Слідкуйте за новинами

Про стратегічну ціль ІІ у Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки

Дата: 08.09.2021

Н. Наталенко

Про стратегічну ціль ІІ у Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки

Україна досить велика країна, яка має різні території: частина України – це гори, частина – ліси, десь є великі степи, навіть є своя пустеля, є регіони, де достатньо багато річок та ставків, є регіони, де дуже мало водних ресурсів. Частина території – це регіони з великими містами, з великими промисловими підприємствами. Інші території – це переважно сільськогосподарські землі, невеликі поселення, які розкидані вздовж більших чи менших доріг.

Мал.1. Україна з космосу. Світлина зроблена NASA

Відтак, зрозуміло, що регіони України суттєво відрізняються один від одного за різними показниками. Часто використовують такий показник, як валовий регіональний продукт на душу населення. Цей показник загалом свідчить про те на скільки економічно розвинений один чи інший регіон. Дуже часто, цей показник був визначальний, щоб порівнювати розвиток навіть різних країн і до сьогодні, порівнюючи різні країни, використовується показник валового національного продукту на душу населення.

Але з роками економісти, політики, дослідники почали розуміти, що показник валового національного продукту чи валового регіонального продукту на душу населення в сучасних умовах не є таким надто об’єктивним, особливо якщо дивитися на нього з точки зору простої людини, громадянина тої чи іншої країни, жителя того чи іншого регіону або міста.

Мал.2. Україна посіла 83 місце зі 140 учасників у рейтингу глобальної конкурентоспроможності економіки (Global Competitiveness Index) 2018. 

Відтак виходить новий показник, який називають індекс конкурентоспроможності держави, а в державі – індекс конкурентоспроможності регіону. Це достатньо складний показник, який вбирає у себе цілу низку інших показників, частина з яких дуже сильно прив’язані на людину, тому що один із визначальних показників індексу конкурентоспроможності є валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення, але крім цього є інші показники, які стосуються людини: рівень освіти, якісь здоров’я, якість надання послуг, інновації, які впроваджуються чи продукуються в регіоні. Тобто ціла низка показників дають змогу подивитися на скільки цей регіон є комфортним з точки зору людини, яка там проживає, і наскільки цей регіон відповідно є конкурентоспроможним у порівнянні з іншими регіонами.

Сьогодні ми часто можемо побачити таку парадоксальну картину, наприклад, таке велике процвітаюче місто як Харків і порівняємо його із значно меншим за розмірами і значно меншими підприємствами як Хмельницький чи Івано-Франківськ. Якщо порівнювати по показнику будівництва житла на одну особу Хмельницький чи Івано-Франківськ будує житла більше ніж Харків, не кажучи вже за таке місто як, наприклад, Запоріжжя – промисловий гігант в Україні. Це дуже цікава картина, тому що житло в Україні будується майже на 100% за кошти українських громадян, відтак, коли людина інвестує свої кошти в будівництво житла в конкретному населеному пункті, це свідчить про те, що людина своє майбутнє пов’язує з цим населеним пунктом, якщо ж там не інвестуються кошти у житлове будівництво, це серйозний сигнал, що щось не так і не зважаючи на високу зарплату чи високі показники ВРП, люди не будуть там залишатися, при першій можливості вони покинуть цей регіон чи це місто.

Мал.3. Індекс конкурентоспроможності міст 2019/2020 на карті України (зелений колір – високий ІКМ, помаранчевий колір – середній ІКМ, червоний колір – низький ІКМ). Джерело http://www.ier.com.ua/files/Projects/2020/MCI/reports1/MCI_2019-2020_Part%201_UKR.pdf

Отже, при підготовці ДСРР-2027 її автори звернули увагу саме на конкурентоспроможність, тому що до останнього періоду Україна, як і перед тим 30 років тому Європа, США, чи Канада намагалась певним чином вирівняти регіональну диспропорцію в розвитку різних територій в межах своїх країн. Україна також намагалася досягти вирівнювання через додаткові субсидії більш бідним регіонам, але це не досягло результату і таким чином зараз політика намагається перейти до іншого підходу – в регіонах знайти конкурентні переваги регіонів, упертися на внутрішні ресурси і здійснити низку кроків, які будуть підвищувати рівень конкурентоспроможності регіонів, тобто розвивати ці регіони комплексно.

Мал.4. Рейтинг конкурентоспроможності регіонів (2015 рік). Джерело https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2017/01/Zvit-indeks-konkurentnospromozhnosti-regioniv.pdf

Тому стратегічна ціль ІІ ДСРР-2027 звучить «Підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів». Аби зрозуміти на що спрямовуватимуться дії держави для підвищення рівня конкурентоспроможності варто розглянути оперативні цілі, які забезпечують досягнення стратегічної цілі ІІ.

