Агломерації. Аналітична записка. Частина перша.

1. Вступ

1 квітня 2014 року Урядом України було ухвалено розпорядження № 333-р, яким затверджено Концепцію реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади (далі Концепція ), що дало старт для проведення в Україні наймасштабнішої із реформ, яка зараз іменується «децентралізацією».

За три роки від початку реформи було зроблено достатньо багато: ухвалено необхідне законодавство для добровільного утворення громад, проведено бюджетну децентралізацію, створено уже понад 400 об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ), які отримали необхідні повноваження, бюджетні ресурси, а також додаткову державну підтримку у розвитку власної інфраструктури за рахунок відповідної субвенції.

Правда на цьому фоні якось відійшов на певний час досить оригінальний, аполітичний закон «Про співробітництво територіальних громад», який був прийнятий найпершим і який заклав юридичні можливості для реалізації різних форм співробітництва між територіальними громадами, аж до створення спільних органів управління.

Процес добровільного об’єднання громад, який розпочався із ухвалення закону «Про добровільне об’єднання громад», дещо пригальмував процеси укладання договорів співробітництва між громадами, але життя показує, що цей процес має бути відновлено і він може бути дуже корисним для територій навколо великих міст, де утворення ОТГ суттєво відрізняється від параметрів, які фіксуються у Методичних рекомендаціях з формування спроможних територіальних громад.

Великі міста, отримавши досить серйозні фінансові ресурси в наслідок бюджетної децентралізації, не включились у процеси утворення ОТГ, натомість невеликі міста і особливо села, розміщені навколо великих міст, які отримують від такого сусідства значну економічну вигоду, почали діяти більш активно. Як наслідок навколо деяких великих міст – Хмельницький, Тернопіль, Одеса, Дніпро… почали активно формуватись сільські ОТГ, які почали показувати досить непоганий розвиток власної бюджетної сфери та наповнення місцевих бюджетів.

Це в свою чергу викликало стурбованість у найбільших містах, містах обласних центрах, які раптом почали розуміти, що навколо них формується кільце досить сильних гравців, з якими доведеться домовлятись щодо вирішення низки міських проблем, які потребують додаткових заміських територій. Особливо гостро ситуацію відчув Львів, де проблема Грибовицього сміттєзвалища, про яку знали багато десятиліть і не намагались її вирішувати, стала проблемою виживання самого Львова і проблемою усієї України.

Відтак, тема взаємовідносин великих міст та навколишніх територіальних громад, яка об’єктивно існувала уже багато років, стала виокремлюватись не тільки в організаційну, психологічну, юридичну, а передусім у політичну проблему.

При спробі ухвалити зміни до Закону «Про добровільне об’єднання громад», які б спрощували процедури приєднання територіальних громад, до раніше утворених ОТГ, фракція Самопомочі у Верховній Раді України поставила питання щодо заборони створення ОТГ навколо міст обласного значення до прийняття спеціального закону «про агломерації», який на думку авторів такої пропозиції мав би створити умови для «звільнення великих міст» від оков територіальних громад, що їх оточують.

Ця пропозиція не була підтримана парламентом, але стала каталізатором різних активностей аналітиків, політиків, органів виконавчої влади щодо пошуку відповідей на питання – як розвиватись великим містам в умовах децентралізації, як збалансувати інтереси великого міста та територіальних громад навколо нього. Поняття «агломерації» було відразу запущене в обіг і стало означати «територію, яка об’єднує велике місто та навколишні населені пункти в зоні впливу такого великого міста», причому такі агломерації відразу стали появлятись навколо будь-якого міста, без прив’язки до міжнародного досвіду та українських реалій.

Інститут громадянського суспільства, який стояв біля витоків української децентралізації, який мав безпосереднє відношення до розробки усіх проектів законів, що лягли в основу децентралізації не міг стояти осторонь процесу обговорення запровадження можливого правового регулювання «агломерацій» в Україні і провів цілу низку досліджень ситуації у можливих агломераціях в Україні та обговорень проблем співробітництва великих міст та навколишніх територіальних громад, розвитку приміських територій навколо великих міст в Одесі, Львові, Києві.

Для таких заходів та з’ясування можливого майбутнього правового регулювання агломерацій в українському законодавстві підготовлено ці матеріали.

