Про реєстрацію громадян за межами населених пунктів

Зараз в Україні склалась дещо дивна, у порівнянні з не так далекими часами СРСР, ситуація із реєстрацією громадян не у населених пунктах, які мають своє найменування, поштові адреси, а поза межами таких населених пунктів: у дачних поселеннях, на фермерських господарствах, котеджних містечках.
 
Як і в багатьох інших сферах, тут життя випереджає нормативне регулювання. Люди проживають в нормальних добротних будинках на території дачних, садівничих кооперативів, власних фермах, ділянках для окремого сільського господарства, але не можуть бути зареєстрованими, а відтак отримують купу проблем із медичним забезпеченням, дійсністю паспорта, поїздок.
Сьогодні питання реєстрації місця проживання громадян регулюється законом «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року N 1382-IV.
Порядок реєстрації місця проживання за цим законом визначається статтею 6, яка визначає, що :
« Для реєстрації особа подає:
письмову заяву….;
паспортний документ….
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.»
Отже, як бачимо із цієї статті закону, законодавець ні слова не обмовився щодо обмеження на реєстрацію місця проживання у населеному пункті, проте насправді ситуація реально виглядає дещо іншою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. N 985
« Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» затверджено зразок заяви на реєстрацію, яка зокрема має такі графи: «
прошу зареєструвати моє місце проживання/місце проживання моєї  дитини (зайве закреслити)
_______________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові дитини)
______________________________________________________________
(дата і місце народження)
______________________________________________________________
(громадянство / підданство)
за адресою
_______________________________________________________________
(найменування адміністративно-територіальної одиниці)
Вул.__________________________, буд.______, корп._______, кв.____.»
І от тут починаються проблеми: до якої адміністративно-територіальної одиниці входить дачне поселення, котеджне містечко чи ферма, якою є адреса? Тим паче, що розробники цієї урядової постанови напевне й самі не знають, що не всі села є адміністративно-територіальними одиницями, а в такій адміністративно-територіальній одиниці, яка є де факто – сільрада, може бути 3-9 сіл. Тому за загальною практикою, вимагається вказати назву села, селища, міста та адресу, за якою проживає людина. Для тих же, що побудували собі житло за межами населеного пункту заповнити ці графи заяви не можливо, відтак і органи реєстрації відмовляють у реєстрації, порушуючи закон самі і заставляють порушувати закон і інших. Власне людей, які звертаються за реєстрацією, але не проживають у офіційно визнаних населених пунктах.
Проте варто сказати, що в Україні уже склалась певна судова практика прийняття рішень щодо зобов’язання реєстраційних органів здійснити реєстрацію. Варто сказати, що суди досить лояльно підходять до таких судових позовів і стають на бік людини, проте з виконанням рішення відбуваються складнощі, оскільки відсутня адреса для реєстрації і знову починається для людини коло походів із судовим рішенням по органам влади.
Тому вкрай важливо, аби в рішенні суду була вказана адреса для такої реєстрації. Особливо багато позитивних рішень у таких справах має місце в Одеській області, де суди формулюють своє рішення таким чином: «Зобов’язати сектор Державного департаменту громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород Дністровського МВ ГУМВС України зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Бритівська сільська рада, садівничій кооператив «ЖЕМЧУГ», АДРЕСА_1.»
Але і тут всі питання не розв’язуються, оскільки для самої сільської ради в межах території юрисдикції якої(де факто) знаходиться дачне поселення де постійно мешкає певна кількість людей, більша частина з яких не зареєстрована є проблема з розрахунками бюджетних витрат на основні соціальні послуги, які мають надаватись у сільраді: дитячий садок, ФАП, в кінці кінців можливістю участі у виборах до органів місцевого самоврядування та народних депутатів України.
Яким чином можна вирішити цю проблему на державному рівні? На наш погляд – досить просто: слід ухвалити закон з умовною назвою «про адміністративно-територіальний устрій» де передбачити просторову основу адміністративно-територіальної одиниці базового рівня, яка є безперервною у своїх межах. Таким чином всі , хто проживає в межах території юрисдикції цієї адмінтеродиниці відразу отримає свою адресу, орган місцевого самоврядування – нові можливості та ресурси.
Також у цьому ж законі варто передбачити можливості надання статусу населеного пункту тим поселенням, зокрема дачним чи котеджним, де постійно проживає певна кількість осіб(наприклад не менше 50).
Проект такого закону підготовлено силами експертів Інституту громадянського суспільства і він чекає свого ініціатора для внесення.
Анатолій Ткачук
26.06.12