Слідкуйте за новинами

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розширення форм співробітництва територіальних громад»

Дата: 12.04.2017

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розширення форм співробітництва територіальних громад»

  1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Сьогодні Україна проводить велику реформу місцевого самоврядування та територіальної організації влади, яку ще називають децентралізацією. Ця реформа в основному стосується передусім малих міст, селищ та сіл.

Однак вирішити  питання збалансування інтересів великих міст та прилеглих територій в рамках політики децентралізації, себто об’єднання декількох мало спроможних громад в одну дієздатну та самодостатню, очевидно, неможливо. Великі міста, обласні центри та навколишні поселення-супутники є досить потужними. Приміром, п’ять районів навколо столиці створюють майже половину валового регіонального продукту області. Тому створювати одну мега-громаду навколо великого міста і включати в її склад сотні інших поселень навряд чи можливо і доцільно. Окрім цього, таке злиття може погіршити якість надання публічних послуг на місцевому рівні.

Доконаним є факт злиття столиці й інших значних міст з навколишніми громадами в цілісні урбаністичні організми, який часто називають агломераціями. Питання полягає в тому, в який спосіб оформити їх юридично, узаконити й врегулювати життєдіяльність таких утворень.

Найбільш раціональним варіантом вирішення проблеми розвитку великих міст є запровадження на законодавчому рівні обов‘язковості їх співробітництва в окремих сферах, де їх інтереси нерозривно пов’язані.

Така практика діє в різних країнах Європи і є особливо поширеною та успішною у Франції, де навколо всіх великих міст, в рамках міських агломерацій, що склались, утворюються певні системи управління, які називають метрополіями чи агломераціями. Суть такого утворення полягає в тому, що тут обов‘язково має бути запроваджено режим співробітництва органів місцевого самоврядування центрального міста та відповідних органів навколишніх комун у ключових сферах – планування території, громадський транспорт, спільна інженерна інфраструктура. Також на рівень агломерації можуть передаватись і інші повноваження громад, якщо з точки зору якості та ефективності це буде доцільно. У Франції з роками підійшли до того, що тепер рада агломерації обирається на прямих виборів, вона має свій виконавчий орган і закріплені за нею власні податкові надходження.

  1. Мета прийняття законопроекту і шляхи її досягнення

В силу соціальних та економічних умов агломерації навколо міст-мільйонників та обласних центрів фактично утворилися, однак відсутні законодавчі та нормативні акти, які б регулювали внутрішні процеси, вирішували конфліктні ситуації між сусідніми громадами, та нормативні акти щодо механізму узгодження їх спільних інтересів.

Законопроект направлено на вирішення проблеми збалансування інтересів територіальних громад великих міст та прилеглих територій. Пропонується доповнити закон «Про співробітництво територіальних громад» та деякі інші закони окремими нормами, що визначають правовий статус агломерацій, визначити утворення агломерацій обов’язковим для випадку великих міст та обласних центрів, передбачити утворення ради агломерації та віднести до її компетенції розгляд питань, що зачіпають спільні інтереси територіальних громад, які входять до агломерації.

Це, перше, планування територій – для агломерації має бути єдина схема планування всього простору. Друге, це – узгоджений розвиток інженерної та комунальної інфраструктури. Третє, це – розвиток дорожньо-транспортної мережі та координація з єдиного центру руху громадського транспорту, що з’єднує різні територіальні громади.

  1. Загальна характеристика і основні положення проекту закону

Проектом Закону пропонується внести зміни до низки законодавчих актів, зокрема, в закони «Про співробітництво територіальних громад» та «Про регулювання містобудівної діяльності».

Перший з названих законів пропонується доповнити поняттями «значні міста», «агломерація» та «рада агломерації».

Значні міста – міста з чисельністю постійного населенням понад 200 тис. осіб, обласні центри, Київ та Севастополь.

