Проект внесення змін до ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності"

Проект Закону про внесення змін до Закону України”Про регулювання містобудівної діяльності” щодо врегулювання питань законодавства

Номер, дата реєстрації:2872 від18.04.2013

Зміст законопроекту

Законопроектом пропонується вилучити у статті 24 частини 3 та 4:

3. У разі відсутності плану зонування  або  детального  плану території,   затвердженого   відповідно  до  вимог  цього  Закону, передача (надання)  земельних  ділянок  із  земель  державної  або комунальної  власності  у  власність  чи  користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.{  Частина  третя статті 24 набирає чинності з 1 січня 2013 року – див. підпункт  1  пункту 1 розділу V”Прикінцеві положення” цього Закону }

4. Зміна цільового  призначення  земельної  ділянки,  яка  не відповідає  плану  зонування  території  та/або детальному  плану території забороняється. {  Частина четверта статті 24 набирає чинності з 1 січня 2013 року –  див. підпункт 1 пункту 1 розділу V “Прикінцеві положення” цього Закону }

Причина появи законопроекту

Причиною появи законопроекту є фактичне зупинення процесу відведення земельних ділянок у більшості територіальних громад України через відсутність затвердженої містобудівної документації. Як вірно вказують автори законопроекту, для розробки повноцінного генерального плану населеного пункту, на основі якого потім розробляються детальний план території чи план зонування території потрібен певний час та кошти, яких не вистачає у більшості сільських громад. Проте запропоноване рішення –  зняття обмежень на рух земельних ділянок державної та комунальної форм власності та зміну цільового призначення земельних ділянок містить нові ризики та загрози, не враховувати які не можна.

Ризики

Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”  N 3038-VI був ухвалений 17 лютого 2011 року з метою значного спрощення дозвільних процедур у сфері містобудівної діяльності, скорочення строків для відведення земель під будівництво, прийняття в експлуатацію об’єктів, зменшення впливу  громадськості, державних експертних органів на процес узгодження будівництва.

Така лібералізація процедур звичайно містить низку ризиків щодо можливого нераціонального використання земельних ділянок під містобудівні потреби, створення напруги між забудовниками та мешканцями населених пунктів, спотворення архітектурного образу населеного пункту, тощо.

З метою мінімізації ризиків та можливого негативного впливу пом’якшення вимог щодо відведення земельних ділянок , будівництва та прийняття в експлуатацію об’єктів законодавець здійснив кроки щодо того, аби всі містобудівні роботи здійснювались у відповідності до містобудівної документації.

Адже саме на етапі розробки містобудівної документації за чинним законом «Про регулювання містобудівної діяльності» має відбуватись погодження усіх інтересів – громади і держави, органів місцевого самоврядування та громадян; отримання необхідних висновків та експертиз; проведення громадських слухань, аби всі мешканці громади розуміли у якому напрямку буде розвиватись їхнє село, селище, місто, де будуть зони промислової забудови, де зони рекреації, де індивідуальне чи колективне будівництво. Після такої роботи над проектною документацією, подальше відведення земельних ділянок під забудову уже не є надто ризиковим для громади, адже у містобудівній документації все визначено і її порушувати не можна.

Нові зміни до закону фактично позбавляють громаду від будь-яких впливів на систему забудови поселення, продовжують хаос у будівництві, який триває уже досить довго, посилюють корупційні ризики. Створюється можливість спочатку передати у користування чи у власність земельну ділянку, наприклад частину парку, потім перевести її під забудову чи під промисловість і отримати в центрі поселення чергову проблему. Скасовуючи вказані норми, законодавець мусив би передбачити додаткові заходи для мінімізації вказаних ризиків: повернення експертиз, громадських слухань, тощо.

Вилучення із закону вказаних норм матиме наслідком подальшу відсутність містобудівної документації у територіальних громадах, адже потреба у них нівелюється остаточно.

Пропозиції

Інститут громадянського суспільства на етапі розгляду ще проекту закону «Про регулювання містобудівної діяльності» звертав увагу на проблему можливого зупинення руху земельних ділянок у сільських територіях через відсутність генеральних планів і не можливість їх швидкого розроблення за відсутності коштів у місцевих бюджетах. Тим паче, на наше глибоке переконання, вимога щодо обов’зкової наявності генплану населеного пункту не має під собою логічного та ресурсного обґрунтування. В Україні понад 29 000 населених пунктів, значна частина яких має населення до 50 осіб. Готувати для всіх населених пунктів вартісні генеральні плани не раціонально, тим паче, що для сільських територій генеральний план не вирішує питання планування територій за межами населеного пункту, але які потрібні для створення повноцінного життєвого простору для мешканців села: кладовищ, скотомогильників, полігонів для сміття, місць випасу худоби, тощо. Особливо це актуально для сільрад, які складаються із 2 – 10 сіл!

На наш погляд для сільських територій важливим кроком до раціонального використання планувальної документації було б впровадження схеми планування території сільради, яка визначає статус територій та способи їх використання для містобудівних потреб, а також детальних схем планування тих поселень чи їх частин, де з’являється можливість проводити будівництво відповідно до статусу цих територій згідно схеми планування території сільради. Вартість розробки схеми планування території сільради є значно меншою ніж генплану, а сама схема планування поширюється на території, як у межах населеного пункту, так і за його межами і дозволяє раціонально розміщувати об’єкти, необхідні для громади.

Такий підхід дає змогу повністю покрити всю територію України необхідною планувальною містобудівною документацією відповідного масштабу: Генеральна схема планування території України – схема планування території області – схема планування території району – схема планування території міської, селищної, сільської ради – генеральний план населеного пункту – детальний план території(квартал, вулиця…).

Сьогодні ж розроблення схем планування адміністративно-територіальних одиниць завершується лише рівнем району. Площа району 600 – 1200 квадратних кілометрів. Для такої площі не можливо з достатнім масштабом розмістити на схемі планування району об’єкти і території площею 0,01 – 1 га, необхідні для забезпечення життєдіяльності сільських територіальних громад.

За підтримки Програми сприяння парламентові України ІІ

А. Ткачук, 23.04.13