Слідкуйте за новинами

Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість. Ірина Соловей

Дата: 21.08.2021

Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість. Ірина Соловей

Транскрибовано з відеозапису експертної дискусії «Атомізація суспільства по нішах зайнятості та згуртованість» 16 серпня 2021 р.

 

Модератор. Які можна виділити ніші зайнятості? Які з них пропонують людині найбільше соціальних контактів та можливостей для розширення кола спілкування, а які – найменше?

Ірина Соловей: Мої вітання. Я дозволю собі все-таки перейти спочатку до теми згуртованості/незгуртованості. Зрештою, давайте це буде мій погляд на ситуацію.

Тому що в тому, як презентувалися теми, чітко і однозначно схвалюється згуртованість. Бульбашки ці, звичайно, мають негативну конотацію, мають негативні наслідки.

Але тим не менше, в суспільтві, можна сказати, як в лісі. Це така екосистема. Якщо це жива екосистема, у ній одночасно можуть відбуватися процеси і згуртовування, і якогось роз’єднання. Щось десь згуртованість падає, десь піднімається.

Це не значить, якщо ми бачимо десь зростання такої розрізненості, індивідуалізації чи ще якогось способу, що людина самостійно організовує своє життя, що це обов’язково має негативні наслідки. Особливо, якщо ми говоримо про українське суспільство, яке здійснює перехід від громадян, які розглядали себе суто як виборці, і це був їхній спосіб впливати на ситуацію.

Здавалося, що інше –  це вже інша справа, а тепер громадяни стають більше зарадними, самоорганізованими, розглядають свою роль ширше, хочуть впливати на своє оточення. Я про це можу говорити більш впевнено, тому що є співзасновницею Спільнокошту, тобто бачу, як люди знаходять різні способи це робити або гривнею, або голосом. Голосом, наприклад, у форматі громадського бюджету.

Коли ми зараз також є в постпандемічному світі, тобто багато чого нового люди для себе мусять навчитися, тобто зрозуміти, переналаштувати своє життя. Я думаю, шо в якійсь мірі те, шо люди готові брати ці задачі на себе, покладаючись на своє найближче оточення, може бути так само позитивним сигналом.

Плюс об’єктивна річ, що людині комфортно спілкуватися в межах групи 100-150 людей. Вона більше не в стані пам’ятати і підтримувати належні зв’язки. І цілком нормально, коли людина обриває, завершує одні зв’язки і підтримує, починає розвивати нові зв’язки.

Наприклад, ми зараз переорієнтовуємо роботу нашої організації. Якщо раніше ми більше спілкувалися з культурними гравцями і діячами громадянського суспільтсва, то тепер ми включаємо роботу з бізнесом, тому що ми бачимо, що власне відносини між роботодавцями і працівниками це саме там, де ця згуртованість має багатошарові позитивні наслідки, і ми будемо думати про інструменти, як цьому сприяти.

Сказати, що одна сфера зайнятості віддає більше зв’язків, а інша менше, напевно, можна. Але я не зовсім уявляю, чому, напркилад, людина, якій комфортно працювати з цифрами і вона зайнята в сфері аналітики і комфортно займати такий контакт чисто людський в межах якогось-там, наприклад, хобі, сучасного контемпорарі танцю чи ще щось і там вона знаходить контакти, – навіщо їй шукати нові контакти.

Тобто не дуже було б добре, якби ми розглядали ці явища, вийшовши з якоїсь такої однобокості, що згуртованість, тим більше, тотальна – це однозначно добре, а там те, що певні люди завершують певні зв’язки, або не набувають їх в тій мірі, в якій, нам здається, було б добре, що це однозначно погано.

Для того, щоб людина могла мати велику кількість соціальних зв’язків і постійно бути в стані такої згуртованості з різними групами, їй потрібно мати сильний інформаційний метаболізм, перетравлювати багато інформацій.

Коли людині забагато інформацій, вона може вигоряти. Ми це явище теж спостерігаємо. В силу цього люди також можуть уникати комунікацій і об’єднання, а також участі в чомусь, що для нас зараз є важливим.

Тобто я би все-таки, щоб підрезюмувати свою думку, скажу так – у всьому є сезони. В тому числі є певні фази в суспільстві і нам в цих питаннях, щоб об’єктивно щось говорити, потрібно все-таки опиратись на якісь дані.

