Слідкуйте за новинами

Професійна освіта в сучасних умовах. Погляд з боку. Частина 1.

Дата: 27.02.2020

Професійна освіта в сучасних умовах. Погляд з боку. Частина 1.

Проблеми та тренди ринків праці

Замість вступу

Ми в далекому 2010 році розпочали в регіонах роботи з підготовки стратегій регіонального розвитку на середньостроковий період. Це були перші спроби підійти до цього процесу на основі європейських підходів: вивчення ситуації в регіоні, ідентифікація конкурентних переваг, SWOT-аналіз, обговорення бачення, місії, визначення стратегічних та операційних цілей… Все це відбувалось із залученням різних груп, відкритих дискусій. Як правило у всіх регіонах, де ми працювали, а це був і Захід, і Центр, і Північ ми зустрічались з такою дилемою: з одного боку всі скаржились на низьку зайнятість населення, а з іншого так само скаржились на відсутність кваліфікованих працівників у найрізноманітніших сферах регіональної економіки.

Впродовж 10 років, які пройшли від тих перших спроб регіонального стратегічного планування, ситуація зовсім не покращилась, а навпаки брак кадрів став ще більш катастрофічним. Асоціація між Україною та ЄС, суттєва переорієнтація української економіки з російських ринків на європейські, розміщення в Україні низки нових виробництв ще більш рельєфно виокремили проблеми з кваліфікованими кадрами, особливо для нових виробництв. Так у чому ключові причини такої ситуації? Спробуємо поміркувати.

Зміна структури економіки та складна демографія

На початок Незалежності Україна була досить промислово розвиненою країною, в усіх українських регіонах на промислових підприємствах працювало більшість працездатного населення. Рівень кваліфікації тих працівників за тодішніми мірками був досить високим, а зайнятість тотальною. Проте впродовж 90-тих років більшість старих підприємств або закрилась повністю, або суттєво скоротила виробництва, а відтак працівників, які були змушені шукати заробітки у зовсім інших сферах – торгівлі та послугах, а також в трудовій еміграції. В ці ж роки суттєво змінилась демографічна ситуація. Населення України стало швидко скорочуватись. Зниження народжуваності негативно вплинуло на статево-вікову структуру населення України.

Малюнок 1. Статево-вікова піраміда населення України, 2019 р. (Джерело – Держстат)

З цього малюнку видно, що наступні роки ситуація буде лише загострюватись. Кількість людей, які виходять на пенсію, значно більша ніж кількість тих, хто вступає у трудову діяльність. Кваліфікованих працівників, які отримали кваліфікацію в часи СРСР на ринку практично не залишилось, вони вже вийшли на пенсію. Тепер основну частину працездатного населення складають люди, які виросли і отримували освіту в 90-х, яка не могла бути серйозно закріплена досвідом роботи на виробництві, яке тоді швидко занепадало.

Малюнок 2. Динаміка зміни кількості учнів (Джерело «Слово і діло»)

Як видно із малюнку 2, кількість учнів невпинно скорочується, а відтак скорочуються можливості відновлення кількості працюючого населення на ринку праці.

Так само стрімко скорочується кількість випускників професійно-технічних закладів, які мали б виходити на регіональні ринки праці і заміщувати тих, хто виходить з ринків праці на пенсію.

Малюнок 3. Зміна кількості випускників ПТУ (за даними Держстату)

Отже, ми маємо з одного боку відтік працівників старших вікових категорій на пенсію, який не компенсується кількістю молодих людей, які входять на ринок. Поряд з цим значна частина працездатного населення не може знайти роботу через відсутність кваліфікації, яка потрібна на ринках, що дуже швидко змінюються.

Як задовольнити потреби людини для власного благополуччя та регіональних ринків?

