Слідкуйте за новинами

Про радників

Дата: 26.03.2020

А. Ткачук

Про радників

Зараз в Україні є купа викликів, на які, поки що, ми не маємо відповідей. Так само в територіальних громадах появляються нові виклики, до яких ми також не зовсім готові.

До цього додається ще й обмеженість кадрового потенціалу на всіх рівнях публічного управління і навіть професійної діяльності.
Що робити в таких ситуаціях? Як шукати вихід?

Як правило, нові виклики потребують нових рішень. Проте часто нові рішення можуть бути згенерованими на основі давно забутого досвіду. Просто цей досвід потрібно віднайти і спробувати використати на новій технологічній основі. Для цього потрібні майданчики, де разом працюють старші мудрі та молоді активні.

От і згадалась мені така історія.

Це було в США. У мене була досить насичена програма у Конгресі та Сенаті. Багато цікавих зустрічей. В комітетах є свої радники, на комітет приходять радники міністрів. Всі, чи майже всі, ці радники люди за 60+. З величезним досвідом за плечима. З одним із таких радників я досить близько познайомився і навіть їздив до нього на ранчо, а йому було уже за 70! Також є помічники сенаторів, асистенти у комітетах та у міністрів. Так, ці категорії в основному молоді. У кожного своє призначення. Радники дуже добре знають предмет, вміють слухати та робити висновки, а відтак готувати рекомендації для сенаторів, комітету чи міністра, вони можуть вести неформальні перемовини, промацувати складні ситуації. Асистенти уже «приробляють ноги» до прийнятих рішень, розсилають інформаційні повідомлення, організовують наради, працюють з різними категоріями осіб для підготовки зустрічей та нарад, працюють з пресою. Це дуже гарне поєднання мудрості та молодості. Пам’ятаю зустрічі з двома Бжезінськими окремо. Старший Збігнев був радником комітету, а молодий Ян – асистентом.

На жаль в Україні за ці 30 років такої практики не склалось. У нас всі навколо ключової особи – радники і це нівелює як саму посаду, так і не дає змоги керівнику мати реального порадника.

Що цікаво, мати у радниках людину старшу, дуже корисно, якщо не вимагати від нього дій асистента. Адже можна отримати гарні пропозиції від людини, яка не підсиджує керівника, для якої власна репутація є вищою посади і політичної кон’юнктури.
В цій ситуації, як на мене, було б дуже корисно, аби при Президентові, при Прем’єрі було створено такий майданчик для вироблення пропозицій, як відповідь на нові виклики, які зараз з’являються чи не кожного дня, а особливо щодо пандемії, карантину та реагування на ситуацію, виходячи із прогнозу майбутнього. Я розумію, що це досить не просто, створити таку команду. Адже для цього слід переступити через небажання бачити і чути тих, хто не є апологетом цих фігур, але можливість цих людей говорити в присутності перших осіб, міркувати щодо рішень, які уже ухвалені і не дають результатів, чи які тільки пропонуються і щодо яких немає точного розуміння їх наслідків, є дуже гарним фільтром від поганих рішень.
Це складно зробити на національному рівні, проте простіше зробити на рівні місцевому.

В об’єднаних територіальних громадах також появляється зараз купа проблем із-за коронавірусу і хаотичних рішень влади, щодо протидії цьому вірусу.

Але стійкість багатьох громад до таких криз, ще менша, ніж стійкість всієї держави. Точно буде недовиконання доходів місцевого бюджету, точно не буде коштів з державного фонду регіонального розвитку, напевне не буде коштів з субвенції на розвиток інфраструктури та на соціально-економічний розвиток. Значна частина місцевої економіки скоротить обсяги, а деякі суб’єкти можуть взагалі закритись. В цих умовах, місцеве самоврядування залишиться сам на сам із проблемами жителів громади, до яких можливо додадуться ще й ті, хто повернулись із заробітків з-за кордону і в 2020 році туди уже не поїдуть.

Тут потрібні нестандартні рішення. Наприклад у 2019-му ви розкопали старий стадіон і планували його в цьому році завершити за бюджетні кошти, а їх не буде? Що тут робити? Заморозити? А що із обладнанням, яке закуплене? У вас запланований ремонт вулиць через асфальтування, а грошей на це нема?

Не кажучи про швидкі рішення, як от медичні маски чи дезінфектори.

Здається якомога швидше слід почати говорити про близьке майбутнє – першочергові дії після карантину та про більш віддалене майбутнє – як посилити стійкість громади до викликів, які можуть так неждано появлятись.

Голови ОТГ, а хто у вас у радниках? А хто в асистентах? Може варто запустити таку роботу, якщо ви ще над цим не думали?
Старші розумні люди, молоді енергійні, у тому числі ті, що повернулись з-за кордону, їх потрібно звести разом і готувати ідеї та відразу їх впроваджувати.

Потрібно згадати стару українську «толоку», коли всі разом будували щось для когось чи для громади, коли разом косили луки чи чистили ліс.

Але про це пізніше.

26.03.20