Європейська Комісія оприлюднила аналіз і рекомендації щодо державної регіональної політики України в контексті євроінтеграції

Сьогодні, 8 листопада 2023 року Європейська Комісія ухвалила Пакет розширення 2023 та рекомендує розпочати переговори з Україною.

Разом з Повідомленням Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного та соціального комітету та Комітету регіонів Повідомлення 2023 року про політику розширення ЄС Комісія оприлюднила Звіт «Україна 2023», у якому проаналізована готовність України до інтеграції та прогрес досягнутий по кожній з 33 глав Acquis ЄС.

Посилання на повідомлення та звіт ЄС:

https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/ip_23_5633

 Команда проєкту «UA-EU: Згуртованість і Розвиток» здійснила переклад аналізу та оцінки Глави 22. Регіональна політика та координація структурних інструментів. Це важливий документ, в якому містяться рекомендації щодо питань та напрямів подальшого реформування державної регіональної політики для її гармонізації з політикою згуртованості (регіональною політикою) ЄС.

Неофіційний переклад

 Глава 22 – Регіональна політика та координація структурних інструментів

Регіональна політика є основним інструментом ЄС із зменшення регіональних диспропорцій та інвестування в стале та інклюзивне соціально-економічне зростання. Вона діє через «спільне управління» між Комісією та державами-членами ЄС. Реалізація програм політики згуртованості вимагає відповідної адміністративної спроможності щодо програм і проєктів, створення систем надійного фінансового управління та контролю, а також виконання інших елементів acquis ЄС, таких як законодавство про навколишнє середовище чи державні закупівлі.

Україна має певний рівень підготовки у сфері регіональної політики та координації структурних інструментів. Загалом, протягом звітного періоду було досягнуто обмеженого прогресу. Більш помітний прогрес є у реалізації програм територіального співробітництва з державами-членами.

У наступному році Україна, зокрема, має:

→ оновити Державну стратегію регіонального розвитку та модернізувати Державний фонд регіонального розвитку з метою приведення їх у відповідність із процесом відновлення та реконструкції, принципами багаторівневого врядування та територіально орієнтованої регіональної політики.

→ вжити необхідних заходів для впровадження Закону «Про засади регіональної політики», зокрема з огляду на різний вплив війни на регіони України; зміцнення спроможності регіональних і місцевих органів влади для підготовки відповідних проєктів розвитку;

→ посилити координаційну рамку регіональної політики для забезпечення систематичного та інклюзивного залучення регіональних і місцевих заінтересованих сторін, координаційну роль Міністерства відновлення та відповідний регіональний вимір діяльності Агенції відновлення.

Загальна рамка державної регіональної політики та збільшення державного фінансування регіонального розвитку відбулося паралельно з впровадженням децентралізаційної реформи, проте вторгнення Росії вплинуло на всі регіони, хоча й із значними відмінностями. Тому територіальні диспропорції, які існували до 2022 року, значно зросли.

Щодо законодавчої бази, внесено зміни до Закону «Про засади державної регіональної політики», які закріплюють рамку для відновлення уражених війною регіонів, включно з визначенням трирівневої систему стратегічного планування (державна, регіональна та місцева стратегії розвитку). Закон визначає чотири функціональні типи території: (i) території відновлення; (ii) регіональні полюси зростання; (3) території з особливими умовами для розвитку; та (iv) території сталого розвитку. Цю рамку тепер слід запроваджувати, спочатку розробивши кваліфікаційні критерії та переліки територій. Подібним чином, різні місцеві стратегічні документи, які вимагаються (такі як стратегія місцевого розвитку, план відновлення та розвитку, комплексний план просторового розвитку) мають бути уточнені, взаємоузгоджені та пов’язані з відповідними джерелами фінансування. Хоча закон наразі зосереджений на регіональному розвитку України, його потрібно буде поступово узгодити з регіональною політикою ЄС, зокрема щодо територіальної класифікації NUTS (Номенклатура територіальних одиниць для статистики).

Загалом, слід розробити зрозумілу концептуальну рамку організації регіональної політики в Україні та узгодити її з процесом відновлення та реконструкції. Відповідно, Україна має оновити, консультуючись із відповідними заінтересованими сторонами, Державну стратегію регіонального розвитку на 2021-2027 роки, враховуючи різні потреби регіонального розвитку через вплив війни.

