Про сум і можливості. Аматорські міркування.

Війна, яка поглинає людські і матеріальні ресурси України, триває уже майже 10 років, два останніх – найгарячіша фаза, яка за своїм впливом на сучасне та майбутнє перевершила усі попередні негаразди її регіонального етапу 2014-21 років. Хоча війна ще триває, і їй не видно кінця, усе ж варто думати, як і за рахунок чого відновлювати Україну після війни, і як розпочинати ці процеси уже наразі.

Що ми маємо зараз?

З сумного: окуповано близько 20% території; скоротилось населення через еміграцію та втрати на війні; відбувався перекіс у статево-віковій піраміді, як усієї України, так і окремих регіонів та громад, яких найбільше зачепила війна; відбулась тотальна деіндустріалізація цілих регіонів та міст; ослабла вся система освіти – від шкільної до вищої та професійної; Україна перестала бути транзитною державою; прикордоння з росією та білоруссю стало зоною підвищеної загрози; значною мірою зруйновано експортні можливості України через блокаду портів та руйнування портової інфраструктури.

З хорошого: стійкість української економіки виявилась вищою від прогнозованого; Україна отримала перспективу членства в ЄС; відкрився доступ до воєнних технологій; появились нові інноваційні компанії у оборонному комплексі; аграрний сектор загалом втримав ситуацію; міжнародні партнери підтримують Україну і обіцяють це робити у майбутньому.

Однак, попри обіцянки підтримки, ми мусимо розуміти, що без нашого власного внеску у економічне зростання, жодна зовнішня допомога нічого не дасть, ні на що суттєво не вплине. Нам потрібно творити свої нестандартні рішення, аби якомога швидше витягнути Україну із ями, у яку нас загнала війна. Нам потрібне швидке економічне зростання у надскладних умовах, про які йшлося вище.

1. Розвиток внутрішнього ринку.

Саме внутрішній ринок є важливим стабілізаційним чинником від зовнішніх потрясінь. Чим більший внутрішній ринок, тим краще для держави. На жаль скорочення кількості українців та втрата значної частини економіки суттєво обмежило можливості внутрішнього ринку.

Але… Ми можемо поліпшити структуру внутрішнього ринку і зробити його стимулом для розвитку виробництва через стимулювання продукування  тих товарів, які наразі закуповуємо по імпорту і виробництво яких в Україні не потребує значних інвестицій. Це передусім харчові продукти та товари повсякденного попиту: легка промисловість, побутова хімія, прості металовироби, а також будівельні матеріали первинної обробки. Такі кроки дадуть змогу розширити внутрішній ринок при мінімальних інвестиціях. Тут передусім потрібне розумне правове регулювання, яке б враховувало територіальну складову – для яких регіонів та територій потрібні свої особливості правового регулювання та державної підтримки.

2. Аграрна політика

Не зважаючи на втрату значної кількості земель, Україна залишається найбільшим виробником с/г продукції загалом. Проте структура нашого аграрного виробництва не є оптимальною з точки зору ефективності одного гектара ріллі, зайнятості сільського населення та доданої вартості, яку можна отримати. Відтак збільшення частки продукції тваринництва/птахівництва розширить можливості внутрішнього ринку, скоротить потребу у кількості вагонів/суден для експорту. Потрібен детальний аналіз потреб зовнішнього ринку у с/г продукції для виявлення ніш, у які можна зайти з новою продукцією з максимальним ефектом. Переробка значної кількості продукції зернового сектору у паливо, також може виглядати ефективним інструментом скорочення імпорту енергоносіїв та зменшення витрат на логістику. Потрібно дати можливість малим виробникам зайти у сільські території для диверсифікації аграрного виробництва і перетворення його частини у більш гнучкі мережі, орієнтовані на внутрішній ринок та експорт унікальніших та вартісних продуктів.

