Слідкуйте за новинами

Ремарки щодо реформи системи охорони здоров’я в Україні, на основі свого виступу перед представниками медичного корпусу 6 районів Південно-Західної частини Одеської області та почутого в процесі роботи на семінарі

Дата: 14.11.2018

Ремарки щодо реформи системи охорони здоров’я в Україні, на основі свого виступу перед представниками медичного корпусу 6 районів Південно-Західної частини Одеської області та почутого в процесі роботи на семінарі

Замість вступу:

Коли я навчався в Одесі, там говорили, що в світі є дві найпоширеніші професії: вчитель та лікар. І це досить обґрунтовано, адже, що б ви не робили, завжди знайдуться ті, які вам порадять зробити по-іншому, навчать правильно… Не встигнете сказати, про якусь свою хворобу – ви почуєте принаймні декілька варіантів, як лікувати вашу хворобу. Це напевно має коріння, ще у дуже давніх часах, коли люди самі від себе вчились і самі себе лікували.

Оскільки освіта та охорона здоров’я є дуже важливими для людини, тому ці теми є найбільш привабливими для політиків під час виборчої кампанії, ці напрями використання коштів є найбільшими статтями видатків публічних коштів.

Саме професійні спільноти лікарів та вчителів можуть або стимулювати, або зупиняти будь-які реформи в державі, адже вони працюють з людьми. Тому за вплив на лікарів та вчителів найбільше змагаються політики і популісти тут найбільше.

Про тренди, які спонукають до реформи

Є об’єктивні тренди, які існують поза нашої волі, не врахування яких неминуче веде до появи проблем системного характеру, які не можна вирішити в застарілій системі управління.

Нинішніми трендами для України (та й для країн Європи) є скорочення природного приросту та старіння населення.

Зміна структури населення в бік осіб старшого віку неминуче веде до збільшення витрат на пенсійне забезпечення та надання медичних послуг старшому населенню.

В діагностиці зростають можливості виявлення хвороб, про які раніше не знали, загалом відбувається зростання вартості лікування, особливо стаціонарного (витрати на енергоносії, діагностику, оплату праці медпрацівників).

Все це відбувається на фоні жорсткої конкуренції серед економічних суб’єктів на внутрішніх та зовнішніх ринках (для України це ще більш актуально через експортну орієнтованість нашої економіки). Для збільшення своєї конкуренції ці економічні суб’єкти вимагають зменшення податкового навантаження, меншого захисту робочих місць, що зменшує приріст податкових надходжень до консолідованого бюджету держави, а відтак безкінечне зростання видатків на охорону здоров’я стає неможливим, а продовження війни на сході та нарощування агресивних проявів з боку РФ вимагає від держави зростання видатків на оборону.

В наявності є ножиці – зростання потреби та видатків на охорону здоров’я та скорочення можливостей держави на фінансування існуючої системи охорони здоров’я. Тому реформа охорони здоров’я є об’єктивною і оминути її не вдасться.

Вірую – не вірую

Я особисто переконаний, виходячи з власного досвіду, що зробити глибокі зміни можливо лише у випадку, коли у реформу повірить якомога більше людей. От я задав запитання присутнім: «Хто вірить, що можна провести реформу охорони здоров’я і отримати кращу систему охорони здоров’я, ніж та, яка є?» Із присутніх у залі понад 30 осіб, лише один сказав, що вірить у реформу. Це дуже погано і це свідчить про «набуту неспроможність»[1]. Появилась можливість змінити ситуацію на краще, але виходячи із минулого досвіду, що ніхто ніколи нічого не доводив до кінця, сьогодні не вірять у зміни, тому й не займаються просуванням цих змін.

Здається варто передбачити горизонтальні обміни між територіями, де уже здійснено успішні кроки з утворення нової мережі установ ОЗ.

Чому у концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади йде мова про охорону здоров’я?

Як уже йшла мова вище – освіта та охорона здоров’я найважливіші публічні послуги для людини. Тому до цих послуг долучаються органи місцевого самоврядування, як такі, що знаходяться найближче до людини і концепція реформи передбачала, що базовий (міста обласного значення та ОТГ), районний та регіональний (область) рівні, на яких закріплюються повноваження щодо охорони здоров’я (первинна, вторинна та високоспеціалізована медицина).

Після ухвалення рішення щодо зміни підходів до системи охорони здоров’я, реформа ОЗ дещо відійшла від концепції реформи місцевого самоврядування. Проте централізації коштів на ОЗ, автономізація закладів ОЗ, політично не звільняє органи місцевого самоврядування від відповідальності за ситуацію з охорони здоров’я у громаді, тому співробітництво тут просто необхідне. Діалоги, договори, спільна діяльність – це те нове, що є найскладнішим для реалізації.

