Слідкуйте за новинами

Обговорення проекту змін до Конституції на засіданнях ВР України, можливе та необхідне

Дата: 03.02.2016

Вчора мав дискусію із своїм колегою, щодо того, має право Верховна Рада України обговорювати проект змін до Конституції України, чи ні?

Він стверджує, що НІ. Верховна Рада України має виконувати роль такого собі посередника, який поданий суб’єктом (в нашому випадку Президентом) або схвалює, або не схвалює. Якщо схвалює – проект іде до Конституційного Суду України, і далі вона його має прийняти рішенням в понад 300 голосів. Він і порекомендував мені уважно прочитати Конституцію України, що я і роблю.

Отже починаємо.

1. «Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.» Отже, ніхто крім ВРУ не може приймати закони.

2. Конституція України визначає і перелік суб‘єктів законодавчої ініціативи:

«Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.»

«Стаття 154. Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.»

Отже, за загальним правилом – суб’єктами законодавчої ініціативи є: депутат, Президент та Уряд, для закону про внесення змін до Конституції України суб’єктами змін можуть виступати лише Президент та понад 150 народних депутатів. Це спеціальне обмеження для певної стабілізації конституційних норм.

3. «Стаття 155. Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу I “Загальні засади”, розділу III “Вибори. Референдум” і розділу XIII “Внесення змін до Конституції України”, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.»

Саме вона породжує ілюзію, що парламент лише «схвалює» проект і це дещо інше, ніж «прийняття»законів. Частково це так. Адже в цій конструкції є дві умови – необхідна (попереднє голосування ЗА проект більшість в понад 225 голосів на одній сесії) і достатня (голосування ЗА на наступній сесії більшістю уже в понад 300 голосів). Таке розуміння прямо випливає із частини 2 статті 84: «Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.»

Отже, Конструкція статті 155 «попередньо схвалений» означає, що має бути рішення Верховної Ради України, оформлене постановою і це рішення по суті «схвалити проект, що додається», адже для цього є стаття 91:

«Стаття 91. Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.»

4. Конституція України не містить положень щодо іменних законів (в залежності від автора законопроекту), всі законопроекти, після того, як вони голосуються у Верховній Раді стають продуктом саме Верховної Ради України, а не продовжують залишатись продуктом суб’єкта законодавчої ініціативи.

Конституція України не містить норм, які б передбачали обов’язковість обговорення, або не обговорення якихось проектів. Лише частина 5 статті 83 визначає «Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.» Оскільки Конституція не встановлює порядку обговорення, це визначається Регламентом.

Чи може парламент взагалі ухвалювати акти без обговорення? В принципі може все, але парламент (велика говорильня) якраз і створений для того, аби там в результаті обговорення шукати компроміси, які задовольняють суспільство в цілому, а не лише якийсь прошарок.

Саме тому, згідно духу Конституції, принципів парламентської демократії усі законопроекти мають проходити обговорення, а проект змін до Конституції – ОБОВ‘ЯЗКОВО, адже його кулуарне просування, навіть з найкращою метою, підриває довіру до самої Конституції в подальшому. Ми вже це проходили і в 2004-му і в 2010 роках.

Отже, який бажаний алгоритм для внесення змін до Конституції може бути?

Спочатку появляється проект. Він може бути поданий або Президентом, або групою депутатів понад 150 осіб.
Далі проект обговорюється в раді, можуть створюватись різні комісії з його доопрацювання, узгодження.
Далі перше голосування – понад 225 голосів ЗА.
Далі – направлення в КСУ, який готує висновок.
Якщо є позитивний висновок КСУ – проект вносить на остаточне прийняття і у випадку голосування ЗА понад 300 голосів, він вважається прийнятим.

Коментар: мені досить дивно чути, коли хтось стверджує, що ВРУ не може обговорювати законопроект про зміни до Конституції України. А яким чином має набратись 300 голосів ЗА? Купити?

В 1990 році Верховна Рада УРСР почала розглядати проект Декларації про державний суверенітет Української РСР, який внесли депутати-комуністи і який було підготовлено в ЦК КПУ і де 69 разів вживались слова СРСР, Радянський Союз. Ми обговорювали це питання два місяці. В результаті ухвалили Декларацію про державний суверенітет України, по суті це була Декларація про незалежність. Якби ми йшли за логікою нинішніх колег, то ніякої незалежності України і не відбулось, адже комуністів у 1990 році серед народних депутатів було понад 300.

Анатолій Ткачук