Слідкуйте за новинами

Проект ЗУ “Про внесення змін до статті 126 Земельного кодексу України”

Дата: 16.04.2009

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України “Про внесення змін до статті 126 Земельного кодексу України” щодо правовстановлюючих документів права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою та моменту набуття таких прав)
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Необхідність розробки проекту обумовлено розбіжностями чинного законодавства, зокрема Цивільного та Земельного кодексів України щодо правовстановлюючих документів права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою.
З метою приведення ст. 126 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) до положень Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), проектом передбачається, що право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою посвідчується не лише державними актами, але й цивільно-правовими угодами.
Відповідно до ст. 328 ЦКУ право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Правочин являє собою дію особи, спрямовану на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 202 ЦКУ). Різновидами правочинів є: договір купівлі-продажу; договір дарування; договір міни тощо.
Проблема, на розв’язання якої спрямовується розробка цього проекту, полягає у тому, що відповідно до статті 126 ЗКУ „Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами”. У зв’язку з цим приписом та положеннями ст. 125 ЗКУ, забороняється використовувати земельну ділянку, доки не буде отримано документ, що посвідчує право на неї (державний акт) та здійснено його державну реєстрацію.
Як свідчить практика, досить часто з моменту укладення цивільно-правової угоди до отримання державного акту минає більше одного року. Протягом цього проміжку часу фактичний власник не може належним чином використовувати належну йому земельну ділянку, що обмежує його конституційні права, гарантовані ст. 41 Конституції України. Крім того, фактичний власник, не маючи юридичного права використовувати таку земельну ділянку, іноді безпідставно зобов’язується податковими органами сплачувати земельний податок, , що додатково загострює існуючу проблему.
В сільських районах України, де літні люди уже одного разу виготовили Державні акти і сплатили за це кошти, постає проблема із земельними ділянками, які ці люди залишають у спадок своїм родичам, а ті в свою чергу не мають фінансової можливості повторно виготовити державні акти, а значить вступити у право власності та укласти нові договори оренди з користувачами цих ділянок. Все це призводить до загострення соціальної напруги у селі, появи цілих масивів земель, які не мають законного (з точки зору Земельного кодексу) власника і не можуть використовуватись.
2. Мета і завдання прийняття акта
Метою розробки проекту закону є удосконалення редакції ст. 126 ЗКУ, зокрема щодо правовстановлюючих документів права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою, а також для усунення невідповідності норми ЗКУ положенням чинного ЦКУ. Зважаючи, що чинна редакція ст. 126 ЗКУ порівняно з приписами стст. 202, 328 ЦКУ є усіченою, у зв’язку з чим перешкоджає швидкому використанню земельних ділянок, придбаних на підставі цивільно-правових угод, пропонуються зміни до аналізованої статті ЗКУ.
Нова редакція статті 126 дає змогу сільским мешканцям реально використовувати своє право власності на землю, зменшити витрати коштів, часу на оформлення цього права, знизити корупційні ризики при оформленні державних актів на землю.
Ця зміна також наближає спосіб обороту земельних ділянок до способу обороту нерухомого майна, які найбільше використовуються міськими жителями. Адже при купівлі-продажу нерухомості кожного разу не виготовляється технічний паспорт цієї нерухомості, а договір купівлі-продажу після його реєстрації є остаточною підставою для набуття права власності на цю нерухомість.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта
Законопроектом запроваджуються спрощення процедури набуття права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до норм ЦКУ законопроектом передбачено, що при переході права на земельну ділянку відпадає необхідність виготовлення державного акту при кожному укладенні цивільно-правової угоди. Державний акт, здебільшого виготовлятиметься один раз (за винятком фактів поділу чи об’єднання земельних ділянок, а також зміни їх цільового призначення) та супроводжуватиме усі наступні цивільно-правові угоди, що вчинятимуться щодо земельної ділянки, право на яку він посвідчує. Наприклад, у разі продажу квартири чи будинку не потрібно кожен раз перевіряти їх розміри при відчуженні та виготовляти нову технічну документацію. Зокрема, технічний паспорт квартири (будинку) переходить від одного власника до іншого внаслідок укладення відповідної цивільно-правової угоди, чого не можна сказати про земельні ділянки при переході права власності на них відповідно до чинної процедури. Тому, не безпідставно законопроектом передбачається, що право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту реєстрації відповідної цивільно-правової угоди в порядку, визначеному законом, а державний акт повинен долучатися до цивільно-правової угоди у кожному випадку її укладення. Поруч з цим, проект передбачає, що перехід права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою не є підставою для виготовлення нового державного акту, окрім випадків, визначених чинним ЗКУ.Також запропонована процедура набуття права власності чи постійного користування органічно вписується в механізм державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, визначений Законом України від 01.07. 2004 р. № 1952-IV.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
У даній сфері суспільних відносин діють такі законодавчі акти:
Цивільний кодекс України від 16.01. 2003 р. № 435;
Земельний кодекс України від 25.10. 2001 р. № 2768;
Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07. 2004 р. № 1952-IV.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація цього законопроекту не потребує матеріальних витрат з Державного бюджету України. Разом з тим запровадження спрощеного механізму набуття права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою сприятиме економії коштів громадян, а також швидкому використанню ними придбаних земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта. Запропонований законопроект приведе ст. 126 ЗКУ у відповідність положенням ЦКУ та сприятиме правовому забезпеченню спрощення бюрократичної процедури набуття права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою. З прийняттям проекту прискориться процес переходу права власності чи постійного користування від одного суб’єкта до іншого.
Внаслідок внесення змін до ст. 126 ЗКУ слід очікувати покращення соціально-психологічної ситуації, насамперед, серед мешканців сіл та селищ, а також збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, яка здебільшого виробляється власниками земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, городництва та садівництва.
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО СТАТТІ 126 ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ”
Чинна редакція Закону
Стаття 126. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку 1. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. 2. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Запропонована редакція
Стаття 126. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку 1. Право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами та/чи цивільно-правовими угодами. Право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою, набуті на підставі цивільно-правової угоди, виникає з моменту реєстрації такої угоди в порядку, визначеному законом. Державний акт повинен долучатися до цивільно-правової угоди у кожному випадку її укладення. Перехід права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою не є підставою для виготовлення нового державного акту, окрім випадків, визначених цим Кодексом. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. 2. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
“Про внесення змін до статті 126 Земельного кодексу України”
Верховна Рада України постановляє:
І. Внести до Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 3-4, ст. 27; ВВР, 2005, N 4, ст. 103) такі зміни:
1. Частину першу статті 126 викласти у новій редакції:
„1. Право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами та/чи цивільно-правовими угодами. Право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою, набуті на підставі цивільно-правової угоди, виникає з моменту реєстрації такої угоди в порядку, визначеному законом. Державний акт повинен долучатися до цивільно-правової угоди у кожному випадку її укладення. Перехід права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою не є підставою для виготовлення нового державного акту, окрім випадків, визначених цим Кодексом. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України”.
ІІ. Кабінету Міністрів України: – привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом, а також забезпечити перегляд і скасування міністерствами та відомствами їх нормативних актів, які суперечать цьому Закону.
ІІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Голова Верховної Ради України В. ЛИТВИН

Поділитися