2. Агломерації у трендах

   2.1. Урбанізація, тенденції

Урбанізація у світі триває уже багато десятиліть, особливо бурхливо цей процес розпочався в 19 столітті. За цей час частка міського населення зросла майже у 30 разів.

Малюнок 1. Частка міського населення по роках[1]

 

Для багатьох розвинених країн Європи та Північної Америки рівень урбанізації сягнув 75-80% і стабілізувався на цьому рівні. В деяких, дуже розвинених країнах, як Швейцарія чи Австрія рівень урбанізації є значно нижчим, близьким до українського і залишається таким протягом багатьох років.

Натомість в багатих нафтою країнах Близького сходу, у містах проживає 90-95% населення, стрімкими темпами урбанізуються країни Латинської Америки, острівної Азії.

Урбанізація в Європі та країнах, що розвиваються, принципово відрізняється. Зростання кількості міського населення у таких країнах, як Бангладеш чи Індонезія часто не приводить до зміни якості життя міського населення, яке сформувалось із сільських вихідців. Тут не має елементарних для міста сервісів та житла.

Малюнок 2. Зміна рівня урбанізації ЄС

Малюнок 3. Урбанізація в Польщі

Малюнок 4. Урбанізація в Китаї

Як видно із малюнків, темпи урбанізації в ЄС зараз є незначними, напевне урбанізація досягла свого стабільного рівня. В Польщі урбанізація практично припинилась, натомість в Китаї ми бачимо стрімку урбанізацію і прискорене зростання населення у містах з чисельністю населення понад 1 млн. осіб.

Малюнок 5. Урбанізація в Україні.

Для України характерною є наближеність системи розселення та рівня урбанізації характерних для європейських країн. За рівнем урбанізації ми знаходимось в групі таких країн, як Австрія, Швейцарія, Польща. Навряд чи можна припустити в найближчому чи середньостроковому періоді збільшення темпів урбанізації чи зміни структури розселення у бік азійської.

Великі міста та урбанізовані території

Протягом усього періоду урбанізації у Європі, а тепер і у світі, характерною особливістю було більш стрімке зростання саме великих міст, які часто розширювались так сильно, що створювали великі ареали міського розселення – агломерації та мегаполіси. Зараз у світі понад 450 міст має населення понад 1 мільйон людей.

У десяти найбільших агломераціях проживає понад 250 мільйонів людей.

Найбільш швидко формують в наші дні агломерації в Китаї, Індії, країнах Азії, передусім острівної та Латинській Америці.

В Європі ситуація з розширенням великих міст певним чином стабілізувалась, але й тут можна чітко означити основні урбанізовані території – агломерації різного типу та різної природи їх утворення.

Малюнок 6. Найбільші урбаністичні центри в найбільших країнах Європи

На малюнку на картах найбільших європейських держав добре видно систему розселення та території з найвищим рівнем урбанізації.

В ЄС прийнято вважати урбанізованою територію, де щільність населення вище 1500 жителів на кв. км, території із щільністю населення від 300 до 1500 жителів на кв. км відносять до так званих урбаністичних кластерів.

Ще більш наглядно це видно із наступного малюнку[2].

Малюнок 7. Підходи до класифікації урбанізованих територій в ЄС

Найбільші міські агломерації та мегаполіси Європи[3]

НІМЕЧЧИНА

Тут більшість агломерацій сформувалась уздовж Рейну і його приток. Найбільшою є Рейнсько-Рурська поліцентрична агломерація, що в свою чергу складається з двох основних частин – Рурської, що простягається на правобережжі Рейну від Дуйсбурга до Дортмунда через Ессен і Бохум, і Прирейнскої, що включає в першу чергу Дюссельдорф, Кельн і Бонн.

За більшістю оцінок населення цієї агломерації, без розчленування її на частини, складає 10-11 млн. чоловік.

Вище за течією Рейну, у місця впадання в нього р. Майн, розташована Рейнсько-Майнська агломерація, ядро якої утворює Франкфурт-на-Майні. Ще вище за течією, в місці впадання в Рейн р. Неккар, знаходиться Рейнсько-Неккарська агломерація з містами Мангейм і Людвигсхафен.

Нарешті, до течії Неккара прив’язана ще одна агломерація, що включає в себе Штутгарт і ціле сузір’я примикають до нього більш дрібних міст.

