Слідкуйте за новинами

Закон України Про АТУ України. (Проект від 01.06.2010 р.)

Дата: 27.04.2011

Цей Закон визначає поняття та засади адміністративно-територіального устрою України, рівні адміністративно-територіальних одиниць, інших територіальних утворень, порядок вирішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань адміністративно-територіального устрою.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття та система адміністративно-територіального устрою України

1.           Адміністративно-територіальний устрій України – це обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці (далі – АТО), з метою забезпечення населення необхідним рівнем публічних послуг, раціональної системи управління соціально-економічними процесами, збалансованого розвитку усієї території держави.

2.           Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища, села, на основі яких формуються АТО та територіальні одиниці на підставі та в порядку, визначеним цим законом.

Стаття 2. Принципи побудови адміністративно-територіального устрою України

Адміністративно-територіальний устрій будується та таких принципах:

1) узгодженість системи АТО, створених для здійснення місцевого самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів державної влади;

2) повсюдність юрисдикції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на територіях відповідних АТО, за винятком окремих територій зі спеціальним статусом, де створюються спеціалізовані адміністрації відповідно до окремих законів;

3) збіг меж АТО з межами сусідніх АТО того ж рівня;

4) обов’язковість розташування території АТО в межах території лише однієї АТО вищого рівня інтеграції;

5) субсидіарність у розподілі повноважень між рівнями публічної влади;

6) запровадження рівня АТО лише за необхідності виконання ним повноважень, у т.ч. галузевих, які є основними щодо інших рівнів;

7) Забезпечення однорідності адміністративно-територіальних одиниць за площею та віддаленістю від центру;

8) відповідність рекомендаціям Європейського Союзу щодо номенклатури територіальних одиниць для статистичних цілей.

Стаття 3. Поселення, тимчасові поселення

1. Поселення – це компактно заселене місце постійного проживання людей, що має сталий склад населення, власну назву, визначені межі та зареєстровано в порядку, передбаченому цим Законом. За чисельністю населення, соціально-економічними та урбаністичними характеристиками поселення поділяються на наступні категорії:

3) Місто – поселення з компактною, переважно багатоповерховою забудовою, яке має розвинуту необхідну для надання соціальних послуг на рівні громади соціальну інфраструктуру, комунальну інфраструктуру, що включає принаймні централізоване водопостачання та водовідведення, не менше 80% доріг якого мають тверде покриття, з чисельністю постійного населення не менше ніж 10 тисяч осіб,

Статус міста може мати поселення, що відповідає вищевказаним умовам з меншою чисельністю жителів, якщо воно мало цей статус історично.

2) Селище – поселення з переважно садибною забудовою, яке має елементи соціальної та комунальної інфраструктури, не менше 50% доріг якого мають тверде покриття, з чисельністю постійного населення більше 1 тис. осіб.

1) Село – поселення, що не є містом та селищем.

2. Тимчасове поселення – компактне місце перебування (праці, служби, відпочинку, відбування покарання) громадян, зареєстрованих за іншим місцем постійного проживання, що може мати власну назву або не мати її.

3. Межі поселення та тимчасового поселення визначаються межами забудови на підставі містобудівної документації, розробленої відповідно до законодавства.

Стаття 4. Адміністративно-територіальні одиниці.

1.               Адміністративно-територіальна одиниця – це цілісна частина території України в установлених відповідно до закону межах, що є територіальною основою для організації та діяльності органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.

2.               В Україні встановлюється три рівні адміністративно-територіальних одиниць: громади, райони, регіони, створенні у відповідності до положень цього закону

3.               Особливими АТО є міста зі спеціальним статусом Київ, Севастополь та райони в місті Києві.

4.               АТО утворюється на підставі закону, яким встановлюється їх назва, склад, адміністративний центр, межі.

5.               До всіх органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, утворених на базі АТО кожного рівня, застосовуються єдині вимоги щодо повноважень, які визначаються законом, та безпосередні комунікативні відносини з центральними органами влади. Обсяг компетенцій місцевих органів виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначається окремими законами.

