Слідкуйте за новинами

Про інформацію та комунікації. Рефлексії на полях записок із Криниці Здруй (Польща), 28-го економічного форуму

Дата: 19.09.2018

Про інформацію та комунікації. Рефлексії на полях записок із Криниці Здруй (Польща), 28-го економічного форуму

Сьогодні ми живемо в епоху тотального інформаційного засилля. Інформації так багато, що вона переслідує людину всюди – телебачення вдома, радіо в автомобілі, реклама в метро, на стінах, бордах в листівках, Інтернет, який завжди з нами у мобільному телефоні, ну і в окремих гурманів паперові газети, хоча роль останніх суттєво знизилась в епоху Інтернету.

Будь-яка інформація, що десь виникає миттєво поширюється різними каналами і починає тривожити уми людини. В ситуації надлишкової інформації, навіть способи її подання починають суттєво змінюватись. Людина, яка в сучасному світі живе у дуже прискореному режимі, не має часу вивчати інформацію, яка на неї навалюється досить ґрунтовно і критично.

Пройшли часи, коли якась цікава стаття в газеті перечитувалась по декілька разів, обговорювалась в колі друзів, а то й взагалі на якомусь засіданні. При такому обговоренні інформація, отримана у статті часом поставала у зовсім іншому світлі, як це здавалось попервах.

Згадую далекі совєтські часи, як в якісь центральній газеті було опубліковано статтю про тодішню досить популярну, але неформальну для СССР групу «Машіна врємєні». Ключовим лейтмотивом цієї статті було те, що «Машіна врємєні» є шкідливою для радянської людини, оскільки тексти пісень є незрозумілими, вселяють в людях тривогу замість оптимізму. І як приклад приводились слова «…снова поворот, что он прінєсєт? Пропасть ілі взльот? І нє разберьош, пока нє повернєшь».

Статтю в бюро приніс Олексій, здається це була «Літєратурная газета», і почав розказувати, яка ця група «лажова» і які тут «дурні» слова. Ми почали це обговорювати і вийшли на зовсім інший результат. Що слова, якраз дуже правильні. Життя складна штука. Часто ти думаєш, що твій майбутній крок буде дуже правильним і ключовим для тебе, а виявляється, що він помилковий і ти розумієш його помилковість, коли вже крок зроблено. Взагалі дискусія щодо цієї статті вивела нас на досить критичні у ті часи політичні теми…

Сьогодні так уже майже не відбувається. По-перше великі статті мало хто читає; по-друге обговорення очі в очі майже не можливе, оскільки контакти перемістились в основному у віртуальну мережу; по-третє установка щодо якоїсь ситуації уже сформована у досить коротких мемах, які здаються просто аксіоматичними. Адже через свою лаконічність вони видаються абсолютними.

Таким чином нова, у своїй більшості уже препарована інформація, за відсутності прямих комунікацій між людьми стає тлом для формування досить стійких міфів, які потім беруть у лабета цілі прошарки людей і міфи починають формувати нову реальність на основі віртуальності.

Деякі творці нових міфів часто навіть самі не розуміють, яким чином ці міфи вдарять по ним самим. Інші творять міфи спеціально, це їхня робота, вони самі в них не вірять і лише насміхаються потім з тих, хто попали у полон їхньої творчості, розказують між собою про те, як вони з «нуля» досягнули результату для замовника.

Враховуючи ситуацію, що тепер інформація та творення міфів є зброєю у політичній боротьбі, а часом і у міждержавній, така інформація формується на рівні найчуттєвіших для людини відчуттів – страх, злість, досада…

Саме тому більшість інформації, почасти самої простої, упаковується в обгортку, що активізує ці відчуття.

Найбільше мемів, які формують міфи і руйнують спокій великих прошарків людей, формується звичайно на національному рівні, адже цей рівень від пересічної людини знаходиться далеко. Прокомунікувати з представниками влади на цьому рівні складно, тому можна повірити найбільшому блуду, якщо цей блуд концентровано вдарить у психологічну точку: зрада, все пропало, все вкрали…

Проте у цій короткій статті, хочеться поговорити за регіональний та місцевий рівень, де близькість суб’єктів влади суттєво ускладнює формування міфів та розганяння тривоги, але з новими фінансовими можливостями цих рівнів та наближенням загальнонаціональних баталій ситуація може загострюватись і тут.

