Слідкуйте за новинами

Чому місто і село приречені на партнерство?

Дата: 08.10.2019

Н. Рохова

Чому місто і село приречені на партнерство?

В рамках конференції «Громада для кожного» Інститут громадянського суспільства мав двогодинну панельну дискусію «Партнерство міських та сільських громад як інструмент місцевого економічного розвитку: можливості та виклики». Модератором панелі був Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку Інституту. В дискусії взяли участь В’ячеслав Козак – експерт з питань публічних послуг проекту DESPRO, Дмитро Рудницький – голова Новоград-Волинської районної ради, Інна Комарова – начальник відділу інвестицій Бердянської міської ради та інші.

Місто і село приречені бути разом – такою була ключова ідея дискусійного майданчику. Чи може село вижити без міста і навпаки? На які проекти треба вийти, щоб отримати перевагу і місту, і селу? І чому місто і село приречені на співпрацю? Це те коло питань, на які шукали відповідь учасники панелі.

Розвиваючи тему міста і села Анатолій Ткачук звернув увагу на, те що близькість селища та села до міста дає значну перевагу для економічного зростання. Периферійні ж села мають гірше становище. Причина лежить в аграрній парадигмі, яка значно гірша ніж фермерська. Адже фермери – це ті люди, які створюють на селі комфортне середовище для себе, а відтак і для всіх жителів громади.

Латифундії ж, концентруються на зерновому виробництві, спричиняючи відсутність зайнятості населення і, як наслідок, периферійні території виглядають дуже убого. Приклад Бразилії вчить, якщо неправильно використовувати ресурси землі, будемо мати убогі села або ж їх відсутність.

Міста є локомотивами зростання, а виходячи з того, що 80% сільського населення України знаходяться в зоні доступності міст, то це створює потенційні можливості для зростання сіл. Потрібно лише запустити механізм, який дозволить використати потенціал міста для розвитку села, тобто створить умови для поширення міського потенціалу на сільську територію.

Про те, що мотивувало до співпраці самодостатню Байковецьку сільську об’єднану територіальну громаду з містом Тернополем, говорив Романюк Андрій, завідувач сектору з підготовки проєктів Тернопільської міської ради. Байковецька громада знаходиться під самим боком у міста. Люди, живуть в громаді, а працюють в місті. Їх діти ходять в міську школу, дитячі садочки. Правда, Байковецька громада розплачується за це міжбюджетними трансфертами, які сплачує у казну Тернопільської громади. А це немалі суми, зокрема: 3 млн. грн. пішло на охорону здоров’я та ще 1 млн. грн. – на освіту. Питання як започаткувати співпрацю з громадою виникало неодноразово, але якось далі не рухалося. На допомогу прийшов, організований Інститутом громадянського суспільства семінар «Партнерство громад: нові можливості місцевого розвитку», що відбувся у Хмельницькому. От звідси все і почалося. Уже під час семінару громади порозумілися та стали разом працювати над виокремленням спільних проблем. З’ясувалося, що міські школи укомплектовані дітьми з Байковець, через що вони не були закриті. Цікава вийшла ситуація. Мабуть, чи не вперше сільські діти забезпечили існування міської школи. Крім того, 180 дітей із Байковецької громади відвідують міські дитячі садочки, натомість існують черги в садочках для міських дітей. Як наслідок започаткованого на семінарі діалогу, 22 квітня був підписаний договір про співробітництво, в рамках якого розробили спільний проєкт створення дитячого закладу на 300 місць. В результаті реалізації проєкту зменшиться черга міських дітей в дитсадочки. Байковецька ж громада не платитиме трансфери місту, а використає ці кошти на свій розвиток.

Представник DESPRO поділився з присутніми власним досвідом проєктної роботи в громадах. Програма в більшості працює в сільській території з проблемами водопостачання, водовідведення та поводження з твердими побутовими відходами. Це довготривалі проєкти, які потребують співпраці між містом і селом. Міста мають потребу в розширенні потужностей, натомість села мають достатньо вільної території. Сьогодні законодавець встановив вимоги відповідно до яких, після 1 тисячі споживачів потрібно централізовано планувати водовідведення сільських територій. Отож, співпраця з містом є неминучою.

Він також звернув увагу на такий цікавий напрямок фінансування проєктів як місцеві облігації, який, на жаль, в Україні ще не знайшов розвитку. За словами пана В’ячеслава, для збільшення фінансових можливостей громад, можна об’єднувати дотичні міста та села і реалізовувати місцеві через випуску облігацій.

Для впровадження цього механізму потрібно прийняти відповідний законопроєкт, який суттєво поліпшить ситуацію з доступу до джерел фінансування, що є дешевшими ніж кредити в банку. Так, у Львові вже реалізовано більше 19-ти проєктів за рахунок місцевих облігацій.

Розмову про те, як започаткувати діалог між громадами продовжила Інна Комарова – начальник відділу муніципальних ініціатив Бердянської міської ради.

