Слідкуйте за новинами

Проект Методичних рекомендацій щодо організації управління системою охорони здоров’я на території об’єднаної територіальної громади та реорганізації мережі відповідних закладів

Дата: 12.03.2017

Проект

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо організації управління системою охорони здоров’я на території об’єднаної територіальної громади та реорганізації мережі відповідних закладів

 

ГЛОСАРІЙ

Первинна медична допомога (далі — ПМД) вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта лікарем загальної практики-сімейним лікарем (ЛЗП-СЛ) або лікарем-терапевтом дільничним, лікарем-педіатром дільничним і передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Амбулаторія — заклад охорони здоров’я (ЗОЗ), структурний підрозділ Центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (ЦПМСД), в якому медичну допомогу надають лікарі таких спеціальностей: ЛЗП-СЛ, лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні, а також інші спеціалісти, які працюють під керівництвом ЛЗП-СЛ.  Амбулаторія  обслуговує, як правило, контингент чисельністю понад 1000 жителів.

Фельдшерсько-акушерський пункт/фельдшерський пункт ( ФАП/ФП) — структурний підрозділ амбулаторії, який здійснює початковий (долікарський) етап надання медичної допомоги.  ФАП/ФП може бути реорганізованим в Амбулаторію у разі обслуговування контингенту чисельністю понад 1000 жителів.

Центр первинної медико-санітарної допомоги (ЦМПСД) — ЗОЗ, що забезпечує організацію надання первинної медичної (медико-санітарної) допомоги населенню, у т. ч. організацію роботи амбулаторій та інших підрозділів ЦПМСД.

Лікуючим лікарем з надання ПМД пацієнтові є ЛЗП-СЛ Центру ПМСД або ЛЗП-СЛ, що здійснює господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець та може перебувати з ЦПМСД у цивільно-правових відносинах. Лікуючий лікар з надання ПМД вільно обирається/змінюється пацієнтом у порядку, визначеному законодавством.

Основами законодавства України про охорону здоров’я визначено, що до 31 грудня 2019 року ПМД надають ЛЗП-СЛ та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом таких лікарів, а також лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом лікарів-терапевтів дільничних і лікарів-педіатрів дільничних.

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ

За даними Держстату, середня тривалість життя при народженні в Україні становила 71,4 року (76,2 – для жінок і 66,3 – для чоловіків), що є значно нижче від середньої тривалості життя у країнах – членах ЄС (80 і 73). І це при тому, що в Україні кількість лікарняних ліжок вдвічі більше, аніж у країнах ЄС.

Показники чоловічої смертності у віці 15 – 60 років в Україні є одними з найгірших у світі, і більшість смертей у цій віковій групі класифікуються як такі, яких можна було уникнути або попередити шляхом належного лікування. З усіх смертей 79 відсотків трапляється через неінфекційні хвороби, з них близько 65 відсотків – через хвороби серцево-судинної системи.

Попри незадовільну якість послуг система охорони здоров’я дуже дорого коштує як з точки зору витрат бюджетних коштів, так і для неформальних оплат, які роблять пацієнти. Зрештою, близько 640 тис. домогосподарств в Україні потерпають від катастрофічних витрат на медицину, 92% населення боїться потрапити у фінансову скруту у випадку хвороби.

Українська система охорони здоров’я побудована на основі моделі управління, відомої як «модель Семашка», яка була створена для подолання викликів поширення інфекційних захворювань на початку ХХ століття. Тому домінуючим компонентом (як в інфраструктурному, кадровому, так і фінансовому аспектах) у цій системі була розгалужена мережа лікарень, максимально наближених до місця проживання пацієнтів. Однак досягнути належної якості послуг у такій масштабній госпітальній системі було непростим завдання, особливо в умовах слабкості ланки «первинного контакту» (поліклінік) та з викривленою системою фінансових мотивацій лікарів і медичних управлінців.

Зрештою, у всіх пострадянських країнах відмовилися від моделі Семашка. Україна залишилася практично єдиною країною, яка не провела радикальної модернізації своєї системи охорони здоров’я попри неодноразові декларації реформаторських намірів. Сподіваємося, що цьогорічні реформаторські зусилля будуть продуктивнішими. Тим більше, що медична реформа відбувається у ширшому контексті децентралізації, яка показує перші позитивні результати.

