Про планування та фінансування регіонального розвитку в Україні на середньострокову перспективу: першочергові кроки

1. Система планування регіонального розвитку, ґрунтована на законі України «Про засади державної регіональної політики», загалом відповідає кращим європейським практикам де-юре, але має проблеми де-факто.
2. В закон України «Про засади державної регіональної політики» впродовж останніх років було внесено низку змін у частині узгодження стратегічних планувальних документів національного, регіонального та місцевого рівнів а також впровадження функціональних типів територій. При ухваленні цих змін було досягнуто суттєвого відхилення від європейських підходів щодо типів територій, визначених у статті 174 «Договору про функціонування ЄС», а також різночитання щодо узгодження між собою стратегічних планувальних документів різних рівнів.
3. Ключовими проблемами реалізації в Україні державної регіональної політики/політики регіонального розвитку є: відсутність програм регіонального розвитку, які мають бути складовими плану заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку (ДСРР) та відсутність прогнозованого фінансування регіонального розвитку, зокрема, через Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР).
4. Запровадження реформи публічного інвестування без урахування вимог і засад системи планування регіонального розвитку та перетворення ДФРР в звичайну «програму публічних інвестицій» створює небезпеку остаточного руйнування системи планування та фінансування регіонального розвитку.
5. В умовах війни сподіватись на прогнозоване і стабільне фінансування регіонального розвитку винятково за рахунок державного бюджету навряд чи доцільно. Основний ресурс для цих цілей буде можливий за рахунок залучення зовнішніх джерел, насамперед, коштів Європейського Союзу та приватних інвестицій. 
6. Успішна інтеграція України в ЄС і отримання доступу до європейських фондів неможлива без адаптації українського законодавства щодо формування та реалізації державної регіональної політики, її фінансування тощо до європейських вимог та правил.

Враховуючи нові виклики, які постали перед Україною унаслідок війни, аналіз позитивного та негативного досвіду в частині регіонального розвитку, який отримано за період від початку впровадження ДФРР та Закону «Про засади державної регіональної політики», необхідність адаптації українського законодавства до європейського, на наш погляд, потрібно досить оперативно та системно здійснити низку кроків у цьому напрямі, зокрема:

1. Підготувати на внести зміни у Закон «Про засади державної регіональної політики» у яких більш чітко виписати вимоги щодо порядку, строків, взаємоузгодження стратегічних планувальних документів між собою; виправити ситуацію щодо визначення для цілей планування макрорегіонального районування території України; визначити перелік та вимоги до функціональних типів територій згідно з європейськими правилами; переглянути роль і статус ДФРР, як інструменту для фінансування регіонального розвитку.

2. Підготувати окремий законопроєкт (окремий розділ у Законі «Про засади державної регіональної політики») про Державний (Національний) фонд регіонального розвитку, як фінансову установу із можливістю акумулювання коштів з різних джерел, передусім, зовнішніх із чіткими правилами фінансування програм регіонального розвитку та проєктів, подібними до європейських.

3. Переглянути вимоги щодо формування системи документів планування публічного інвестування та гармонізувати їх із системою планування регіонального розвитку для зняття надмірного ускладнення, яке має місце зараз.

4. Передбачити у новому нормативному регулюванні особливі умови для територіальних громад, які найбільше постраждали від війни, які перебувають у прифронтовій та прикордонній з РФ та РБ територіях, виходячи з оцінки потреб, загроз та інституційної спроможності щодо реалізації програм/проєктів у таких територіальних громадах.

При проведенні такої діяльності необхідно, серед іншого, забезпечити належний інформаційний супровід та участь у цих процесах з українського та європейського боків осіб, які безпосередньо займаються питаннями переговорів та узгодженням українських та європейських інтересів.

Цей матеріал створено ГО «Інститут громадянського суспільства» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст цього матеріалу є відповідальністю ГО «Інститут громадянського суспільства» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.