Норвегія -маленька монархія з великою економікою і справді демократією

День перший – парламент

Сьогодні 30 жовтня 2012 року. Українська делегація має зустріч в комітеті норвезького парламенту.

Парламент Норвегії – не зважаючи на певну досить тривалу традицію своєї діяльності з першої половини 19-го століття, не погряз у розкошах і не набув «понтового» вигляду.  Все дуже просто, без розкоші, без килимів, дорогої кераміки в туалетах, набірного паркету .

На вході не потрібен паспорт, але є серйозний догляд через сканер та рентген сумок.

В цей день на площі перед парламентом стоїть декілька поліціянтів у повній амуніції: автомат, бронежилет, пістолет і т.п. На маленькій жінці-поліціянтці навішано амуніції та зброї, бідна аж зігнулась. Така ситуація пояснюється навчаннями з безпеки, які сьогодні проходять в Осло.

Будівля парламенту досить цікава архітектурно, особливо зала засідань, великі вікна якої виходять прямо на площу. Сама зала виконана досить вишукано із збереженням старих традицій, аж до орнаменту, який використовували вікінги. Робочі місця для депутатів досить зручні і знову таки виконані в національних традиціях – різблене , не фарбоване дерево.

Самі норвежці стверджують, що зараз дебати в залі засідань парламенту не є гострими, оскільки всі питання проходять дискусії на різних рівнях, з різними учасниками, зокрема у комітетах парламенту.

Комітет місцевого самоврядування та публічної адміністрації парламенту Норвегії.

На зустріч з українцями прийшли депутати –  представники прогресивної, лейбористської та консервативної партії (6 депутатів, із 13 членів комітету)

Голова комітету (Аскель Хаген, соціалістична ліва партія) затримався на 5 хвилин і вибачився за запізнення, що з українського досвіду виглядає дещо дивним (не запізнення, а вибачення).

Зустріч була дуже цікавою та продуктивною. Всі учасники-депутати норвезького парламенту були на зустрічі весь час і брали участь в дебатах.

Голова комітету дуже кваліфіковано і переконливо говорив про місцеве самоврядування, про діяльність комітету, про проблеми, які сьогодні є як їх вирішують.

Муніципальне самоуправління та послуги муніципалітету громадянам – головні складові діяльності комітету. Зараз темою номер 1 є питання децентралізації та централізації в умовах кризи.

Головним законом є «закон про ульдермени (комуни та області)» якому 175 років.

Норвегія досить велика країна за територією, але маленька за населенням – 5 млн.   13% населення – мігранти(206 національностей, більше ніж країн-членів ООН). Приріст населення відбувається винятково за рахунок мігрантів.

Норвезькі муніципалітети дуже різні від 600 тисяч (Осло) до 200 осіб в селах півночі.

Одним із головних викликів системи управління є сподівання, що всі муніципалітети мають виконувати однакові функції, але не всі можуть це робити. Малі муніципалітети – мала кількість послуг та низька їх якість. Питання реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування для Норвегії є також актуальним, як і для України.

Крім муніципалітету є регіональний рівень. Зараз, в рамках загальної дискусії про реформу, ідуть дискусії чи зберігати цей проміжний рівень. Одні вважають, що скоротивши кількість муніципалітетів, посиливши їх можна рівень регіонів скоротити, інші вважають, що слід все залишити, як є лише трішки модернізовувати те, що є.

В Норвегії є «держава загального благополуччя», держава виконує значні функції щодо життя людини, хоча насправді основні послуги надають муніципалітети.

Ціна послуг муніципального сектору 20% від ВВП(400 млрд крон, від 2000 млрд всього ВВП[1]) та 19% усіх працюючих в державі.

Останніми роками все більше і соціальних послуг (державних) надається ОМС, тому держава дуже зацікавлена у сильних муніципалітетах. Тому дискусії щодо майбутнього муніципалітетів пов»язані з якістю послуг, які не можна надати у малому муніципалітеті. Тому зараз йде дискусія про об»єднання муніципалітетів і запровадження співробітництва муніципалітетів.