Агломерація – сукупність територіальних громад значних міст та прилеглих до них територіальних громад; назва агломерації є похідною від назви міста, що є центром агломерації.

Рада агломерації – координаційний орган, утворений відповідно до цього Закону, для вироблення та реалізації місцевої політики з питань, що мають спільне стратегічне значення для територіальних громад, що увійшли до складу агломерації.

До ради агломерації входять представники громад, центри яких або більша частина площі знаходяться в межах одногодинної доступності до межи територіальної громади, яка є центром агломерації.

Рада агломерації складається з представників територіальних громад, що входять до агломерації, які визначаються відповідними радами за принципом рівного представництва – дві особи від територіальної громади.

До основних повноважень ради агломерації належать:

затвердження єдиної схеми планування території агломерації, спільних містобудівних програм, іншої містобудівної документації, у випадку, якщо вона стосується усіх або декількох громад, що входять в агломерацію;

вирішення питань щодо житлово-комунальної, інженерної та дорожньо-транспортної інфраструктури, яка розташована на території всіх або декількох територіальних громад, що входять в агломерацію;

вирішення питання транспортного забезпечення, погодження маршрутів громадського транспорту та умов перевезень на території агломерації (окрім перевезень в межах населених пунктів).

  1. Стан нормативно-правової бази в цій сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини в цій сфері є Закони України «Про співробітництво територіальних громад» та «Про регулювання містобудівної діяльності».

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Для запровадження законопроекту додаткових витрат з державного та місцевих бюджетів не потребується.

При розв’язанні спільних проблем та вирішенні завдань, що стоять перед територіальними громадами, які входять до складу агломерації, відбуватиметься лише концентрація коштів місцевих бюджетів, що, безумовно, дозволятиме ефективно та якісно вирішувати такі проблеми.

В подальшому більш ефективне економічне, соціальне та культурне співробітництво призводитиме до зростання бюджетів громад, які входять в агломерацію.

  1. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

Прийняття пропонованого законопроекту сприятиме розширенню наявного кола учасників співробітництва, популяризації інституту співробітництва територіальних громад та посиленню інституційної спроможності місцевого самоврядування.

Внаслідок ухвалення цього закону для агломерації буде діяти єдина схема планування всього простору агломерації, що, в свою чергу, дозволить збалансувати випереджаюче житлове будівництво з відстаючим розвитком відповідної соціальної, інженерної та транспортної інфраструктури (школи, дитячі садочки, дороги, магазини, лікарні тощо).

Ухвалення цього закону дозволить знівелювати негативні сторони щоденних маятникових міграцій населення до центрів агломерацій через розробку та виконання спільних програм соціально-економічного розвитку, що покликані вирівняти існуючи диспропорції соціального, культурного та економічного розвитку, а також налагодити ефективні транспортні комунікації всередині агломерації.

В правовому відношенні законодавче регулювання існуючих агломерацій надасть її громадянам більше можливостей та прав щодо реалізації своїх особистих професійних, соціальних, культурних та інших потреб та можливостей.

  1. Інші відомості

Законопроект має сприяти вирішенню проблем місцевого самоврядування територіальних громад великих міст та навколишніх територій, які неможливо вирішити в межах чинного законодавства.

30.03.17

Проект для попереднього обговорення
(підготовлено ГО «Інститут громадянського суспільства»)

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розширення форм співробітництва територіальних громад»

Зміст норм чинного законодавства

Зміст норм пропонованого проекту акта

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про співробітництво територіальних громад
Цей Закон визначає організаційно-правові засади співробітництва територіальних громад, принципи, форми, механізми такого співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1) договір про співробітництво – договір про умови співробітництва територіальних громад, що визначає форму співробітництва, зобов’язання та відповідальність сторін – суб’єктів співробітництва, джерела та обсяги його фінансування;
2) співробітництво територіальних громад (далі – співробітництво) – відносини між двома або більше територіальними громадами, що здійснюються на договірних засадах у визначених цим Законом формах з метою забезпечення соціально-економічного, культурного розвитку територій, підвищення якості надання послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей, ефективного виконання органами місцевого самоврядування визначених законом повноважень;
3) спільний проект – комплекс спільних заходів, що здійснюються органами місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел і спрямовані на соціально-економічний, культурний розвиток територій.
 