З точки зору інституційної рамки на центральному рівні, Міністерство з питань відновлення України було створено шляхом об’єднання Міністерства розвитку громад та територій з Міністерством інфраструктури, що призвело до високої плинності кадрів. Україна повинна нарощувати спроможність нового Міністерства, забезпечуючи відповідне кадрове забезпечення регіонального розвитку та тісну координацію з іншими ключовими міністерствами, зокрема з Міністерством фінансів. Секретаріат Кабінету Міністрів України виконує завдання національного органу України з питань програм Interreg. Він має продовжувати свої зусилля з поширення інформації про програми Interreg в Україні, особливо серед місцевих та регіональних органів влади, щоб підтримати розвиткові проєкти з можливими новими бенефіціарами з України.

Було створено Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури, з регіональними відділеннями, щоб забезпечити реалізацію проєктів швидкого відновлення та післявоєнної відбудови.

На регіональному рівні ключову роль у розробці регіональних програм відіграють регіональні (обласні) адміністрації, ряд з яких перетворено на військові адміністрації. Це створює загрозу усунення місцевих заінтересованих сторін від прийняття рішень. Україна поступово відновлює цивільні адміністрації, як тільки це дозволяє безпекова ситуація на звільнених територіях. Розмежування повноважень між центральним, регіональним і місцевим рівнями влади, особливо у сферах, які стосуються відновлення, також має бути уточнено.

Агенції регіонального розвитку мають на меті підтримку соціально-економічного розвитку регіонів і громад та залучення інвестицій у 22 областях. Спроможність виконувати свою місію залишається обмеженою через нечіткий мандат, високу ротацію персоналу та погане фінансування.

Щодо адміністративної спроможності – необхідно створити офіційну координаційну структуру за участю органів влади на центральному та субнаціональному рівнях для підготовки до ефективного програмування та управління фондами ЄС. Регіональні та місцеві заінтересовані сторони повинні більш систематично залучатися до розробки, впровадження та моніторингу цих процесів.

Що стосується цифровізації – створено екосистему цифрового відновлення для підзвітного управління, щоб забезпечити єдиний цифровий потік усіх проектів відновлення, у тому числі на місцевому рівні. Система дозволяє будь-кому моніторити виконання проекту та використовувати цю інформацію для створення звітів.

Фінансування регіонального розвитку здійснюється з Державного фонду регіонального розвитку (4,5 млрд грн, на 50% менше у 2023 році порівняно з довоєнним обсягом у 2021 році). Фонд ліквідації наслідків збройної агресії (35,5 млрд грн) також може бути спрямований на регіональні та місцеві проекти. Програмування на основі цих фондів має ґрунтуватися на пріоритетах, відповідній якості проектних пропозицій, аналізі витрат і вигод і тісному узгодженні між стратегічним плануванням публічних інвестицій і бюджетом. З цією метою слід підвищити спроможність субнаціональних адміністрацій, а також покращити наявність статистики на місцевому рівні, щоб дозволити приймати рішення на основі фактичних даних.

Україна увійшла до п’яти програм Interreg із сусідами ЄС і головувала в Стратегії ЄС для Дунайського регіону у 2022 році. Це допомогло їй набути досвіду європейського територіального співробітництва та спільного управління, зокрема програмування, раціонального фінансового управління, відбору проектів та укладення контрактів.

Що стосується систем фінансового управління та контролю, країні необхідно налагодити середньострокове бюджетне планування. Слід зміцнити зв’язок між державною політикою та бюджетом на національному та місцевому рівнях. Правова база системи моніторингу та оцінки регіонального розвитку є складною та фрагментарною.

Функції внутрішнього та зовнішнього аудиту забезпечуються Рахунковою палатою України та Державною аудиторською службою. Важливо зміцнювати їх спроможність. Проте Палата не має повноважень перевіряти місцеві бюджети, окрім ресурсів, що передаються з державного бюджету. Це також створює ризик для аудиту українських бенефіціарів, які отримують підтримку за програмами Interreg, що впроваджуються в рамках спільного управління подібно до політики згуртованості ЄС. Відсутні внутрішні аудити місцевих органів влади та попередня (ex ante) оцінка закупівель.

Участь українських регіонів в ініціативах відновлення «рівний з рівним» з партнерами з ЄС може сприяти подальшій інтеграції українських субнаціональних органів влади в мережі ЄС.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Підтримка формування ефективної регіональної політики в контексті євроінтеграції України та воєнних викликів» і став можливий завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цього матеріалу не обов’язково відображає погляди USAID та уряду США.