Про Стратегію продовольчої безпеки і чому це важливо

В Україні потужними ракетно-дроновими ударами РФ знищила більшість найбільших продуктових складів великих рітейлерів типу АТБ, Фоззі, Новус, Таврія, Варус через які продається тотальна більшість харчових продуктів. 

Такі удари відразу сказались на полицях гіпермаркетів і додали тривожності жителям українських міст. Відтак питання продовольчої безпеки набуває нового значення.

В Україні є чинною Стратегія продовольчої безпеки, але на наш погляд вона на сьогодні є надто загальною, не конкретною і не дає відповіді на питання: буде продовольство при продовження війни і російських ударів.

Тому спробуємо змоделювати, яким чином варто підійти до розроблення такої стратегії, що обов’язково має бути її складовими.

Перше, варто визначити для себе, що ми розуміємо під терміном «продовольча безпека». Пробуємо сформулювати. 

Продовольча безпека — це гарантія того, що всі громадяни мають постійний фізичний, соціальний та економічний доступ до достатньої кількості безпечної, якісної та поживної їжі, яка задовольняє їхні фізіологічні потреби не зважаючи на зовнішні загрози чи внутрішні потрясіння. 

Якщо тепер розібрати кожну складову визначення «продовольчої безпеки» ми побачимо, що для цього аби ця безпека була б забезпеченою, то для цього потрібно мати не просто фізичну кількість продуктів , але й інші важливі складові доступність та сталість. 

• Доступність фізичних обсягів продуктів: Наявність достатніх обсягів продовольства стабільно та безперервно завдяки внутрішньому виробництву та диверсифікованому імпорту.
• Економічна і фізична доступність для людей : Спроможність усіх верств населення купувати якісну їжу за справедливою ціною не залежно від місця проживання. 
• Безпечність та якість: харчові продукти є безпечними для споживання і мають достатню калорійність
• Стійкість і сталість: Здатність аграрного та продовольчого сектора витримувати несподівані шоки (пандемії, війни, кліматичні зміни) та забезпечувати харчовими продуктами людей у складних умовах.

Друге: Якщо ми погодились із таким змістом терміну «продовольча безпека», то тепер кожна складова продовольчої безпеки може бути розкладена на дрібніші деталі:

Доступність фізичних обсягів продуктів: 

1. в Україні має вироблятись харчових продуктів для повноцінного збалансованого харчування за всіма групами продуктів не менше 90% від рекомендованих норм споживання.
2. Імпорт харчових продуктів тих груп товарів, які не вирощуються/не виробляються в Україні здійснюється з різних країн і має різну логістику постачання.

Економічна і фізична доступність для людей:

1. Має бути достатньо суб’єктів, що постачають/реалізують продукти, які досить рівномірно розміщуються по Україні відповідно до чисельності населення;
2. Продукти мають бути різної цінової категорії, аби різні соціальні групи мали доступ до їжі, має бути спосіб аби забезпечити харчування людей в СЖО;

   Безпечність та якість:

1. Всі продукти не залежно від цінової категорії мають бути безпечними для споживання;
2. Всі продукти, які реалізовуються людям, мають відповідати стандартам якості;
3. Спосіб зберігання та реалізації продуктів має захистити продукти від псування;

Стійкість і сталість:

1. Виробництво різних видів продуктів має бути диверсифіковане, розміщене у різних регіонах та виробників;
2. Місця зберігання продуктів, їх транспортування мають бути обладнаними системами захисту від енерговідключень, їх розміщення має передбачати взаємодоповнюваність та резервування.
3. Торгові мережи мають включати різні за розмірами та асортиментом товарів місця продажів.
4. Мають мати можливість прямої продажі товарів мікровиробники та малі підприємці. 

Третє: Наступним етапом буде уже опрацювання кроків, які дозволяють перевести ідеї у реальність.

1. Доступність фізичних обсягів продуктів

1.1. Цифровізований моніторинг та баланс внутрішнього виробництва (не менше 90% від норм):

• Впровадження Національної цифрової платформи (агро-кадастру та балансу продовольства в реальному часі), яка збирає дані від Держстату, митниці та агровиробників для автоматичного прогнозування дефіциту за групами товарів в різних регіонах.
• Адресна державна підтримка (гранти до 50% вартості) для побудови малих переробних підприємств, овочесховищ і теплиць у безпечних регіонах задля покриття 90% потреб за базовими групами.