6.               Для місцевих бюджетів, утворених на базі АТО кожного рівня, застосовуються прямі міжбюджетні відносини з Державним бюджетом України.

Стаття 5. Критерії формування адміністративно-територіальної одиниці

АТО повинна задовольняти таким головним ознакам:

1)     кадрова, інфраструктурна, фінансова спроможність, що встановлюється цим Законом, іншими законами, органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади виконувати повноваження, визначені законодавством для відповідного рівня АТО в повному обсязі;

2)     сталість демографічних показників відповідно до цього Закону;

3)     відсутність в її межах інших АТО того ж рівня або АТО нижчого рівня, що перебувають в юрисдикції інших АТО її рівня;

4)     Нерозривність території АТО

5)     наявність поселення, що виконує функції адміністративного центру АТО;

6)     відповідність, як правило, кількості отримувачів публічних послуг на території АТО нормам навантаження на бюджетні установи, визначеним законодавством для даного рівня АТО.

Розділ ІІ. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОДИНИЦІ

Стаття 6. Громада

1.           Громадою є АТО базового рівня, яка складається з одного або декількох поселень, має визначені в установленому законом порядку межі, що співпадають з межами сусідніх громад та є територіальною основою для діяльності органів місцевого самоврядування з надання жителям визначеного законом переліку публічних послуг.

2.           Громади в залежності від категорії адміністративного центру поділяються на такі типи: міські, селищні та сільські.

3.           Громада утворюється, як правило, шляхом об’єднання поселень навколо міста чи селища, де розміщено більшість місць працевлаштування мешканців цього міста, селища та навколишніх поселень, наявні необхідні елементи соціальної, бюджетної та інженерної інфраструктури із забезпеченням доступності з урахуванням історично складених економічних, соціальних зв’язків.

4.           Склад громади визначається, як правило, шляхом віднесення до неї поселень, що знаходяться в кращій доступності до її адміністративного центру порівняно з центрами інших громад. При рівно доступності до центрів громад поселення включається до складу громади з потужнішим в економічному та соціальному відношенні центром.

5.           Віддаленість поселень від адміністративного центру громади відповідає, як правило, базовим вимогам доступності соціальних послуг, встановлених Кабінетом Міністрів України.

6.           У разі, якщо створити громаду відповідно до ч.3 неможливо, то з дотриманням вимог щодо доступності публічних послуг, визначених в ч. 5 цієї статті, громада формується навколо поселення, що знаходиться найближче до географічного центру новостворюваної громади. При цьому у вказаному поселенні забезпечується створення інфраструктури, необхідної для функціонування органів управління громади.

7.           Мінімальна розрахункова кількість постійного населення сільської громади визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до галузевих норм мінімальної завантаженості бюджетних установ, що надають публічні послуги. Менша чисельність населення жителів допускається для сільських громад, розташованих у важкодоступних місцевостях. При цьому розрахунок дотації вирівнювання з державного бюджету до бюджету такої громади здійснюється як для громади з мінімальною розрахунковою кількістю населення.

8.           Площа сільської громади не може бути меншою половини від середнього по Україні показника площі сільських громад, крім важкодоступних та прикордонних територій, де площа громади не повинна буди меншою за третину середньої по Україні показника площі сільських громад.

9.           Обсяг доходів загального фонду бюджету громади без трансфертів в розрахунку на особу повинен бути не нижчим за половину від середнього показника для громад відповідного типу.

10.        Кількість мешканців громади не може зменшуватись протягом п’яти років наростаючи підсумком більше як на 25%.

11.        Юрисдикція органів місцевого самоврядування громади поширюється на всі землі у її межах незалежно від форм власності та цільового призначення. Законом може бути обмежено юрисдикцію органів місцевого самоврядування громади на землі в її межах в залежності від її цільового призначення.

12.        Поселення, визначене адміністративним центром громади, є місцем знаходження ради громади та її виконавчого органу.