Фінансові дискусії щодо повноважень муніципалітетів пов’язані з тим, що держава встановлює вартість послуг муніципалітетів. Тому система фінансування муніципалітетів є дуже складною, яка враховує купу різних чинників: розмір, розвиток, клімат, демографію і т.п. Крім основних послуг для людей, муніципалітети виконують і інші важливі соціальні функції.

Муніципалітети – школа політиків. Більшість національних політиків починали на місцевому рівнях. Це скорочує відстань між національними та місцевими політиками та між населенням.

Муніципалітети  – це інструмент розвитку суспільства[2]. Закон про планування та будівництво дає змогу муніципалітетам самому планувати, як будуть використовуватись їх територія.

Інтереси громадян більш захищені щодо їх  участі у  плануванні міста. Всі ті, кого стосується питання планування мають право брати участь у плануванні території: зустрічі, слухання , консультації. Причому це відбувається на самому початку робіт із планування. Всі інстанції державні мають право подати письмові заперечення проти муніципального планування. Проте, як говорять інші депутати: Герман Хаггесен(прогресивна партія) – муніципалітети вважають, що їх права на планування обмежені новим законом та підзаконними актами.

Тронд Хеллеган (консервативна, опозиційна партія) також стверджує, що  законодавство наділяє муніципалітети більшими правами у сфері планування, але держава все більше намагається в це втручатись. Існує 22 різних державних заклади, що можуть заявити заперечення проти планування муніципалітету. Якщо не досягнуто згоди, то всі заперечення поступають у міністерство охорони навколишнього середовища, рішення якого є остаточним. Є місто, де уже два роки не має плану муніципалітету, оскільки держава розглядає заперечення проти цього плану.

Отже проблеми балансу прав і обмежень при просторовому планування також до кінця не вирішені: одні вважають, що роль держави є завеликою, інші, що права самоврядування надмірні. Але все працює, оскільки все налаштовано на людину!

В Норвегії муніципалітет у наданні послуг у сфері освіти дуже залежить від обласного та державного рівня. Тут важливим є переговори між цими суб’єктами з питань надання послуг. В окремих випадках заключаються угоди про партнерство. Зараз ідуть дебати про створення певного інституту для вирішення конфліктів між державою та муніципалітетами, проте спільної думки щодо цього не має. Норвезька політика базується на основі зустрічей, переговорів, узгодження інтересів. Це забирає багато часу, але знімає більшість гострих питань.

В кожному регіоні є губернатори – представники Уряду, вони постійно контактують із місцевим самоврядуванням. Вони не можуть тиснути на самоврядування, але діалог йде на користь усім.  Мери наділені повноваженнями заключати договори співробітництва з різними державними органами, різних рівнів влади. Заключаються договори між муніципалітетами, між муніципалітетами та деякими державними закладами чи органами влади.

Безліч питань розв’язуються не тому, що є правове регулювання,а тому, що є традиція все вирішувати в режимі діалогу. Традиція у цьому є більш важливою ніж самі закони.

Так консультації між органами місцевого самоврядування та урядом не є обов’язковими за законом, але обов’язкові за традицією. І ніхто це не піддає сумніву.

Як певний висновок. В Констиnуції Норвегії не має регулювання місцевого самоврядування, базовому закону понад півтори сотні років, він не дуже детальний, але місцеве самоврядування є сильним та впливовим інститутом влади.

В Україні є цілий розділ у Конституції, є дуже детальний базовий закон про місцеве самоврядування є закон про асоціації місцевого самоврядування, який зобов’язує уряд до консультацій з місцевих самоврядуванням – але самоврядування слабке, не впливове, упосліджене владою.

Головна причина напевне якраз у тому, що в Україні відсутній діалог в суспільстві, а для Норвегії це природнє життя.

А. Ткачук. 30.10.2012

[1] ВВП Норвегії – близько 3 трильйони гривень(України 1,2 при населення 46 млн)  тобто ВВП на особу в Норвегії у понад 10 разів вище українського.

[2] Так питання в нас взагалі ніхто не ставить, навіть в рамках демократії участі.