ПРО ЕВОЛЮЦІЮ І МАЙБУТНЄ ПОЛІТИКИ ЗГУРТОВАНОСТІ ЄС

Дата: 26.02.2025

Політика згуртованості (Cohesion Policy) виникла як частина інтеграційних процесів Європейського Союзу, спрямованих на зменшення економічних, соціальних і територіальних диспропорцій між регіонами. Її витоки сягають 1957 року, коли Римський договір передбачив створення Європейського соціального фонду (ЄСФ) для підтримки зайнятості та професійної адаптації. Подальший розвиток політики став можливим із заснуванням у 1975 році Європейського фонду регіонального розвитку (ЄФРР), який став першим інструментом фінансування для скорочення регіональних диспропорцій.

Ключовим етапом у формуванні сучасної політики згуртованості став 1988 рік, коли було впроваджено перші регламенти для структурних фондів ЄС. Їхньою метою стало підтримання регіонального розвитку через фінансування проєктів регіонального розвитку спрямованих на покращення інфраструктури, розвиток людського капіталу та модернізацію економіки. Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір) 1992 року закріпив Політику згуртованості як одну з ключових політик ЄС. В останнє десятиліття вона інтегрувала принципи сталого розвитку, цифровізації та інновацій.

Політика згуртованості у 2021-2027 роках продовжує відігравати вирішальну роль для майбутнього ЄС – вона реалізує третину довгострокового бюджету Європейського Союзу в рамках багаторічної фінансової програми на 2021-2027 роки. Очікується, що підтримка ЄС у розмірі 378 мільярдів євро призведе до інвестицій на суму 545 мільярдів євро, включно з національним співфінансуванням. У програмному періоді 2014-2020 рр. фінансування політики згуртованості становило майже 14% від загального обсягу публічних інвестицій в ЄС загалом і 52% в 15 країнах згуртованості (країни, які фінансуються з Фонду згуртованості).

У програмному періоді 2021–2027 років Політика згуртованості ЄС зосереджується на п’яти основних цілях:

Більш розумна Європа (A Smarter Europe): Підтримка інновацій, цифровізації, економічної трансформації та розвитку малих і середніх підприємств. Це включає стимулювання наукових досліджень і розробок, створення сучасних інноваційних екосистем та розвиток підприємництва.
Більш зелена Європа (A Greener Europe): Реалізація цілей Європейського зеленого курсу через підтримку заходів з адаптації до змін клімату, розвитку відновлюваної енергетики, впровадження енергоефективних технологій, управління відходами та охорони природного середовища.
Краще з’єднана Європа (A More Connected Europe): Розвиток транспортної та цифрової інфраструктури, включаючи будівництво сучасних автомагістралей, залізничних мереж і забезпечення доступу до швидкісного інтернету, особливо в сільських і віддалених територіях.
Більш соціальна Європа (A More Social Europe): Інвестиції у зайнятість, освіту, охорону здоров’я та соціальну інтеграцію. Особливий акцент зроблено на підвищенні рівня зайнятості, боротьбі з бідністю, інтеграції вразливих категорій населення та підтримці програм гендерної рівності.
Європа ближча до громадян (A Europe Closer to Citizens): Стимулювання місцевого розвитку через впровадження стратегій, орієнтованих на конкретні потреби регіонів і різних типів територіальних громад (міських, сільських).

Сьогодні Політика згуртованості є найбільшим інвестиційним інструментом ЄС, з бюджетом на 2021–2027 роки у 392 мільярди євро, який реалізується через кілька структурних та інвестиційних фондів ЄС, зокрема

Європейський фонд регіонального розвитку (European Regional Development Fund, ERDF)

Європейський соціальний фонд плюс (European Social Fund Plus, ESF+)

Фонд згуртованості (Cohesion Fund, СF)

Фонд справедливого переходу (Just Transition Fund, JTF)

Європейський фонд мореплавства, рибальства та аквакультури (European Maritime, Fisheries and Aquaculture Fund, EMFAF)

Менш розвинені регіони ЄС є основними бенефіціарами – їм буде виділено 70% Європейського фонду регіонального розвитку (ЄФРР) і Європейського соціального фонду плюс (ЄСФ+). Крім того, Фонд згуртованості (ФЗ) підтримуватиме 15 країн згуртованості у сферах навколишнього середовища та трансєвропейських мереж.

Кошти політики згуртованості будуть інвестовані у «робочі місця і зростання» та «Європейське територіальне співробітництво» – дві головні мети політики, через інструментарій досягнення п’яти цілей політики, спрямованих на створення більш конкурентоспроможної, розумнішої, екологічнішої, більш пов’язаної та більш соціальної та інклюзивної Європи, яка ближча до громадянам, а також для конкретної мети подолання наслідків переходу до кліматичної нейтральності через Фонд справедливого переходу (JTF).

Політика згуртованості зробить головний інвестиційний внесок у розвиток всіх європейських регіонів завдяки своєму територіальному підходу. У фокусі уваги на новий програмний період зелений і цифровий переходи і прагнення нікого не залишити позаду, відповідно до Європейської основи соціальних прав.

Політика згуртованості має допомогти ЄС та його державам-членам досягти трьох результатів до 2030 року, погоджених на саміті в Порто 2021 року:

підвищення якісної зайнятості до 78%;
заохочення участі щонайменше 60% дорослих у навчанні щороку
зниження рівня бідності на 15 мільйонів людей, включаючи щонайменше 5 мільйонів дітей.