Тобто отут це потребує уваги і якихось рішень, щоб це змінити, а десь це є частиною нормального, природнього процесу, який людям і іншим живим системам потрібно проходити. Тут хотіла б, для початку, такі речі сказати.

Модератор. Як має бути трансформована структура зайнятості в країні, щоби максимально сприяти формуванню та отриманню високого рівня згуртованості суспільства?

Ірина Соловей: Дещо пливе фокус обговорення. Давайте уточнимо запитання. Чи ми інтегруємо певні групи в сферу працевлаштування, чи ми все-таки розглядаємо на рівні, що відбуваєтся, коли людина приходить працювати в цьому середовищі, чи взагалі як людина розглядає себе як талант в суспільстві.

Тобто ті речі, які пан Марат назвав, якщо так укрупнити, вони для багатьох можуть бути релевантними, тому що багато що відбувається (якщо ми говоримо в сфері зайнятості). Покупка робочих місць виникає через те, що люди невпевнені в собі, що вони можуть принести цінність.

Звісно, якщо ці всі речі звести до спільного знаменника, то це буде освіта. Освіта, яка має мати це різноманіття, цю згуртованість під час навчання. Десь такі якісь як УКУ це все вже долають і організовують, але один такий заклад це дуже мало.

Я хочу знайти, де ми вкінці-кінців? Якщо ми спільну позицію знайдемо, куди ми будемо прикладати зусилля, щоб можна було перевести це в дію? Тому що інакше тема дуже широка, і ми можемо просто залишитися на рівні обговорення, а це на сьогоднішній день дуже мало чого змінить.

Я це говорю з мотивацією того, щоб зрозуміти, які наші наступні практичні кроки будуть, зібравшись таким колом.

Модератор. Які існують інструменти, які можна застосовувати для побудови крос-нішевих стосунків з метою збільшення згуртованості в існуючій структурі зайнятості? У політичному, громадському, культурно-освітньому форматах.

Ірина Соловей: Все те, що сприяє згуртованості в суспільстві загалом. У нас багато чого є. Звичайно, багато чого не вистачає, це класичний набір, частина цього вже згадувалася.

Знаю точно, що взаємопосилення, взаємність, яка в тому числі, буде появлятися на рівні продуктивності команд, в тому числі, якщо ми підемо з навчання, спочатку буде продукувати вищу розрізненість. Тому що коли люди нові знання, навички отримують, вони починають говорити сленгом цього напрямку. Для того, щоб, коли люди повертаючись в команди, могли практикувати взаємність і взаємопідсиленість, потрібні інструменти для синхронізації людей в команді.

Ми, наприклад, бачимо, що одним з таких інструментів може бути гра. Звичайно, гра, яка орієнтована не на конкуренцію, а на гру з ненульовою сумою.

Взагалі ми бачимо, що формула за дослідженнями, які ми робимо, ми зараз рухаємося в сторону посилення взаємності між працедавцями і працівниками, і будемо пропонувати для цього інструменти Спільнокошту, коли компанії можуть подвоювати внески своїх працівників на проекті Спільнокошту, бачимо, що формула сучасного працівника змінюється.

Вважалося, що просто до роботи потрібно було додати навчання. Наразі цього мало, люди також хочуть вчитися в ігровій формі. Разом програти в щось – чи в футбол, чи в ще щось; чи онлайн, чи офлайн, допомагає синхронізації людей в команді.

І постковідний час відмітився тим, що команди збиралися в популярних онлайн іграх. І там позитивним фактором відмічали, що відбувається певна демократизація, оскільки боси сідали за той самий віртуальний вогень і там разом щось в ковбойських шляпах обговорювали.

Ще таким аспектом, який додатково з’являється, є бажання ділитись. Власне, тому ми думаємо, що інструменти Спільнокошту для подвоювання внесків мають певні шанси, оскільки це вже стає частиною того, що працівники очікують від того, що компанії стануть їхніми партнерами в створенні цінності.

Отут я бачу потенціал для створення нової можливої згуртованості, за межами тої, яка в Україні в принципі є. Думаю, маємо позитивну динаміку загалом. Не враховуючи той момент, що ми були в певній низовій фазі глобального циклу, коли все розпадається і зараз наново перегруповується.

Мабуть, частина цієї дезінтегрованості є об’єктивною, потрібно дати просто цьому час. А інструментів, наскільки в ширшому сенсі люди вже сприйняли, мені так здається, також за рахунок децентралізації збільшилося. Тобто децентралізація, – розпорошення, як здавалось, – дає певне ущільнення в самих громадах безпосередньо.

