, але які щобільше піддаються жорстоким атакам країни агресора. В першу чергу мова йде про атаки по цивільній, енергетичній інфраструктурі. Найбільше від таких ударів потерпають Херсон, Харків, Запоріжжя, Одеса, Київ, Дніпро, Чернігів та Суми. Відсутність електроенергії тут часто супроводжується відсутністю води та теплопостачання. Найбільш показовим є приклад Києва. Умовно тилове місто, столиця європейської держави, на четвертому році війни перебуває на межі колапсу всіх основних систем життєзабезпечення міста. Міські висотки (тут звичайно окрема «подяка» міській владі і забудовникам) стали найменш комфортними для проживання будинками. Не працюючі ліфти, відсутність електропостачання це і відсутність можливостей приготувати їжу, відсутність теплопостачання робить квартири киян не придатними для життя. 

Сподіватись, що ці проблеми можна швидко  і розумно вирішити, навряд чи реально. У випадку розмороження основних будинкових опалювальних систем, цей колапс буде просто катастрофічним за наслідками і перспективами щодо відновлення. Пригадується ситуація у Алчевську в двотисячних роках. Тоді без війни і обстрілів досить невелике східноукраїнське місто відновлювало свої системи опалення всією Україною досить тривалий час. 

З іншого уже боку фронту є місто Донецьк, також у минулому процвітаюче місто-мільйонник, яке залишилось без нормального водопостачання та водовідведення. Є приклад Миколаєва, коли росіяни розбили системи водопостачання і місто отримало масу супутніх проблем.

Отже, так виглядає, що гіркий і трагічний досвід цієї війни спонукає нас до перегляду підходів щодо урбанізації, житлового будівництва та енергозабезпечення.

МІСТА

1. Великі чи малі міста?

Урбанізація та розвиток міст за останнє століття сформував розуміння, що власне найбільші міста є місцями найвищої економічної спроможності, саму тут формується основна частина національних ВВП, саме вони найшвидше зростають і «витягують» більшість кваліфікованих людських ресурсів з суміжних територій. Париж, Лондон, Нью Йорк, Токіо, Сан Пауло, Дакка, Шанхай… В українському просторі, це передусім, Київ, Харків, Дніпро, Донецьк, Одеса та Львів. І саме ці українські міста зараз є головними мішенями для російських атак. Території, які завжди ототожнювались з престижем, комфортом та можливостями, умить стали найбільш вразливими.

Можна звичайно стверджувати, що це лишень наслідок війни, але… тренди зниження якості життя у великих містах проявляються останніми десятиліттями у багатьох країнах Європи, та й наша столиця у цьому сенсі не пасла задніх. 

У Європі останні десятиліття спостерігається чітка тенденція: великі міста (Варшава, Берлін, Париж, Стокгольм) сповільнили приріст населення або навіть втратили його, тоді як малі міста та приміські зони зростають. Це класичні процеси субурбанізації (розвиток передмість) та руралізації (переїзд у села з міським способом життя).

• Субурбанізація — головний процес у Європі: великі міста стагнують, а передмістя зростають.
• Руралізація — другорядний, але помітний тренд: села з міським рівнем послуг приваблюють нових мешканців.

В Україні ці загальноєвропейські тренди не відчувались (чи радше майже не відчувались, хоча навколо великих міст почали стихійно і невпорядковано зростати сучасні поселення одноповерхової забудови) до початку війни. 

Зараз в умовах руйнування системи життєзабезпечення великих міст, процес субурбанізації чи рурализації може суттєво прискоритись.

Тут варто також зауважити, що економіка також здійснює свою дифузію із власне великого міста у міста другого ярусу, які створюють разом з головним містом – агломерацію, у якій і перерозподіляється населення та економічний розвиток.

Малюнок 1. Паризька агломерація

2. Централізована інфраструктура

Централізована і переважно радянська інфраструктура завжди була перевагою для великих міст. Щільна забудова, висотні будинки, все це зменшувало витрати на водопостачання та водовідведення, громадський транспорт. Ще років 20 тому урбаністи показували наскільки це ефективніше відбувається у європейських містах із щільною забудовою у порівнянні з американськими де житлова забудова передусім малоповерхова.

Проте війна наочно і переконливо засвідчила вразливість такої централізованої інфраструктури забезпечення основних послуг – водопостачання, водовідведення, теплопостачання, енергопостачання. Найбільш показовим тут виявився приклад київської Троєщини. Мікрорайон на 500 тисяч жителів в одну мить залишився без усіх ключових послуг – електрики, водопостачання, водовідведення, теплопостачання. Проблема інфраструктури тісно пов’язана із щільністю та висотністю житлової забудови. 

 

Малюнок 1. Приклад висотної забудови у Києві.

3. Висотна житлова забудова

Ракетно-дронові атаки на українські міста, показали що найбільш вразливими виявились саме висотні будинки. У них частіше попадають безпілотники і ракети не тільки від умислу/націлювання, а й через те, що вони летять низько, а їх траєкторія не завжди точно розрахована, так само дрони чи ракети можуть влетіти у верхні поверхи таких будинків під впливом РЕБ чи після збиття. 

