Відповіді на запитання читачів «Настільної книги» до розділу – «Децентралізація в Україні: вчора, сьогодні, завтра»

Запитання:

Децентралізаційній реформі уже понад 10 років. Вона вже завершилась чи ще буде продовження? Пишуть, що вже навіть нова концепція готується?

Відповідь: 

Якщо подивитись Концепцію реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, затвердженої Розпорядженням 333-р від 01.04.2014 року, то можна стверджувати, що ця реформа не завершена у повному форматі, як вона задумувалась. По суті, здійснено основну частина – створено територіальні громади, здатні виконувати повноваження притаманні власне місцевому самоврядуванню, упорядковано також районний рівень територіального устрою. Проте навіть в цій частині не все зроблено так, як планувалось. І ось чому:

1. Районний рівень по суті втратив / не набув повноважень, як це планувалось Концепцією. В районних радах не залишилось компетенцій, в першу чергу через те, що реформа охорони здоров’я була здійснена без врахування реформи місцевого самоврядування і суттєво по-іншому, ніж це передбачалося зазначеною Концепцією. Згідно неї, саме райони мали стати основою госпітальних округів і саме районні ради мали бути тим представницьким органом, до компетенції якого належало управління охороною здоров’я в цих округах. Так само, на районному рівні мала відбуватися опіка над спеціалізованими школами та соціальними  закладами для людей похилого віку. А районні ради для управління саме у цих сферах мали мати свої власні виконавчі органи. Оскільки більшість повноважень перейшли на рівень громад, майно з районного рівня буле передано громадам, а реформа охорони здоров’я пішла своїм шляхом, і для районного рівня, по суті, не залишилось самоврядних повноважень, а відтак, і закріплених ресурсів, що є аргументом для ліквідації на цьому рівні їх представницьких органів.
2. На рівні областей (регіонів) реформа також не відбулася повною мірою через неможливість (небажання)  внесення змін до Конституції України із-за відсутності конституційної більшості. Відтак на цьому рівні процеси реформування відкладено на невизначений строк через війну.
3. Війна, яка триває і щодо перспектив завершення якої не має сьогодні  чіткого бачення у середньостроковій перспективі, з одного боку, стримує подальші реформи публічного управління, а з іншого, створює нові підстави для реформування уже на основі інших причин і за іншими так би мовити лекалами.

Тут варто зауважити, що через війну значна частина територіальних громад сходу, півдня та півночі дуже сильно втратили населення, мають зруйновану економіку, а відтак не мають змоги на повноцінне виконання своїх повноважень. Це дає підстави переглянути територіальну основу для таких громад, діючи за логікою першого етапу децентралізації. Але такий підхід навряд чи є продуктивним і таким, що дійсно вирішить проблеми. Навпаки він може привести до подальшої деградації цих територій.

І до війни Україна увійшла в фазу тривалого і значного демографічного скорочення населення, що неминуче впливає на зміну структури видатків місцевих бюджетів та систему бюджетних установ у громадах.

Відтак можна прогнозувати, що в середньостроковій перспективі держава буде змушена по новому підійти до питання розвитку місцевого самоврядування територіальних громад, як через запровадження програм підтримки територіальних громад в окремих територіях так і через переосмислення повноважень територіальних громад в умовах нових викликів, через певну конвергенцію самоврядних та державних повноважень. Але для цього потрібно провести значну дослідницько-аналітичну роботу і напрацювати нові підходи, оскільки досі ніхто в Європі з такими викликами не стикався.

Отже, можна стверджувати, що після завершення війни нас чекають значні зміни у системі публічного управління в територіях, але остаточних рішень, як це має відбуватись станом на зараз немає.

Роботи, які тривають щодо «перегляду» Концепції 333-р, поки що, на наш погляд, виглядають перспективними, але стосуються вони скоріше за все вирішення більше поточних проблем, які виникли у наслідок війни, ніж проблем концептуального характеру, які були і лишень накопичуються через агресію рф.

Цей матеріал  створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках реалізації проєкту «Стійкість та розвиток – методичні рекомендації для територіальної громади», що здійснюється ГО «Інститут громадянського суспільства». Зміст цього матеріалу представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».