Нагадаємо, що згідно із статтею 32 Закону України “Про місцеве самоврядування” до повноважень місцевого самоврядування належить управління закладами охорони здоров’я, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, організація медичного обслуговування та харчування в комунальних оздоровчих закладах, забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності медичного обслуговування на відповідній території, а також розвиток всіх видів медичного обслуговування, зокрема розвиток мережі закладів охорони здоров’я, та сприяння підготовці і підвищенню кваліфікації спеціалістів.

Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схвалена Урядом 1.04.2014 року, до основних повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня віднесла, зокрема, забезпечення надання послуг саме первинної ланки охорони здоров’я.

Згідно рекомендацій ВООЗ, система первинної медичної допомоги чинить визначальний вплив на загальні результати роботи усієї системи охорони здоров’я: понад 80% усіх звернень пацієнтів за медичною допомогою у Європі починаються і задовольняються саме на рівні «первинки». Вчасна профілактика захворювань, раннє виявлення хвороби лікарем «первинного контакту» зменшують потребу у стаціонарному лікуванні та/або у викликах екстреної медичної допомоги.

Протягом останніх 25 років в Україні розвивається практика надання первинної допомоги на засадах сімейної медицини. Відповідні завдання були визначені у Постанові КМУ від 20 червня 2000 р. N 989 «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я» та деталізовано Загальнодержавній програмі розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2011 року.

Попри це, рівень забезпеченості сімейними лікарями та відповідними закладами залишається недостатнім, а також  зі значними відмінностями між регіонами і територіями. Так, індекс забезпеченості амбулаторіями сільського населення лише у 4-х регіонах України дорівнює або перевищує 1,0 (від мінімальних 0,46 у Волинській області до максимальних 1,31 у Харківській).

Таким чином, у новосформованих об’єднаних територіальних громадах організаційне завдання досягнення рівної територіальної доступності ПМД може вимагати різних ресурсів і термінів для повної його реалізації. Тому питання налагодження системи управління системою охороною здоров’я у територіальній громаді набуває особливої важливості.

ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ПМД у ГРОМАДІ

На національному рівні, згідно висновків експертів, основними негативними наслідками слабкості системи ПМД в Україні є:

високий рівень захворюваності, інвалідності, смертності від керованих охороною здоров’я захворювань (які піддають профілактиці чи результативному лікуванню за умови вчасного діагностування), що сукупно впливає на низьку очікувану тривалість життя;

надмірне застосування дороговартісних видів стаціонарної медичної допомоги (у лікарнях вторинного і третинного рівня), що зумовлене слабкою фізичною доступністю і якістю ПМД;

неефективне використання бюджетних коштів, спрямованих на фінансування системи ОЗ в цілому і зокрема – ПМД.

Відтак задекларовані Урядом цілі реформування ПМД такі:

Для досягнення цілей реформування ПМД на рівні територіальної громади необхідно виконати такі групи завдань:

  1. Забезпечити рівну фізичну доступність інфраструктури ПМД через розбудову мережі амбулаторій, ФАПів, ФП та їх оснащення;
  2. Забезпечити заклади ПМД медичними кадрами з належним фаховим рівнем;
  3. Організувати передумови і практично запровадити нові механізми фінансування ПМД (див. окремий розділ нижче).
  4. Проводити постійну комунікаційну кампанію для цільових груп населення і медпрацівників.

На нижчому рівні планування пріоритетними мають стати заходи щодо:

Необхідні ресурси:

Головними напрямами застосування адміністративного ресурсу (влади) є:

а) координація роботи у територіальній громаді, взаємодії з соціальними партнерами та з місцевими органами виконавчої влади щодо розробки, погодження та затвердження необхідних нормативних актів;

б) організація планування заходів реформування та моніторингу їх реалізації.

Особливою складовою адміністративного ресурсу є політична воля місцевої влади.

Для ефективного використання часу критично важливим є якісний процес планування заходів та моніторинг і оперативна корекція планів залежно від потреби та/чи зміни кон’юнктури.

Ургентність потреби у трудових ресурсах постає у зв’язку із необхідністю виконання робіт, пов’язаних з реформуванням,  які виходять за межі посадових обов’язків (компетенції) штатних працівників органів управління та ЗОЗ або призводять до суттєвого збільшення навантаження на таких працівників.

