Про кадри, «узурпацію» та дестабілізацію. Деякі думки, викликані дискусією навколо одного законопроекту.

Замість вступу

В інтернет-просторі днями розігнали вал критики, що Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про державну службу” щодо врегулювання окремих питань проходження державної служби (реєстр.№ 4370-1 від 15.04.2016) є черговою спробою Президента «узурпувати» владу, адже цим законопроектом виводиться з під дії закону про державну службу призначення таких категорій держслужбовців, як голови місцевих державних адміністрацій (МДА).

Це все відбувається на фоні арешту одного із заступників голови Миколаївської ОДА, затриманням заступника міністра, затриманням голів РДА на Полтавщині, Волині…

Отже, з одного боку є велика проблема порядності окремих державних чиновників, які своєю непорядністю чи безграмотністю кидають тінь в першу чергу на Президента України та й на всю українську владу, з іншого – стоїть питання, а як віднайти та призначити на відповідальну посаду людину, яка буде дійсно професійною, порядною і працюватиме на Україну, а не на свою кишеню, олігарха, окупанта?

Багато різних активістів, юристів, навіть нардепів, які загалом дуже люблять займатись лобізмом при призначеннях, продукують ідеї конкурсного призначення. Правда бачення конкурсів може суттєво відрізнятись. Одні хочуть проводити конкурс самі, інші хочуть передати всі конкурси на відкуп громадськості, треті самі створюють «громадськість» із своїх підлеглих.

Про проект закону

Щодо проекту 4370-1, то лемент щодо ризиків «узурпації» у проекті виглядає явно перебільшеним. Загалом цей законопроект вводить для Президента додаткові правила та обмеження на призначення голів МДА: запроваджується якась конкурсна комісія, котра має купу повноважень – проводити конкурс, відбирати кандидатів, вести дисциплінарне провадження і т.п.

У порівнянні з нинішнім днем – це «узурпація»? Зовсім ні, адже до цього моменту такі повноваження нічим не регулювались, кадри на голів МДА підбирались десь в кулуарах Уряду чи АПУ і про їх призначення люди дізнавались із преси, так само і про їх звільнення.

Апологети «узурпації» скажуть, що закон про держслужбу передбачає для голів МДА загальну процедуру, а тут вводиться відмінна процедура. Це дійсно так. Але чому появився цей проект? А тому, що по-перше ці конкурсні комісії, які передбачені законом про держслужбу, ще не скоро запрацюють, а десь 60 районів зараз без голів РДА і їх кількість продовжуватиме зростати, по-друге щодо голів МДА є спеціальні приписи їх призначення в Конституції України, тому процедури їх призначення не можуть бути тотожними з процедурами для інших категорій державних службовців.

Подивіться зараз ситуацію в таких чутливих областях, як Одеська та Миколаївська. В Одеській лише один заступник голови, в Миколаївській не має навіть голови. Ще гірша ситуація в окремих районах. І все це в умовах неоголошеної війни і спроб різних зовнішніх та внутрішніх сил розхитати ситуацію всередині країни.

Загалом противники змін, які пропоновані у законопроекті 4370-1, посилаються на Конституцію України, яка не передбачає права Президента створювати таку комісію і слухати її. Це дійсно так, але Конституція України не передбачає для Президента обмеження аби слухати себе при призначенні особи, а не комісію!

Дуже мудро написало про це парламентське Головне науково-експертне управління (ГНЕУ): «З огляду на наведене, на наш погляд, є досить дискусійним надання Президенту України додаткових повноважень у питанні призначення голів МДА. Адже закріплена у проекті процедура передбачає, що кандидатури голів МДА визначає не Кабінет Міністрів України, а Комісія, яка утворюється Президентом України, що позбавляє Уряд права самостійно визначати кандидатури, які подаються Президенту України. (!!!, а далі просто перл!)

Викликає заперечення також те, що за положеннями проекту Президент України при формуванні персонального складу голів місцевих державних адміністрацій, по суті, позбавляється можливості керуватись власним волевиявленням з урахуванням подання Уряду, а зобов’язаний розглядати лише кандидатури, запропоновані Комісією. Такий механізм не відповідає, на наш погляд, конституційним положенням.»

Комісія, каже Головне науково-експертне управління Верховної Ради України, – це погано, адже Президент «по суті, позбавляється можливості керуватись власним волевиявленням з урахуванням подання Уряду»! От вам і узурпація!

А як у них?

Аби зрозуміти малість проблеми законопроекту 4370-1, додам ще одну, як на мене найважливішу річ, про яку я вперше почув в 1993 році, коли в США спілкувався із заступником міністра юстиції, до компетенції якого належало дуже складне і чутливе питання – пошук кандидатур на посади, які призначає Президент США.