Норми відсутні
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про співробітництво територіальних громад
Цей Закон визначає організаційно-правові засади співробітництва територіальних громад, принципи, форми, механізми такого співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1) договір про співробітництво – договір про умови співробітництва територіальних громад, що визначає форму співробітництва, зобов’язання та відповідальність сторін – суб’єктів співробітництва, джерела та обсяги його фінансування;
2) співробітництво територіальних громад (далі – співробітництво) – відносини між двома або більше територіальними громадами, що здійснюються на договірних засадах або через утворення ради агломерації у визначених цим Законом формах з метою забезпечення соціально-економічного, культурного розвитку територій, підвищення якості надання послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей, ефективного виконання органами місцевого самоврядування визначених законом повноважень;
3) спільний проект – комплекс спільних заходів, що здійснюються органами місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел і спрямовані на соціально-економічний, культурний розвиток територій.
4) агломерація – сукупність територіальних громад значних міст та прилеглих до них територіальних громад; назва агломерації є похідною від назви міста, що є центром агломерації.
5) значні міста – міста з чисельністю постійного населенням понад 500 тис. осіб, міста Київ та Севастополь.
6) рада агломерації  – координаційний орган, утворений відповідно до цього Закону, для вироблення та реалізації місцевої політики з питань, що мають спільне стратегічне значення для територіальних громад, що увійшли до складу агломерації.
7) зона добросусідства – територія суміжних територіальних громад, на якій суб’єктами співробітництва забезпечується виконання взятих на себе зобов’язань, що сприяють раціональному та взаємовигідному використанню відповідних земель.
 
Стаття 4. Форми співробітництва
1. Співробітництво здійснюється у формі:
1) делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів;
2) реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів;
3) спільного фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної форми власності – інфраструктурних об’єктів;
4) утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств, установ та організацій – спільних інфраструктурних об’єктів;
5) утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для спільного виконання визначених законом повноважень.
 
Норми відсутні
Стаття 4. Форми співробітництва
1. Співробітництво здійснюється у формі:
1) делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів;
2) реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів;
3) спільного фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної форми власності – інфраструктурних об’єктів;
4) утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств, установ та організацій – спільних інфраструктурних об’єктів;
5) утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для спільного виконання визначених законом повноважень.
6) утворення ради агломерації;
7) встановлення зони добросусідства для забезпечення раціонального використання та розвитку прилеглих суміжних територій суб’єктів співробітництва.
2. Співробітництво припиняється у разі попереднього повідомлення суб’єктом співробітництва інших його суб’єктів з виплатою їм компенсації згідно з умовами укладеного договору з урахуванням статей 18-20 цього Закону. 2. Співробітництво припиняється у разі попереднього повідомлення суб’єктом співробітництва інших його суб’єктів з виплатою їм компенсації згідно з умовами укладеного договору з урахуванням статей 18-20 цього Закону.

Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ СПІВРОБІТНИЦТВА

Стаття 5. Ініціювання співробітництва
1. Ініціаторами співробітництва можуть бути сільський, селищний, міський голова, депутати сільської, селищної, міської ради, члени територіальної громади у порядку місцевої ініціативи.
Ініціатор співробітництва забезпечує підготовку пропозиції щодо ініціювання співробітництва, яка подається на розгляд сільської, селищної, міської ради.
2. Пропозиція щодо ініціювання співробітництва повинна містити мету, обґрунтування доцільності співробітництва, інформацію про сферу його здійснення, форму та очікувані фінансові результати, а також інші необхідні для організації співробітництва умови.
3. Рішення про надання згоди на організацію співробітництва приймається сільською, селищною, міською радою на підставі попередніх висновків її виконавчих органів стосовно відповідності інтересам та потребам територіальної громади пропозиції щодо ініціювання співробітництва.
Прийняте в установленому порядку сільською, селищною, міською радою рішення про надання згоди на організацію співробітництва є підставою для сільського, селищного, міського голови для початку переговорів між потенційними суб’єктами співробітництва про його організацію та утворення комісії з підготовки проекту договору про співробітництво (далі – комісія).

Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ СПІВРОБІТНИЦТВА

Стаття 5. Ініціювання співробітництва
1. Ініціаторами співробітництва можуть бути сільський, селищний, міський голова, депутати сільської, селищної, міської ради, члени територіальної громади у порядку місцевої ініціативи.
Ініціатор співробітництва забезпечує підготовку пропозиції щодо ініціювання співробітництва, яка подається на розгляд сільської, селищної, міської ради.
2. Пропозиція щодо ініціювання співробітництва повинна містити мету, обґрунтування доцільності співробітництва, інформацію про сферу його здійснення, форму та очікувані фінансові результати, а також інші необхідні для організації співробітництва умови.
3. Рішення про надання згоди на організацію співробітництва приймається сільською, селищною, міською радою на підставі попередніх висновків її виконавчих органів стосовно відповідності інтересам та потребам територіальної громади пропозиції щодо ініціювання співробітництва.
Прийняте в установленому порядку сільською, селищною, міською радою рішення про надання згоди на організацію співробітництва є підставою для сільського, селищного, міського голови для початку переговорів між потенційними суб’єктами співробітництва про його організацію та утворення комісії з підготовки проекту договору про співробітництво (далі – комісія).

Стаття 14. Утворення спільного органу управління
1. Для спільного виконання визначених законом повноважень, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва, та з метою економії коштів, необхідних для їх утримання (оптимізації чи зменшення видатків), співробітництво може здійснюватися шляхом утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління.
2. Договір про співробітництво у частині утворення спільного органу управління повинен містити, зокрема:
1) мету утворення спільних органів управління;
2) повноваження, що реалізуються спільним органом управління, та його функції;
3) найменування та місцезнаходження спільного органу управління;
4) спосіб утворення спільного органу управління та його майна;
5) порядок призначення (обрання) на посаду, а також звільнення з посади керівника спільного органу управління та інших посадових осіб;
6) відповідальність керівника спільного органу управління;
7) порядок та обсяги фінансування суб’єктами співробітництва спільного органу управління;
8) порядок та періодичність звітування спільного органу управління перед суб’єктами співробітництва та відповідними органами місцевого самоврядування;
9) порядок припинення функціонування спільного органу управління та відповідного розподілу майна, наслідки такого припинення;
10) порядок припинення дії договору, можливість припинення одним із суб’єктів співробітництва участі у співробітництві та наслідки такого припинення.
3. Спільний орган управління може утворюватися як окремий виконавчий орган сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів співробітництва або у складі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів співробітництва (як структурний підрозділ – департамент, відділ, управління, проектне бюро, агенція тощо).
Стаття 14. Утворення спільного органу управління
1. Для спільного виконання визначених законом повноважень, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва, та з метою економії коштів, необхідних для їх утримання (оптимізації чи зменшення видатків), співробітництво може здійснюватися шляхом утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління.
2. Договір про співробітництво у частині утворення спільного органу управління повинен містити, зокрема:
1) мету утворення спільних органів управління;
2) повноваження, що реалізуються спільним органом управління, та його функції;
3) найменування та місцезнаходження спільного органу управління;
4) спосіб утворення спільного органу управління та його майна;
5) порядок призначення (обрання) на посаду, а також звільнення з посади керівника спільного органу управління та інших посадових осіб;
6) відповідальність керівника спільного органу управління;
7) порядок та обсяги фінансування суб’єктами співробітництва спільного органу управління;
8) порядок та періодичність звітування спільного органу управління перед суб’єктами співробітництва та відповідними органами місцевого самоврядування;
9) порядок припинення функціонування спільного органу управління та відповідного розподілу майна, наслідки такого припинення;
10) порядок припинення дії договору, можливість припинення одним із суб’єктів співробітництва участі у співробітництві та наслідки такого припинення.
3. Спільний орган управління може утворюватися як окремий виконавчий орган сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів співробітництва або у складі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів співробітництва (як структурний підрозділ – департамент, відділ, управління, проектне бюро, агенція тощо).
Норма відсутня
 
