Слідкуйте за новинами

Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість. Марат Губанов

Дата: 18.08.2021

Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість. Марат Губанов

Транскрибовано з відеозапису експертної дискусії «Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість» 16 серпня 2021 р.

 

Модератор. Які можна виділити ніші зайнятості? Які з них пропонують людині найбільше соціальних контактів та можливостей для розширення кола спілкування, а які – найменше?

Марат Губанов: Я б розглянув згуртованість і зайнятість з точки зору осіб з інвалідністю і звичайних осіб. З точки зору зайнятості є умовно дві ніші. Це наймана праця людей. І друга ніша – це самостійне підприємництво.

В самостійному підприємництві людина може працювати як у фрілансі, так і у спілкуванні. Також і при найманій праці людина може бути як фрілансером, і мати мало контактів, так і працівником в офісі і мати багато контактів.

Контактність теж залежить від професії. Найбільше контактів в професіях, які пов’язані з кінцевим споживачем, з продажем, з наданням послуг. Найменше контактів – це коли професія пов’язана з точними науками або з розрахунками.

Я б розглянув згуртованість з точки зору суспільної взаємодії між звичайними людьми і людьми з інвалідністю. Бо при працевлаштуванні дуже яскраво ці «бульбашки» виглядають в цьому зрізі, тому що багато роботодавців десь, з одного боку, не знають, що робити і як забезпечити людину з інвалідністю, а з іншого боку – бояться брати до себе людей з інвалідністю. І робиться такий вакуум, відсторонення людини з інвалідністю від роботодавця. Тому я розглядаю питання згуртованості перш за все з точки зору цих обмежень.

Модератор. Як має бути трансформована структура зайнятості в країні щоби максимально сприяти формуванню та отриманню високого рівня згуртованості суспільства?

Марат Губанов: Дякую! Підвищення соціальної згуртованості, наприклад, з точки зору працевлаштування людей з інвалідністю має для мене декілька пунктів.

Перший – це навчання людей з інвалідністю працювати. Виявлення їх навичок, де і ким вони можуть працювати. І підготовка їх до роботи і працевлаштування. Тому що, у зв’язку з тим, що люди мають інвалідність, зараз до них суспільство так відноситься, що їм наче як усі повинні, і дуже часто нема у них мотивації працювати. Не у всіх, але зустрічаються і такі люди.

Другий етап – це навчання роботодавців працювати з людьми з інвалідністю, тобто навчання колективу, як взаємодіяти з людиною з інвалідністю, як робити робоче місце, як його підготувати, як налагодити цю комунікацію для того, щоб всі робітники почувалися добре і виконували свою роботу.

Третім пунктом є підготовка батьків до того, що їх діти з інвалідністю будуть працевлаштовані і будуть працювати. Тому що ми, роблячи проект, зіштовхнулися з тим, що батьки принижують ступінь можливостей своїх дітей. І виявляється, що діти можуть значно більше, ніж батьки про це думають. Тому батьків теж треба готувати до того, що їх дитина буде працювати.

І четвертий – це підготовка асистентів для допомоги людям з інвалідністю навчатися, проходити практичні заняття, працювати. Якщо, наприклад, це людина з ментальною інвалідністю, то підготовка асистентів, щоб людина на робочому місці працювала разом з асистентом.

Це 4 ключові фактори, які при загальній згуртованості зможуть допомогти людям з інвалідністю працювати. І це зміна стереотипів, зміна відношення до людей з інвалідністю і зміна відношення людей з інвалідністю до роботи. Тому що частіше людина з інвалідністю, коли йде на роботу, вона думає, які блага будуть для неї, і не думає, що потрібно від неї роботодавцю.

В комплексі, якщо у суспільства буде змінюватися відношення до цих питань, і ми згуртуємося і будемо по всім цим чотирьом пунктам робити, то працевлаштованих людей з інвалідністю буде більше. Дякую.

Модератор. Які існують інструменти, які можна застосовувати для побудови крос-нішевих стосунків з метою збільшення згуртованості в існуючій структурі зайнятості? У політичному, громадському, культурно-освітньому форматах.

Марат Губанов: На мою думку, з точки зору бізнесу всередині однієї компанії таким інструментом є корпоративні тренінги на взаємодію, щоб кожний працівник розумів, що для підприємства приносить гроші, і міг пропонувати послуги. Навіть послуги цього підприємства, якщо у нього нема прямих обов’язків це робити.

Якщо брати бізнеси в цілому, то якщо вони будуть працювати по системі виграш-виграш, а не тільки кожний сам за себе, то це теж буде стимулювати згуртованість.

З точки зору культури як інструмента – це культурно-масові заходи, як у нас була хода Хрещення Русі, якісь тематичні вечори, тобто те, що людей зближує один до одного.

А з точки зору працевлаштування людей, то це згуртованість у вирішенні комплексних проблем по працевлаштуванню, і кожний на своєму рівні допомагає вирішувати ці питання. І навчання, і обмін досвідом. Дякую!

Модератор. Запитання від Інтернет-глядача. Яка перспектива фрілансерства для формування системи наднішевих стосунків?

Марат Губанов: На мою думку, фріланс з точки зору бізнесу добре і вигідно. Людина може керувати своїм часом і працювати на відстані.

Але якщо ми говоримо з точки зору «бульбашок» і соціальних контактів, то фріланс значно обмежує контакти людини, саме фізичний контакт. Тому що в онлайні вони спілкуються багато, а фізичний контакт – вийти кудись, поспілкуватися, погуляти, – це обмежує, соціальні контакти і культурні обмежує.

Модератор. Запитання з залу. Заради чого мали б об’єднуватися? Чи є інструментарій, і хто мав би його запроваджувати?

Марат Губанов: З точки зору сміття перше – це треба на шкільному етапі, навіть з дитсадочка прививати відношення до сміття, щоб сміття не прибирати, треба не смітити. Ця культура у нас дуже слабко розвинута.

І по-друге, Ви сказали, що була піонерська організація. І коли розвалили Союз, то ми замість того, щоб взяти те, що працює, і якось ідентифікувати для себе, ми розрушили все. І в результаті, у нас дуже слабка ідеологічна складова зараз. Тобто у нас нема, якщо раніше були піонери, а в перших класах були октябрята, то у нас зараз саме ідеологічного навчання дітей і підлітків, і в інститутах зовсім практично нема.

Тобто нема на що опиратися. І нема цієї вищої мети. Наприклад, при Союзі всі будували комунізм. В Україні, коли ми знайдемо мету, заради чого об’єднуватися, то тоді і вибудуємо цю систему. Так, ми взяли з Америки форму «пластунів», але вона якось не прижилася у тому масштабі, як піонерська організація. А щоб прижилося, треба, щоб була вища мета, і з неї будуть вибудовуватися інші. В цьому ідеологічна проблема.

Відеозапис експертної дискусії

Модератор – Максим Семенчук

Транскрибовано – Денис Андрущенко, Лідія Асцатрян

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».