Цей дуже впливовий чоловік говорив про таке: «Ви розумієте, у нас Президент призначає більше тисячі осіб. Він їх і не бачив ніколи і не знає, але кожне таке призначення може кинути тінь на Президента, якщо це буде негідний кандидат. Саме тому призначенню на такі посади приділяється дуже велика увага». Далі цей чиновник мені розказав таку методику підбору кадрів на призначення:

• Помічники Президента та різні служби шукають необхідні кадри, потім з кандидатом ведуться перемовини щодо його згоди бути призначеним на посаду, а відтак й згоду на спеціальну таємну перевірку відомостей про себе, яку будуть здійснювати спецслужби.
• Кандидат на посаду пише про себе дуже багато, від часу, відколи себе пам’ятає: коли перестав упісюватись, коли вперше спробував секс чи наркотики, коли зраджував дружині, з ким водив дружбу і т.п.

Тут головне нічого не приховати, адже якщо при перевірці виявляться не вказані відомості, то це значно гірше, ніж певні проблеми, про які кандидат вказав. Цій інформації присвоюється гриф «цілком таємно» і інформація ніколи не може бути розсекреченою.

• Спеціалісти, які готують призначення зважують цінність кандидата, результати таємної перевірки інформації спецслужбами і вирішують, через зважування ризиків (наприклад появою інформації, що він там в 5-му класі курив марихуану) та цінністю особи для роботи в системі «людей Президента»!

На моє здивування, а як люди погоджуються на таке, мій співбесідник сказав: «Ми вільна країна і вільні люди, вільні обирати своє майбутнє. Не хочеш аби тебе перевіряли, йдеш займатись бізнесом, а не в команду Президента.»

От вам приклад демократії, процедур гласних і негласних. Головне, що має бути досягнено – ефективний працівник, який не дискредитує американську владу!

Що робити у нас?

Кадрові призначення в Україні часто взагалі якісь дивні. Люди із сумнівною репутацією отримують посади на яких вони дискредитують Президента і всю українську владу. Чи можна це ліквідувати через регіональні комісії, які розглядатимуть кандидатури на посаду голів РДА? Сумніваюсь.

Комісія не побачить проблем, які потім вилізуть.

Колись був у комісії з конкурсного відбору на посаду директора департаменту. До складу комісії входили різні люди: чиновники, психологи, громадські діячі. З 23-х членів комісії, 22 проголосували за одного кандидата. Навіть «айчари» та «психологи» крутої приватної «рекрутингової» кампанії підтримали саме цього кандидата. Направду виявилось, що особа не може організувати діяльність департаменту, зате створити там нестерпний психологічний клімат для нього було дуже просто.

Загалом, виходячи із свого досвіду та вивчення питання підбору кадрів за кордоном, я переконаний, що схема, яка запропонована в законі про державну службу щодо призначення голів МДА і навіть та, яку критикують в законопроекті 4370-1 не вирішують проблему чистоти рядів цієї категорії посад.

Вирішити це може хороша кадрова служба у Президента, яка застосує право Президента визначене Конституцією – призначати чи не призначати на посаду кандидата, якого пропонує Уряд.

Президент не є способом легітимації дій Уряду з призначення голови МДА, він має свою репутацію і свої повноваження на прийняття остаточного рішення. Тільки діалог між кадровими службами Президента та Уряду та служіння вищим інтересам – Україні та українцям дадуть змогу підбирати адекватних людей.

В першій половині 2006 року мені, працюючи в Секретаріаті Президента України, частково вдалось запровадити американські підходи до перевірки кандидатів на посаду голів РДА і не тільки. Так вдалось відсікти від призначень немало сумнівних людей, зменшити лобізм голів ОДА щодо пропихування своїх сателітів на райони. Але такі підходи викликали шалений супротив, як власне голів ОДА, так і нардепів, які лобіювали свої кадри, так і «рафінованих» юристів, які вважали і зараз вважають, що посада Президента – це щось таке, що ні на що не має впливати. Його обирають люди, але він не має права відмовити у призначенні відвертого злодія, бо його запропонував йому Уряд (а за цим, як завжди політичні торги)? Тоді новий голова СПУ взяв все під свій контроль, а наша служба перевірок була розформована. Все повернулось «на круги своя».

Правда проблеми щодо призначення на посади голів РДА слабких кандидатів є не тільки від Уряду, вони породжуються і оточенням Президента, яке часто хоче грати свою скрипку і мати свій вплив на призначених людей.

Що в сухому залишку? Голосування за вказаний законопроект – зрада чи перемога? Ні, просто булька.

Проблема не у законі, проблема у підходах до державної служби взагалі і до служіння народу на посадах голів МДА, проблема у бажанні політиків у парламенті постійно розхитувати човен української держави. Їм це подобається робити навіть в умовах війни. Так само є питання і до керівництва АПУ і Уряду. Всі ці проблеми кадрові можуть бути вирішені на рівні взаємовідносин уже сьогодні. Чого я їм і бажаю.

А. Ткачук

07.07.2016

Підготовлено в рамках проекту “Експертна та інформаційна підтримка процесу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Фаза ІІІ”.