Про Солодке озеро: минуле і майбутнє

Замість вступу

Літо 2026 року показало вразливість до кліматичних змін навіть таких великих річок, як Дунай. Катастрофічне зниження водності призвело навіть до зупинки реакторів АЕС, які втратили можливості охолодження. Не випадково ЄС питанням зміни клімату, адаптації до цих змін та їх сповільнення приділяє дуже багато уваги.

Малюнок 1. Ціль 2 політики ЄС, складові та фонди які її фіннсують

Якщо подивитись на складові цілі 2 «зелена Європа», ми можемо побачити, що захист довкілля і води у широкому розумінні цього слова є пріоритетами. Відповідно до цілі 2, реалізація якої може фінансувати відразу із двох європейських фондів: Фонду регіонального розвитку та Фонду згуртованості, в країнах Європи реалізовують сотні проєктів, які мають покращити гідрорежими великих і малих річок, озер та водойм. На це виділяють значні кошти, але процес відновлення не є простим і містить свої ризики.

Цей матеріал створено якраз для того, аби показати можливі способи певного відновлення водойм і можливі ризики від непродуманого втручання. 

Минуле 

Нинішнє Солодке озеро чи Наркевицький став, не з’явилось у 50-ті роки минулого століття, як про це досі переконані багато місцевих жителів, які пов’язують створення водойми з будівництвом Наркевицького цукрового заводу. Історичні карти показують тут водойму із досить значним плесом і водністю ще з 19 століття, а низка дерев з діаметром понад півтора метри є німими свідками минулої епохи…

Малюнок 2. Карта 1867 року на якій добре видно Солодке озеро

Відтак можна стверджувати, що саме наявність водойми стала підставою для будівництва тут цукрового заводу, а не навпаки задля заводу створили водойму.

Ця водойма буле центром місцевої екосистеми та мала значний вплив на харчування місцевих жителів з сіл Сергіївка та Бубнівка, адже риби тут водилось багато різної і її виловлювали у дуже значній кількості.

Ще у 60-70 роки минулого століття тут водились у великій кількості такі види риб: щука – трофейні екземпляри досягали 15 кг; лин та золотий карась – ловились переважно на ятір та путанку; дикий короп; красноперка/плотва – затягали їх волоком і за один вилов могли витягнути до 50 кг великої, до 200-300 грамів плітки/красноперки; було безліч дрібної риби, якою харчувались хижаки – піскарі, верховодки, щіпавки, синяки; зимою на верші масово ловили в’юнів. 

«Проблемою», а як пізніше виявилось захисником озера були «сплави» – великі плавучі острови із сумішу різних болотних та водних рослин, які дрейфували озером в залежності від вітру і таким чином захищали береги від ерозії. Так тривало багато десятиліть доки людина не втрутилась в ці екосистеми.

Вірогідні негативні впливи на озеро людини

Звичайно, основна причина деградації Солодкого озера та інших водних об’єктів є кліматичні зміни. Але так виглядає, що саме людина своїми не обдуманими діями сприяє посиленню природних негативних впливів. Спробуємо означити основні, які на погляд автора, є явним негативним впливом.

1. Очистка озера від сплавів.

Вичистивши плавучий захист, відкрився шлях до швидкої ерозії та розмивання берегів. Відтак хвилі в залежності від напряму вітру почали все активніше впливати на ґрунтові береги, посилено їх розмиваючи.

2. Тотальне винищення аїру/лепехи

Аїр/лепеха був додатковим бар’єром для захисту берегів від руйнації хвилями. В умовах тотального дефіциту в 70-х – 80-х роках минулого століття для жителів відкрилась можливість не тільки заробити додаткові кошти за рахунок здавання кореню аїру, але й отримати талони на купівлю імпортного товару «на трави». Це призвело до безконтрольного вилучення аїру із озера і ще більше відкрило шлях для прискореного руйнування берегової лінії.

3. Осушення боліт у притоках Мшанця, вище водойми

Починаючи з початку 70-х років відбулось масове осушення потічків вище за течією річки Мшанець за селами Сергіївка та Велика Бубнівка. Зокрема за Сергіївкою по потічку серед боліт було 4 невеликі ставки з чистою джерельною водою, які підживлювали потічок навіть у спекотні літа. Станом на сьогодні нема ні боліт, ні ставків, ні самого потічка. 