Стаття 14-1. Утворення ради агломерації
1. Міські ради значних міст та сільські, селищні, міські ради прилеглих територіальних громад з метою забезпечення збалансованого економічного, інфраструктурного та соціального розвитку, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів, захисту прав та спільних інтересів територіальних громад та в порядку, визначеному цим законом, утворюють раду агломерації.
2. До ради агломерації входять представники громад, центри яких або більша частина площі знаходяться в межах півгодинної/одногодинної доступності громадським транспортом до межі територіальної громади, яка є центром агломерації.
    Перелік територіальних громад, що входять до складу відповідної агломерації визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону.
3. Територіальні громади, які межують з агломерацією можуть добровільно приєднуватися до неї, за рішенням ради відповідної територіальної громади та ради агломерації.
4. Рада агломерації складається з представників територіальних громад, що входять до агломерації, які визначаються відповідними радами за принципом рівного представництва – дві особи від територіальної громади.
5. Представниками територіальної громади в раді агломерації є за посадою міський, сільський, селищний голова та депутат відповідної ради, обраний радою. Міська, сільська, селищна рада  своїм рішенням визначає також заступника представника в раді агломерації зі складу депутатів ради. Заступником міського, селищного, міського голови в раді агломерації за посадою є секретар відповідної ради.
6. Скликає засідання та очолює раду агломерації, головує на її засіданнях та представляє інтереси агломерації в зовнішніх відносинах голова територіальної громади, яка є центром агломерації.
7. Рада агломерації діє на основі Конституції України, цього закону, законодавства України та власного регламенту.
8. Забезпечення поточної роботи координаційної ради агломерації покладається на її секретаріат.
 
Норма відсутня
 
Стаття 14-2. Виконавчий орган ради агломерації
1. Виконавчим органом координаційної ради агломерації є виконавчий орган міської ради, в якій розташовано центр агломерації. Діяльність виконавчого органу Ради агломерації фінансується з бюджету міста, в якому розташовано центр агломерації та відрахувань з бюджету агломерації, розмір яких визначається радою агломерації при ухваленні бюджету агломерації.
2. Рада агломерації може утворювати інші органи, визначати порядок їх діяльності та бюджет відповідно до цього закону.
3. Виконавчий орган Ради агломерації забезпечує виконання бюджету агломерації, плану соціально-економічного розвитку, інших програм та проектів, ухвалених радою агломерації.
4. Очолює виконавчий орган ради агломерації голова територіальної громади, яка є центром агломерації.
Норма відсутня
 