Також можна виділити й інші великі агломерації Німеччини: в південній частині країни – Мюнхенську і Нюрнберзьку, у північній – Гамбурзьку і Ганноверську, а в східній – Берлінську.

Малюнок 8. Щільність населення у Німеччині.

На малюнку чітко видно найбільш урбанізовані території, що і визначають території найбільших німецьких агломерацій.

На наступних малюнках видно склад Гамбурзької та Берлінської агломерацій.

Малюнок 9. Гамбурзька агломерація

Малюнок 10. Берлінська агломерація

На малюнку чітко видно як, власне, виглядає місто Берлін, його урбанізована територія з околицями (власне агломерація) та зона впливу, яку ще називають «метрополією».

Сьогодні метрополія Берліну це – 67 муніципалітетів, територія – 30370 кв. км. населення понад 6 млн. осіб, ВВП – 190 млрд. євро (все – 2015 рік), 35 тисяч євро на особу.

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Серед агломерацій (які тут зазвичай називаються конурбаціями – від лат. Con – «з» і urbs – «місто») провідне місце займає Лондонська, населення якої в залежності від того, як визначають її межі, оцінюють в 7,6 – 12 млн. осіб.

Великий Бірмінгем (Західний Мідленд) і Великий Манчестер мають населення відповідно 3,2 і 2,6 млн. осіб, Лідс (Західний Йоркшир) з населенням 1,5 млн. осіб.

Малюнок 11. Великий Лондон, власне Сіті та 32 райони

ФРАНЦІЯ

У Франції, з її найбільш заплутаною системою базових адміністративно-територіальних одиниць та великим досвідом різного типу утворення об’єднань комун є свої агломерації із власним нормативним регулюванням.

Найбільшими агломераціями тут є Паризька (11,3 млн. чоловік), Ліонська (1,7 млн.) і Марсельська (1,5 млн.).

Малюнок 12. Паризька агломерація

ПОЛЬЩА

У Польщі сьогодні за європейськими підходами чітко ідентифікують три агломерації:

• Верхньосілезька – 3,5 млн. осіб, 14 міст, що зрослись між собою;
• Варшавська – близько 2,5 млн. осіб, 6 основних міст, територія 3 тис. кв. км.
• Лодзиньска – 1,1 млн. осіб;

До цього переліку можна додати невелику за європейськими мірками, але реальну поліцентричну агломерацію, як Тримісто – Гданськ, Сопот, Гдиня 750 тисяч населення, 414 кв. км.

Верхньосілезька агломерація, що склалася в межах вугільного басейну на площі 1,2 тис. кв. км, є яскравим прикладом поліцентричної агломерації.

Її ядро утворюють близько 14 міст і кілька робочих селищ, які фактично злились в одну урбанізовану територію.

Вони мають єдину систему електро-, газо- і водопостачання, транспортну і соціальну інфраструктуру.

Наприклад, університет розташований в Катовіцах, політехнічний інститут – в Глівіцах, оперний театр – в Битомі, парк культури і відпочинку – в Хожуві. Середня щільність населення в агломерації – понад 1000 осіб на 1 кв. км, але в центральній її частині вона досягає 4000 чоловік на 1 кв. км.

Малюнок 12. Польща вночі із космосу

На малюнку чітко видно місця з найбільшою освітленістю. Це якраз і є основні польські агломерації. Показник освітленості точно відповідає економічній спроможності цієї території. Тут добре видно Варшавську, Верхньосілезьку агломерації, Тримісто та Лодзь і Краків.

Малюнок 13. Найбільші урбаністичні ареали Польщі

Малюнок 14. Верхньосілезька агломерація

Як видно з малюнку Верхньосілезька чи Катовіцька агломерація є важливим економічним чинником не тільки Сілезького воєводства, а й усієї південно-західної Польщі.

Слідкуйте за продовженням статті на нашому сайті завтра

---

[1] Розраховано за матеріалами http://pidruchniki.com/15021119/geografiya/urbanizatsiya_problemi_miske_naselennya_svitu

[2] Тут і далі наводяться цифрові дані та візуальні картинки, з ресурсів Євростату (відкриті дані та статистичні звіти) – прим. Автора

[3] За матеріалами http://moyaosvita.com.ua/geografija/najbilshi-miski-aglomeraci%D1%97-ta-megalopolisi-zarubizhno%D1%97-yevropi/