Малюнок 3.  Суха притока р. Мшанець

4. Тотальне розорювання земель вздовж берегової лінії озера, вздовж потічків, які вливались у озеро.

В 90-х роках минулого століття розпочалось а тепер жахливо продовжується тотальне розорювання берегів, мочарів, осушених боліт. Все це приводить до того, що під час великих дощів, змивається грунт із розорених полів і стікає у водойму, ще більше її замулюючи.

5. Припинення стоку

Після скорочення водності, напевне керівництвом заводу було прийняте рішення перекрити стік води повністю. Тепер вода не стікає, промивки озера не відбувається, осад дрібних часток з полів на дно тільки посилюється. 

Відтак ми маємо досить швидку деградацію екосистеми Солодкого озера. Кількість видів риби скоротилась катастрофічно, зменшилась і рибна продуктивність водойми, пропала дичина, озеро дуже швидко міліє.

 

Малюнок 4. Ілюстрація процесів деградації озера

Що робити?

Десь у 1963-65 роках відбувалась донна чистка озера за допомогою земснаряду. Було викачано тисячі тон пульпи. Здавалось, що таку операцію можна провести і сьогодні, але не факт. У 60-ті роки була висока водність, були активними джерела і головне існував постійний приток води із потічків, які виходили із боліт і впадали у Мшанець. Зараз цього всього уже немає, тому очистка намулу може бути або корисною, або взагалі катастрофічною для майбутнього озера.

1. Чи допоможе очищення земснарядом оживити водойму, чи спровокує зменшення водності?

Можливі позитивні ефекти від очищення:

• Зменшення випаровування: За 60 років (після робіт 1960-х) став заростав органікою, мілководдя прогрівалося на всю глибину, а літня спека перетворювала водойму на «болото» з масивним випаровуванням. Поглиблення зменшує площу мілководдя, знижує температуру води влітку та зупиняє «цвітіння».

• Збільшення корисної ємності: Відновлюється об’єм води, який може утримуватися в чаші, а також створюються умови для риби та водних організмів.

Приховані ризики, які можуть бути не явними:

• Розкриття підземних дренажів або пошкодження водотривкого шару: Якщо дно водойми складається з природних глинистих порід (або багаторічного щільного замулення, що виконувало роль «замка»), то надто агресивне заглиблення земснарядом може розкрити піщані лінзи або дренажні горизонти. У результаті вода з озера просто піде в ґрунт («в пісок»), і воно почне стрімко міліти ще більше.

• Проблема відсутності стоку (найголовніша): Оскільки у  водойми немає припливу вище за течією (малі джерела висохли, боліт нема, ставків накопичувачів немає ) то якщо земснаряд вичистить чашу, може виявитись, що  наповнювати її буде нічим. Озеро  без припливу швидко перетвориться на «калюжу-накопичувач», яка за кілька літніх місяців висохне на сонці.

Що варто зробити насамперед, перш ніж приймати рішення про очистку?

1. Гідрологічна розвідка: Перевірити наявність живих джерел  у ложі ставка та стан верхів’я річки Мшанець. Якщо згори немає стабільного припливу, земснаряд викине бюджет громади чи спонсорів на вітер, бо чаша стоятиме сухою.

2. Комплексний проєкт замість «просто почистити»: Сучасна екологія наполягає на тому, що водойми  не можна глибоко рити по всій площі. Часто роблять лише локальні поглиблені «ями-зимувальні ями» для риби та локальне видалення мулу на мілководді, зберігаючи природні фільтруючі зони (очерет, рогіз), які затримують поживні речовини і знижують випаровування.