Особливим видом трудових ресурсів є відносно новий для України феномен волонтерства. Залучення волонтерів значно підвищує ефективність реалізації певних заходів, зокрема, проведення опитувань громадської думки (анкетувань), оскільки збільшує відвертість респондентів та, відповідно, репрезентативність результатів і довіру до них.

Здійснення реформи також передбачає оперування наявними матеріально-технічними ресурсами у вигляді рухомого та нерухомого майна, земельних ресурсів. Їх наявність, стан і кількість (обсяги) мають враховуватись при реалізації заходів, пов’язаних з формуванням мережі ПМД (амбулаторії) та нової структури мережі ВМД та ТМД (у рамках госпітальних округів).

 

АЛГОРИТМ ДІЙ ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМИ ПМД

  1. Аудит початкового стану

У процесі формування дизайну системи ПМД на території ОТГ, окрім низки чинних нормативів інфраструктурної, кадрової та іншої забезпеченості ПМД, доцільно пріоритет надавати фактичним потребам мешканців територіальної громади у послугах ПМД.

Для цього слід провести аудит ключових показників стану здоров’я, який включатиме аналіз:

Окремо доцільно проаналізувати маршрути звернення за медичною допомогою пацієнтів, які склалися на території ОТГ:

Аналіз спроможності існуючої системи ПМД, який включає оцінку:

  1. Вивчення думки/ставлення ключових зацікавлених сторін:

 – медичних працівників

– мешканців громади (зокрема щодо задоволеності поточним станом допомоги)

 

  1. Підготовка Плану розвитку ПМД на території громади (план-карта, План оснащення, План кадрового забезпечення, План інформатизації та ін.). Шаблон Плану – див Додаток 2.

 

  1. Підготовка Комунікаційної кампанії.

У подальшому проводиться:

  1. Прийняття рішення щодо програми «місцевих стимулів» для залучення молодих спеціалістів та лікарів ЗПСМ (муніципальне житло, надбавки до зарплати, соціальний пакет, участь у державному замовленні тощо)
  2. Налагодження системної роботи з підготовки проектно-кошторисної документації для розвитку мережі закладів/підрозділів ПМД за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку, міжнародних донорських програм.
  3. Підготовка до впровадження фінансування закладів ПМД за подушним (кавітаційним) методом і впровадження договірних відносин з головними розпорядниками коштів/закупівельником.
  4. Поступове формування раціонального маршруту пацієнта для надання медичної допомоги на інших рівнях (зокрема визначення умов передачі медичної субвенції для надання ВМД та обсягів відповідних видів ВМД), а також у рамках соціальної допомоги (т.зв. соціальні ліжка тер центрів).
  5. Запровадження локальної системи індикаторів якості медичних послуг, що надаються на первинному рівні медичної допомоги.
  6. Створення системи «зворотного зв’язку» з пацієнтом, інструментів моніторингу доступності та якості ПМД.

НОРМАТИВИ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПМД

У 2011 році МОЗ затвердив Методичні рекомендації щодо розрахунку потреби населення у медичній допомозі (Наказ МОЗ України від 15.07.2011 №420). Зокрема визначено, що розрахунок потреби населення у первинній медичній допомозі:

здійснюється з урахуванням нормативів чисельності прикріпленого населення до лікаря і Центру ПМСД;

проводиться Центром ПМСД;

визначаються диференційовані коефіцієнти потреби у первинній медичній допомозі на основі чисельності прикріпленого населення на кінець календарного року (у тому числі осіб віком 0–6 років, 7–65 років, понад 65 років), коефіцієнтів потреби у медичній допомозі з урахуванням вікового фактору :

, де

КПМСД  – диференційований коефіцієнт потреби у первинній медичній допомозі прикріпленого населення;

Ч0–6 років – чисельність прикріпленого населення віком 0–6 років;

1,3 – коефіцієнт вікового фактору для осіб віком 0–6 років;

Ч7–65 років – чисельність прикріпленого населення віком 7–65 років;

0,85 – коефіцієнт вікового фактору для осіб віком 7–65 років ;

Ч понад 65 років – чисельність прикріпленого населення понад 65 років;

1,6 – коефіцієнт з урахуванням вікового фактору для осіб віком понад 65 років;

Ч нас чисельність прикріпленого населення на кінець календарного року.

