Закон про засади ДРП: чи став круглий стіл у ВРУ кроком його ухвалення?

У вівторок, 22 травня у Верховній Раді відбувся представницький «круглий стіл» з обговорення законопроекту про засади державної регіональної політики. Ініціатором та організатором цього заходу виступив профільний Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

У засіданні круглого столу взяло участь понад сто осіб: народні депутати, заступники міністрів, представники Адміністрації Президента, голови обласних держадміністрацій та рад чи (як правило) делеговані ними чиновники, а також – близько десяти експертів і представників міжнародних інституцій та проектів, запрошених туди з ініціативи Інституту громадянського суспільства. З огляду на доволі своєрідний склад учасників, круглий стіл вийшов значною мірою формальним заходом і залишив по собі неоднозначні враження.

З одного боку, безсумнівним плюсом є те, що після заходу такого рівня вже ні в кого не виникатиме сумнівів щодо доцільності та необхідності ухвалення закону. Є всі підстави сподіватися, що дискусії на тему: «чи потрібен закон?» відійдуть в минуле, а подальші зусилля будуть спрямовані на вдосконалення його змісту.

Ті, хто був причетний до формулювання ідеї закону та до перших етапів його розроблення, чудово пам’ятають, як ще років два тому деяких з учасників сьогоднішнього круглого столу неможливо було переконати, що такий закон потрібен взагалі і що існує предмет правового регулювання.

Зважаючи на це, ми усвідомлюємо, що за останній час насправді зроблено суттєвий крок до законодавчого врегулювання засад регіональної політики. Насамперед, це стосується політичної та психологічної готовності влади до реформування існуючих підходів, формулювання нових засад й запровадження нових механізмів політики.

З іншого боку, круглий стіл наочно продемонстрував проблеми із розумінням суті регіональної політики та напрямків її реформування. Учасники заходу висловлювали дуже різні, подекуди протилежні судження щодо змісту реформи. Складалося враження, що більшості з них вперше довелося ознайомитися із законопроектом, а дехто ще не встиг усвідомити, що насправді представляє собою регіональна політика і в чому полягає її реформування. До прикладу: окремі промовці виголошували пропозиції до вже неактуальних (минулорічних) версій документа, пропонували запровадити вже давно запроваджені чинними законами механізми. Виявилося, що далеко не усі учасники дискусії погоджуються із загальноприйнятими визначеннями регіональної політики та регіонального розвитку.

На засіданні з пленарною доповіддю виступив директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства А.Ф.Ткачук. У своїй доповіді він детально зупинився як на загальних проблемах регіональної політики, так і на конкретному баченні мети та змісту майбутнього закону.

На жаль, вже перед самим початком заходу з’ясувалося, що технічну можливість для демонстрування презентації потрібно було замовляти (?) за два тижні (?), тому А.Ф. Ткачуку довелося обмежитися усним викладом матеріалу, який потребував візуалізації. (Презентацію можна переглянути тут).

Головними недоліками нинішньої концепції законопроекту, які потребують виправлення, на нашу думку, є такі:

• Неправильно (по-старому) визначено мету державної регіональної політики. У центрі нової політики має бути людина, а не абстрактне «створення умов для розвитку регіонів». Складовою мети також має бути визначено зменшення асиметрії між регіонами та забезпечення згуртованості держави.
• Немає розуміння того, що регіональна політика – це просторове узгодження секторальних (галузевих) політик в інтересах людини регіону, держави.
• Концептуально змішане розуміння термінів «регіональний» та «місцевий» розвиток, що не відповідає кращій світовій практиці. Невиправдано до об’єктів державної регіональної політики віднесено райони, міста, селища та села.
• Немає стрункої системи прогнозних та планувальних документів політики. Надмірно широкий перелік документів розмиває систему планування державної регіональної політики, а способи взаємоузгодження документів не визначені.
• Відсутні механізми узгодження загальнодержавних та регіональних інтересів, а статус національного координаційного органу не відповідає меті його створення.
• Відсутні механізми вироблення, координації, та реалізації політики на рівні регіонів (координаційні ради, агенції регіонального розвитку).
• Не реалізовано перехід від об’єктного до проектного підходу у фінансуванні регіонального розвитку: немає логічної, стимулюючої системи фінансування регіонального розвитку через проекти, які відповідають системі планувальних документів.
• Немає правового регулювання управління коштами державного фонду регіонального розвитку та вимог до проектів регіонального розвитку, які мають фінансуватись з цього фонду.
• Відсутні належні антикорупційні запобіжники та чітка система моніторингу.

(Із коментарями та пропозиціями Інституту до тексту нинішньої редакції законопроекту можна ознайомитися тут).

Додає оптимізму те, що вже у ході круглого столу були підтримані деякі суттєві зауваження до законопроекту, наприклад щодо необхідності включення агенцій регіонального розвитку у систему інституцій. За результатами круглого столу ухвалено рішення щодо необхідності суттєвого доопрацювання законопроекту. Сподіваємося, що таке доопрацювання дозволить покращити документ, або, принаймні, вилучити з нього відверто хибні чи шкідливі норми.

Також оптимістично виглядає задекларований керівництвом Комітету намір вже найближчим часом (ще цим скликанням Верховної Ради) проголосувати законопроект у першому читанні. У такому разі за сприятливих обставин закон ще у поточному році може бути ухвалений в цілому.

Однак зазирати наперед не варто, бо насправді робота над законопроектом потребуватиме ще значних зусиль експертів, чиновників та політиків. На наше переконання, це того вартує, бо, як висловився один з учасників круглого столу, цей закон для регіонів і для місцевої влади є третім за важливістю після законів про місцеве самоврядування та про засади внутрішньої політики.

Відповідаючи на винесене в заголовок запитання, дозволимо собі стверджувати, що попри все круглий стіл 22 травня став суттєвим кроком до ухвалення закону про засади державної регіональної політики. А профільний Комітет Верховної Ради заслуговує на подяку як за ініціативу активного продовження роботи над законопроектом, так і за організацію й проведення круглого столу.

Ігор Абрам’юк
24.05.2012