Навіщо коригували Закон «Про інформацію»?

Сьогодні на одному із сайтів[1] прочитав запитання: чи може селищна рада відмовити громадській організації у надання копії рішення ради, що було ухвалене на сесії?

Досить емоційно людина розказує, що така відмова уже відбулась і йому навіть прокуратура не допомогла, оскільки змінився закон «Про інформацію» звідки щезла інформація про діяльність органів місцевого самоврядування.
Це мене дещо збентежило і я засів на базу законодавства і побачив деякі цікаві речі.
Верховна Рада України прийняла супер прогресивний закон «Про доступ до публічної інформації» 13 січня 2011 року N 2939-VI, поряд з чим внесла зміни у Закон «Про інформацію» 1992 року виклавши його у новій редакції (Закон N 2938-VI ( 2938-17 ) від 13.01.2011).
Проте виявилось, що такий позитивний розвиток законодавства про інформацію має і певні ризики.
В законі «Про інформацію» в редакції 1992 року у статті 18 «Види інформації» був такий вид, як «інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування;»
В редакції 2011 року такий вид інформації відсутній, відтак у новому законі забрали статтю, яка розкривала доступ до інформації цього виду:
«Стаття 21. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування – це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.
Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:
опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;
безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);
надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;
оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.»
Взагалі не зрозуміло, чому законодавець викинув цей вид інформації і чи є адекватною заміною тут є новий закон «Про доступ до публічної інформації»?
Почнемо із визначення:
«Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом».
У «старому» законі мова йшла чітко про акти органів та про їх оприлюднення різними способами, аж до «безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб». Новий закон у величезній статті 15 містить низку різноманітних приписів, щодо оприлюднення актів, та й їх проектів,(правда у суперечності із Законом «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»), але чіткість, яка була у «старому» законі розмилась.
Далі низка статей описують підстави відмови, способи оскарження і т.п. Все начеб то логічно, але досить складно. Напевне така складність в недалекому майбутньому дасть змогу тим, хто боїться показати інформацію її на законних підставах сховати.
Повертаючись до початку цієї записки, все таки не зрозуміло, чи є «публічна інформація» в розумінні закону «Про доступ до публічної інформації» одним із видів інформації, передбаченим законом «Про інформацію», якщо так, то чому її не має у базовому законі? Оскільки для органів місцевого самоврядування базовим законом є Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», чи не варто було б саме у цьому законі дати особливі приписи щодо забезпечення відкритості діяльності органів місцевого самоврядування та їх рішень, тим паче, що в законі «Про інформацію» ці приписи пропали, а у новому законі «Про доступ до публічної інформації» вони виявились досить розмитими?
І наостанок. Порада громадські організації, що не змогла отримати рішення з селищної ради: оскільки, як показує практика, в селищних радах ніколи не готується аналіз регуляторного впливу НПА, що ними приймаються, не відбувається процес консультацій з громадськістю згідно Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності[2]», не підготовлено статут громади, не має положень про реалізацію механізмів прямої демократії, визначених законом про місцеве самоврядування – можна розпочати низку судових позовів до ради, а при їх розгляді дуже просто може виникнути питання і корупційної складової у діяльності її керівництва.
Людей слід вчити працювати з громадськістю. Місцева рада, селищний голова – це влада, яка сформована громадою і тому має бути відкритою не тому, що так передбачає закон, а тому, що така природа місцевого самоврядування.
27.06.11, А. Ткачук

---

[1] http://stop-x-files-ua.org/?p=5609
[2] Звичайно у цьому законі забагато дурниць, які складно виконати, але закон чинний. Або дотримуватись. Або змінювати.