Стаття 14-3. Повноваження ради агломерації
1. До повноважень Ради агломерації відносяться такі:
1) затвердження Регламенту роботи ради агломерації;
2) утворення за необхідності і ліквідація постійних та інших комісій ради агломерації, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;
3) заслуховування звіту голови ради агломерації про діяльність виконавчих органів;
4) заслуховування звітів постійних комісій та керівників виконавчих органів ради агломерації;
5) затвердження програм розвитку житлово-комунальної, інженерної та дорожньо-транспортної інфраструктури агломерації, інших цільових програм з питань, що становлять спільний інтерес територіальних громад, що входять до агломерації;
6) затвердження бюджету агломерації, внесення змін до нього, заслуховування звіту про виконання бюджету;
7) прийняття рішень щодо передачі коштів з бюджету агломерації до відповідного місцевого бюджету на розвиток житлово-комунальної, інженерної та дорожньо-транспортної інфраструктури;
8) затвердження єдиної схеми планування території агломерації, спільних містобудівних програм, іншої містобудівної документації, у випадку, якщо вона стосується усіх або декількох громад, що входять в агломерацію; схеми планування території окремих громад є складовими частинами єдиної схеми планування території агломерації й не можуть її суперечити; генеральні плани міст, селищ та сіл, які розташовані на території агломерації, мають відповідати єдиній схемі планування території агломерації; до затвердження єдиної схеми планування території агломерації будівництво нових об’єктів, окрім будинків та споруд на вже відведених у встановленому порядку земельних ділянках, не дозволяється;
9) вирішення питань щодо житлово-комунальної, інженерної та дорожньо-транспортної інфраструктури, яка розташована на території всіх або декількох територіальних громад, що входять в агломерацію;
10) вирішення питання транспортного забезпечення, погодження маршрутів громадського транспорту та умов перевезень на території агломерації (окрім перевезень в межах населених пунктів);
2. За рішенням відповідних місцевих рад, що входять до агломерації, до ради агломерації за її згодою можуть передаватися інші самоврядні повноваження.
3. Повноваження сільських, селищних та міських рад, які увійшли до складу агломерації, встановлені статтею 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та віднесені до повноважень ради агломерації, припиняються з дня першого засідання ради агломерації.
 
Норма відсутня
 
Стаття 14-4. Встановлення зони добросусідства
1. Для забезпечення раціонального використання та розвитку прилеглих територій суміжних територіальних громад, ради таких територіальних громад можуть визначати зони добросусідства та встановлювати механізми взаємного погодження своєї діяльності у таких зонах.
2. Договір про співробітництво у формі встановлення зони добросусідства має визначати:
1) межі такої зони, визначені на карті;
2) взаємні зобов‘язання територіальних громад щодо особливостей використання територій в межах такої зони: повідомлення щодо намірів розміщення у такій зоні об‘єктів, потенційно небезпечних для суміжної територіальної громади, чи таких, які можуть суттєво вплинути на економічну спроможність такої громади, тощо;
3) порядок врахування інтересів суміжних громад, щодо рішень, які стосуються надання дозволів на розміщення об‘єктів, визначених у п.2) частини 2 цієї статті;
4)  спосіб розв’язання спорів між суб’єктами співробітництва;
5) порядок припинення співробітництва та вирішення правовідносин, що виникли під час співробітництва.
3. Під час підготовки проекту договору про співробітництво в частині створення зони добросусідства вимоги, передбачені статтями 5-8 цього Закону, можуть не застосовуватися.
 

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ, ФІНАНСУВАННЯ ТА МОНІТОРИНГ СПІВРОБІТНИЦТВА

Стаття 15. Державне стимулювання співробітництва
1. Державне стимулювання співробітництва здійснюється шляхом:
1) надання субвенцій місцевим бюджетам суб’єктів співробітництва у пріоритетних сферах державної політики;
2) передачі об’єктів державної власності у комунальну власність суб’єктів співробітництва;
3) методичної, організаційної та іншої підтримки діяльності суб’єктів співробітництва.
Норма відсутня
 
 
 
Норма відсутня
 
 

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ, ФІНАНСУВАННЯ ТА МОНІТОРИНГ СПІВРОБІТНИЦТВА

Стаття 15. Державне стимулювання співробітництва
1. Державне стимулювання співробітництва здійснюється шляхом:
1) надання субвенцій місцевим бюджетам суб’єктів співробітництва у пріоритетних сферах державної політики;
2) передачі об’єктів державної власності у комунальну власність суб’єктів співробітництва;
3) методичної, організаційної та іншої підтримки діяльності суб’єктів співробітництва.
 
