Слідкуйте за новинами

Про Францію та подрібненість комун

Дата: 09.06.2015

Зараз в Україні в контексті дискусій щодо реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади стали використовувати «досвід Франції». Успішна країна, яка не здійснила укрупнення комун.

З одного боку це дійсно так, в Європі жартують – Франція має більше комун ніж решта Європи.

Проте тут не все так просто. Тисячі французьких комун не мають власних бюджетів, їхні мери не отримують зарплати, а закон змушує їх створювати різні організації міжмуніципального співробітництва(ММС).

У Франції зараз не має комун, які не охоплені ММС. Тому ті, хто використовує просто загальну кількість комун у Франції, як приклад для наслідування, має розуміти, що це дуже складна система, яка має в собі елементи примушення до співробітництва.

Пропонуємо вашій увазі короткий виклад однієї із записок професора Жерара Марку,  який дуже добре розуміється на французькій системі.

Система міжмуніципального співробітництва у Франції 

(Жерар Марку, короткий виклад)

У Франції система місцевого самоврядування є надзвичайно подрібненою територіально: вона налічує понад 36 000 комун, понад 75% з яких мають населення до  1 000  осіб. Протягом тривалого часу питання координації та укрупнення вирішувалися з допомогою різних форм добровільних (або напівдобровільних) утворень міжмуніципального співробітництва (ММС). Поступово деякі з таких утворень ММС почали нагадувати новий прошарок органів місцевого самоврядування. В 2007 році бюджет утворень ММС Франції становив 33 мільярди Євро.

Серед широкого розмаїття утворень ММС Франції можна виділити дві основні форми:

У великих агломераціях  існує два види утворень ММС:

Невеликі органи місцевого самоврядування (які не належать до метрополій) можуть створювати співтовариства комун.

Після створення рішення в таких співтовариствах ухвалюються радою у складі делегатів від комун за правилом простої більшості. Кількість місць узгоджується комунами у складі даного співтовариства, але кожна комуна делегує не менше одного представника, і жодна комуна не має права отримати більше половини місць у раді. Як правило, мер головного міста також стає головою даного співтовариства.

Одним із найсильніших стимулів до створення співтовариств стало віднесення у їхнє відання  професійного податку. До реформи це був місцевий податок на активи місцевих підприємств, який забезпечував найбільші суми надходжень серед усіх джерел надходжень до місцевого бюджету. Передача податку на рівень співтовариств спонукала, з одного боку, до прийняття рішення про їх створення, і водночас мала на меті зменшення податкової конкуренції всередині агломерації. Ще одне важливе джерело надходжень в бюджет співтовариства – це податок на заробітну плату (призначений для утримання системи міського транспорту) і податок на збір сміття.

Складна французька система хоч і вважається найбільш успішним у Європі  зразком поширеного міжмуніципального співробітництва, але на її адресу висловлюється чимало критичних зауважень. Одне з таких критичних зауважень стосується порядку непрямого призначення членів ради співтовариства, якому бракує легітимності, що забезпечується прямими виборами. Легітимність мера головного міста (який, як правило, обіймає посаду голови співтовариства) обмежується колом його чи її виборців у головному місті. Друга хвиля критики стосується інституційної перенасиченості, функціонального дублювання  та інституційного лабіринту.

Спробу усунути недоліки стала пропозиція закону від 2010 року. У своєму висновку Комісія зазначила, що «співтовариствам слід перетворюватися на цілковито відповідальні муніципалітети, які дозволять Франції отримати помірковану кількість сильних муніципалітетів. У висновку пропонуються прямі вибори до рад співтовариств, а також розширення їхніх функцій. Для найбільших агломерацій пропонується нова форма з 12 метрополій, які переберуть на себе декілька функцій департаментів. Повноваження окремих співтовариств, пов’язані з податковим режимом, пропонується передати метрополіям.

Цю пропозицію великою мірою вихолостили в законі від 16 грудня 2010 року. На практиці метрополія у тій формі, яку затвердив Парламент, буде подібною до міських співтовариств. За словами Протера (2012: 143), «створення метрополій підтверджує те, як важко запроваджувати нову територіальну структуру без зміни чинних структур. Водночас, погодилися запровадити прямі вибори до рад співтовариств.  Реформа 2010 року також уможливила створення синдикатів співтовариств, які стали цікавою формою, що сприяє координації спільного планування або економічного розвитку у більш широких сферах, але водночас ще більш ускладнює інституційну архітектуру Франції.

Поділитися