Децентралізація по-французьки. (продовження перше)

Частина 4. Метрополія, агломерація та об’єднання комун
Як ми уже бачили в попередніх частинах, децентралізація по-французьки має свою специфіку, адже відбувається вона не тільки чи не стільки на різні рівні адміністративно-територіального устрою, а на рівень об’єднання громад.
Децентралізація у Франції почалась давно. Початок децентралізації можна вести з революції 1789 року, саме тоді з’явились комуни – 44 тисячі, тоді ж паралельно були створені департаменти – 90. Мери в ті часи призначались державою, департаменти керувались префектами. З часом такий жорсткий вплив держави пом’якшувався. Поступово мерів стали обирати населенням. В 1982 році почалось втілення закону про децентралізацію, який передбачав більше автономії громадам, та перекладав керівництво на обраних, а не призначених. Хоча в департаментах залишились префекти, але керівники департаменту почали обиратись, так званими «перами». Тоді ж запроваджуються регіони, які складаються з департаментів(25), де запроваджувались асамблеї, як обрані органи. Оскільки комун забагато і у них не було засобів для реалізації проектів для жителів постало питання, як зробити комуни ефективними. Саме, аби вирішити цю проблему було запроваджено механізми поєднання зусиль громад. Від 1990 до 2000 року було створено законодавство, яке запроваджували проміжну ланку між громадою та департаментом  – агломерацію чи міжмуніципальне об’єднання.
За реформою 1982 року було створено спільноти агломерації, а для менших міст було створено спільноти комун. Хоча є й інші структури. Наприклад об’єднання комун для вирішення конкретної проблеми (наприклад сміття). Зараз у Франції є 18 тисяч різних об’єднань комун, що також створює проблеми (відбувається балканізація комун), тому перед урядом стоїть завдання зменшити кількість комун, як мінімум до 5 тисяч, хоча і це забагато для Франції. Але до цього є опір людей, які вважають, що обраний ними мер є найкращим, не залежно від того чи є в нього ресурси для надання послуг. Адже його можна запросити на весілля чи хрестини і він прийде, а хто прийде у великому об’єднанні??
Держава стимулювала об’єднання комун через додаткові дотації. В 1999 році держава для стимулювання об’єднання вирішила надавати додатково комунам , які об’єднуються – 40 євро на особу щороку. Тобто на об’єднання в 100 тисяч додатково надходило 4 млн. євро. В 2010 році вийшов закон, аби посилити об’єднання новими вливаннями, але економічна криза не дала впровадити цей закон(не стало вільних коштів у держбюджету).
Крім фінансового стимулювання є ще такі інструменти: змусити щось робити певним чином(що дуже складно), тому були прийняті спонукальні норми разом з фінансовою підтримкою, а також визначено питання, що вирішуватимуться на рівні об’єднання, аби всі бачили, що там буде дійсно краще. Якщо ви створюєте агломерацію ви отримаєте додатково 4 компетенції, серед яких просторове планування, економічний розвиток, …
Реалії такі, що саме представник держави – префект ініціює нові об’єднання комун і створює можливості для дискусії, хоча від префекта поступово відходять компетенції до об’єднань комун. Звичайно те що відбувається не дозволяє кардинально вирішити проблеми удосконалення адмінтерустрою та укрупнити комуни для передачі їм більших функцій та звільнити державу від невластивих для неї функцій.
Варто сказати, що ці реформи рухаються сильною особою міністра, Прем’єр-Міністра чи Президента. Але не завжди заявлені бажання досягають успіху.
Так Прем’єр в 2002 році заявив про передачу повноважень регіонам, але оскільки законопроект надто довго готувався, то його прийняття в 2004 році нічого не вирішило з того, що планувалось. Відбулось вихолощення суті проекту.
Зараз законодавство Франції передбачає, що всі комуни мають перебувати в об’єднаннях: метрополіях, агломераціях, або об’єднаннях комун. Але процес досі не закінчено, хоча основна маса комун уже увійшли до об’єднань.
Проте і тут з часом виникли запитання, а чи ради об’єднань мають достатній мандат для управління?