13.        У випадках, визначених законодавством, на території громади здійснюють свою діяльність відокремлені підрозділи, окремі посадові особи територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

Стаття 7. Район

1. Районом є АТО, що складається з громад і є складовою частиною регіону. На рівні району забезпечується діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування районного рівня, які здійснюють надання населенню визначених законом публічних послуг, надання яких безпосередньо у громадах є неможливим або нераціональним.

2. Населення району повинно складати не менше 150 000 жителів. На територіях з низькою щільністю населення район може мати меншу кількість жителів, якщо площа такого району перевищує середню по Україні.

3. Адміністративний центр району визначається з врахуванням історично складених их традицій, географічного розташування, наявності інфраструктури, яка дозволяє розмістити необхідні установи та служби територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів управління органів місцевого самоврядування району.

Стаття 8. Регіон

1. Регіоном є АТО, призначена для реалізації державної політики щодо комплексного розвитку території та надання населенню визначених законом вузькоспеціалізованих публічних послуг, які не можуть надаватися на рівні районів та громад

2. Регіонами є такі адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Херсонська, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська.

3. Адміністративний центр регіону визначається з врахуванням наявності інфраструктури, що дозволяє розмістити місцеві органи виконавчої влади, необхідні установи і служби територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіону, доступності адміністративного центру регіону для жителів районів, які входять до складу цього регіону.

4. Особливості регіону Автономна Республіка Крим визначаються окремим законом.

Стаття 9. Адміністративно-територіальний устрій міст зі спеціальним статусом – Києва та Севастополя

1. На території міста зі спеціальним статусом Києва реалізуються повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються адміністративно-територіальні одиниці – місто Київ та райони в місті Києві.

2. Повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади міста Київ, та районів у місті Києві визначаються законом.

3. На території міста зі спеціальним статусом Севастополя реалізуються повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються адміністративно-територіальні одиниці – Севастополь та громади.

4. Повноваження місцевого органу виконавчої влади Севастополь, органів місцевого самоврядування Севастополя та громад визначаються законом.

5. Внесення змін до адміністративно-територіального устрою міст зі спеціальним статусом Києва та Севастополі здійснюються в порядку, встановленому законом.

Стаття 10. Територіальна одиниця в складі громади

1.     Територіальною одиницею є частина території громади призначена для організації та надання окремих публічних послуг відповідно до закону максимально наближено до місця проживання жителів.

2.     Територіальна одиниця включає в себе територію поселення з прилеглими землями з чисельністю понад 50 постійних мешканців.

3.     Поселення з чисельністю до 50 постійних мешканців та тимчасові поселення включаються до складу територіальної одиниці, створеної на базі найближчого поселення, якщо відстань до цього поселення не перевищує 5 км.

Декілька поселень чисельністю до 50 постійних мешканців можуть формувати територіальну одиницю при умові, що загальна чисельність мешканців цих поселень переважає 50 і відстані між ближніми поселеннями не перевищують 5 км.

У випадку, якщо відстань від поселення до наступного поселення перевищує 5 км, на його основі створюється територіальна одиниця, при умові якщо кількість постійних мешканців в ньому перевищує 10.

4.     Межі територіальної одиниці співпадають з межами суміжних територіальних одиниць.

5.     Рішення про встановлення меж територіальної одиниці всередині громади приймається радою громади з дотриманням умов нерозривності території та врахуванням історичних та природних особливостей.

Стаття 11. Район у місті

1.               В містах чисельністю понад 300 тис. жителів, крім міста Києва, за рішенням рад відповідних громад можуть створюватись райони в місті,

2.               Район в місті не має статусу АТО.

3.               Кількість населення в кожному районі у місті повинна складати не менше 100 тис. жителів.

4.               Повноваження відокремлених підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування в районах в місті та органів самоорганізації населення у випадку їх створення визначаються рішенням ради громади.

Стаття 12. Встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць

1. Межі громад після встановлення складу громад визначаються:

1) по лінії Державного кордону України;

2) на суходолі – за характерними точками і лініями рельєфу;

3) на річках та струмках – по середині головного фарватеру судноплавних річок, посередині несудноплавних річок або посередині їх головного рукава, посередині струмка;

4) на озерах, морських затоках та інших природних водоймах – по лінії розташованої на середині водного простору між берегами суходолу адміністративно-територіальних одиниць.