4) надання  одноразової субвенції на розвиток житлово-комунальної, інженерної та дорожньо-транспортної інфраструктури агломерації в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства.
5) можливості фінансування стратегічних проекти розвитку, які охоплюють усі або декілька територіальних громад – членів агломерації за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку.

2. Держава стимулює співробітництво у разі, якщо:
1) посилюється спроможність суб’єктів співробітництва до забезпечення реалізації визначених законом повноважень;
2) до співробітництва залучені додаткові ресурси, у тому числі фінансові;
3) співробітництво здійснюється більш як трьома суб’єктами співробітництва;
4) забезпечується широка участь громадськості у здійсненні співробітництва.
3. Порядок державного стимулювання співробітництва визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Держава стимулює співробітництво у разі, якщо:
1) посилюється спроможність суб’єктів співробітництва до забезпечення реалізації визначених законом повноважень;
2) до співробітництва залучені додаткові ресурси, у тому числі фінансові;
3) співробітництво здійснюється більш як трьома суб’єктами співробітництва;
4) забезпечується широка участь громадськості у здійсненні співробітництва.
3. Порядок державного стимулювання співробітництва визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) частину першу статті 63 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:
“спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами – суб’єктами співробітництва”.
У зв’язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим;
2) частину другу статті 169 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) після слів “комунальні підприємства” доповнити словами “спільні комунальні підприємства”;
3) частину першу статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами) доповнити пунктами 33-1 і 33-2 такого змісту:
“331) прийняття рішень щодо надання згоди на організацію співробітництва територіальних громад, суб’єктом якого є територіальна громада села, селища, міста, у формах, визначених статтею 4 Закону України “Про співробітництво територіальних громад”, щодо схвалення проекту договору про співробітництво та інших рішень, пов’язаних із здійсненням відповідно до зазначеного Закону співробітництва територіальних громад;
 
332) заслуховування звітів, пов’язаних із здійсненням відповідно до Закону України “Про співробітництво територіальних громад” співробітництва територіальних громад, суб’єктом якого є територіальна громада села, селища, міста”.
Норма відсутня
 
Норма відсутня
 
 
Норма відсутня
 
 
Президент України                                                                         П.ПОРОШЕНКО
м. Київ
17 червня 2014 року
№ 1508-VII

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) частину першу статті 63 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:
“спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами – суб’єктами співробітництва”.
У зв’язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим;
2) частину другу статті 169 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) після слів “комунальні підприємства” доповнити словами “спільні комунальні підприємства”;
3) частину першу статті 26 Закону України “Про місцеве відповідно до взятих зобов’язань самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами) доповнити пунктами 33-1 і 33-2 такого змісту:
“331) прийняття рішень щодо надання згоди на організацію співробітництва територіальних громад, суб’єктом якого є територіальна громада села, селища, міста, у формах, визначених статтею 4 Закону України “Про співробітництво територіальних громад”, щодо схвалення проекту договору про співробітництво та інших рішень, пов’язаних із здійсненням відповідно до зазначеного Закону співробітництва територіальних громад;
 
332) заслуховування звітів, пов’язаних із здійсненням відповідно до Закону України “Про співробітництво територіальних громад” співробітництва територіальних громад, суб’єктом якого є територіальна громада села, селища, міста”.
3. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності змін до цього Закону визначити переліки територіальних громад, які входять до агломерацій значних міст.
4. Сільським, селищним та міським радам, які увійшли до складу агломерацій, протягом місяця після затвердження Кабінетом Міністрів України складу агломерації визначити своїх представників та їх заступників в раді агломерації.
5. Голови значних міст зобов’язані скликати перше засіданні ради агломерації протягом двох місяців після затвердження Кабінетом Міністрів України складу агломерації.
Президент України                                                                               П.ПОРОШЕНКО
м. Київ
17 червня 2014 року
№ 1508-VII

Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Стаття 12. Розроблення та затвердження схем планування окремих частин території України

2. Замовниками схем планування окремих частин території України є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні ради.
Стаття 12. Розроблення та затвердження схем планування окремих частин території України

2. Замовниками схем планування окремих частин території України є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні ради, ради агломерацій.
Стаття 13. Планування територій на регіональному рівні
1. Планування територій на регіональному рівні здійснюється шляхом розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів.
 
