Слідкуйте за новинами

ПРО МІФИ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОГНОЗИ. (частина 2)

Дата: 11.01.2023

А.Ткачук

ПРО МІФИ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОГНОЗИ. (частина 2)

Міркування над результатами соціологічного дослідження РЄ в Україні[1]

Частина 2. Вимушені переселенці у громадах

У частині 1 цієї статті ми вели мову про велике переміщення людей в наслідок російсько-української війни і пробували оцінити ситуацію з демографією українських регіонів у поствоєнних умовах. Тут ми спробуємо на основі того ж соціологічного дослідження, проведеного  Офісом Ради Європи в Україні спільно з Мінірегіоном у листопаді 2022 року, показати, як відбувається прилаштування у громадах переміщених людей з інших регіонів, як формуються між ними взаємовідносини і про що це говорить.

У чому відмінність ВПО від жителів громади?

Станом на листопад 2022 року , враховуючи наслідки великого вторгнення росії  24.02.2022 кардинально змінилась структура розселення ВПО по Україні.

Якщо до початку вторгнення основна частина ВПО проживала в східних треиторіях, то тепер це західні і центральні регіони. В багатьох  громадах західних регіонів, частка ВПО складає 10-15% від місцевого населення.

Серед ВПО  86% переміщені з Півдня та  Схід України, в т.ч. 55% до 24/02/22 проживали на Сході.

 

Порівняльний показник Постійні жителі громади ВПО
Частка осіб молодше 45 років 44% 58,5%
Частка осіб з вищою освітою 40,5% 47%
Частка осіб з середнім/високим достатком 47% 41%
Частка зайнятих 54% 36%
Частка безробітних 5% 21%
Частка осіб, що проживають разом із партнером 58%(64%) 50%(65%)

Примітка: в дужках позначено частку до вторгнення 24.02.2022

Отже середньостатистичні показники, що характеризують структура населення, показують відмінності між місцевим населенням громади і ВПО. ВПО – молодші, мають кращу освіту, гіршу зайнятість, менші доходи, мають більшу частку жінок, домогосоподарства ВПО у більшості без партнера, більше походять з великих міст.

Загалом такі відмінності можуть з одного боку дати додаткові імпульси розвитку для громади, а з іншого провокувати напруження між місцевими жителями та ВПО.

На щастя в Україні такі та інші відмінності між місцевими жителями і ВПО не стали причиною напруженостей. Ставлення до ВПО з боку місцевих жителів так, як і ставлення ВПО до місцевих жителів є тотально позитивним(понад 70%).

 

Згуртованість українців – доконаний факт!

Малюнок 1. Ставлення до ВПО з боку жителів громади.

Якщо подивитись в регіональному розрізі ставлення до ВПО і відчуття ВПО, можна побачити, що Україна виглядає згуртованою, як ніколи.

Міф про те, що до ВПО погано ставляться на Заході, зруйновано самими ВПО.

Малюнок 2. Ставлення до ВПО, регіональний вимір.

Цікавим феноменом є оцінка ставлення до ВПО у селах. Жителі сіл показують свою певну індеферентність щодо ВОП, серед них є найнижчі показники позитивного(70%) та негативного(5%) ставляться до ВПО.

Натомість ВПО саме в селах відчувають найбільш позитивне ставлення(83,6%) та найменше відчувають негативного ставлення(1,7%).

В цих цифрах проявляється ментальність українського селянина: стриманість щодо сприйняття інших але готовність допомогти тим, хто цього потребує.

Малюнок 3. Причини позитивного ставлення до ВПО

Як бачимо, основною причиною позитивного ставлення до ВПО є співчуття. До того ж жителі громади ідентифікують низку позитивних рис у переселенців, що є вкрай важливо для їх інтеграції у громаду.