5) на штучних водоймах – відповідно до лінії меж, що проходили на місцевості до їх заповнення, а у разі утворення чи зміни меж адміністративно-територіальних одиниць після заповнення штучних водойм – по середині головного фарватеру, у разі відсутності фарватеру – по лінії розташованої на середині водного простору між берегами суходолу адміністративно-територіальних одиниць;

6) на залізничних і автодорожніх мостах, , а також греблях та інших спорудах, що проходять через ділянки річок та струмків, – таким чином, щоб міст, гребля або інша споруда повністю знаходилась в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці;

7) на автомобільних дорогах – таким чином, щоб полотно дороги знаходилось в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, при цьому межі однієї адміністративно-територіальної одиниці, як правило, не повинні перетинатися автомобільною дорогою більше ніж двічі.

Межі, що встановлені по річці, струмку, озеру чи іншій водоймі, не підлягають перенесенню внаслідок зміни обрису їх берегів або рівня води, зміни русла річки, струмка.

При встановленні меж громади межі землекористування беруться до уваги, якщо вони не суперечать встановленим в цій статті умовам визначення меж.

2. Межі району встановлюються по межах громад, які входять до складу цього району, з громадами, що входять до складу сусідніх районів.

3. Межі регіону встановлюються по межах районів, які входять до складу цього регіону, з районами, що входять до складу сусідніх регіонів.

4. Відображення меж АТО на кадастрових планах, винесення їх на місцевість здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, його регіональними підрозділами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

5. Межі адміністративно-територіальної одиниці вважаються встановленими після прийняття відповідного закону;

Розділ 3. ВНЕСЕННЯ ЗМІН

ДО АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ

Стаття 13. Порядок утворення, реорганізації, ліквідації громад

1.               Рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію громади приймається Верховною Радою України у формі закону.

2.               Ліквідація громади проводиться, якщо вона не задовольняє ознакам, визначеним цим Законом. Ліквідація громади здійснюється шляхом приєднання її території до інших суміжних громад.

3.               Законом про утворення чи реорганізацію громади встановлюються: її назва, адміністративний центр, перелік населених пунктів, що увійдуть до її складу, та межі на топографічній карті місцевості в масштабі 1:50000 з виносками в більш детальному масштабі ділянок, де межі проходять по забудованій території.

4.               До проекту закону про утворення, реорганізацію і ліквідацію громади суб’єкт законодавчої ініціативи додає:

1) рішення ради громади (в разі реорганізації громади);

2) фінансово-економічне обґрунтування;

3) відомості про:

а) наявні та пропоновані площу та межі території громад, яких стосується подання;

б) наявні та пропоновані склад, чисельність населення та інші демографічні показники в громадах, яких стосується подання;

в) наявний та пропонований розподіл між громадами бюджетних установ та організацій, які надають соціальні та адміністративні послуги відповідно до повноважень, віднесених законодавством до громад, а також підприємств комунального господарства;

г) затверджений та розрахунковий внаслідок утворення та реорганізації громад обсяг доходів та видатків бюджетів громад, яких стосується подання, на рік, в якому вноситься відповідне подання;

д) наявні і передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структуру і штати органів місцевого самоврядування та територіальних підрозділів виконавчої влади; )

4) висновок Кабінету Міністрів України щодо проекту закону з обґрунтуванням доцільності прийняття відповідного рішення;

5.               Якщо проектом закону передбачається зміна меж громади, він розглядається разом з проектом закону, що стосується сусідніх громад, межі яких змінюються.

6.               Утворення, чи реорганізація громад не проводиться, якщо при цьому новоутворені або реорганізовані громад не відповідають ознакам громад, визначеним цим Законом.