Ради цих об’єднань не обираються населенням, а призначаються відповідними радами, що викликає нарікання, що голосуючи за запровадження податків, ради не відповідальні перед виборцями. Тому на наступних виборах, при голосуванні в списках кандидатів мають голосуватись за депутатів, які мають входити до ради об’єднання комун.
Один з ключових моментів тер реформи у Франції сьогодні залишається спробувати скасувати хоча б один рівень адмінтерустрою. Ідеєю було ліквідувати департаменти, передавши їх повноваження частково на регіональний рівень, а частково на рівень об’єднань комун. Цього здійснити не вдалося, тому сьогодні загальна ідея децентралізації досить своєрідна – підтримуємо таку організацію АТУ, яка  є сьогодні, але розводимо компетенції між цими різними рівнями як АТУ так і об’єднаннями комун[1].(Аби прояснити людям хто і що робить і за що відповідає).
Частина 5. Страсбург та Кольмар
Розвиток території йде через метрополізацію (принаймні так стверджували наші співбесідники у Страсбурзі та Парижі).  Багатство породжується у власне урбанізованих територіях, але для людини від цього буде ефект лише коли це розумна урбанізація, яка не шкодить і майбутнім поколінням.
Розростання міст не може бути безмежним, але в селах не має такої якості послуг, як у містах чи вони там будуть значно дорожчими. Структура економіки великих міст також суттєво змінюється. Що призводить до зміни обличчя міста і створює нові виклики його мешканцям та місцевій владі.
Страсбург
Столиця європейського парламентаризму, стерильна чистота на вулицях, безпечне проживання, своя архітектура, своє вино…, свої проблеми.
Наприклад у Страсбурзі дефіцит соціального житла 18 тисяч квартир. Щороку будують 3-3,5 тисяч. Для цього потрібні нові території, які не так просто віднайти. Вихід знайшли за рахунок старих промислових зон які очищуються і забудовуються. Але і ці території закінчуються, тому  зараз почали дебати про ущільнення міста, збільшення висотності будівель, що в свою чергу може зіпсувати колорит самого міста. Проте у Страсбурзі 13% населення іноземці і не враховувати їхньої позиції, щодо розвитку міста також не виходить, тому їх також залучають до громадського діалогу у місті у тому числі і до роботи у квартальних радах.
В Страсбурзі Квартальні ради мають від 30 до 70 членів в залежності від населення кварталу. Всі квартальні ради мають загальний бюджет 200 тисяч євро.      Тобто всі квартальні ради працюють на волонтерських засадах. Виділені гроші ідуть лише на залучення професіоналів та на окремі заходи в кварталах.
Отже знову про принципи децентралізації. Передача повноважень здійснюється на об’єднання комун. Чим більше місто, навколо якого створюється агломерація (урбаністичне об’єднання) тим більше повноважень передається на рівень цього об’єднання.
У Страсбурзі міська рада є одночасно органом над муніципального об’єднання. Місто Страсбург не має співробітників власного виконавчого органу, всі його співробітники є співробітниками надоб’єднання, місто платить за ці послуги управління.  Всі витрати на управління агломерацією складають 320 млн. євро, Страсбург платить 200 млн. євро.
Що стосується бюджету комуни та бюджету агломерації, то тут все дуже не просто. Адже значну частину повноважень комуни реалізуються органами агломерації, а не комуни, тому й бюджет агломерації формується дуже по-різному: частина від власних податків, частина – від бюджетів учасників, частина – від держави.
Головними статтями видатків  бюджету комуни : культура – 25%(театри, музеї, музичні школи); освіта(школи) – 17%; соціальна допомога –  13%;  довкілля – 13%; спорт – 5,7%; .
Але і тут французькі особливості – держава платить зарплату вчителям, а комуна будує та утримує школи, платить персоналу, що допомагає навчальному процесу.