Децентралізація, хто б що не говорив, таки принесла в території, органам місцевого самоврядування нові повноваження і нові ресурси. Нинішні бюджети територіальних громад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад (далі ОТГ) є досить великими. Як позитивний приклад української децентралізації можна порівняти бюджет Вінниці з бюджетом міста Чіта. Ці міста мають приблизно однакову кількість населення, є центрами областей. Так от бюджет Чіти – близько 5 млрд. рублів, а Вінниці – близько 5 млрд. гривень. І це при тому, що ВВП на особу в Росії є значно вищим ніж в Україні, а у місті Чіта досі діють різні додаткові коефіцієнти для заробітної плати, а клімат, особливо взимку, є значно суворішим ніж у Вінниці.

В умовах реального зростання місцевих бюджетів, зростають реальні можливості місцевого самоврядування впливати на місцевий розвиток, а так само зростають можливості неефективного (чи корупційного) використання коштів.

Зростає цінність мандата депутата місцевої ради, більше представників місцевого бізнесу намагається стати частиною місцевої влади, виходячи часом не з суспільних, а винятково приватних інтересів.

Тому і на регіональному, і на місцевому рівні болячки комунікацій, які притаманні національному рівню, стають домінуючими – гроші вкрали; побудували школу, а потрібно було дитсадок; поклали плитку, а варто було зробити асфальт/бруківку; почали ремонт в липні, а слід було в травні … і т.п.

Що робити в цій ситуації органам та посадовим особам в регіонах та громадах? Загального рецепту немає, але уже є певний досвід ефективної та недуже комунікації, як за межами України, так і у нас. Про це також йшла мова на одній з панельних дискусій на 28 міжнародному економічному форумі у місті Криниця Здруй, Польща.

Про що говорили і що варто осмислити?

  1. Інформація про що?

Загалом люди черпають інформацію про те що відбувається в території або безпосередньо – споглядаючи зміни, або користуючись місцевими джерелами інформації – сайти, друковані ЗМІ, інформація від друзів та знайомих, соціальні мережі.

Їх знання є найбільш об’єктивними відносно того, що вони бачать реально – дороги, тротуари, ремонти, руїни…, але вони не бачать інших речей, які прямо не видно, але які безпосередньо впливають на ці об’єктивні картинки – інновації, інвестиції, робота команд місцевої влади, спрямована на майбутнє.

Незнання, а відтак нерозуміння того що передує реалізації нових твердих проектів інфраструктури жителями міст та регіонів, часто спонукає посадових осіб місцевої влади звертати увагу передусім на те, що видно відразу – тротуари, вікна, фестивалі, свята, забуваючи про потребу заміни каналізації чи юридичної очистки земель, які не використовуються для їх подальшої пропозиції інвесторам.

Органи місцевої влади стають заручниками інформованості чи не інформованості місцевого населення, тому деякі з них намагаються створювати свої структури, які мають формувати у людей поінформованість щодо діяльності органів та посадових осіб місцевої влади. Але це не завжди працює.

Адже тут дуже важливо надати людям достовірну інформацію та у формі, яка була б прийнятна для людини і не надто обтяжливою для її розуміння.

Тому ті, хто готує та поширює таку інформацію від органу чи посадової особи має розуміти реальну ситуацію в території, групи людей, на яких поширюється інформація, аби визначитись з формою її подачі.

  1. Як сконцентрувати увагу людей на інформації від місцевого самоврядування?

Часто керівники та працівники органів місцевого самоврядування незадоволені висвітленням власної діяльності в ЗМІ, так само журналісти незадоволені інформуванням з боку органів місцевої влади. Одні хочуть часом аж надто причесаної інформації, інші хотіли б чогось «гаряченького».

На форумі у Криниці учасники панельної дискусії досить гаряче і цікаво обговорювали ці теми, як з боку влади так і збоку медіа.

Один з учасників, довгочасний голова міста, висловив думку, яку варто осмислити.