7.               Перенесення центру громади до іншого поселення цієї громади без зміни її меж відбувається в порядку, визначеному частинами 1, 2, 3 цієї статті. Крім того, у разі внесення пропозицій щодо перенесення адміністративного центру громади, до законопроекту додаються відомості про:

а) чисельність населення та інші демографічні показники у поселеннях, яких стосується подання;

б) наявність у поселенні, до якого переноситься адміністративний центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

в) доступність поселення, до якого переноситься адміністративний центр, для жителів інших поселень та поселень, які знаходяться в межах відповідної громади.

Стаття 14. Порядок утворення, реорганізації районів.

1. Рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію району приймається Верховною Радою України у формі закону.

2. Законом про утворення чи реорганізацію району встановлюються: його назва; перелік сільських, селищних, міських громад, які увійдуть до його складу, адміністративний центр.

3. До проекту закону про утворення, ліквідацію, реорганізацію району суб’єкт законодавчої ініціативи додає:

1) фінансово-економічне обґрунтування;

2) топографічну карту місцевості в масштабі 1:100000 із зазначенням нових меж району або нового адміністративного центру;

3) відомості про:

а) наявні та пропоновані площу та межі територій районів, яких стосується подання;

б) наявні та пропоновані дані щодо складу, чисельності населення районів, яких стосується подання;

в) наявні і передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структуру і штати органів місцевого самоврядування району, територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

4) висновок Кабінету Міністрів щодо проекту закону з обґрунтуванням доцільності прийняття відповідного рішення;

4. Якщо проектом закону передбачається зміна меж громад, складу району, він розглядається разом з проектами законів про реорганізацію відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

5. Створення та реорганізація району не проводиться, якщо при цьому новоутворений та/або хоча б один із суміжних районів не задовольняють ознакам району, визначеним цим Законом.

6. Перенесення центру району до іншого поселення цього району без зміни його меж відбувається в порядку, визначеному частинами 1, 2, 3 цієї статті. Крім того, у разі внесення пропозицій щодо перенесення адміністративного центру району, до законопроекту додаються відомості про:

а) чисельність населення та інші демографічні показники у поселеннях, яких стосується подання;

б) наявність у місті, до якого переноситься адміністративний центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування району і територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

Стаття 15. Порядок реорганізації регіонів

1. Рішення про реорганізацію регіонів приймається Верховною Радою України у формі закону.

2. У законі про реорганізацію регіону встановлюються: перелік сільських, селищних, міських громад, які увійдуть до його складу, адміністративний центр.

3. До проекту закону про реорганізацію регіону суб’єкт законодавчої ініціативи додає:

1) фінансово-економічне обґрунтування;

2) адміністративну карту місцевості в масштабі 1:250000 із зазначенням нових меж регіонів або нового адміністративного центру;

3) відомості про:

а) площі регіонів у існуючих та нових межах та їх нові межі;

б) наявні та пропоновані дані щодо складу, чисельності населення регіонів, яких стосується подання;

в) наявність бюджетних установ, що надають адміністративні та соціальні послуги, відповідно до повноважень, віднесених законодавством до АТО рівня регіону;

г) наявні і передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структуру і штати органів місцевого самоврядування регіону, місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

4) висновок Кабінету Міністрів щодо проекту закону з обґрунтуванням доцільності прийняття відповідного рішення;

4. Якщо проектом закону передбачається зміна меж громади, складу районів регіонів, він розглядається разом з проектом закону, що стосується реорганізації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

5. Перенесення центру регіону до іншого міста цього регіону без зміни його меж відбувається в порядку, визначеному частинами 1, 2, 3 цієї статті. Крім того, у разі внесення пропозицій щодо перенесення адміністративного центру регіону, до законопроекту додаються відомості про:

а) чисельність населення та інші демографічні показники у містах, яких стосується подання;

б) наявність у місті, до якого переноситься адміністративний центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування регіону, місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади;

Стаття 16. Порядок утворення, ліквідації поселень, віднесення їх до категорії сіл та селищ, встановлення та зміни їх меж.