Оперативна ціль 1 «Розвиток людського капіталу» надзвичайно важлива тому, що конкурентоспроможність регіонів перед усім залежить від людини, від якості людського капіталу, можливості людей адаптовуватися до сучасного світу, який швидко змінюється. Під цю ціль визначено основний напрямок, який називається «Підвищення якості і конкурентоспроможності вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти». В сучасних умовах надзвичайно важливим є рівень компетенцій людини, яка отримує відповідну освіту, тобто компетенцію, яка включає не тільки знання, а навички і вміння, які дають змогу приступити до роботи і здійснювати її на високому рівні та мати значно вищу продуктивність праці в сферах, у яких має працювати ця людина.

І тому цей напрямок передбачає цілу низку заходів спрямованих на трансформацію всієї системи освіти в Україні. Зокрема, дуже важливим є те, що заклади вищої освіти мають займатися не просто освітою, вони мають займатися дослідженнями спрямованими на вирішення проблем економіки регіону, в якій знаходиться цей заклад вищої освіти чи відповідної сфери, в якій спеціалізується заклад вищої освіти. Зокрема, зараз у ЄС серед університетів існує теза, що університет, який не займається дослідженням, не продукує нових винаходів, не розвиває стартапи, він не має права на існування. Проведені дослідження, які показують зміну мислення самих студентів, що навчаються у таких університетах. Якщо десять років тому 90% студентів провідних університетів мріяли після завершення навчання почати працювати у найбільших і найуспішніших компаніях світу, то на сьогодні все змінилося – 90 % студентів мріють розпочати свій стартап і вивести його у клас так званих єдинорогів, підвищити його капіталізацію і таким чином реалізувати себе в сучасних умовах. Тому розвиток людського капіталу, розвиток освіти є надзвичайно важливим для підвищення конкурентоспроможності регіонів.

Зокрема йдеться і про професійну освіту, тому що заклади професійної освіти в Україні сьогодні випускають випускників власне для регіонального ринку. Вони мають орієнтуватися на регіональні ринки, мають забезпечити своїх випускників знаннями, які би відразу давали змогу їм бути затребуваними працівниками. Відповідно передбачено і розвиток середньої освіти, яка також має бути суттєво трансформована на основі новітніх технологій, цифровізації і доступності середньої освіти як сільських, так і міських шкіл.

Також якщо говорити про людський капітал, про здоров’я, про якість медичних послуг, екстрену медичну допомогу, варто зауважити, що один із важливих елементів індексу конкурентоспроможності є прогнозована тривалість життя людини і вплинути, тобто суттєво збільшити цю прогнозовану тривалість життя людини з боку медицини можна двома складовими. З одного боку суттєво зменшити смертність дітей до одного року, а з іншого боку суттєво зменшити ризики смерті людей трудового віку від серцево-судинних екстрених випадків, коли медичну допомогу потрібно надати протягом першої години. І в першому, і в другому випадку це може бути здійснено на підставі завдань, вирішення яких передбачене стратегічною ціллю ІІ ДСРР-2027. Але медицина не завжди є панацеєю тому, що дуже важливим є створення умов для громадського здоров’я, боротьби з шкідливими звичками і введення престижності бути здоровим, займатися спортом. Тому під цю стратегічну ціль передбачено цілий напрямок, який спрямований на громадське здоров’я, також формування спроможного та всебічно розвинутого молодого покоління.

Таким чином це є надзвичайно важливим для людського капіталу, який має визначальний вплив для конкурентоспроможності регіонів.

«Сприяння розвитку підприємництва, підтримка інтернаціоналізації бізнесу у секторі малого та середнього підприємництва» це оперативна ціль2 під стратегічною ціллю ІІ, яка стосується розвитку підприємництва, особливо мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва.

Чому це важливо?

Коли ми говоримо про ВВП чи ВРП на душу населення, ми розуміємо, що основний внесок у показник ВРП від великих і дуже великих підприємств, саме вони формують цей показник валового регіонального продукту. Але коли подивитись на те, хто формує зайнятість населення, ми побачимо, що зайнятість і доходи домогосподарств в першу чергу формують мікро, малі і середні підприємства. Тому що за показниками ВРП на душу населення, ми побачимо, що в лідерах є Полтавська та Дніпропетровська область. Чому саме ці області? Тому що там сконцентровані великі добувні підприємства, там добуваються нафта, руда, вугілля, газ і це створює дуже високий рівень ВРП, але задіяно у цій роботі не так і багато найманих працівників і великі прибутки, які отримують великі компанії, осідають в основному на рахунках цих компаній, які часто є офшорними і домогосподарства в цих областях не отримують цього доходу, який би був прийнятний для розвитку місцевого регіонального ринку і розвитку благополуччя домогосподарств. Тому Стратегія визначає, щоб підтримувати мікро- і мале підприємництво і таким чином може вирішити значну частину соціальних проблем зокрема безробіття, виплати субсидій і активізуючи тотальну самозайнятість, можна отримати зростання внутрішніх ринків, які будуть сприяти зростанню доходів домогосподарств, а відтак і розвитку людського капіталу вже самостійно, навіть без підтримки з боку держави.

