Слідкуйте за новинами

Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість. Остап Луцишин

Дата: 18.08.2021

Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість. Остап Луцишин

Транскрибовано з відеозапису експертної дискусії «Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість» 16 серпня 2021 р.

 

Модератор. Які можна виділити ніші зайнятості? Які з них пропонують людині найбільше соціальних контактів та можливостей для розширення кола спілкування, а які – найменше?

Остап Луцишин: Добрий день! Дякую, Максиме. Звичайно, якщо говорити про зайнятість, є дуже багато професій і ніш. І зазвичай люди спілкуються дуже часто з людьми зі схожим професійним бекграундом.

Але також існує більша поляризація – два великі кластери. В Сполучених Штатах недавно було проведено дослідження стосовно професійних навиків, в результаті якого роботи класифікували на два великі кластери: одні з яких вимагають більше сенсорно-фізичних навиків, а інші вимагають більше соціально-когнітивних навиків.

У цій другій групі зосереджені більш високооплачувані професії. І дослідження також показали, що рух між цими двома кластерами є дуже мінімальний. Тобто вони кардинально на протилежному спектрі один від одного. Зокрема рух малий через відносно малу кількість робіт, які потребували навичок з обох кластерів.

Відповідно, працівники, чиї професії вимагають більше сенсорно-фізичних навиків, їм дуже важко здобути і навчитися навиків соціально-когнітивних. Скажімо, рідко коли касира в супермаркеті відправляють на якісь тренінги з продажів, фінансів чи маркетингу.

Така динаміка на професійному ринку зайнятості, вона також є однією з причин зникнення середнього класу і збільшення матеріальної нерівності в суспільстві.

Також ця поляризація відбувається через і автоматизацію, і збільшення впливу цифрових технологій.

Якщо говорити про згуртованість і соціальні контакти, то це другий кластер професій, які потребують соціально-когнітивних навиків. Відповідно вони мають більше соціальних контактів, їм потрібні більші соціальні навики, і в них є значно більше можливостей для розширення свого кола спілкування чи кар’єрного зростання.

І власне, говорячи про ці соціальні професійні ніші, безумовно є загроза в «бульбашках». Але, як на мене, вона більше існує в професійній поляризації у суспільстві і в цих двох професійних кластерах.

Модератор. Як має бути трансформована структура зайнятості в країні щоби максимально сприяти формуванню та отриманню високого рівня згуртованості суспільства?

Остап Луцишин: Я б хотів тут повернутися, звучало декілька тез стосовно декількох ніш: люди, які самозайняті, люди, які наймані – сині і білі комірці.

Тут, мені здається, проблема і місце цієї трансформації може бути у тому, що з’являється новий клас працівників, які в принципі є самозайнятими, але які не мають настільки багато свободи в своїй самозайнятості, як вони хочуть. Тобто це працівники певних платформ, які працюють як водії Убера чи кур’єри Глово.

Навіть працівники, скажімо, ці ж сині комірці, які, можливо, не мають великих соціальних контактів, у них є все одно певний трудовий колектив чи керівництво, чи навіть якісь професійні асоціації, з якими вони можуть спілкуватися і не відчувати цієї певної ізоляції.

Але такі працівники нових форм зайнятості, вони не мають ні колег, ні керівників, яких би вони знали особисто чи з якими спілкувалися б регулярно. Також їх права фактично дуже мало регулюються законодавством. І такі форми зайнятості спонукають до все більшої ізоляції і навіть фрагментованості суспільства, на відміну від згуртованості.

Тут є дуже велика можливість до нової регуляції таких форм зайнятості, і мені здається, власне, до більшого захисту таких працівників, воно б мало більший поштовх до більшої згуртованості суспільства.

Також воно пов’язано з новими цифровими технологіями та автоматизацією, які з однієї сторони надають більше професійних можливостей, зменшують бар’єри та необхідність певних навиків. Відповідно, впровадження більшої кількості цифрових технологій може зменшити ті бар’єри, і надати людям більше можливостей працювати в професіях з більшими соціальними контактами, і зменшити цю ізольованість.

А з іншої сторони, вони автоматизують роботу, яка потребує менших навиків, і тут таким людям важко бути мобільними між різними професіями, якщо їх робота є настільки автоматизованою.

Модератор. Які існують інструменти, які можна застосовувати для побудови крос-нішевих стосунків з метою збільшення згуртованості в існуючій структурі зайнятості? У політичному, громадському, культурно-освітньому форматах.

Остап Луцишин: Дякую. Хотів би повернутися до тези пана Анатолія про ці ніші, «бульбашки», «професійні бункери». Мені здається, насправді є велика небезпека.

І на мою думку, суспільство прогресує від збільшення синергії, від обміну ідеями, думками якомога з більшим колом людей. Скажімо, ми можемо імпортувати багато технологій, але нам так само потрібні ноу-хау, і ці ідеї, навики, як їх застосовувати. І доступ до таких ідей важливий. Він дуже часто проходить через спілкування з різними людьми.