Диференційований коефіцієнт потреби у ПМД прикріпленого населення служить базою для визначення кадрових потреб локальної системи ПМД.

У сільській місцевості амбулаторії, що входять до складу ЦПМСД, можуть обслуговувати декілька сіл таким чином, щоб лікарською ПМД було охоплено все населення (у т.ч. шляхом реорганізації ФАП/ФП у разі обслуговування ним населення кількістю понад 1000 жителів).

Згідно стандартів МОЗ, норматив забезпеченості амбулаторіями сільського населення (Nамбс) визначає пропорцію між кількістю сільського населення та кількістю амбулаторій та вказує мінімальну необхідну кількість амбулаторій на 10 тисяч сільського населення:

Даний норматив може бути перевищений з урахуванням місцевих особливостей розселення сільського населення (низька щільність населення) та особливостей місцевості (гірські райони).

Амбулаторії у містах створюються з метою забезпечення рівної територіальної доступності ПМД для населення у мікрорайонах, віддалених поселеннях для надання лікарської ПМД населенню за їх місцем проживання  (у таких амбулаторіях працюють від одного до кількох, переважно 4-8, лікарів, залежно від характеру забудови мікрорайону та щільності населення).

Нормативи забезпеченості амбулаторіями міського населення (Nамбм) визначають пропорцію між кількістю міського населення та кількістю амбулаторій і вказують необхідну кількість амбулаторій на 10 тисяч міського населення з урахуванням проживання населення залежно від характеру забудови та особливостей розселення.

Частка населення, що проживає у містах/мікрорайонах міст з малоповерховою (котеджною) забудовою Норматив забезпеченості амбулаторіями на 10 тис. міського населення1(Nамбм)
100,00 2,50
90,00 2,41
80,00 2,32
70,00 2,23
60,00 2,14
50,00 2,05
40,00 1,96
30,00 1,87
20,00 1,78
10,00 1,69
0,00 1,60

Джерело: Наказ МОЗ

Примітки. 1 Для міського населення, що проживає у містах/мікрорайонах міст з щільною багатоповерховою забудовою, може встановлюватись норматив забезпеченості амбулаторіями 1,0 на 10 тисяч населення

Окреме питання – розвиток мережі амбулаторій у містах – районних центрах сільських районів. Такі населені пункти за формальною ознакою відносться до міст, водночас ці пункти є невід’ємною частиною сільських територій та мають спільність проблематики з селами.

Тому розвиток мережі амбулаторій у таких населених пунктах доцільно розглядати у комплексі з розвитком мережі амбулаторій у сільській місцевості.

 

Окремі індикатори результативності Плану розвитку ПМД:

  1. Кількість лікарів терапевтів, педіатрів та інших спеціальностей що підлягають перепідготовці зі спеціальності Загальна практика-сімейна медицина (далі — ЗП-СМ) та видатки на перепідготовку.
  2. Кількість молодших спеціалістів з медичною освітою, що підлягають перепідготовці зі спеціальності ЗП-СМ та видатки на перепідготовку.
  3. Оснащення адміністративної частини/управління та господарської частини обладнанням та інвентарем і видатки необхідні на їх придбання, зокрема щодо:
  1. Кількість підрозділів лікувально-профілактичної служби (амбулаторій, медичних пунктів), у яких передбачається здійснити ремонт/реконструкцію та необхідні для цього кошти.
  2. Кількість підрозділів лікувально-профілактичної служби (амбулаторій), яку передбачається створити, у тому числі структурних і відокремлених структурних підрозділів, та кошти необхідні для придбання приміщень або ремонту/реконструкції чи будівництва.
  3. Стан оснащеності підрозділів лікувально-профілактичної служби (амбулаторій, медичних пунктів), якого передбачається досягти (% амбулаторій, оснащених відповідно до табеля оснащення) та потреба у дооснащенні у натуральному (кількість) та грошовому еквіваленті, зокрема:

 

СТАТУС ЦЕНТРУ ПМСД

Передача функції управління системою ПМД від районного Центру ПМСД на рівень ОТГ зумовлює необхідність інституційного забезпечення. Найочевидніший шлях (особливо у випадку, коли центром ОТГ є населений пункт – районний центр) – створення рішенням органу місцевого самоврядування ОТГ Центру ПМСД (з подібною структурою і зі збереженням кадрового наповнення як у районному Центрі ПМСД).