1. Рішення про утворення нового поселення приймається у випадку постійного проживання в ньому не менше одного року не менше як 50 осіб, якщо межі такого поселення віддалені від меж сусіднього поселення більше як на 500 м., чи розділені природною перепоною.

2. Рішення про ліквідацію поселення приймається у випадку виїзду чи смерті його останнього жителя чи приєднання його до іншого поселення.

3. Рішення про утворення, ліквідацію поселення, віднесення його до категорії сіл чи селищ, встановлення та зміни їх меж, приймається радою громади, в межах якої знаходиться відповідне поселення.

4. У рішенні про утворення поселення, віднесення поселення до категорії села чи селища встановлюються його назва, та межі.

5. Рішення про утворення поселення, його ліквідацію в зв’язку з приєднанням до іншого поселення, віднесення його до категорії села, встановлення та зміни його меж приймається з урахуванням рішень загальних зборів за місцем проживання жителів відповідного поселення, а у разі, коли йдеться при цьому зміну меж сусідніх поселень – також за результатами загальних зборів за місцем проживання жителів цих поселень.

6. Рішення про віднесення поселення до категорії селища чи виведення його з цієї категорії приймається з урахуванням результатів консультативного опитування жителів поселення.

7. До проекту рішення додаються:

1) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;

2) довідка про рішення загальних зборів громадян за місцем проживання відповідно до частини 5 цієї статті чи консультативного опитування відповідно до частини 6 цієї статті;

3) довідка про обсяг видатків, пов’язаних з вирішенням питань, зазначених у частині першій цієї статті, та джерела їх відшкодування;

4) кадастровий план та топографічна карта місцевості із зазначенням місцезнаходження поселення, а у разі, якщо пропонується змінити межі села чи селища, – із зазначенням його існуючих та нових меж;

5) відомості про:

а) площу та кількість населення в межах поселення, основні демографічні показники населення, а у разі підготовки проекту рішення про зміну меж поселення – також площу та кількість населення в нових межах цього поселення, а також тих поселень, межі яких при цьому змінюються;

б) наявність в поселенні закладів освіти та охорони здоров’я, підприємств комунального господарства, соціального та культурного призначення, суб’єктів господарювання у сфері торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування населення, про житловий фонд; для села, селища – також про наявність в його межах підприємств, а у разі підготовки проекту рішення про зміну меж поселення – також про відповідні показники в нових межах цього поселення, селища та сусідніх поселень, межі яких при цьому змінюються.

8. Рішення про створення, ліквідацію поселення, віднесення його до категорії села чи селища, встановлення та зміни його межі вступає в силу після внесення цих відомостей в Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, поселень.

Стаття 17. Порядок віднесення поселень до категорії міст, встановлення та зміни меж міст

1. Рішення про віднесення поселення до категорії міст чи виведення його з цієї категорії, встановлення та зміну меж міста приймається Верховною Радою України у формі закону.

2. У законі про віднесення поселення до категорії міст чи виведення його з цієї категорії, встановлення та зміну меж міста встановлюються його новий статус та межі.

3. Рішення про віднесення поселення до категорії міста чи виведення його з цієї категорії приймається з урахуванням результатів консультативного опитування жителів поселення.

4. Суб’єкт законодавчої ініціативи вносить до Верховної Ради України проект закону з питань, зазначених у частині першій цієї статті, за пропозицією відповідної ради громади. До законопроекту з питань, зазначених в частині першій цієї статті, суб’єкт законодавчої ініціативи додає:

1) висновок Кабінету Міністрів щодо проекту закону;

2) подання відповідної ради громади;

3) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;

4) довідку про результати консультативного опитування населення поселення;

5) довідку про обсяг видатків, пов’язаних з вирішенням питань, зазначених у частині першій цієї статті, та джерела їх відшкодування;

6) кадастровий план та топографічна карта місцевості із зазначенням місцезнаходження поселення, а у разі, якщо пропонується змінити межі поселення – із зазначенням його існуючих та нових меж;

7) відомості про:

а) площу та чисельність постійного населення поселення, основні його демографічні показники, історичні підстави для надання йому статусу міста, а в разі внесення подання про зміну меж міста – також про його площу та кількість населення в нових межах;

б) наявність в межах поселення виробничих підприємств, закладів освіти та охорони здоров’я, соціального та культурного призначення, підприємств комунального господарства, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування населення, обсяг житлового фонду, а у разі внесення подання про зміну меж міста – також про відповідні показники в нових межах;

в) обсяг доходів та видатків бюджету громади, в межах якої знаходиться поселення станом на рік, в якому вноситься відповідне подання.

