Проекція ініціативи Президента у сфері РР на державний бюджет 2011?

Початок 2011 року відзначився новими ініціативами Президента України у сфері регіональної політики. Виступ Президента на Раді регіонів 07.02.2011 року пролунав, як вибух. Адже Президента чітко та конкретно заявив, що 2011 рік має стати роком реформування системи управління регіональним розвитком на основі кращого європейського досвіду. Президент також прямо та не двозначно дав доручення Уряду підготувати новий закон про державну регіональну політику, який би знову ж таки увібрав кращий європейський досвід, а також створити Державний фонд регіонального розвитку з якого б могли фінансуватись проекти регіонального розвитку.
 
На все давалось три місяці часу. Більшість українських та іноземних експертів навіть не сподівались на такі радикальні рішення Президента і тому з одного боку всі вітали один одного , а з іншого задавали собі запитання: наскільки це серйозно? Адже зрозуміло, що зрозумілої державної регіональної політики в Україні не існує. Диспропорції в розвитку регіонів постійно лише наростають. Ресурси, які виділяються  з державного бюджету є надто малими, але й навіть ці ресурси використовуються у ручному режимі і йдуть в першу чергу на «латання дірок» та виконання будівництва бюджетних установ в регіонах, або просто лобістський об’єктів, як каналізації в селах під Києвом, де побудувались не бідні депутати чи олігархи.
Державний бюджет України практично кожен рік має особливу субвенцію, яка так і називається – «на соціально-економічний розвиток регіонів» і в минулому розподілялась за пропорційно до чисельності населення у регіоні. Передбачались також так звані «точкові субвенції» – для вирішення найбільш нагальних проблем у тому чи тому регіоні і які мали цільовий характер – будівництво мосту, водогону чи ліквідації наслідків стихійного лиха.
Аналізуючи результати від використання субвенцій на соціально-економічний розвиток регіонів можна    побачити, що зрозуміти логіку освоєння коштів цієї субвенції не можливо, адже набір об’єктів, які фінансуються ніяк не пов’язаний із стратегією розвитку регіону, і оцінити результати освоєння субвенції з точки зору їх впливу власне на «розвиток регіону» не можливо, оскільки навіть індикатори такої оцінки відсутні.
Проте в попередні роки, хоча б з фіксацією сум коштів цієї субвенції для окремих регіонів фіксувався певний порядок: регіон з більшою чисельністю населення отримає більшу субвенцію.(це правило звичайно не стосувалось Києва, оскільки Київ і так мав достатньо власних фінансових ресурсів).
Що ж пропонується бюджетом 2011 у сфері регіонального розвитку і як це кореспондується з ініціативами Президента , щодо реформування системи управління регіональним розвитком?
Отже в державному бюджеті є декілька субвенції , які спрямовуються не регіональний розвиток. Залишимо за кадром точкові субвенції на будівництво дошкільного та шкільного закладу у Голосіївському районі Києва(48,5 млн. грн.) та навчально-виховного комплексу на Чернігівщині(20 млн. грн..), які прямо передбачені бюджетом і є досить не значними у загальній масі коштів.
Основними субвенціями у сфері регіонального розвитку тут є такі: на соціально-економічний розвиток регіонів – 1150 млн. грн.., соціально-економічний розвиток окремих територій -895,9 млн. грн.., соціально-економічний розвиток Автономної республіки Крим – 900 млн.грн.
Ці цифри відразу викликають запитання. Перше: чому бюджет АРК на соціально економічний розвиток отримає 900 млн.грн, а всі решта 26 регіонів  лише на 250 млн. більше?
Друге: чому субвенція на суму 1150 млн. грн.. не містить її розподілу між регіонами? Адже якщо у бюджеті такого розподілу не записано, то в реальному житті розподіл буде здійснюватись у ручному режимі.
Уже закінчується березень, а жодного розподілу цієї субвенції ще не проведено. Натомість субвенція на соціально-економічний розвиток окремих територій розподілена у законі про бюджет і цей розподіл також викликає декілька запитань.  Так у цій субвенції  АРК додатково передбачено ще 14,5 млн. грн.., Івано-франківській області – 0, Львівській – 0, Полтавській – 0, Харківській – 0, Херсонській – 0, Черкаській – 0, Чернівецькій – 0.
Зате обласний бюджет Донецької області має отримати – 173 млн.грн., плюс додатково –  місто Донецьк – 150 млн., Артемівськ – 20 млн., Красний Ліман – 19, всього у область має надійти – 398 млн. грн.. більше 44% від усієї субвенції.
Ще одні цікаві субвенції для Київської області у «вибрані села» – Таценки – 6,3 млн, Пухівка – 6 млн.,Семиполки – 10 млн., Києво-Святошинський район – 70 млн. грн..
Звичайно я не намагаюсь поставити під сумнів необхідність виділення коштів у згадані міста і села, але сумнівним та не прозорим є принцип виділення та використання цих коштів.
Як уже стало відомо, що наприклад у Криму із 900 млн. грн.. субвенції майже 300 млн. має бути використано на ремонт вулиць у місті Сімферополі. Хочеться запитати, а чим Симферопіль кращий від Черкас чи Одеси, яким на ремонт вулиць з державного бюджету не перепадає нічого і який вплив на позитивну динаміку розвитку економіки АРК матиме використання цієї субвенції, наскільки виросте податкова база, збільшиться кількість робочих місць, диверсифікується територія відпочинку туристів чи поліпшиться якість життя людей у депресивному Роздоленському районі, наскільки саме таке витрачання коштів державної субвенції відповідає нещодавно ухваленій стратегії розвитку АРК?
Як уже було сказано вище, бюджет 2011 не передбачає закріплення за областями суми в 1150 млн. грн.. . Це звичайно не правильно,але раз уже так сталось, з’являється шанс виконати частину заявлений Президентом ініціатив щодо регіонального розвитку. Внести зміни до бюджету чи ухвалити урядову постанову, якою передбачити використання цих коштів областями лише на проекти, що випливають із обласних стратегій розвитку і які містять індикатори, за якими можна оцінити їх вплив на соціально-економічний розвиток регіонів. Хто цього не зможе зробити, той не отримає цих коштів.
Напевне це було б більш правильною реакцією на рішення ради регіонів та доручення Президента, а не передоручення головам ОДА протягом 3-х місяців розробити коротко та середньо строкові плани реалізації обласних стратегій, без прив’язки до фінансування, без наявності методики оцінки реальності стратегій, тощо. Адже не секрет, що більшість обласних стратегій розвитку готувались досить вузькими групами спеціалістів і зовсім не з метою їх реалізації, а на виконання рішення Кабінету міністрів України. На сьогодні більшість цих стратегій навіть не виглядають на документи, які можна перевести в площину практичної реалізації.
На останок. Аналіз «регіональної складової» державного бюджету України на 2011 рік показує, що до упорядкування ситуації з вирівнюванням регіонального розвитку, формування міжрегіональної солідарності та єдності українського простору Уряду  ще надто далеко не зважаючи на назву партії, яка сформувала цей Уряд.
А. Ткачук
13.03.11