Анатолій Ткачук: Децентралізація є щепленням від Кремля
Дата: 27.09.2016
Ідеолог децентралізації в Україні ділиться думками про впровадження реформи.
Істерія навколо “розпаду” районів
Я хотів би звернути увагу на те, що відбувається зараз у районах та областях. Сьогодні, після першого етапу добровільного створення об’єднаних громад, ми отримали нову хвилю спротиву передусім районного рівня, а також частково обласного.
На районному рівні активно ведуться розмови про те, що об’єднання в громади ведуть до розпаду району як такого.

Анатолій Ткачук
Всюди функціонують райради, райадміністрації. Тож у мене виникає питання, навіщо району із такою малою кількістю населення райрада і райадміністрація, якщо він навіть “не тягне” на велику селищну раду? А таких мініатюрних районів є повно на Прикарпатті або Закарпатті.
Але люди живуть не в районі, а в громаді. І повноваження, які отримує громада, є тотожні тим, які має зараз район. Тому останній, відверто кажучи, є додатковою надбудовую, яка витрачає наші публічні кошти.
Що стосується області. Концепція реформи децентралізації передбачала додаткові повноваження обласному рівню, зокрема формування виконавчого комітету. Чи отримають зараз його області, в мене вже є сумніви.
І знаєте чому? Тому що обласні ради останнім часом зайняли дивну партійну позицію. Замість того, щоб розвивати регіони, вони займаються політиканством. До прикладу, приймають рішення звернутися до Верховної Ради, президента, Кабміну про перехід на договірні відносини між Києвом і областю.
Щодо повноважень, то їх визначає винятково Конституція, а не сама влада. Тож чи можна таким безвідповідальним політикам дати виконавчий орган на регіональному рівні? Думаю, що ні.
Тому якщо обласні ради і надалі займатимуться політиканством, повноважень вони точно не отримають ще довго. Хоча самій людині на них абсолютно все одно, оскільки те, що їй гарантовано законодавством, вона отримає безпосередньо у громаді.
Рука Кремля в українській децентралізації
А це закінчиться тим, такі територіальні громади дадуть старт розвалу всього українського середовища. Наведу приклад. Деякі так звані “громади” видали людям свідоцтва народного підприємця, і вони тепер податок платять не в місцевий бюджет, а безпосередньо в саму громаду.

Зрештою, така самодіяльність закінчується можливістю отримати паспорт “человека” в Україні. Він нібито дає людині право не служити в армії, не платити податки, мати екстериторіальність в країні.
Тобто мала забавка зі створення територіальних громад насправді має за собою кремлівський слід, направлений на те, щоб розвалити Україну остаточно. Це гібридна війна. І тому ми повинні розуміти, що децентралізація є щепленням від Кремля.
А при однаковій матриці дуже просто здійснювати вплив на сусідню країну, використовуючи методи прямої окупації або ж непрямої гібридної війни.
Україна вже вискочила з цієї матриці, і чим більше ми будемо творити європейську систему управління, надаючи основні повноваження спроможним громадам, тим менше шансів повернути нас у стійло пострадянської матриці.
Чи загальмує реформу децентралізації відсутність змін до конституції? Не загальмує. Ми впроваджуємо її активно, і я думаю, до кінця року на Львівщині матимемо як мінімум 70 об’єднаних громад, а тоді вороття назад точно не буде.
Мета децентралізації – не просто перерозподіл повноважень, а покращення якості життя людини. Його можна забезпечити не популізмом, не бюджетом, який є мізерний, і його перерозподілом, а створенням можливостей для зростання і розвитку. Саме ефективна місцева влада, яка має ресурси і яка є відповідальною, може забезпечити зростання. Це і є глобальною логікою реформи.
Фінансування об’єднаних громад
Водночас фінансування двох областей, серед яких і Донецька, було величезним: із 1,15 мільярда гривень вона отримувала 600 мільйонів гривень, інша – від 150 до 300 мільйонів. А все, що залишилось, ділили поміж іншими.
Тепер все це змінилося, і Львівська область отримує більше, ніж Донецька. І не тому, що влада змінилась, а тому, що тепер існує формула, за якою вираховують розмір субвенції для конкретної області.
Наприклад, моя рідна Хмельницька область тепер отримує 120 мільйонів на регіональний розвиток, а коли раніше отримувала 6 мільйонів, то депутати били себе в груди і казали, які вони класні, бо “вибили” аж 6 тих мільйонів.