Стаття 18. Порядок найменування та перейменування адміністративно-територіальних та територіальних одиниць».

.

1. Кожна адміністративно-територіальна одиниця, територіальна одиниця мають власні назви.

2. При найменуванні чи перейменуванні територіальної чи адміністративно-територіальної одиниці не допускається:

а) присвоєння територіальній одиниці назви іншої територіальної одиниці, що вже існує в межах відповідної громади;

б) присвоєння громаді назви іншої громади, що вже існує в межах відповідного регіону;

в) присвоєння районові назви району, що вже існує в Україні.

г) надання адміністративно-територіальній, територіальній одиниці назви, похідної від власного імені фізичної особи, за винятком, що з часу смерті такої фізичної особи минуло не менше 50 років і її діяльність була спрямована на утвердження державності України, збагачення її культурної та наукової спадщини.

3. Назва територіальної одиниці, громади чи району має відповідати, як правило, назві поселення, яке є їх адміністративним центром.

У випадку, якщо найменування, перейменування АТО по назві поселення – адміністративного центру АТО призводить до порушення норм частини 2 цієї статті, такій АТО надається інша назва з урахуванням історичних, культурних, географічних, етнічних та інших місцевих умов і особливостей.

4. Рішення про надання назви АТО, та про їх перейменування приймається Верховною Радою України у формі закону.

5. Рішення про найменування чи перейменування територіальної одиниці приймається радою громади.

6. Проект закону щодо надання назви АТО, її адміністративного центру, чи їх перейменування подається суб’єктом законодавчої ініціативи з наступними додатками:

1) висновок Кабінету Міністрів щодо проекту закону з обґрунтуванням доцільності прийняття відповідного рішення;

2) подання відповідної ради;

3) довідку про результати консультативного опитування населення АТО з вказаного питання;

4) довідка про історичні відомості про поселення – адміністративний центр адміністративно-територіальної одиниці, у тому числі про всі відомі його назви;

5) довідка про обсяг видатків, пов’язаних з найменуванням, перейменуванням територіальних одиниць, АТО та джерела їх відшкодування;

7. Рішення про найменування, перейменування територіальної одиниці вступає в силу після внесення цих відомостей в Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, поселень

Стаття 19. Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, поселень, районів у місті.

1. Відомості про адміністративно-територіальні одиниці, територіальні одиниці, поселення, включаються до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, поселень (далі – Державний реєстр).

2. Державний реєстр формується та ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань регіонального розвитку, який є його розпорядником та адміністратором.

3. Державний реєстр ведеться на паперових та електронних носіях.

4. До Державного реєстру включаються відомості:

1) переліки регіонів, районів, громад, міст, селищ, сіл, районів у місті, територіальних одиниць;

2) про площу та межі адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, поселень, районів у місті;

3) про чисельність постійного населення адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, поселень, районів в місті станом на 1 січня поточного року

5. Підставою для взяття на облік або зняття з обліку в Державному реєстрі, для внесення інформації до Державного реєстру є відповідне рішення органу, до повноважень якого відповідно до цього Закону належить вирішення питань адміністративно-територіального устрою, а також офіційні дані центрального органу виконавчої влади в галузі статистики.

6. Органи, до повноважень яких відповідно до цього Закону належить вирішення питань адміністративно-територіального устрою, не пізніше п’яти робочих днів з дня вступу в силу відповідного рішення, надають копію цього рішення спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань регіонального розвитку для включення відомостей цього рішення до Державного реєстру.

7. Відомості, що містяться в Державному реєстрі, є відкритими. Доступ до даних Державного реєстру забезпечується через мережу Інтернет на безоплатній основі.