Бердянськ разом із Осипенківською і Берестівською громадами дійшли розуміння того, що потенціал їх громад у розвитку туризму. Тим більше, що у своєму арсеналі громади мають значні туристичні ресурси. Отож, і вирішили пройти спільний шлях – від розвитку туристичного потенціалу до розвитку громад. Раніше громади мали точкові моменти співпраці, але тільки сівши за один стіл побачили ті перспективні напрямки, які можуть призвести до значного розвитку. «Органи місцевого самоврядування, бізнес, представники наукових кіл, громадські організації – будь хто з них може бути ініціатором співробітництва», – каже пані Ірина. Ці сектори і є суб’єктами діалогу. Щоб започаткувати партнерство, яке буде далекоглядним і перспективним потрібно забезпечити участь всіх чотирьох суб’єктів від кожної громади. Саме в результаті їх діалогу і було досягнуто бачення, що потенційним проектом для перспективи розвитку громад є створення туристичного кластеру. Але робити цей діалог потрібно таким, щоб він розповсюдився на наступне покоління. Діалог тільки між сільським і міським головою не є ефективним. Якщо ми побудуємо багато зв’язків на різних лініях, то це гарантія того, що таке партнерство буде життєздатне і після виборів.

Напрацювання міжмуніципального співробітництва громад Новоград-Волинського району представив Дмитро Рудницький – голова районної ради.

Ще 1,5 роки назад 23 громади, а це більше 100 тисяч населення, вирішили встановити камери відео спостереження, але зрозуміли, що без міста це зробити неможливо. До того ж, просте відеоспостереження не є ефективним, а тому вирішили створити потужну систему з центрами безпеки, де будуть і пожежники і екстрена медична допомога. Кожна громада розуміла важливість цього проєкту. Адже безпека громади – це й інвестиції, це і люди, які хочуть жити в безпечному середовищі. Вирішення впровадження системи безпеки вперлося в проблему створення спільного комунального підприємства. Міська влада не хотіла мати справу із спільною власністю і відмовлялася від участі в проєкті. Вихід із ситуації знайшли у пропозиції місту створити власне комунальне підприємство, яке надаватиме послуги всім громадам за плату. Місту така ідея сподобалася і процес пішов.

Співробітництво – це вміння домовлятися. Такий був головний меседж виступу керівника району.

Про просторове планування, як предмет співробітництва, говорив експерт Інституту – Олександр Сергієнко. Спільне планування в зонах розмежування громад є дуже важливе. Новоград-Волинський – продемонстрував, що без комплексної системи відео спостереження повсюди, неможливо досягти ефективного результату від реалізації проєкту.

Мер Славути Василь Сидір зрозумів, що робити сміттєсортувальні лінії не дуже ефективно для одного міста. Охопивши весь район, можна досягти значно більших результатів за меншу ціну. Приклад співробітництва Чорткова із Заводською селищною громадою показує як можна вирішити проблему водопостачання двох суміжних громад. Водогін проходить по селах, де труби зариті не зрозуміло як. Крім того, є купа незаконних врізок. Комунальне підприємство піднімає 4 тисячі кубометрів води щодня, а плату отримують лише за 1600. А це відповідно впливає на собівартість послуг. Дякуючи міжмуніципальному співробітництву буде прокладено нову мережу водопостачання, стара гілка закриється і, таким чином, буде наведено лад у водопостачанні як мінімум двох громад.

Ще одна показова проблема стосується щоденної маятникової міграції. До прикладу, близько 560 тисяч людей щодня доїздять до Києва і повертаються назад. Де-факто існує Київська агломерація, хоча де-юре вона неузаконена. В цій ситуації, на думку експерта, питання планування потрібно винести за межі компетенції окремих громад. Планування території навколо міст, розвиток її інфраструктури та перевезення має стати функцією ради агломерації.

На думку Маркіяна Дацишина – експерта Інституту, розвивати партнерські стосунки заважають різні фобії: «місто поглине село», «села будуть тягнути місто донизу». В добавок перешкодою на шляху співробітництва стають політичні ігри, брак спроможності працювати з цифрами і писати проєкти, брак довіри через негативний досвід співпраці. До того ж, часто у працівників органів місцевої влади відсутнє стратегічне бачення майбутнього.

«Співробітництво міста і села – це важливі речі з точки зору децентралізації», – каже представник Міністерства розвитку громад та територій Рубчак Микола. Співробітництво – це той механізм, який дозволяє громадам пожити разом, почати довіряти один одному   та дивитися на речі з позиції нових можливостей.

Підсумовуючи дискусію зауважую, що практично всі громади були готові до партнерства, але, щоб почати діалог потрібен був зовнішній поштовх. І таким поштовхом для громад-учасників проєкту «Партнерство міських та сільських територіальних громад як ефективний механізм місцевого економічного розвитку» стала участь в дводенному семінарі Інституту та подальша участь в проєкті.

Партнерство – це командна гра. Той, хто вміє грати в команді, виграє в достроковій перспективі!

Проєкт «Партнерство міських та сільських громад як ефективний інструмент місцевого розвитку» здійснюється за підтримки Програми «ULEAD з Європою».

Наталія Рохова, інформаційно-комунікаційний менеджер Проєкту «Партнерство міських та сільських громад як ефективний механізм місцевого економічного розвитку»