25.09.2013 засідання робочої групи «Регіональний розмір та політика згуртування»

25 вересня 2013 року в приміщенні Національного інституту стратегічних досліджень відбулось засідання Робочої групи «Регіональний розвиток та політика згуртування» Національного конвенту України щодо ЄС» за темою «Державна стратегія регіонального розвитку 2020: шляхом «Європи регіонів». 

Попри досить стислий час на підготовку такого заходу, в цілому дискусію показала, що тема регіонального розвитку України сьогодні є вкрай актуальною. Європейський досвід щодо стратегічного планування та фінансування регіонального розвитку потроху пробиває собі дорогу і в Україні. У засіданні взяв участь і директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук, який є співголовою даної робочої групи.

В своїй презентації А. Ткачук виклав новели проекту Державної стратегії регіонального розвитку України 2020 (ДСРР), яка готується до ухвалення Урядом та спробував озвучити думки, щодо адаптації положень Стратегії в регіональних стратегіях.

Адже сьогодні ми маємо досить дивну ситуацію: у всіх областях є стратегії розвитку, але практично відсутні плани їх реалізації, а щорічні програми соціально-економічного розвитку області, за якими здійснюється бюджетування не враховують обласні стратегії взагалі.

Фактично обласна стратегія приймалась винятково задля виконання приписів закону, а не для обласного розвитку.

Тому після ухвалення ДСРР варто внести зміни до українського законодавства, які б ввели правило, що фінансування розвиткових проектів в області може відбуватись винятково у випадках, якщо ці проекти відповідають стратегії розвитку області.

Варто зрозуміти, що розвиток регіону не можливо забезпечити, якщо бюджет фінансує лише якісь окремі об’єкти будівництва, що не вписані у проекти розвитку. Адже будівництво об’єкта може бути лише частиною проекту і оцінити вплив будівництва на розвиток без проекту не можливо. Наприклад освоєння 100% коштів на будівництво мосту, яким ніхто не їздить не є позитивним результатом для розвитку. Головним індикатором тут має стати не освоєння коштів, а досягнення певного вимірюваного результату: скорочення часу доставки вантажів, зростання пасажиропотоку тощо.

Ще одне важливе зауваження, висловлене А. Ткачуком стосувалось Держаного фонду регіонального розвитку. Якщо і в бюджеті 2014 року не буде виконано вимоги статті 24-1 Бюджетного кодексу України щодо розміру ДФРР і порядку розподілу його коштів між областями, нові, європейські підходи до планування та фінансування регіонального розвитку так і залишаться для України приємною європейською казкою (в бюджеті 2013 замість 3,4 млрд, ДФРР склав лише 1 млрд гривень).

В будь-якому випадку до кінця 2013 року ДСРР таки буде ухваленою і області мають розпочати роботу над підготовкою власних стратегій розвитку. Досить скоро ми побачимо, чи новели щодо висхідного процесу регіонального розвитку та зростання ролі регіонів у стратегічному планування свого розвитку знайдуть послідовників у обласних державних адміністраціях та облрадах.

26.09.13