І коли частина людей говорить, що не встигли використати гроші тому, що вони пізно надійшли, це неправда.
Адже регіональні проекти ДФРР розглядав ще в жовтні. Тепер діє закон, згідно з яким встановлено, що всі області до 1 травня повинні подати проекти на 2017 рік. Зараз ми маємо кінець вересня, і жодна область цього дотепер не зробила.
Міністерство фінансів уважно дивиться на кожне самоврядування. Щомісячно приблизно 10 мільярдів гривень постійно лежать на депозитах в банку.
Тобто публічні кошти не крутяться в обороті, а лежать у банківській сфері. Це категорично неправильно, бо гроші у громадах мають породжувати як не нові гроші, то забезпечувати нові умови життя.
У змінах до бюджетного кодексу вказали таку норму: якщо область не подала проекти до Мінрегіону на гроші, що виділяють їй із ДФРР, то вони повертаються в загальний фонд, і тоді їх розподіляють між усіма іншими областями. По-іншому навчити їх просто неможливо.
Але поприте, в нас, в умовах війни, в умовах величезних витрат на оборону, ми бачимо, що місцеве самоврядування стало величезним інвестором у різні інфраструктурні проекти із ремонту.
Наведу класний приклад. Виробництво асфальту в областях: 2016 рік – 343 тисячі тонн в місяць, 2015 рік – 221 тисячі тонн, 2014 рік – 87 тисяч тонн. Я спеціально взяв цю цифру зі статистики, бо в нас частина людей каже, що все одно погані дороги.
Звичайно, що погані, бо коли їх не ремонтували довгий час, то за один рік їх не зробиш. Але тенденція зі стрімкого збільшення виробництва асфальту є показовою.

Я наведу приклад: існують дві громади (приблизно 8 тисяч населення), які межують між собою. В одній громаді встигли відремонтувати вулиці, освітлити всі села, ще в чотирьох селах провести водогони, зараз там закінчують ремонт спортзалу для школи. Зроблено величезну роботу!
Натомість в іншій громаді змін не видно. Так, там купили апарат для УЗД, шкільний автобус, екскаватор і пожежну машину. Але тепер скажіть мені, хто з них зробив правильно? Адже зараз виникне питання, хто ж має їздити на цій техніці? Чи закладено під неї бюджет? Завтра вона може поржавіти тому, що немає де її зберігати.
Як бачите, виникає маса побутових нюансів. А в громад є однакові можливості та ресурси. Але в одній із них люди справді продумали всі кроки, в одній – ні.
Вибори у громадах
Тоді постає питання: навіщо я зараз провів вибори, маю тепер проблеми і змушений ще й чекати до кінця року? Тому неспроста ми рекомендували не призначати зараз вибори, а відкласти їх на осінь.
І справді, тепер ми маємо величезну кількість рішень про утворення громад. Лише в ЦВК близько двох тижнів тому було 70 таких документів на проведення виборів.
Також у Верховній Раді мали прийняти закон, що спрощує процедуру приєднання населених пунктів до вже існуючих громад. Та, на жаль, до цього ще не дійшло. Гадаю, вже зовсім скоро ми отримаємо додатковий ривок, і реформа децентралізації розвиватиметься швидше.
Хоча я вважаю, що темпи проведення децентралізації в Україні є дуже швидкими, порівняно з іншими європейськими країнами. Так, ми довго ми стояли на старті, але тепер працюємо.
Так, їм зараз нелегко, оскільки цей шлях для них є абсолютно новим. Але треба набратись терпіння: все приходить із досвідом, а ті законодавчі проблеми, які сьогодні існують, з часом врегулюють.
Для тих, хто об’єднується, я завжди кажу: подивіться на своїх сусідів. Цьогоріч, якщо все буде гаразд, державна субвенція громадам складатиме приблизно 2,6 мільярда гривень.