Не завжди таке рішення є доцільним з урахуванням чисельності населення ОТГ та розгалуженості мережі закладів ПМД. Так, МОЗ рекомендує утворювати Центри ПМСД при чисельності прикріпленого населення не менше 30 тисяч осіб.

Окреме питання виникає щодо організаційно-правового статусу Центру ПМСД. Досі переважна більшість таких центрів були утворені як бюджетні установи. Після внесення змін до законодавства щодо розширення управлінської автономії ЗОЗ більш ефективним виглядає статус комунального некомерційного підприємства. Серед аргументів – більша управлінська та фінансова автономія, зокрема у частині оплати праці медичних працівників.

Окремо зазначимо, що Статут є установчим документом юридичної особи, на підставі якого вона провадить свою діяльність та є суб’єктом цивільних правовідносин. Центр ПМСД, окрім статуту, може діяти також на основі положення. При цьому таке положення як установчий документ слід відрізняти від внутрішнього положення, у якому детальніше описують медичну функцію та організаційну структуру закладу. Наприклад, стандартами акредитації закладу охорони здоров’я, затвердженими наказом МОЗ України від 14.03.2011 № 142, передбачено наявність одночасно і статуту, і положення. Це означає, що такі документи мають різне значення та юридичну силу.

Статут (положення) Центру ПМСД затверджує власник майна (засновник), тобто відповідна місцева рада або уповноважений нею орган. Установчий документ має містити відомості, передбачені законодавством, та відповідати законодавству. Внесення змін до установчого документа юридичної особи оформляють шляхом викладення його в новій редакції (відповідно до ст. 15 Закону України від 15.05.2003 № 755­IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»). Статут суб’єкта господарювання має містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів (не характерно для комунальних закладів), порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їхню компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству (відповідно до ч. 4 ст. 57 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436­IV (ГКУ). Отже, затверджувати нову редакцію статуту необхідно лише у тих випадках, коли змінено зазначені вище положення (наприклад назва, мета, предмет діяльності, засновник) або ж відбувається перерозподіл повноважень щодо управління закладом.

Примірний статут Центру первинної медико-­санітарної допомоги, затверджений наказом МОЗ України від 29.06.2011 № 384, є орієнтиром для підготовки установчого документа і має рекомендаційний характер.

Наказом МОЗ України від 29.07.2016 № 801 затверджене нове Положення про центр первинної медичної (медико­санітарної) допомоги, яким визначено основні завдання та напрями діяльності, права та обов’язки, управління, організаційну структуру тощо. Відповідно був скасований наказ МОЗ України від 04.11.2011 № 755 «Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико­-санітарної) допомоги та положень про його структурні підрозділи». Істотних змін у зв’язку із прийняттям нового Положення не відбулося, як з точки зору господарського чи бюджетного законодавства, так і в порівнянні із попереднім положенням. Тому затверджувати нову редакцію статуту ЦПМСД немає потреби.

Накази МОЗ України здебільшого визначають особливості функціонування відповідного виду закладу охорони здоров’я, а статут має на меті закріпити правовий статус юридичної особи як суб’єкта господарювання та принципи управління нею. А такі питання врегульовано ГКУ, Законом України від 21.05.1997 № 280/97­ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 № 2456­VI, Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755­VI та Законом України від 15.05.2003 № 755­IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Так, сам факт прийняття нового положення про Центр первинної медико­-санітарної допомоги не тягне за собою обов’язку переглядати статут закладу та вносити у нього зміни.

Одночасно, варто звернути увагу на питання приведення установчого документа до вимог податкового законодавства в частині неприбуткових організацій. Зокрема, установчий документ неприбуткової організації має:

містити заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;

передбачати передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення; відповідно до п. 133.4.1 Податкового кодексу України).

Центр ПМСД за своїм статусом також є неприбутковою установою, на яку поширюються ці вимоги. З іншого боку, бюджетні установи не обов’язково мають приводити свої установчі документи до вимог п. 133.4.1 Податкового кодексу України і мають бути включені до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі положень законодавства, зокрема бюджетного (згідно з листом Державної фіскальної служби України від 08.11.2016 № 35754/7/99­99­12­02­01­17).