Малюнок 2. Попадання безпілотника у висотку. Київ.

Висотні житлові будинки за відсутності електроенергії стають пасткою для жінок з дітьми та маломобільних груп населення – інвалідів та літніх людей. Без ліфта останні залишаються повністю відрізаними від можливостей покинути квартиру чи повернутись. 

Враховуючи досить значне число автомобілів, які належать жителям таких висоток, навколишній простір біля будинків практично всюди заповнений припаркованими авто, що суттєво ускладнює пожежно-рятувальні дії при атаках чи навіть при інших кризових ситуаціях. 

4. Транспортна доступність

Теоретично великі міста забезпечують кращу та дешевшу транспортну доступність своїх територій для жителів цих міст. Великі міста можуть розвивати громадський транспорт розвантажуючи таким чином свій простір. Проте такий підхід не завжди спрацьовує через небажання міської влади витрачати значні кошти на субсидування міського транспорту, який, зазвичай, є збитковим, а підняття ціни до беззбитковості у свою чергу відразу скорочує користування таким транспортом, натомість зростає використання власного автотранспорту жителями міст. Надмірна кількість автотранспорту створює значні шумові та вуглицеві забруднення міського середовища.

Висока щільність забудови, мала кількість зелених зон і значна кількість автотранспорту знижує рівень комфорту для проживання у великому місті. Природнє затухання центрів міст на цій основі зараз присутнє у більшості європейських міст. Це потрібно враховувати і в Україні. Розуміючи реальні тренди на дифузію населення та економіки у менші міста та поселення навколо великих міст, проблема транспортної доступності в межах цих великих територій ставатиме все гострішою і підлягає системному розв’язанню на основі спільного планування між великим/центральним містом і містами другого ярусу.

Можна ще поміркувати над іншими складовими, що впливають на комфорт міст та витрати міської влади задля такого комфорту, як наприклад – кліматична стійкість; можливості для відпочинку; харчове забезпечення в умовах криз; вулична злочинність…, але наше завдання тут не в деталях, а у більш глобальному погляді на уже близьке майбутнє міст і територій у повоєнний період, у якому, попри все, загроза з боку росії залишатиметься ще досить довго.

ТЕРИТОРІЇ

Міста, як ключові місця розселення людей та концентрації економіки мають свої вразливі місця в сучасних умовах, як ми спробували показати вище, але їхнє майбутнє також суттєво залежить від їх місця розміщення в територіях. 

Малюнок 3. Макрорегіони і території через воєнні загрози

З карти малюнку 3 випливає, що такі традиційно великі та промислово розвинуті міста, як Харків, Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Кривий Ріг через безпекові загрози можуть суттєво втратити свою привабливість для бізнесу, науки, а відтак і для проживання людей. Тому можливе подальше скорочення населення цих міст, а також інших міст, що знаходяться у найризикованішій, з точки зору безпеки, території. Це Суми, Чернігів, Краматорськ, Херсон. 

Але найгірша ситуація прогнозується в сільських територіях уздовж україно-російського кордону та лінії фронту/розмежування. Постійні загрози нападу, обстріли, мінування прикордоння неминуче виштовхуватимуть активних людей з цих територій і вони ставатимуть майже безлюдними і безперспективними. Економіка таких територій буде скорочуватись і, напевне, матиме виключно сировинний характер, відтак не потребуватиме капітальних споруд та значної кількості працівників.

Всі східні та північні регіони стають тупиковими і з точки зору транзиту, транспортні коридори, які діяли в Україні до війни, тепер мають бути переглянутими особливо на сході та півночі. 

Малюнок 4. Міжнародні транспортні коридори в Україні

Якщо уважно подивитись на малюнок 4, можна зауважити, що на півночі та сході України відсутні транспортні коридори, які б з’єднували між собою ці регіони. Також такі коридори були б дуже доречними і з точки зору логістики військового характеру.

Втрата вугільних шахт, значної кількості електрогенерації спонукатиме до скорочення металургії, що безпосередньо впливатиме на можливості відновлення важкого машино/корабле/будування.

Неочевидні висновки:

1. Війна вплине на розміщення населення та продуктивних сил на територіях під українською юрисдикцією.
2. Економічна активність переміститься зі сходу в центр та на захід України, також релевантно відбудеться перетік населення.
3. Ймовірно відбудеться зміна парадигми зростання великих міст та зростання міських мереж: велике місто і міста та селища другого ярусу навколо міста, що означатиме формування агломерацій.
4. Вздовж україно-російського кордону залишаться території з дуже низькою густиною населення та сировинно-аграрною економікою та військовими об’єктами.
5. Відбудеться зміна підходів до забудови міст, їхні території зростатимуть при зниженні висотності забудови.
6. Відбуватиметься формування децентралізованих мереж енерго, тепло, водопостачання, створення енергостровів.