Нова філософія охорони здоров’я

В 2006-му році мені довелось відвідати Данію, де я міг вивчати досвід реформи місцевого самоврядування та охорони здоров’я, яку Данія розпочала в 2005-му. Один із авторів реформи розказав історію: «Я був відповідальним за реформу, але до кінця не розумів, чому потрібно змінити систему медичних закладів, як відповідати противникам – лікарні будуть надто далеко від людини, і т.п. Одного разу ми їхали у автомобілі з дружиною. Аж побачили жахливу аварію, де люди отримали дуже тяжкі травми. Після такого стресу, деякий час ми їхали мовчки і раптом дружина говорить: «Якщо раптом я попаду у таку аварію, не вези мене у нашу лікарню, я там помру, відвези мене в університетську». Після цього я зрозумів нову парадигму реформи: Люди мають мати змогу виліковуватись, а не лікуватись!»

Отже, і ми зараз маємо змінити філософію охорони здоров’я. Від можливості лікуватись маємо перейти до можливості виліковуватись. Тепер у Данії чи не найкраща в Європі система охорони здоров’я. Все безкоштовно, але дуже ефективно. Зате в стаціонарі лежать навіть після складних операцій лише кілька днів.

Технології в медицині

Охорона здоров’я сьогодні не тільки «класичне лікування» терапевтами та іншими лікарями, а й сучасна діагностика, побудована на новітньому обладнанні та новітніх технологіях. Алгоритми на лікування по об’єктивним показникам може дати затверджений протокол та комп’ютер. А об’єктивні показники може отримати парамедик, який знає, як користуватись новими діагностичними апаратами. Правда сучасна діагностична техніка є досить дорогою, тому її завантаження має бути відповідним. Створення діагностичних центрів, включених у мережі найкращих лікарів чи в найкращі комп’ютерні програми з діагностики є перспективним напрямом, але і тут потрібен режим діалогу та партнерства. При цьому партнерства міст та сільських територій у діагностиці можуть бути досить ефективними.

Регіональний розвиток та медицина

Стратегічне планування регіонального розвитку сьогодні відкриває нові можливості і для розвитку охорони здоров’я, адже в кожній стратегії розвитку області є стратегічна ціль, спрямована на розвиток людського капіталу. Тут є місце для цілої низки операційних цілей, наприклад  – подовження тривалості активного періоду життя людини. А для досягнення цієї цілі потрібні різні складові: здоровий спосіб життя, громадське здоров’я, рання діагностика, швидка допомога у критичних випадках – інсульту та інфаркту.

Наявність такої стратегічної та операційних цілей у стратегії відкриває можливості підготовки проектів регіонального розвитку, які можуть фінансуватись з ДФРР. Оскільки з 2019 року мінімальна вартість проектів регіонального розвитку встановлена у розмірі 5 млн. грн., це дає змогу для проривних проектів, особливо якщо це синхронізувати із програмою розвитку сільської медицини, зокрема будівництво амбулаторій в сільських територіях.

Замість висновку

Наші поїздки по південно-східній Одещині показують, що у порівнянні з 2015-м роком ситуація психологічно значно покращилась. Готовність до реформ середньої ланки – сільських голів, директорів шкіл, головних лікарів лікарень таки покращилась. На жаль роль народних депутатів, районних рад, частково і РДА не є стимулюючою до реформи, здається, що вони досі думають, що при загальному векторі в один бік, вони зможуть рухатись в інший. Але то міф, який руйнується на очах.

Діалоги та співробітництво – в нових умовах це завдання номер один, особливо в умовах, коли кошти йдуть за пацієнтом, а не на утримання закладів. Тут, як і у випадку із створенням ОТГ, хто довго буде переходити від старої системо охорони здоров’я до нової просто втратить час і ресурси і компенсувати його буде нічим. Якщо ви не залучаєте пацієнта під своє крило, його залучить хтось інший, навіть приватник.

14.11. 2018

[1] Я розказав історію з експериментом , проведеним в США в середині 20-го сторіччя. Собак спеціальними пристроями знерухоміли аби вони не могли бігти. Далі вмикали звуковий сигнал і імпульс струму. Собаки пробували вириватись, але не могли. За деякий час пута зняли і коли давали сигнал, навіть буз удару струмом, собаки стогнали, але не бігли. В них розвинувся комплекс «набутої неспроможності» , вони втратили віру у можливість вирватись і тому не виривались.