І власне тут дуже важлива та інклюзія, включення якомога ширшого кола людей. Скажімо, так само людей з інвалідністю, адже у них так само є цікаві ідеї і думки, і їх потрібно включати у такі обміни.

Стосовно кроків. Багато розказували про освіту. І мені здається, це є дуже важливим інструментом для вирішення цієї проблеми. Але більш точніше говорити, мені здається, це має бути освіта для працівників, які вже є зайняті, які вже працюють. І розширення їх навиків дало б їм можливість бути більш мобільними, змінювати свою роботу між індустріями та сферами, таким чином більше впроваджуючи синергію, обмінюючись ідеями з різними людьми, власне, руйнуючи ті «бульбашки», ті ніші, які є.

Звичайно, тут є загроза, бо ніхто з роботодавців не дуже хоче вчити своїх працівників, оскільки є страх, що вони їх можуть втратити. Відповідно, створення певних публічних навчальних програм для працівників могло би більше порухати в правильному руслі.

Так само інвестиції не лише в навчання молоді, а в навчання працівників, їх перекваліфікацію, формування нових навиків відповідно до тих індустрій, технологій, які з’являються зараз, або ми очікуємо, з’являться в майбутніх професіях. Дякую.

Модератор. Запитання від Інтернет-глядача. Яка перспектива фрілансерства для формування системи наднішевих стосунків?

Остап Луцишин: Дякую! На мою думку, зараз все більше і більше людей займається фрілансом, і, мені здається, тут також є ризик більшої ізоляції.

Зараз у мене є декілька знайомих, які почали працювати, відпрацювали рік, звільнилися уже і ніколи не бачили ні своїх колег, ні керівників, ні підлеглих. І такі форми робити, вони, мені здається, більше створюють «бульбашки», ізоляцію, фрагментованість у суспільстві.

Але робота дає дуже сильне почуття належності. І для нас усіх воно важливе. Ми асоціюємо себе з різними групами, і ми асоціюємо себе з іншими людьми.

І професійна асоціація, вона є дуже важлива, оскільки, коли питаємо, чим ти займаєшся в житті, люди зазвичай відповідають про свою роботу. І, скажімо, не маючи роботу або маючи певні змінні форми зайнятості, – фріланс чи працевлаштування через платформи, – мені здається, воно дуже зменшує цю приналежність, згуртованість.

Все одно без роботи чи таких форм зайнятості, ми шукатимемо цю належність, бо вона потрібна нам, як людям. І це буде чи церква, чи релігія, чи волонтерство, чи якась організована злочинність, онлайн-спільноти, але люди все одно її шукатимуть, якщо вони не можуть знайти її в своїх професійних колах. Дякую.

Модератор. Запитання з залу. Заради чого мали б об’єднуватися? Чи є інструментарій, і хто мав би його запроваджувати?

Остап Луцишин: Можу дати відповідь тільки на ту першу частину питання. Мені здається, неправильно очікувати того, що всі об’єднаються і будуть жити в гармонії, і подобатися один одному. Так ніколи не буде. Це, мені здається, більше навіть якийсь авторитаризм.

Звичайно, ми хочемо спілкуватися з людьми, які мають схожі інтереси і які схожі на нас. Але, мені здається, це більше не про об’єднання всіх з усіма, а про зменшення бар’єрів, особливо професійних і бар’єрів обміну ідей. Оскільки це й є прогресом в суспільстві, інновації і зменшення бар’єрів професійних призводять до виникнення кращих робочих місць, більшого економічного зростання, більших економічних можливостей і врешті більших зарплат. Мені здається, в тому власне більша ціль.

Модератор. Запитання з залу. Як ви бачите розвиток великих міст, таких як Київ, Львів, Харків, Одеса, в цій парадигмі? Можливо, вони мають свою місію?

Остап Луцишин: Кілька слів стосовно міст. Мені здається, для успішності міст дуже важливе формування всіх економічних кластерів. Відповідно, дивлячись на те, яка робоча сила, і куди місто хоче рухатися. Місто не може бути успішним в усьому, йому потрібно на чомусь зосередитися, на якомусь кластері. Для Одеси це, очевидно, туризм, міжнародна торгівля, морська економіка і т.ін.

Стосовно згуртованості на рівні міст, мені здається, є три важливі речі – це житло: чи існує сегрегація між різними групами населення, чи люди живуть у змішаних районах. Друге – це транспортні зв’язки: наскільки легко працівникам добратися до робочих місць і в принципі рухатися по місту. І третє – це місця, де люди перетинаються, якісь парки, кафе, магазини.

Звичайно, що з точки зору професій ми хочемо спілкуватися з людьми, які нам цікаві, але місто так само дає нам цю можливість перетинатися з людьми, з якими ми не могли б перетнутися за інших обставин. Дякую!

 

Відеозапис експертної дискусії

Модератор – Максим Семенчук

Транскрибовано – Денис Андрущенко, Лідія Асцатрян

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».