Коли ми говоримо про підготовку до нового об’єднання, треба вести мову відразу про його розвиток в процесі. Що ми будемо робити, як ми будемо працювати після утворення?
Адже я знаю такі приклади, коли триває підготовка до об’єднання, то всі залишки земель одразу роздають, щоб опісля нова рада часом не обділила цей населений пункт. Хочу зауважити, якщо ми так думаємо, то об’єднуватись нам не потрібно, бо нічого доброго з цього не вийде.
Громади та освіта
Незважаючи на те, що агробізнес в Україні є головним експортером сьогодні, самі громади від цього практично нічого не мають. Тут, на відміну від міста, рівень освіти, зайнятості та рівень послуг нижчий, а також значно більший рівень бідності.
Дуже показовими виявились результати дослідження, проведені в Україні Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної академії наук. Згідно з ним, середній індекс бідності по країні становить 25,5%.

А коли всі дорослі мають вищу освіту, рівень бідності становить лише 4,7%.
Це пряма кореляція, розумієте? Якісна освіта зменшує бідність. Тому об’єднана громада є і буде основою для середньої шкільної освіти. І наше завдання зробити все для того, щоби в громадах діти отримали якісні знання, оскільки вони забезпечують гідне життя та геть інші можливості.
Що робити, щоб продовжувати розвиток громади
Натомість віддати їхні землі під приватну власність зараз неможливо. На жаль, навколо населених пунктів землю, як правило, роздали під городи, і її, відповідно, вже встигли приватизували. Розвиватися громадам нема де.
Тому сьогодні надзвичайно важливо правильно спланувати всю територію, визначити земельні ресурси, які потрібно використовувати за цільовим призначенням. Лише тоді ми будемо мати ресурс, який працює довго незалежно від того, в чиїй він власності знаходиться.
Зазвичай громади пишуть стратегії без урахування ресурсів, які вони можуть сформувати на три або п’ять років наперед. Тому це дуже важливо – передбачати ресурси, які можна отримати в майбутньому.

Саме у державні стратегії написано все, що потрібно для підготовки власної. Тому що, фактично, мова йде про підвищення конкурентноспроможності вашої громади.
Стратегія розвитку Львівської області передбачає відкритий кордон. І чесно кажучи, я не знаю, які проекти можуть подаватися під такий пріоритетний напрямок, і як це відповідає державній стратегії регіонального розвитку.
Потрібно розуміти, що, фактично, за чужі кошти можна створювати можливості для майбутнього розвитку громади. За гроші ДФРР можна поміняти вікна в школі чи, до прикладу, освітлити великі території.
І краще освітлити території, адже саме це дасть змогу зробити переоцінку землі і отримати більші податкові надходження. А власні кошти спрямувати на школу, показавши людям, що у громаді дбають про дітей.

Також американці розпочали програму за 50 мільйонів євро, ще Світовий банк реконструкції та розвитку виділив на енергоефективність України близько 400 мільйонів євро, на розвиток приватного бізнесу теж майже 400 мільйонів. Це величезні гроші! Тому просто потрібно шукати, де ці гроші є, і на що їх можна використати.
І я, знаючи, на що витрачаються ці гроші, пропоную сконцентруватись на інституційному або кадровому зростанню. Будь-які навчання від хороших спеціалістів є однією з кращих інвестицій.
Тому що якщо ви вивчите одну-дві людини зі своєї громади, які потім зможуть писати проекти, ви отримуєте можливості, яких не мають ваші сусіди. Тому це дуже важливо.

Наведу два приклади. Старосинявська об’єднана громада (Хмельницька область) є єдиною, що має планування всієї своєї території. І зайшли в область два інвестори, які шукали місця для розміщення фабрик із переробки сої та біодизелю.

Ще у 2010 році ми почали розробляти стратегію розвитку Хмельницької області. Визначили одну із конкурентних переваг: низька екологічна завантаженість, наявність мінеральної води, подібної до трускавецької, в місці, яке зовсім “не розкручене”.
Записали в стратегію області створення генплану, схеми забудови цієї території, і зараз там тривають упорядковані роботи зі створення величезного об’єкта. Вартість інвестицій – 100 мільйонів доларів!

Але впевнений, що інвестори знайдуть потрібні методи. А сама об’єднана громада, населення якої 8000 людей, отримала 1000 робочих місць!
P. S. У тексті збережено змістові та стилістичні особливості виступу автора.
Джерело:
Варіанти