Коли ми сьогодні чуємо про проблеми регіональних ринків праці та різні ініціативи щодо обмеження трудової еміграції українців, ми маємо пам’ятати, що головним суб’єктом є людина, її безпечне та комфортне життя, яке в свою чергу можна забезпечити за умови зайнятості такої людини та отримання належної плати за свою працю. Тому тут має бути шлях на зустріч – людини та підприємця. Людина має мати змогу та бажання швидко змінювати свою кваліфікацію адаптовану до нинішніх потреб ринку, а підприємці мають належним чином оплачувати працю таких кваліфікованих кадрів.

Отже, Україна приречена швидко змінити систему професійної освіти, переорієнтувати її не тільки на отримання першої робітничої кваліфікації у закладах профосвіти, а й на широкі можливості дорослих вчитись впродовж життя – отримувати нові компетенції та нові кваліфікації, потрібні ринку.

При цьому варто враховувати тренди, які сьогодні є домінуючими[1]:

  • Зміни найближчого десятиліття: мінімум нових робочих місць та поява нових професій і галузей діяльності.

  • Все менше людей будуть зайняті на виробництві, все більше будуть надавати іншим людям послуги.

  • Все більше людей буде зайнято у процесах продовження експлуатації виготовленого.

Які ключові знання та вміння будуть потрібні людині в найближчий та середньостроковий періоди?

  • Вміння навчатись впродовж життя;

  • Вміння шукати та обробляти інформацію;

  • Вміння комунікувати з людьми;

  • Вміння перетворювати знання у продукти;

  • Бути мобільним;

  • Бути відповідальним за себе та сім’ю;

  • Не боятись починати з початку;

  • Не боятись нових технологій, а першому їх освоювати.

Які перспективи відкриваються в Україні у найближчий та середньостроковий періоди?

  • Масштабне будівництво та ремонт дорожньої інфраструктури;

  • Масштабний ремонт та переукладання міських комунальних мереж;

  • Розміщення складальних виробництв, що виносяться з ЄС до України;

  • Розвиток вітро- та сонячної енергетики;

  • Розвиток внутрішньоукраїнського туризму;

  • Зростання ринку послуг в сферах автотранспорту та ремонту побутової техніки;

  • Зростання ринку цифрових послуг та мереж;

  • Трансформація аграрного сектору в умовах зміни клімату.

По суті такий короткий огляд трендів та можливостей уже може підказати майбутні запити на кваліфікованих працівників, які можуть готуватись як закладами професійної освіти, так і поза системою таких закладів, індивідуально, з використанням технологій дистанційного навчання, тощо.

При цьому варто враховувати і зміни у територіальному розміщенні нових виробництв, адже в умовах продовження війни на Донбасі, відторгнення Криму, асоціації з ЄС відбувається певне перетікання виробничого потенціалу із традиційних індустріальних регіонів у інші – центральні та західні регіони.

Малюнок 4. Карта розміщення нових виробництв в Україні 2014-18 роки (джерело «Врємя», «Енігма»)

На основі викладеного вище, можна зробити припущення, що передусім системою професійної освіти мають опікуватись власне регіони і саме вони мають визначати свої власні регіональні замовлення на підготовку кваліфікованих працівників відповідних професій.

В основу такої відповідальної роботи органів влади регіонального рівня мають покладатись доказові дослідження реального стану регіонального ринку праці та регіональної демографії, а також головний планувальний документ регіону – стратегія розвитку регіону на період до 2027 року (зараз якраз і йде процес розроблення та ухвалення цих документів).

Проміжний підсумок:

У 2020 рік Україна входить з такими ключовими проблемами, що породжують кризу регіональних та загальноукраїнського ринку праці:

  1. Старіння населення, а відтак скорочення кількості кваліфікованих робітників через їх вихід на пенсію.

  2. Відсутність кваліфікованих робітників певних категорій, через відсутність системи їх підготовки.

  3. Не спроможність нинішньої системи професійної освіти заповнити вакуум потреб у кваліфікованих робітниках.

  4. Неадекватна потребам, роль регіональних органів влади та роботодавців у процесі планування та підготовки кваліфікованих працівників.

Далі буде.

Анатолій Ткачук

[1] «Форбс», 2018 рік.