Серед причин негативного ставлення місцевих жителів до ВПО є те, що ВПО вимагають безкоштовних товарів та послуг (41%), і те, що чоловіки-ВПО ухиляються від військового обліку (38%). Натомість ВПО вважають, що причинами негативного ставлення до них є те, що вони начебто «забирають роботу» у місцевих (40% ВПО повідомили таку причину), і через невживання української мови (36%)

Важливо зауважити, що загалом участь ВПО у житті громади де вони зараз перебувають є не значною.

Місцеві жителі(82%) певним чином підтримували ВПО, натомість лише 39% ВПО робили який небудь внесок у громаду. Лише на заході внесок ВПО у громаду оцінюється, як 44%. Найбільші внески у громаду є від підприємців ВПО та осіб у віці 30-44 роки.

Малюнок 4. Оцінка рівня задоволеності допомогою ВПО з боку громади. Регіональний вимір.

Як видно із малюнка, найкраща задоволеність ВПО допомогою з боку громади є на Заході України. При цьому ВПО оцінюють таку допомогу вище, ніж самі жителі громади.

Малюнок 5. Підтримка ВПО громадою, та внесок ВПО у розвиток громади: регіональний вимір

Як видно із малюнку 5, ВПО недостатньо залучені до участі у житті громади. Дещо кращі показники залученості на Заході і це корелюється із показниками малюнку 4 щодо оцінки допомоги ВПО з боку громади.

Громади мають зрозуміти, що ВПО це не тільки обтяження їм допомагати, це додатковий ресурс для самої громади. Як пасивний – витрачання у громаді коштів ВПО, так і активний – включення ВПО у економічне і соціальне життя громади.

Цікавим є результат відповідей на запитання про можливості повернення у місце свого попереднього проживання.

Лише 5% ВПО відкидають можливість повернення додому, тобто не збираються ніколи повертатися додому. Проте є умови за яких ВПО готові повертатися додому – безпека в населеному пункті (40% серед усіх ВПО назвали таку умову), після завершення російського вторгнення (27%), робота критичної інфраструктури (25%) і відсутність обстрілів (23%). Така відповідь входить у певний дисонанс із відповіддю на запитання – чи збираються вони виїжджати із теперішнього місця перебування(77% – ні)

Найбільше тих, хто не збирається повертатись у категоріях чоловіки, він 18-29 років.

Потрібно розуміти, що відповідь щодо бажання повернутись до дому є досить емоційною. Далі йдуть аргументи/умови повернення, які відразу оптимістичні цифри повернення перевертають до песимізму.

Як говорить міжнародна практика, 40% ВПО не повертаються у місця свого попереднього проживання, тому такі розрахунки варто провести для різних регіонів та громад, плануючи відновлення.

 

Проміжний висновок:

  • Загалом відносини між місцевими жителями і ВПО є добрими, що показує згуртованість та соціальну відповідальність українського суспільства.
  • Має місце певне незначне непорозуміння між місцевими жителями і ВПО причин прохолодного ставлення одне до одного, напевне через недостатність комунікації та залучення ВПО до участі в житті громади.
  • Значною проблемою для ВПО, особливо в середньостроковій перспективі є їх занятість. Наявність серед ВПО значної частки, які навіть не планували шукати роботу за новим місцем проживання може мати негативні наслідки для відносин з місцевими жителями та власного ьлагополуччя.
  • Повернення ВПО у місця свого попереднього проживанн виглядає ніби оптимістично, але за настання низки умов, які сьогодні є мало реалістичними. Принаймі до завершення війни 27% утримаються від повернення.
  • Враховуючи факт, що значна частина ВПО залишиться на постійне проживання у нинішніх місцях свого перебування, їх інтеграція у громади має вкрай важливий характер для майбутнього громади, як цілісного малоконфліктного колективу.
  • Громади, з яких виїхали ВПО, після настання миру, відновлення безпеки та інфрастурктури, все одно втратять значну частку молодшого населення, яке утримається від повернення.

Анатолій Ткачук

09.01.2023

[1] http://www.slg-coe.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/Sociology_Dec_2021_Ukr.pdf