Щоб бачити, де це об’єктивно є проблема, треба більш чітке розуміння. Так само як бачити, скільки там тої згуртованості, яку, як бачите, я зараз оцінюю позитивно, а дані показали би, що в нас насправді відбувається. Тому цих даних і аналізу цього, на мою думку не вистачає.

Якщо це інструмент, який ми могли би додати в наш арсенал, я маю на увазі, загальний, український, то теж, напевно, потрібно було це зробити. Дякую.

Модератор. Запитання з залу. Як ви бачите розвиток великих міст, таких як Київ, Львів, Харків, Одеса, в цій парадигмі? Можливо, вони мають свою місію?

Ірина Соловей: Щодо великих міст. В кожного міста є своя ідея, ми її в своїй роботі називаємо «міфологема». Тобто це такий організуючий принцип, який діє і згуртовує людей. Тобто якщо місто існує, функціонує, то ця ідея працює, функціонує.

Інша проблема, що ми можемо не до кінця її усвідомлювати, рефлексувати в достатній мірі, ми переводимо її в якісь цікаві артефакти. Але це якраз підхід, який зараз, мені здається, сприймається добре і цей процес ініціювати потрібно.

Звісно, він не буде ініціюватися, організовуватися кимось одним. Просто коли ви помічаєте, коли таке питання виникає: «А про що Одеса? А про що Київ? А про що там Львів? Харків? То все, що ми можемо робити, це приєднуватися, долучатися до таких дискусій, разом рефлексувати і знаходити весь цей мотив спільний для багатьох, який присутній крізь роки.

Це непроста робота, для цього потрібно залучати антропологів, культурних дослідників, художників, митців, тому що це зазвичай комплексна історія. А в більшості немає підготовки в мультиперспективності дивитися на ситуацію з декількох перспектив, щоб не піти за чимось, що близьке суто нам.

Тому тут і в місті не обов’язково, щоб була одна стратегія. В місті може бути декілька стратегій, вони мають конкурувати між собою. Для чого? Тому що кожна стратегія – фатальна. Якщо її утримувати до якоїсь межі, вона буде мати негативні наслідки, тому що це природа речей: набувати протилежних якостей з часом.

Наявність в місті, особливо великому, різних стратегій і різних цілей – це дозволяє перекрити, перестрахувати кожну стратегію. Тобто в кожній стратегії закладена системна помилка. Щоб перекрити її наслідки, потрібно, щоб в місті були інші стратегії.

Тому мені зовсім не близька ідея мати ідеологію одну на всіх, яка тим більше не буде давати права долучатися, тим більше, це було ніяке не залучення, не згуртованість, це був примусовий рекрутмент. Говорити про те, що це сигналізувало про якусь згуртованість в тих самих загонах піонерських чи так далі, ми не можемо. Навпаки, це призвело до того рівня лицемірства, яке ми досі не можемо вивітрити з нашого суспільного простору і досі оця недовіра владі частково є наслідком цього. Тому що ми звикли, що говорять одне, думають інше, роблять третє.

Тому в згуртованості, у взаємності дуже важлива свобода вибору. Якщо людина не має свободи вибору, вона не може вирішити самостійно, що вона буде частиною цієї групи, спільноти, ніші зайнятості, компанії. Вона мусить бути там через відсутність вибору чи примус. Це ми говоримо про різні речі.

Треба бути уважним з цією темою. Згуртованість дає той позитивний синергетичний ефект, взаємопідсилення, про яке говорилося, чи той, який дозволяє брати від розвитку суспільства по максимуму з кожної тої чи іншої системи, він йде через право вільного вибору, який завжди по сусідству йде з правом на пасивність.

Ідея, що все суспільство може бути мобілізоване, згуртоване, є дивною, тому що в живій системі частина системи має відпочивати, для того, щоб, якщо різкі якісь зміни відбудуться, було кому реагувати. Без права на пасивність, механізми в групах, суспільствах, компаніях саморегуляції працювати не будуть.

Тому я просто зізнаюсь, що мені масове якесь з’єднання, особливо через події масові не є близьким в плані, якшо ми говоримо про посилення суспільства, створення нових переваг, можливостей в суспільстві.

 

Відеозапис експертної дискусії

Модератор – Максим Семенчук

Транскрибовано – Денис Андрущенко, Віра Кричковська

Матеріал підготовлено та транскрибовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Діалоги про згуртованість». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».