Крім того, політика згуртованості має на меті пом’якшити наслідки демографічної трансформації, що призводить до скорочення населення працездатного віку. Вона надаватиме цільову допомогу, включаючи усунення неефективності на ринку праці, в системі освіти, професійній підготовці та навчанні дорослих, а також покращуватиме інновації та ефективність публічного управління, бізнес-середовища та підвищуватиме рівень та доступ до послуг.

379 нових операційних програм політики згуртованості допоможуть регіонам ЄС досягти цих цілей. Програмування відбувалося в дуже нестабільному середовищі, а переговори про погодження програм були затримані через кризу пов’язану з COVID-19 і війну в Україні. Додатковим фактором затримки стали переговори щодо нових антициклічних надзвичайних інструментів у рамках плану відновлення NextGenerationEU, зокрема Фонду відновлення та стійкості (RRF) і REACT-EU, які були запрограмовані державами-членами як пріоритетні з огляду на коротші терміни їх виконання.

Програми нового програмного періоду вже розпочаті та реалізовують проекти, які мають на меті покращити якість життя для всіх і стимулювати стале зростання та розвиток щоб зменшити диспропорції між європейськими регіонами, шляхом підтримки конкурентоспроможності бізнесу, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, створення якісних робочих місць, підвищенняпрацевлаштування молоді та допомогу незахищеним верствам населення. Прогнозується, що політика згуртованості збільшить ВВП ЄС на 0,5% наприкінці періоду реалізації та сприятиме створенню 1,3 млн. додаткових робочих місць.

Ключові реформи в ЄС у 2021-2027 рр. мають посилити зв’язок із пріоритетами політики згуртованості в державах-членах, зокрема, на основі Рекомендації Європейського семестру для окремих країн. Вони також покращили орієнтування політики згуртованості на ефективність. Більш якісно визначені цілі з чіткішою логікою втручання, більш комплексні загальні індикатори, які дозволять краще агрегувати дані на рівні ЄС, і посилений моніторинг – це дозволить Комісії якісно і прозоро представити досягнення політики.

Заплановані досягнення включають:

підтримку майже 850 000 підприємств;
підтримку щонайменше 6,5 мільйонів безробітних;
забезпечення чистою водою 16,4 мільйонів людей.

Політика згуртованості матиме значний вплив на економіку ЄС у 2021-2027 рр. В цьому періоді видатки на політику згуртованості відповідають середньорічному рівню приблизно 0,2% ВВП ЄС із значними національними відмінностями. Фінансування зосереджено на менш розвинених регіонах ЄС та державах-членах. Як результат, інтенсивність допомоги є набагато вищою в менш розвинених регіонах (тих, де ВВП на душу населення становить менше 75% від середнього в ЄС), де в середньому виділяється близько 207 євро на жителя на рік; для більш розвинутих регіонів (тих, де ВВП на душу населення перевищує 100% від середнього в ЄС) цей показник становить 21 євро. Така концентрація передбачає, що фінансування політики згуртованості забезпечує значний фінансовий стимул для певних регіонів і держав-членів (до 1,8% ВВП у Болгарії та до 3,5% ВВП у регіоні Ворейо-Айгайо в Греції та регіоні Северозапад у Болгарії).

ЄС використовує сучасну модель оцінки очікуваного впливу програм у 2021-2027 рр. на економіку ЄС, держав-членів і регіонів NUTS-2. Моделювання свідчить про те, що втручання політики згуртованості збільшать ВВП ЄС на 0,5% до кінця періоду реалізації в 2029 році (відносно сценарію відсутності політики згуртованості). Їх структурний вплив на цільові економіки означає, що вплив триватиме ще довго після припинення програм, а ВВП залишатиметься на 0,3% вище початкового рівня у 2050 році.

Через 25 років після початку програмного періоду кожен євро, витрачений на політику, створить 2,8 євро додаткового ВВП в ЄС, що відповідає річній нормі прибутку близько 3,4%.

Ця політика також стимулюватиме ринок праці, завдяки збільшенню зайнятості на 0,64% у 2027 році, що відповідає приблизно 1,3 мільйонам додаткових робочих місць.

Тому політика згуртованості відіграє ключову роль у сприянні загальному розвитку та зменшенні регіональних дисбалансів у ЄС.

До кінця періоду реалізації прогнозується, що вплив на ВВП у групі менш розвинутих регіонів становитиме +2,6% (порівняно з +0,4% і +0,1% у перехідних регіонах та більш розвинутих регіонах відповідно).

Майбутнє Політики згуртованості (після 2027 року)

Звіт Групи високого рівня з питань майбутнього Політики згуртованості (“Forging a Sustainable Future Together: Cohesion for a Competitive and Inclusive Europe”, лютий 2024 року)[1] підкреслює важливість її трансформації з урахуванням нових викликів, таких як демографічні зміни, цифрова революція, кліматична криза та геополітична нестабільність. Серед ключових аспектів трансформації визначено гнучкість політики, посилення територіально-орієнтованого підходу, інтеграцію екологічних і цифрових компонентів, а також забезпечення синергії з іншими політиками та ініціативами ЄС:

Територіально-орієнтований підхід

Одним із основних акцентів у трансформації Політики згуртованості є необхідність глибшого врахування територіальних специфік та потреб. Територіально-орієнтований підхід дозволяє краще розуміти виклики та можливості для різних типів територій.