 

ФІНАНСУВАННЯ ПМД

Наразі єдиним законодавчим актом, який окреслює в загальних рисах нову модель фінансування медичної сфери, є Концепція реформи фінансування системи охорони здоров’я (схвалена Розпорядженням КМУ від 30 листопада 2016 р. № 1013-р). Однак залишаються шанси на прийняття до 1 липня 2017 року змін до Бюджетного Кодексу України та інших законів, які б уможливили застосування фінансових новацій у 2018 бюджетному році.

Тим більше, що згідно Концепції первинна медична допомога протягом першого півріччя 2017 р. буде фінансуватися з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад ОТГ, а протягом другого – через єдиного національного замовника медичних послуг із запровадженням оплати постачальникам на договірній основі з використанням капітаційної ставки.

Згадана Концепція передбачає, що для відшкодування витрат постачальників первинної медичної допомоги буде запроваджено змішаний метод оплати. Основна частина цієї оплати базуватиметься на основі капітаційної ставки (нормативу на одного громадянина, приписаного до відповідного постачальника допомоги – конкретного лікаря загальної практики – сімейного лікаря) і в кожному конкретному випадку передбачатиме корекцію цієї частини оплати з урахуванням ризиків, зумовлених статевовіковою структурою списку пацієнтів конкретного лікаря, характером місцевості, що ускладнює умови, в яких надається допомога (зокрема останнє стосуватиметься гірських населених пунктів та сільських територій).

До основної частини оплати додаватимуться бонусні доплати за досягнення певних встановлених договором про надання первинної медичної допомоги результатів (напр. за охоплення цільових груп пацієнтів вакцинацією, скринінговими послугами (зокрема регулярні контроль кров’яного тиску для пацієнтів з групи ризику артеріальної гіпертензії, мамографія для жінок чи скринігові тести на простатичний специфічний антиген для чоловіків відповідних вікових категорій).

На початку запровадження зазначеного методу оплати використовуватиметься вже застосовувана в Україні формула визначення нормативу на одного громадянина з коефіцієнтами корекції ризиків за віком та статтю. Поступово до такої оплати на основі згаданого принципового підходу долучатимуться додаткові складові.

Замовник послуг первинної медичної допомоги укладатиме прямі договори про надання послуг первинної медичної допомоги з ліцензованими та акредитованими МОЗ постачальниками такого виду медичної допомоги. Сумарна оплата за договором про надання первинної медичної допомоги визначатиметься кількістю населення, приписаного до відповідного надавача первинної медичної допомоги, а також показниками результативності.

Водночас, дискусійними виглядають наміри укладення договорів про надання первинної медичної допомоги між громадянами та вільно обраними ними лікарями загальної практики – сімейними лікарями. Як з огляду на запланований термін проведення «договірної кампанії» (протягом січня – червня 2017 р.), так і через юридичний статус такого правочину. Тривала відсутність офіційно оприлюдненого проекту Примірного договору про надання ПМД створює додаткову невизначеність щодо  ролі органів місцевого самоврядування базового рівня у цій «кампанії».

Джерелами фінансування закладів ПМД та заходів щодо розбудови її мережі є:

державний бюджет (медична субвенція, яка з 2017 року покриває лише витрати на оплату праці медичних працівників; субвенція для розвитку інфраструктури ОТГ; субвенція вирівнювання);

Державний фонд регіонального розвитку (у 2017 році визначено квоту у 10% на проекти енергозбереження у медицині);

місцевий бюджет (утримання ЗОЗ);

кошти благодійних організацій та спонсорські внески;

інвестиційні ресурси приватного сектору економіки (наразі не набула поширення практика державно-приватного партнерства);

грантові ресурси міжнародних донорських організацій.

 

ДОДАТОК 1

                           ІНДИКАТОРИ
якості медичної допомоги

 

Наказ МОЗ України від 02.11.2011 №743,

зареєстрований у Мінюсті 22.11.2011 за №1328/20066

                   I. Первинна медична допомога

     1.1.  Інвалідність,  що  вперше  встановлена  (збирається  за
даними  форми  N  14,  затвердженої  наказом  Міністерства охорони
здоров’я України від 10.07.2007 N 378 ( z1009-07 ), зареєстрованим
в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 за N 1009/14276).

