Законопроект №8109: ризики від ініціативи зниження фіскального навантаження через зменшення ПДФО та ЄСВ

У березні 2018 року група народних депутатів зареєструвала Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання податкової відповідальності громадян (реєстр. №8109). Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, його метою є «забезпечення умов для легалізації оплати праці, підвищення податкової грамотності працівників, необхідністю збільшення надходжень коштів єдиного соціального внеску (ЄСВ) у відповідні фонди соціального страхування, а також задоволення потреб місцевого та державного бюджетів України».

Методом досягнення цієї мети обрано так зване «зниження загального фіскального навантаження  ПДФО + ЄСВ до 25% (10% ПДФО та 15% ЄСВ). Водночас у розділі «Фінансово-економічне обґрунтування» зазначено наступне: «Реалізація положень цього законопроекту не потребує додаткових видатків із Державного бюджету України».

На наш погляд, це далеко не так. Адже в історії України були випадки, коли скорочення відрахувань до страхових фондів (заміна нарахування на зарплату 34,7% на ЄСВ 22%) не зумовили відповідне компенсаційне зростання заробітної плати, що призвело до ще більшого дефіциту Пенсійного фонду України. Так само вже було із ПДФО, коли його зменшення до 13% спричинило скорочення місцевих бюджетів. Саме тому розмір ПДФО було збільшено до 18%.

Спробуємо проаналізувати, що ж насправді несуть такі зміни в нинішніх умовах.

Як відомо, ПДФО є основним і найбільшим джерелом наповнення місцевих бюджетів. Його частка становить понад 50% надходжень місцевих бюджетів.

Процес об‘єднання територіальних громад (ОТГ) так активно розгорнувся в Україні передусім через закріплення 60% ПДФО за бюджетами ОТГ. Адже це дуже стабільний, прогнозований податок.

У бюджеті на 2018 рік надходження від ПДФО у зведеному бюджеті заплановані у сумі 216 148,9 млн. грн., відповідно до державного бюджету надійде 91 123,6 млн. грн., а до місцевих – 125 025,3 млн. грн. Тепер порахуємо, що зміниться у разі зниження ПДФО до 10%.

За нової ставки ПДФО у 10% і без інших компенсаторів місцеві бюджети недоотримають 55 566,8 млн. грн., державний бюджет – 40 499,38 млн. грн.

Тобто державі необхідно знайти додатковий ресурс на 96 066,18 млн. грн., щоб покрити дефіцит, який утворився внаслідок зниження ставки ПДФО.

Сподівання  на те, що таке істотне зменшення надходжень від ПДФО можна компенсувати якимись іншими доходами бачиться досить малоймовірним. Після такого різкого зниження податкової бази доходів місцевого самоврядування говорити про продовження децентралізації навряд чи реально.

Тепер щодо пропозиції знизити ЄСВ з 22% до 15%.

Відповідно до Постанови КМУ№ 675  від 26 листопада 2014 року сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування розподіляється на:

– загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 5,2313 відсотка;

– загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, – 9,1472 відсотка;

– загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) – 85,6215 відсотка.

Оскільки левова частка відрахувань ЄСВ спрямована на пенсійне забезпечення, варто проаналізувати, як запропоновані зміни позначаться на бюджеті Пенсійного фонду України.

У бюджеті Державного пенсійного фонду на 2018 рік у складі власних доходів сума від ЄСВ врахована в обсязі 208 257,2 млн грн.

На покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України у Законі «Про Державний бюджет України на 2018 рік» по бюджетній програмі «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України» (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету – 2506080) передбачені асигнування у сумі 139 313,4 млн. грн.

Ці показники розраховані, виходячи із відрахувань ЄСВ у розмірі  85,6215 відсотка на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи).

ЄСВ у 2018 році становить 22% від 3723 грн.

Отже, за зниження ЄСВ до 15%, сума від єдиного внеску, розподілена на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування зменшиться на 14 578 млн. грн., і має бути компенсована за рахунок прямих асигнувань із державного бюджету.

Компенсатором такого зниження надходжень може стати підвищення мінімальної заробітної плати на 47% (до 5460,4 грн). Але у такому разі слід зауважити, що, згідно з макроекономічними розрахунками, лише за запланованого зростання у 2018-му річного ВВП на 3% наприкінці року мінімальна заробітна плата може бути підвищена до 4100 грн. А це значно менше, ніж  5460,4 грн. До того ж підвищення мінімальної заробітної плати неминуче призведе до необхідності підвищення мінімальної пенсії, що автоматично означатиме зростання дефіциту Пенсійного фонду України.

Висновок:

На нашу думку, ухвалення цього законопроекту несе надто серйозні ризики, оскільки для покриття втрат державного та місцевих бюджетів держава має знайти додатковий ресурс у сумі понад 110 млрд грн або скоротити на таку суму власні витрати, що нереально.

Загалом наш досвід спілкування з представниками легального бізнесу в різних українських регіонах свідчить, що сьогодні бізнес досить рідко нарікає, що в Україні занадто високі ставки податків. Натомість ключовою проблемою для розвитку бізнесу стає відсутність необхідних спеціалістів у різних сферах, а також вихід на нові ринки.

Децентралізація, яка відбувається в Україні, відкрила для малого і середнього бізнесу нові можливості для розвитку. Зокрема через перетворення органів місцевого самоврядування на великих замовників робіт та послуг, поставку обладнання для комунальних підприємств, закладів та установ завдяки солідним місцевим бюджетам. Зниження фінансових можливостей місцевих бюджетів через скорочення надходжень від ПДФО однозначно вдарить по розвитку місцевого бізнесу на децентралізованих територіях – містах обласного значення та об‘єднаних територіальних громадах.

Матеріал підготовлено в межах проекту «Децентралізація в Україні: від моніторингу до реагування» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

23.06.2018

Ніна Наталенко