Відтак можна запропонувати приблизний план робіт із санації Солодкого озера (це лише пропозиції автора, створені за допомогою відкритих джерел та технологій) 

1. Стратегія «Зонування очищення плеса»

На основі світової  та європейської  практики для великих водойм можна застосувати селективне зонування, яке передбачає:

• Створення глибоководного «ядра» (каналів): Земснарядом прокладають глибокі траншеї/канали по колишньому руслу річки Мшанець посеред чаші ставка (щоб забезпечити протік і зимові зимувальні ями для риби, де вода не промерзає і не перегрівається).
• Формування мілких островів та лагун: Частину мулу можна зібрати у вигляді насипних островів всередині водойми. Це вирішить проблему куди дівати масу пульпи, розіб’є вітровий розгін води (менше хвилювання — менше випаровування) і створить ідеальні умови для відновлення біорізноманіття.
• Ревізія верхів’я річки Мшанець та дренажних систем: Треба пройтися вище за течією та перевірити, де заблокований природний стік, чи є замулені джерела, чи немає несанкціонованих дамб/ставків, які перекривають доступ води. Без розчищення витоків і верхніх приток будь-яке очищення нижнього озера буде тимчасовим ефектом на 3-5 років.
• Штучне затримання талого і дощового стоку: Оскільки площа водозбору велика, варто спроєктувати невеликі затримуючі ставки-накопичувачі вище за течією, які акумулюватимуть воду навесні та поступово, дозовано скидатимуть її у велику водойму влітку.
• Штучне відновлення біоценозу (фіторемедіація): Оскільки очерет, аір і рогіз зникли, їх доведеться висаджувати штучно після проведення робіт на мілководних ділянках. Рослинність життєво необхідна: вона створює тінь, притіняє воду, знижує температуру на 3–5°C і різко скорочує безпосереднє випаровування з поверхні мілководдя.

Це звичайно лише логічні начерки, для реальних робіт потрібно замовляти науково-проєктну документацію з паспортизацією водного об’єкта та екологічною експертизою. Гідрологи мають зробити шурфування дна, оцінити баланс припливу/випаровування та запропонувати план етапного відновлення (наприклад, почати з відновлення русла і розчищення лише 10-15% площі біля греблі та колишнього витоку).

Звідки брати кошти на такий об’єкт?

Очевидно, що сьогодні ні селищний бюджет не потягне такий вартісний проєкт і в державному бюджеті поки що грошей на такі проєкти немає. Тому те, що далі наведено є радше теоретичними джерелами, які будуть доступними, скоріш за все, після війни. 

1. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища або обласні екологічні програми (через співфінансування з місцевим бюджетом).
2. Грантові програми ЄС з адаптації до зміни клімату та управління водними ресурсами (транскордонні та регіональні екологічні ініціативи зараз активно підтримують проєкти зі збереження малих річок і водно-болотних угідь).
3. Залучення «Астарти» інших агрохолдингів чи орендаторів, які працюють на території громади.  Якщо водойма використовується (або може використовуватися) для зрошення, технічних потреб чи рибного господарства, великий бізнес, що працює на землі навколо Наркевичів, мав би бути зацікавлений у спільному інвестуванні (наприклад, на умовах державно-приватного партнерства чи довгострокової оренди з чіткими екологічними зобов’язаннями).

Замість підсумків. 

Проблема зниження водності є уже глобальною. Але її вирішення складається із вирішення локальних проблем на локальному рівні. Аби підійти за кілька років до комплексного проєкту відновлення Солодкого озера, необхідно розпочати роботу уже зараз і з того, що не потребує великих вкладень. 

Спочатку переконати аграріїв перестати розорювати береги під уріз води.

Далі засадити звільнені від агрокористування землі деревами, які є стійкими для нинішнього клімату і розсаду яких не потрібно купувати за великі гроші.

Почати поступово укріплювати береги висадкою верби та водних рослин.

Ну і таким чином розширяти уже позитивні вплив людина на довкілля, повертати борги за попередні не правильні рішення.

А паралельно готувати концепцію проєкту комплексної санації озера для подання його на фінансування з європейських фондів, як тільки Україна отримає таку можливість.

Ціль 2 ЄС – більше зелена Європа, має бути ціллю України і ціллю кожної громади, у якій напевне є так само багато проблем із змінами довкілля.

А Солодке озеро має тішити ще не одне покоління українців.

Малюнок 5. Вечір на Солодкому озері