Компетенція урбаністичної  спільноти Страсбургу через бюджет(загальний бюджет 1,25 млрд євро) виглядає приблизно так:
1) Транспорт – 21,4% бюджету спільноти;
2) Урбанізм (соціальне житло, реновація міська, створення нових кварталів) – 6,4%;
3) Довкілля(управління відходами, збирання і переробка, прибирання вулиць) – 9,5%;
4) Дороги і публічні зони(нові дороги, утримання, ) – 12,9%;
5) Спортивно-культурні об’єкти(басейни, катки, бібліотеки) – 3,6%,
6) Спорт – 3,7%
7) Економічний розвиток(облаштування зон діяльності, організація бізнес-центрів, підтримка університетів, ) – 5,7%
8 ) Вода і асенізація – (окремий бюджет для підприємства 65 млн євро) 5% вода, 6,5% – асенізація;
9) Центри для подорожуючих, циган …
Основні надходження місцевого бюджету:
39% – місцеві податки: податок на проживання, земельний податок;
28% – Державні дотації(частина державних дотацій є фіксованою і залежить  від кількості жителів, інша залежить від низки показників для групи комун показників (багатство, дороги, ресурси);
Значною складовою бюджету агломерації є податки з підприємств, які стягуються спільнотою і розподіляються між містами та спільнотою.
Підприємство платить три види податків – плата за землю, ПДВ, податок , який залежить від кількості працівників – 2% на фонд зарплати,  якщо є понад  10 працівників і цей податок йде  для розвитку громадського транспорту.
Отже зараз мерія Страсбурга є радше органом управління не тільки власне Страсбурга, а ще 25 комун  його міського архіпелага. (правда цікаво чи знають про це всі мешканці Страсбурга).
Кольмар
Невелике містечко в Ельзасі, ще з більш своєрідною архітектурою ніж Страсбург, французька Венеція.
Кольмар має до 70 тисяч жителів. Місто щороку відвідує 3 млн. туристів, до того ж тут дуже розвинута промисловість та навколо багато виноградників. Місто є столицею ельзаських вин . До 2003 року місто об’єднувалось з різними комунами для вирішення різних проблем (сміттєпеперобний завод, станція аерації води і .тп). В 2003 році було вирішено створити спільноту агломерації, яка об’єднує 9 комун і нараховує 100 тисяч населення.
Нова спільнота управляє дорогами, водою, сміттям, та іншими великими галузями послуг. Комуни відповідають лише за те, що визначається близькістю: спорт площадки, прибирання вулиць.  Результати цього об’єднання дуже гарні. В 2012 році приєднається ще 4 комуни, в 2013 році збираються приєднатись ще кілька комун, загальна кількість комун в об’єднанні перевищить 20.
120 млн. євро бюджет Кольмара, як міста. Бюджет об’єднання – 200 млн., включаючи Кольмар.
Із 120 млн. євро бюджету міста 30% складає бюджет розвитку.
Але і тут не все так гармонічно. Адже тепер комуна та об’єднання мають право встановлювати свої податки, що також створює свої проблеми.
Об’єднання Кольмара з іншими, дає і певні нові можливості і для депутатів, адже в комунах з понад 100 тисяч мешканців для депутатів є можливість користуватись телефоном, оргтехнікою чи допомогою працівниками опозиції для підготовки альтернативних документів.
Варто сказати, що управління суспільними справами у таких містах є дуже грамотним і ефективним, причому все відбувається в режимі партнерства публічної влади, громади та бізнесу.
От наприклад місто Страсбург будує концертний зал на 12 тисяч міст . Типовий проект, всі дозволи, врахування територіальних інтересів усіх громад об’єднання. Але публічна влада сама не експлуатує цей зал, а на конкурсних умовах передає його в управління приватній компанії, яка забезпечує його рентабельне функціонування.
Інший приклад – різдвяний базар у Кольмарі. Міська влада виготовили дерев’яні будки для торгівлі сувенірами, приготування їжі, розмістила їх в центрі міста, забезпечила електрику та інші сервіси, а торгівлю та обслуговування в цих будках здійснює приватний бізнес. Не псується обличчя міста, бізнес не має клопотів із дозволами та непродуктивними затратами на облаштування робочих місць, а громада отримує свято і копійчину до місцевого бюджету.

---

[1] Уявити, що це можна запровадити в Україні взагалі не можливо. (враження автора)