Не варто розділяти медіа на правильні чи неправильні, а також ображатись на медіа. Вони є такі, як є. Їхня поведінка щодо оприлюднення якоїсь інформації визначається різними причинами – орієнтацією на певного споживача чи спонсора, орієнтацією на певне власне позиціонування щодо політичних чи ідеологічних уподобань. Це суттєво відрізняється, від того, що було колись.

Традиційні ЗМІ до падіння комуністичного режиму, попри свою лояльність до влади, багатосторонньо інформували людей у різних сферах життя.

Тоді в людини була фінансова можливість купити газету та час для її прочитання.

Навіть досить різні газети мали подібну подачу інформації. Трішки про внутрішню ситуацію, трішки про зовнішню, трішки про досягнення у певних сферах, трішки про культуру, сільське господарство і т.п. Людина, читаючи газету, отримувала інформацію досить різноманітну.

Зараз зовсім інша ситуація. В першу чергу ми не маємо часу читати великі статті, та й газети взагалі. ЗМІ стали уразливими, через відсутність у людей часу, тому вони стають скандальними, адже скандал, звертання до інстинктивного дає людині сигнал звернути на це увагу ніби на підсвідомості.

Тому лише те, що має елементи скандалу переважно поширюється у ЗМІ безкоштовно. Але скандали не потрібні органам влади, органам місцевого самоврядування (ОМС). Що ж тоді робити?

ОМС все одно мають інформувати населення про свою діяльність з урахуванням нинішнього стану ЗМІ.

На жаль не всі і не всюди знаходять рецепти інформування про свою діяльність так, аби це було цікаво людям і аби вона доходила до значної кількості людей.

Вони часто просто використовують свої сайти, як сайти популяризації своїх керівників. Чи радше вони так думають, що популяризують, адже насправді люди заходять на офіційні сайти лише тоді коли їм щось потрібно знайти чи подати через сайт якусь заявку на послуги. На офіційному сайті досягненнями керівників ніхто реально не цікавиться.

Цікавим прикладом є сайт https://www.malopolska.pl/. Він дуже інформативний, там є все: офіційні речі, інформація про актуальні події, інформації для людей, бізнесів, ЗМІ, іноземців…

Мал. 1 Інтегрований сайт Малопольського воєводства

Успішність сайту Малопольського воєводства у тому, що його універсальність робить його цікавим для багатьох, актуальна інформація про події, привертає увагу різних людей, а відтак спонукає їх бачити реальну ситуацію у різних сферах, що відбувається у воєводстві і розуміти дії влади, без її прямої агітації.

Цікаво про паперові місцеві газети: «Паперові локальні медіа зараз є взагалі дивними – це переважно партійні газетки. Це пропаганда для мера, бурмістра чи когось іншого, а інтереси гміни, як сукупності жителів, для них другорядне».

Фейсбучні медіа частіше всього присвячені інвесторам, а громадяни для таких медіа не на перших місцях.

Отже, ми маємо досить дивну ситуацію. В умовах тотальної інформаційної відкритості суспільного простору, люди мають брак об’єктивної інформації, через сегментацію більшості інформаційних ресурсів та нав’язування цими ресурсами своїх ключових повідомлень, які часто навіть не базуються на реальній інформації.

В цих умовах ключовим стає побудова прямої комунікації ОМС з жителями громад.

  1. Як спілкуватись з жителями?

Звичайно не існує єдино правильних рецептів успішного спілкування місцевої влади з жителями. Зараз стає популярним трендом, перетворення своїх міст на так звані «смарт-сіті»/розумні міста.

Є багато визначень поняття «розумне місто». Одним із найкращих є таке: «Розумне місто, це те місто, яке думає не за нас, а разом із нами».

Це напевно може стати ключовою філософією побудови комунікації у громаді. Думати разом, говорити разом, діяти разом.

Громади, які розвиваються, займаються або власним будівництвом інфраструктури, або залучають внутрішніх чи зовнішніх інвесторів, які будують нові виробництва чи нові логістичні центри.

Часто початок такого будівництва може викликати опір різних груп населення громади з зовсім різних підстав. Коли опір уже появився, його побороти значно складніше, ніж не допустити його на самому початку.

