Не про воду. Роздуми над безводним майбутнім?

Куди б ви зараз по Україні не поїхали, всюди ви відчуєте одну з найболючіших проблем, яку видно неозброєним оком – обмеження доступу до води. Та тут я буду говорити не про закриття фізичного доступу до узбережжя озер, морів чи рік, а про тотальне скорочення водних ресурсів, як таких.

В будь-якому селі вам розкажуть про сухі криниці або про різке падіння рівня води у них. Садівники і власники приватної приміської забудови поскаржаться на зменшення дебіту води у їхніх свердловинах і про погану якість води. Мисливці та рибалки розкажуть сотні історій про річки, озера та болота, які уже зникли і які ніколи уже не відновляться. Зараз постала величезна проблема перед Житомиром, адже річки Бобрівка та Тетерів, з яких бере воду місто, пересохли, як ніколи раніше. На весні у них рівень води нижчий ніж у звичайні роки у вересні! Що казати, навіть така озерна перлина, як Світязь обмілів катастрофічно. Аналогічна ситуація на тисячах українських річок, озер та ставків.

Ключовою причиною такої ситуації називають зміну клімату, тому вирішити проблему швидкого зневоднення України не вдасться і з цим слід змиритись та шукати способи адаптації до нової ситуації. Великою мірою, це так, але якщо ми спробуємо подивитись на складові безводдя, то зможемо побачити вагомий внесок такої ситуації власне людини, її бажання отримати вигоду уже негайно, не думаючи про наступні збитки від цієї негайної вигоди, які можуть бути значно більшими, а то й просто катастрофічними.

Для прикладу подивимось на ситуацію з Південним Бугом, річкою, яка тече через Поділля. Басейн цієї річки другий за площею після Дніпра.

Малюнок 1. Басейни українських річок (сайт Держагенства водних ресурсів)

Сьогодні Південний Буг виглядає досить сумно, особливо у верхів’ях. Рівень води є дуже низьким, каскад ставків, створених вздовж по річці фактично стали ставками-випаровувачами, оскільки приток води у ставки дуже малий, тому і сток із ставків або дуже зменшився, або взагалі припинений. Малі річки, які впадали в Південний Буг, як наприклад Мшанець, уже не мають течії, перервані у кількох місцях.

Напевне ключову причину цієї катастрофи та ключову можливість спасти річку слід шукати у землекористуванні.

Перше: раніше Південний Буг від свого початку петляв серед боліт, які служили акумулятором зайвої води. Весною чи після дощів болота вбирали зайву воду, чим обмежували повінь, а в інші часи поступово її віддавали, чим підтримували річку. Русло спрямили, болото осушили і розорали до канави у яку загнали річку.

Малюнок 2. Спрямлене русло Південного Бугу біля села Крачки, Хмельниччина

На малюнку 2 чітко видно де було русло річки раніше – посередині болота і де тепер – по краю поля. Станом на травень 2020 року ширина та глибина русла річки тут близько 30 на 20 сантиметрів! Така ситуація з тотальним розорюванням берегів річки до самого її верхів’я.

Найбільш важлива для річки точка її початку мала б бути найбільш охоронюваною зоною з точки зору землекористування. Проте, на жаль, тут все відбулось навпаки.

Малюнок 3. Карта земельних ділянок згідно даних Держводгоспу біля витоку Південного Бугу.

Малюнок 4. Карта земельних ділянок Держеокадастру біля витоків Південного Бугу.

Якщо ми уважно глянемо малюнок 3 та 4, то побачимо, що виток важливої для України річки Південний Буг затиснений орними землями приватної власності майже під уріз потічка у канаві, в яку загнали річку меліоратори, а в місті першого джерела ніби є невеликий шматочок землі не приватної власності, який, можна припустити задумувався, як охоронна зона. Проте реально ситуація інша, про що свідчить фото з космосу, малюнок 5.

Малюнок 5. Фото реальної ситуації з місця початку річки Південний Буг

Як видно з малюнку 5, річка Південний Буг по суті втратила своє стартове джерело. Земля розорана під обріз, накопичування вологи тут не можливе, подальше щорічне розорювання все більше вбиває річку.

Малюнок 6. Так виглядає Південний Буг в селі Новоленськ в 2020 році

Як бачимо на малюнку 6, за понад 10 км від свого початку річка Південний Буг так і не набрала води для річки. Ще на початку 2000-х рівень води тут був понад метр, досить швидка течія та багато різної риби. Тепер це у минулому, річка вмирає.

Малюнок 7. Камінь у витоку Південного Бугу (фото Роман Непотас)

На малюнку 7 місце, звідки витікає/витікав Південний Буг. Якщо зараз не здійснити швидких та енергійних кроків захисту цієї точки, Південний Буг стане ще коротшим та маловодним. Хмельниччина, яка ще якихось 10 років тому сильною своєю стороною вважала забезпеченість водними ресурсами, уже зіткнулась з проблемою нестачі води у більшості своїх міст та сіл. Тому саме Хмельниччині передусім варто ініціювати міжрегіональну програму допомоги Південному Бугу, разом із Вінницькою та Миколаївською областями та об’єднати власні фінансові ресурси та організаційні можливості у цій важливій справі.

Що робити?

1. Потрібно якомога швидше дослідити та взяти на облік всі витоки річок, по кожному витоку спробувати змоделювати перспективу його збереження.
2. Переглянути законність виділення земельних ділянок у витоках, відповідність їх експлуатації вимогам їх статусу.
3. Якщо в місцях витоку річок землі ще не у приватній власності, створити захисні смуги із посадок дерев, що обмежують руйнування джерел і розорювання земель.
4. У випадках приватизації земель і не можливості через це запровадження водоохоронних заходів здійснити кроки з вилучення цих земель для суспільних потреб.
5. Переглянути законодавство в сфері земле- і водокористування, передбачивши варіант заліснення територій біля витоків річок приватними власниками або вилучення таких земель у державну/комунальну власність для відновлення захисної спроможності цих земель.
6. Розглянути можливість запровадження пілотних проектів відновлення боліт в зоні річок в кількох регіонах з можливістю їх подальшого поширення на інші території у випадку успішності.

А. Ткачук

20.05.20