Слідкуйте за новинами

Символічна єдність

Дата: 26.02.2018

Символічна єдність

«Герб (пол. herb від нім. Erbe — спадщина) — емблема, усталений відповідно до законів геральдики відмітний символічний знак (зображення), що належить державі, населеному пункту, дворянському роду або окремій особі тощо». Саме таке тлумачення герба подає вікіпедія.

Геральдика – допоміжна історична дисципліна – відома не одне століття; на жаль, відома вона там, де історія (як і вся наука в цілому) не переривалася соціальними експериментами. Герби країн, земель, міст, шляхетських родів існували багато віків. Цього неможна сказати про Україну – розділена між багатьма імперіями, вона зазнавала не лише економічних, політичних чи соціальних впливів, а й геральдичних також. Короткі періоди незалежності не давали змоги вибудувати власну систему геральдичних ознак і правил.

Так тривало до 1990 року.

Українське Геральдичне Товариство (далі – УГТ) виникло в 1990 році і зареєстроване Міністерством Юстиції в 1993 році (http://uht.org.ua/ua/about). З того часу проведено багато наукових конференції, розроблена певна мінімальна стандартизація сучасних українських гербів, видається часопис «Знак». Тобто якесь геральдичне життя в Україні існує – на перший погляд.

Для порівняння: в сусідній Молдові існує (згідно з Законом) Комісія з питань геральдики при Президентові. Герби проходять державну (підкреслюю – саме державну) експертизу і реєструються в установленому порядку в державному реєстрі з наступним юридичним захистом. В даний час весь документообіг проводиться в електронній формі, з висвітленням на офіційному сайті. Тобто місцеве самоврядування має враховувати Закон і правила, а не виходити з власного «бачення», «уподобань» і любові до колосків і калини.

А в нас? Ми ж ніби більші – і за територією, і за кількістю депутатів.

А в нас нічого подібного.

Єдиний документ, що хоча б якось унормовує геральдичну справу – Указ Президента України http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/694/2000 «Про впорядкування геральдичної справи в Україні» №694/2000, підписаний ще в 2000 році.

З того часу все.

Така непевна ситуація влаштовувала обидві сторони. Держава, що до кінця не розуміє справжнє значення символіки, віддала справу самовизначення в порожнечу. УГТ така ситуація влаштовувала також, оскільки дозволяла проголосити себе одноосібним законодавцем в царині створення нових символів. Законодавче вирішення відкладалося «на потім», що дозволяло, наприклад, масово використовувати на Сході той-же таки французький щит, притаманний сучасній російській геральдичній традиції, а на всій території України буйні фантазії місцевих депутатів, нічим не обмежені законодавчо.

   «Герб» громади Оринин Хмельницької області

В масовому тиражуванні такі зображення почали вносити не те що дисонанс, а нести пряму шкоду іміджу держави; і якщо конкретно Оринину це байдуже, то іноземцям, які знайомі з правилами геральдики, такий «знак» багато що міг пояснити про всю державу. Як було сказано, законодавчих обмежень не існує.

Чергове вікно можливостей відкрилося з початком територіальної реформи. Об’єднані територіальні громади, що почали створюватися по всій Україні, логічно ставали осередками утворення нових самодостатніх спільнот – економічно, територіально та історично. І, здавалося б, саме цей процес мав би бути виражений і графічно (гербом, прапором, брендом, логотипом – не так важливо). Верховна Рада так чи інакше підтримувала закони, направлені на територіальну реформу. І, здавалося б, були всі шанси нарешті вирішити і питання створення реєстру гербів та прапорів, їх розробки і експертизи.

Але знову «не судилося». Все, на що спромоглося УГТ – провести через Комісію з державних нагород та символіки лист №19-84/56 25.05.2017, в якому першим пунктом наголосити – «Утриматися від паралельного створення різних символів для об’єднаних територіальних громад або місцевих рад і титульних населених пунктів до врегулювання цих питань чинним законодавством». Простіше – рекомендувати не створювати гербів ОТГ, а примусити їх користуватися гербами «титульних населених пунктів».

Залишимо за дужками неконституційність визначення «титульний населений пункт» – зазначу лише пряму рекомендацію «почекати ще трошки до повного вирішення питання на законодавчому рівні». Не суть важливо, яким чином буде вирішене це питання – нагадаю ще раз, що на момент складання листа воно «вирішується» вже 27 років. Тобто все залишилося як є.

На запит про порядок створення гербів ОТГ, написаний автором цих рядків до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, отримана відповідь №8/13-69-07 від 13.02.2017, де прямо вказано – жодних інших документів, крім ст.22 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно створення місцевої символіки, не існує.

Всі «рекомендації» почекати ще – це виключно вода на млини місцевих творців, які тут же зрозуміли: поки нема вказівок згори – можна все. Поки пани нагорі чубляться – внизу проявляють ініціативу.

Дивимося перші результати:

 


Хмельницька область на даний момент є третьою – після Київської і Львівської – по кількості сучасних символів. Приємно зазначити, що переважна більшість цих символів відповідає нормам геральдики; варто також зазначити, що переважна більшість цих символів розроблена не членами УГТ (хоча мало б бути навпаки). Берездівська ОТГ на Хмельниччині стала першою, де затверджений повний комплект символіки – герб ОТГ і всіх населених пунктів громади. Затверджені герби Війтовецької і Наркевицької громад, подібна робота ведеться ще по десяти громадам Хмельницької і Тернопільської областей.

Наркевицька ОТГ
Війтовецька ОТГ
Берездівська ОТГ
Байковецька ОТГ

Нормативне регулювання вимог щодо місцевої символіки запізнюється, об’єднані територіальні громади створюють свої герби, затверджують прапори та інші символи. Часом така робота виглядає досить аматорською і навряд чи може стати основою для модерної нової місцевої ідентичності. Саме тому, при такій роботі варто враховувати геральдичні правила та традиції, які складались століттями і пам’ятати, що законодавством в Україні визначено, що саме територіальна громада має право на місцеву символіку. В умовах конкуренції за внутрішні та зовнішні ресурси, нарощування внутрішнього туризму, важливо не втрачати час і тут – і в геральдиці, і в брендуванні, і в створенні сувенірної продукції.

В.Напиткін
Автор сайту heraldry.com.ua
Автор символіки 110 населених пунктів
Автор мультимедіа-енциклопедії «Українська геральдика» (1998)
Автор книги «Символіка Хмельницької області» (2016)
Автор книги «Символіка Рівненської області» (2018)