4. 2. Стимулювання вирощування продуктів домогосподарствами та комунальними закладами:

• Запуск державної програми «Насіннєвий та ресурсний пакет для домогосподарств» (безплатне або пільгове забезпечення насінням, саджанцями, мікродобривами та капельним зрошенням сільських і присадибних господарств).
• Переорієнтація підсобних господарств комунальних підприємств (лікувальних закладів, інтернатів, профтехучилищ) на вирощування овочів і зелені для власних потреб та місцевих громад (встановлення модульних теплиць).

4. 3. Розвиток міського садівництва та урбан-фермерства:

• Розробка муніципальних програм із виділення земель під міські сади, громадські городи (міські сади/community gardens) та дачні кооперативи для самозабезпечення містян харчовими продуктами  першої необхідності.
• Підтримка вертикальних ферм та гідропоніки на базі занедбаних промислових будівель і сховищ.

4. 4. Диверсифікований імпорт із цифровізацією логістики:

• Створення єдиної цифрової митної черги «Зелений харчовий коридор/Green Food Corridor» для пріоритетного безмитного імпорту критичних груп товарів (м’ясо, риба, окремі види круп та олії).

2. Економічна і фізична доступність для людей

1. 1. Цифрова децентралізація та підтримка прямих постачань:

• Створення національного маркетплейсу прямих продажів «Від поля до полиці», що зв’язує мікровиробників, фермерів та міські ОСББ/ринки без посередників, з інтегрованою логістикою “Укрпошти” чи приватних служб.
• Нормативне спрощення (дерегуляція) для малих підприємців і домогосподарств щодо легального продажу надлишків власної продукції на локальних ринках та ярмарках вихідного дня.

4. 2. Рівномірна мережа розподілу замість знищених гігантських складів:

• публічно-приватне партнерство зі створення мережі малих розосереджених розподільчих центрів  місткістю до 500–1000 кв. м у кожному мікрорайоні великих міст.

4. 3. Адресні цифрові інструменти для вразливих категорій (СЖО):

• Використання цифрової екосистеми (на базі «Дії» або соціальних платформ) для адресного цільового фінансування харчування ( цифрові продуктові сертифікати) для громадян у складних життєвих обставинах із прив’язкою до локальних виробників.

3. Безпечність та якість

1. 1. Цифрова простежуваність харчових продуктів :

• Інтеграція систем штрихового/QR-кодування з державними реєстрами безпечності харчових продуктів для миттєвого відстеження походження товару (від поля до полиці) навіть у сегменті малих виробників.

4. 2. Безпека локального та малого виробництва:

• Спрощені цифрові протоколи та мобільні лабораторії Держпродспоживслужби для швидкого тестування безпечності продукції малих підприємств і ринків.

4. 3. Автономна інфраструктура зберігання:

• Субсидування переходу складів, ринків та невеликих магазинів на гібридні енергосистеми (сонячні панелі + інвертори + акумулятори), що гарантує безперебійний температурний режим (холодовий ланцюг) під час блекаутів.

4. Стійкість і сталість

1. 1. Розподілена мережа мікро- та малих виробників:

• Законодавче закріплення квот для торгових мереж на реалізацію продукції локальних і малих виробників (не менше 15–20% на полиці), що руйнує монополію великих агрохолдингів і логістичних гігантів.

4. 2. Резервування та дублювання логістики:

• Формування міністерством АПК стратегічних запасів тривалого зберігання (зерно, консерви, олія, цукор..) у децентралізованих підземних сховищах по всій країні з ротацією запасів через роздрібні мережі.

4. 3. Мережа «Стійких громадських ринків»:

• Облаштування у кожному районі міст автономних майданчиків для торгівлі (із власними генераторами, водопостачанням та укриттями), де малі підприємці та домогосподарства зможуть торгувати напряму у випадку руйнування стаціонарних супермаркетів.

Примітка: ці пропозиції викладені винятково для ілюстрації підходів, які варто застосувати при розробці такого важливого для жителів України документу, як оновлена Стратегія продовольчої безпеки. 

На жаль війна показує, що ефективність і стійкість не одне і те ж. Ефективні великі маркети і склади виграють у ефективності, але програють у стійкості. Тому потрібен баланс ефективності і стійкості, в умовах війни стійкість стає важливішою.

Цей матеріал підготовлено в межах проєкту «Організаційні та ІТ-орієнтовані моделі розвитку місцевих продовольчих ринків задля забезпечення продовольчої безпеки в регіоні Балтійського моря та Україні».

Проєкт SFSC4FoodSec — це транснаціональна ініціатива, яку очолює Шведський університет сільськогосподарських наук (SLU) за фінансової підтримки Шведського інституту. Проєкт реалізується в партнерстві з SLU (Швеція), IsoTech (Польща), Інститутом громадянського суспільства (Україна), Латвійським сільським форумом (Латвія) та Університетом Вітаутаса Великого (Литва).