     1.2.  Кількість  випадків малюкової смертності (збирається за
даними форми N 21-а,  затвердженої  наказом  Міністерства  охорони
здоров’я України від 24.01.2008 N 24 ( z0116-08 ),  зареєстрованим
в Міністерстві юстиції України 12.02.2008 за N 116/14807).

     1.3.  Виявлення  візуальних форм онкозахворювань в занедбаних
стадіях  (збирається  за  даними  форми N 35-здоров,  затвердженої
наказом Міністерства  охорони  здоров’я  України  від   27.12.2005
N 760) ( v0760282-05 ).

     1.4.  Виявлення  випадків  туберкульозу  в занедбаних стадіях
(збирається за даними  форми  N  33-здоров,  затвердженої  наказом
Міністерства охорони   здоров’я  України  від  27.12.2005  N  760)
( v0760282-05 ).

     1.5.  Повнота  охоплення  профілактичними  щепленнями (окремо
дифтерія,   гепатит  B,  краснуха)  (збирається  за  даними  форми
первинної  облікової  документації   N   063/о   (   za688-06   ),
затвердженої наказом   Міністерства   охорони   здоров’я   України
від 10.01.2006 N 1 ( z0686-06  ),  зареєстрованим  в  Міністерстві
юстиції України 08.06.2006 за N 686/12560).

     1.6.   Повнота   охоплення  диспансерним  наглядом  хворих  з
окремими   захворюваннями   (збирається  за  даними  форми  N  12,
затвердженої  наказом  Міністерства  охорони  здоров’я України від
10.07.2007  N  378  (  z1009-07  ),  зареєстрованим в Міністерстві
юстиції України 03.09.2007 за N 1009/14276).

ДОДАТОК 2

Шаблон структури Плану розвитку системи первинної медичної допомоги в _______________________ територіальній громаді

Завдання

Основні  заходи Індикатори виконання завдань Термін  Відповідальний

Необхідні ресурси

Блок завдань: Забезпечити належну та рівну фізичну доступність ПМД
б) забезпечення ЗОЗ ПМД оснащенням та транспортними засобами Аудит стану оснащеності ЗОЗ ПМД. Розробка і затвердження Плану оснащення ЗОЗ ПМД на 2017-2020 роки Затверджено План оснащення ЗОЗ ПМД на 2017-2020 роки  (Цільове значення  ─ «Так») хх хх Адміністративний ресурс (організація робочої групи для проведення аудиту, прийняття рішення на сесії ради)
Закупівля медичного обладнання для ЗОЗ ПМД згідно Плану Частка ЗОЗ ПМД (амбулаторії, ФАП), які  оснащені відповідно до табеля оснащення (Цільове значення  ─100%) хх хх Місцевий бюджет – ___ тис. грн, з них у 2017році – ___ тис. грн.  ДФРР – ___ тис грн, з них у 2017році – ___ тис. грн.
Розробка локальної системи ел.врядування для ЗОЗ ПМД Затверджено ТЗ на електронний реєстр пацієнтів та на систему захисту інформації  (Цільове значення  ─ «Так») хх хх Адміністративний ресурс (організація робочої групи для проведення аудиту, прийняття рішення на сесії ради)
Розроблено програмне забезпечення для ел.реєстру пацієнтів  (Цільове значення  ─ «Так») хх хх Місцевий бюджет – ___ тис. грн, з них у 2017році – ___ тис. грн.
Закупівля компютерної техніки для ЗОЗ ПМД Частка лікарів ПМД, які забезпечені АРМ (Цільове значення  ─ 100% + 100%) хх хх Місцевий бюджет – ___ тис. грн, з них у 2017році – ___ тис. грн.
Запуск локальної системи ел.врядування для ЗОЗ ПМД Частка (%) населення, інформація про яке введена до електронного реєстру пацієнтів (Цільове значення  ─ 100%) хх хх Адміністративний ресурс (організація робочої групи для проведення аудиту, прийняття рішення на сесії ради)

Прим: для зручності роботи бажано такий План формувати у файлі Excel у поєднанні з графіком Ганта

Поділитися