8. Строк надання витягів з Державного реєстру за письмовим запитом не повинен перевищувати п’яти робочих днів з дня надходження запиту.

9. За надання витягу з Державного реєстру справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування звільняються від плати за надання за їх запитом відомостей з Державного реєстру, якщо такий запит подається у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

10. Порядок ведення Державного реєстру, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Фінансове забезпечення вирішення питань адміністративно-територіального устрою

1. За рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, одержаних у формі цільової субвенції з Державного бюджету України, здійснюються витрати на проведення заходів, пов’язаних:

1) з утворенням, реорганізацією та ліквідацією адміністративно-територіальних одиниць, поселень;

2) з віднесенням поселень до категорії сіл, віднесенням сіл до категорії селищ, віднесенням поселень до категорії міст;

3) з встановленням та зміною меж адміністративно-територіальних одиниць, міст, включаючи встановлення меж в натурі на місцевості;

4) найменуванням, перейменуванням територіальних одиниць, адміністративно-територіальним одиницям.

2. Витрати, пов’язані з веденням Державного реєстру, та виданням офіційного довідника „Україна. Адміністративно-територіальний устрій”, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

3..Витрати, пов’язані з проведенням загальних зборів громадян за місцем проживання, консультативного опитування, здійснюються за рахунок ініціатора відповідного заходу.

4. Інші витрати на здійснення заходів, пов’язаних з вирішенням питань адміністративно-територіального устрою, здійснюються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.     Цей Закон набирає чинності з 1 січня 20__ року.

2.     Положення “Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР”, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року (Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 р., № 12, ст. 179) втрачає чинність з моменту набуття чинності цим Законом.

3.     Кабінету Міністрів України:

1) протягом трьох місяців з дня набуття чинності цього Закону

i.     підготувати та подати на затвердження Верховної Ради України законопроект щодо переліку, складу, меж та адміністративних центрів новостворюваних громад та районів;

ii.     підготувати та подати на затвердження Верховної Ради України законопроекти, що регулюватимуть правовий статус та діяльність органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях,

2) протягом трьох років після затвердження Верховною Радою України закону щодо переліку, складу, меж та адміністративних центрів новостворених громад та районів розробити, затвердити та винести в натуру межі зазначених адміністративно-територіальних одиниць;

3) протягом дев’яти місяців після затвердження цього закону:

iii.     привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

iv.     підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України перелік законодавчих актів, які мають бути визнані такими, що втратили чинність у зв’язку з набранням чинності цим Законом, зміни до бюджетного, податкового, земельного та іншого законодавства, прийняття яких випливає з цього Закону.

4.     Органи місцевого самоврядування територіальних громад сіл, селищ, міст та їх посадові особи, районні ради, що є повноважними на момент набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до утворення сільських, селищних, міських громад та районів відповідно до цього Закону.

5.     Районні державні адміністрації, інші територіальні органи центральних органів виконавчої влади, що діють в районах на момент набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження до утворення нових місцевих органів виконавчої влади в новоутворених районах відповідно до цього Закону.

6.     Встановити, що територія зони відчуження Чорнобильської атомної електростанції до складу громад не включається.

7.     Кабінету Міністрів України передбачити у Державному бюджеті України на 2009-2011 роки необхідний обсяг коштів (у тому числі субвенцій місцевим бюджетам) на проведення адміністративно-територіальної реформи. Розподіл обсягу субвенцій між регіонами здійснювати пропорційно кількості постійного населення та площі області з однаковою вагою цих факторів.

8.     У разі потреби, під час проведення заходів, передбачених п.1) ч. 3 вирішити питання щодо зміни категорії поселень (сіл, селищ, міст).

9.     Встановити, що норми частини 9 статті 7 цього Закону протягом п’яти років з дня набуття чинності цього закону не застосовується.

10.  Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом затвердити Порядок ведення Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, поселень та районів в місті і видання офіційного довідника „Україна. Адміністративно-територіальний устрій”.

Поділитися