Наприклад, вам потрібен міст, але для його будівництва необхідно в когось вилучити ділянку, десь посунути скверик. Ці незручності можуть стати мобілізуючим фактором для противників мосту. Тому почати говорити про міст ще до розробки документації, слід говорити про те, що доброго для людей буде від цього мосту і як будуть вирішуватись проблемні питання при його будівництві. Коли ви почнете це робити уже після появи перших пікетів, буде складно переконати у більшій користі від мосту ніж втрат.

Люди мають бути втягнуті в діалог і самі мають прийти (з допомогою модераторів, яких й не видно) до рішення, яке пропонує місцева влада. Тоді успіх гарантовано.

Звичайно спілкування між ОМС та жителями потрібне, його здійснюють керівники ОМС, але … Помилка тут в тому, що часто це не спілкування, а проповідування. Мер чи депутати виступають, як проповідники. Це часто не дуже гарно сприймається людьми, особливо коли уже є напруження щодо реалізації якоїсь інвестиції у громаді.

Навколо будь-якої інвестиції завжди виникали дискусії та проблеми, саме через те, що повідомлення про інвестицію було в режимі проповіді, а не в результаті розмови. Тому розмова з жителями має вестись не від інвестиції і до інвестиції, а постійно, люди мають бачити бажання місцевої влади їх чути.

В Україні інвестицій значно менше ніж у Польщі, але і у нас майже завжди виникають проблеми щодо реалізації таких інвестицій. Хтось не задоволений і виступає проти, хтось задоволений чи хтось байдужий, їх не видно і складається враження, що всі проти і це створює відповідну напругу в громаді та у відносинах влада-інвестор-громада.

Часто в нас влада посилається на формально проведені громадські слухання, на які, як правило, «стурбована» громадськість не приходила, і які ніби схвалили те чи інше будівництво, але проблема від цього не вирішується.

Тому варто розуміти: якщо ми будемо робити вигляд, що ми розмовляємо з жителями, а направду проповідуємо, то люди будуть і далі блокувати інвестиції.

«В нашій країні (це про Польщу) аксіоматичні підходи до того, що будь-яка інвестиція шкодить довкіллю. Такий підхід гальмує інвестиції та розвиток. Люди не розуміють взаємозв’язку між їх благополуччям та інвестиціями, які можуть і покращувати ситуацію в екології там, де зараз є проблема, але не має коштів на її вирішення».

В Україні подібна ситуація. Ми хочемо мати робочі місця та високу зарплату, але ми проти будівництва у нас заводу, фабрики, офісного центру чи складу. Тому діалог з громадою, який може бути найбільш успішним ще задовго до інвестиції, при розробці стратегії розвитку громади, є дуже важливим для залучення та реалізації інвестиції в інтересах усіх суб’єктів.

Ну і на останок

  1. Варто пам’ятати про «меми». Часто ваша найкраща інформація про позитивні речі може бути розбита короткою фразою чи навіть словом (мемом), які швидко поширюються і стають для людей справжньою істиною, яка затуляє реальну правдиву інформацію.

Меми придумують люди «альфа». Ці меми люблять поширювати ЗМІ, але часто ці меми провокативні і лише створюють проблеми, а не вирішують їх. Тому для нас у громаді важливо мати своїх «альфа»-людей, що можуть продукувати позитивні меми.

  1. Ще одне важливе зауваження, щодо комунікації.

«Якщо не побудована внутрішня комунікація всередині органу, то не зможе бути побудована ефективна комунікація на зовні. Якщо департаменти та відділи не комунікують між собою і не знають, що і як робиться в органі і в ім’я чого, комунікація на зовні буде нещирою і неефективною».

Внутрішні наради в органі, де кожна структура інформує інші про свою діяльність у режимі діалогу, точно зробить ваш орган сильнішим у комунікації з зовнішнім світом, адже офіційна комунікація через прес-службу буде трансформована у багатоканальне синхронне інформування, якому значно більше довіри.

Замість післямови

Ця записка не є експертною чи аналітичною. Скоріше за все це певне рефлексування на проблему комунікації, яке викликане інформацією від дуже цікавих іноземних спікерів і її проектуванням на українські реалії. Мені було цікаво це зробити, оскільки, як на мене, комунікація, а точніше її провал в українських органах влади національного та місцевого рівнів є головною причиною повільного руху реформ і недовіри до органів влади загалом.

Анатолій Ткачук

19.09.18

Поділитися