Норма відсутня
 
 
2. За рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних (районних) державних адміністрацій можуть розроблятися схеми планування окремих частин Автономної Республіки Крим, областей (районів).
Стаття 13. Планування територій на регіональному рівні
1. Планування територій на регіональному рівні здійснюється шляхом розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів з врахуванням Генеральної схеми планування території України та загальнодержавних інтересів України.
Для агломерацій навколо Києва, Севастополя та значних міст розробляються єдині схеми планування території цих міст та прилеглих до них територій територіальних громад, які входять у відповідну агломерацію.
2. За рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних (районних) державних адміністрацій можуть розроблятися схеми планування окремих частин Автономної Республіки Крим, областей (районів).
Стаття 14. Розроблення та затвердження схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів
1. Рішення про розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів або про внесення змін до них чи окремих їх розділів приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна обласна або районна рада.
Норма відсутня
 
2. Організація розроблення та внесення змін до схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів здійснюється відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та районними державними адміністраціями.
 
3. Замовником схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні та районні ради.
 
4. Схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів затверджуються рішенням відповідних рад за умови отримання позитивного висновку державної експертизи.
 
Норма відсутня
Стаття 14. Розроблення та затвердження схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів
1. Рішення про розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів або про внесення змін до них чи окремих їх розділів приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна обласна або районна рада.
Рішення про розроблення єдиних схем планування територій агломерацій приймаються радою агломерації.
2. Організація розроблення та внесення змін до схем планування території Автономної Республіки Крим, областей,  районів та агломерацій здійснюється відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними державними адміністраціями та виконавчим органом відповідної ради агломерації.
3. Замовником схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні та районні ради, а для території агломерації – рада агломерації.
4. Схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів, затверджуються рішенням відповідних рад за умови отримання позитивного висновку державної експертизи.
 
5. Схеми планування території агломерації затверджуються радами агломерацій.
В разі коли таке затвердження не відбувається у встановлений законодавством термін, рішення про затвердження відповідних схем планування території ухвалюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 15. Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів
1. Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів здійснюється шляхом розроблення, затвердження і виконання відповідних програм економічного і соціального розвитку.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні державні адміністрації забезпечують проведення моніторингу реалізації схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів.
3. У разі зміни соціально-економічних показників, на основі яких розроблено схеми планування території Автономної Республіки Крим, області, району, або виникнення потреби у розміщенні об’єктів державного, регіонального значення Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна або районна рада приймають рішення про розроблення чи про внесення змін до схеми планування відповідної території.
Норма відсутня
Стаття 15. Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів
1. Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів та агломерацій здійснюється шляхом розроблення, затвердження і виконання відповідних програм економічного і соціального розвитку.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні державні адміністрації забезпечують проведення моніторингу реалізації схем планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів та агломерацій.
3. У разі зміни соціально-економічних показників, на основі яких розроблено схеми планування території Автономної Республіки Крим, області, району, агломерації або виникнення потреби у розміщенні об’єктів державного, регіонального значення Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, районна рада, рада агломерації приймають рішення про розроблення чи про внесення змін до схеми планування відповідної території.
В разі коли таке рішення не ухвалюється у встановлений законодавством термін, рішення про затвердження відповідних змін до схем планування території ухвалюється Кабінетом Міністрів України.

Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розширення форм співробітництва територіальних громад»

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розширення форм співробітництва територіальних громад»

Поділитися