Також в межах стратегічної цілі ІІ визначено два надзвичайно важливих напрямки – це підтримка експорту і розвиток креативних індустрій.

Чому це важливо?

Щоб збільшити внутрішній ринок, збільшити можливості для мікро і малих підприємців у регіоні потрібно, щоб зростали доходи домогосподарств, але доходи домогосподарств залежать від того, що продукція, яка виробляється в регіоні, може бути продана за межами регіону за вищу ціну, таким чином більше коштів можуть зайти в регіон і домогосподарства будуть мати змогу купити більше продуктів потрібних для покращення своєї якості життя, а це в свою чергу включає такий механізм запуску місцевого малого підприємництва. Тобто держава зобов’язується підтримувати експорт, який буде в свою чергу стимулювати додаткові надходження в свій регіон, а відтак стимулювати мікро, малий і середній бізнес, щоб збільшувати зайнятість у регіоні.

Креативні індустрії – це дуже перспективна річ, тому що в світі перевагу отримує той, хто продукує абсолютно нове, яке дає змогу отримати максимальну додану вартість, максимальні доходи і креативні індустрії створюють високоінтелектуальні робочі місця, які менше залежать від погоди, від кон’юнктури внутрішніх і зовнішніх ринків. Тому Стратегія передбачає створення осередків розвитку креативної економіки, різноманітних центрів, коворкінгів, агенцій на місцевому та регіональному рівні, підтримка створення нових продуктів, особливо тих, які стосуються інтелектуальної власності, інновацій базованих на культурах, традиціях, ремеслах і такому подібному.

Оперативна ціль 3, яка спрямована на підвищення конкурентоспроможності, називається «Підвищення інвестиційної привабливості територій, підтримка залучення інвестицій».

Теорія економічного розвитку стверджує: «Для того, щоби мати 8-10% приросту ВВП, потрібно щороку інвестувати приблизно 25-30% від ВВП у новий розвиток», це достатньо великі показники. Сьогодні в Україні інвестується приблизно 16 %. Спроможності внутрішніх інвесторів, а також місцевого та регіонального бюджету недостатні, тому дуже важливо залучати до інвестування зовнішніх інвесторів з-за меж регіону, з-за меж України і така можливість відкривається через доступ до земельних ресурсів підключення їх до мереж, спрощення режимів заходження інвесторів на відповідні території через планування територій.

Оперативна ціль 3 напряму пов’язана з оперативною ціллю 4, яка стосується впровадженню інновацій та зростанню технологічного рівня регіональної економіки, підтримки інноваційних підприємств та стартапів.

Ми повинні розуміти, що залучення інвестицій потрібно передусім в новітні технології. Саме в нових технологіях є можливість отримання більших доходів і досягти більшої тривалості життя таких підприємств. Інвестиції в підприємства, які технологічно відсталі, дуже часто не дають результату. Такі підприємства будуть зруйновані і їх місце буде зайняте іншими технологічними рівнями, але це може бути не в цьому регіоні чи не в Україні.

Також до цієї стратегічної цілі належить оперативна ціль 5, яка стосується сталого розвитку промисловості. Відверто кажучи ця оперативна ціль звучить дещо ретроградно, але коли ми подивимося зміст, ми побачимо, що вона орієнтована передусім на так звану смарт спеціалізацію або розумну спеціалізацію регіонів. Це перспективна річ, яка має базуватися на вивченні внутрішньої ситуації в регіоні – як сформувалась промисловість в регіоні сьогодні і яким чином, те що склалося, вписується в міжнародний розподіл праці і в можливість використання для розумної спеціалізації.

Але тут важливо розуміти, що розумна спеціалізація не означає, що, наприклад, в цій території займаються видобутком вугілля і це є правильна, розумна спеціалізація назавжди. Напевно що ні. Можливо вугілля, але можливо йде мова не просто про його видобуток і традиційне спалювання у традиційних теплових електростанціях, треба враховувати зміну підходів до використання карбонових ресурсів і можливість перетворення того самого вугілля на інші новітні продукти, які не забруднюють екологію, а з іншого боку є такими конкурентоспроможними, які можуть бути продані на внутрішньому чи на зовнішньому ринку.

На завершення варто зауважити, що правильні підходи до конкурентоспроможності, до підтримки формування конкурентоспроможності регіонів, конкурентоспроможності міст, територіальних громад є надзвичайно важливими для забезпечення стабільного і повноцінного розвитку регіонів і громад в Україні, саме в інтересах жителів цих регіонів і територіальних громад.

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Європейський Союз для сталості громадянського суспільства в Україні», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Інститут громадянського суспільства» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.