3. Добувна промисловість

Аграрний сектор та добувна промисловість можуть на початковому етапі відновлення бути певним локомотивом отримання валютної виручки та зовнішніх інвестицій. Потрібно проаналізувати потреби зовнішніх ринків у критично важливій сировині з урахуванням перерозподілу цих ринків в умовах глобальних протистоянь західного світу та «осі зла» і спробувати увійти у ці ринки з перспективними корисними копалинами, які є в Україні: графіт, літій, титан, цирконій, гафній, тощо.

Тут правда дуже важливо, аби не потрапити у коло країн, над якими тяжіє прокляття бути лише країнами корисних копалин, коли інші сфери економіки не розвиваються. Головне використати добуток на першому етапі, а далі розвивати переробку хоча б до проміжного продукту.

4. Оборонна промисловість та інновації

Оскільки Україна сьогодні по суті стала великим випробувальним полігоном для військової техніки та озброєнь, потрібно використати це як можливість до відродження та розвитку українського ВПК. Першочергово – створення ремонтних баз для відновлення пошкодженої техніки; лабораторій та цехів для удосконалення зразків зброї, техніки та обладнання за наслідками бойового використання. Розроблення та виготовлення новітньої військової техніки та озброєнь потребує науковців та інженерів, тому створення інтегрованих мереж конструкторських бюро, дослідницьких лабораторій, ВНЗ та серійних підприємств потребуватиме підтримки з боку держави, що не просто в умовах дефіциту бюджету. Тому мультинаціональні консорціуми у цій сфері мали б отримати всі необхідні преференції.

ІТ – потенціал досить ослаблений війною але не вичерпаний. Відтак підтримка ІТ сектора та стартапів у оборонній та ІТ сферах виглядає досить перспективною справою.

5. Будівництво

Відбудова потребуватиме багато будівельних матеріалів, які не виготовляються в Україні у достатній кількості. Також є велика потреба у переробці будівельного сміття із зруйнованих об`єктів. Потрібно закупити чи взяти в лізинг мобільні заводи з перероблення бетону та будівельних відходів у гравій, придатний до використання. Договори на постачання будівельних матеріалів від світових корпорацій будматеріалів укладати з умовами локалізації виробництва в Україні. Необхідно спростити умови для використання місцевих будматеріалів. Максимально стимулювати індивідуальне та малоповерхове будівництво із власними сховищами. Необхідно розробити типові проектні рішення для нових забудов у малих приміських поселеннях, типові проектні рішення індивідуальних будинків та малоповерхової забудови, які можна придбавати за мінімальні кошти для адаптації до місця розміщення.

6. Підприємництво

В умовах суттєво скорочення кількості населення, скорочення працездатного чоловічого населення, зниження кваліфікації різних спеціалістів, розраховувати на швидке відновлення хоча б середніх виробництв навряд чи доводиться. Тому ключову роль у відновлення економіку можуть відігравати малі підприємства на 10-50 осіб, які займаються різними видами переробки с/г продукції чи створенням і впровадженням інноваційних виробництв та технологій у ІТ-сфері, ШІ, медицині, фармакології…

Мережі малих виробників у тісній кооперації можуть створювати достатньо значні обсяги продукції, відтак формувати економіку, стійкішу до існуючих та ймовірних повітряних ударів агресора.

Цілком зрозуміло, що складна ситуація у державі вимагає нестандартних рішень. Мало хто зараз знає, що точно слід зробити, і що точно дасть найкращий результат. Очевидні рішення можуть бути не ефективними і навпаки нестандартні – проривними. У цих умовах потрібне передусім авторитетне  лідерство та мобілізація усіх ресурсів для досягнення цілей. Коли прийняте рішення не дає очікуваного результату, воно має швидко замінюватись з урахуванням набутого досвіду неефективності попереднього рішення. Відкриті обговорення у режимі мозкового штурму на етапі пошуку рішення мають поєднуватись із дисципліною його виконання після його ухвалення.

Ну десь так виглядають аматорські думки про складі речі.

25.10.2023