Слідкуйте за новинами

Реформа: настійна необхідність часу та виклик для партійних інтересів (Данський досвід для України)

Дата: 11.05.2015

В попередніх публікаціях ми уже багато писали про реформу місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою у Данії.

Зараз ми пропонуємо короткий матеріал про партійну відповідальність за реформу через призму соціальних послуг, які люди отримають від місцевого самоврядування, особливо в сільських територіях.

В Україні зараз дуже багато говорять, що створення великих самоврядних одиниць у сільських територіях знищить села, що це є загроза сільському розвитку і т.п. В Данії найбільшими за територією є якраз сільські муніципалітети.

Данські політики, які проводили реформу, стверджують, що великі муніципалітети в сільських районах в 50 тисяч осіб було сформовано добровільно аби конкурувати з містами. Це особливо помітно на півночі. На півдні на це не пішли, оскільки поряд Копенгаген, сільські муніципалітети експлуатували свою близькість до міста і не хотіли об‘єднання і тепер мають з цим проблеми.

Для кожної партії реформа це і виклик і ризик. Ліберальна партія, що ініціювала та проводила реформу, була сильна якраз у сільських районах і управляла половиною МС в країні. Об‘єднання муніципалітетів для цієї партії означало втрату багатьох посад мерів. Але Прем‘єр, який був лідером партії не зважав на такі політичні ризики. Після перших виборів по реформі партія втратила понад 100 мерів, але наступні вибори партія почала відновлювати свої впливи і знову вигравати вибори. Тепер ми бачимо позитивний результат. Протягом останніх 3-х років видатки МС є стабільними, раніше витрати на управління постійно росли. Подрібнена адміністративна система – надто дорога система. Витрати на управління не можуть рости безконечно. Тому проведена реформа безсумнівний успіх для використання публічних коштів, але навіть це не головне. Головне можливості людей, які проживають в різних територіях.

Партійні та державні інтереси не завжди тотожні. Тому партія сама робить вибір – поточні рейтинги чи реалізація власної місії. Це дуже важливе зауваження для української партійної еліти, яка надто переживає за свої рейтинги і не відважується на глибокі реформи.

Після реформи в Данії дійсно відбулись глибокі зміни і у системі бюджетних установ. Так тепер менше шкіл, але вони більш спроможні надавати якісну освіту, більш ефективна система закладів для малих дітей, людей похилого віку. Регіони, які сьогодні управляють закладами охорони здоров‘я збільшують свою ефективність щороку на понад 2%. При тих самих грошах вони можуть робити на 2% операцій більше в річному вимірі.

Скоротити в 5 разів кількість муніципалітетів це має і політичну ціну, в Данії зараз менше обирається депутатів. Але досягнення тут більші, ніж втрати. Діяльність муніципалітетів, ще після реформи 1970 року показала, що успішний муніципалітет це той, який має місто і заселену територію навколо міста.

Укрупнення муніципалітетів в 2006/07 роках напевне не останнє, можливо через 50 років в Данії буде не більше 50 муніципалітетів, це очевидний процес.

Скорочення кількості муніципалітетів протягом початку 70-тих та середини 2000-х років було дуже значним. Але таке скорочення не призвело до віддалення влади від людини, чи погіршення рівня послуг. Навпаки, кількість послуг та рівень їх якості зросли. Правда тут варто зауважити, що в обох випадках реформи готувались урядом і були дуже системними, політичні компроміси при ухваленні реформ були мінімальними. Україні також слід замислитись над тим, аби реформи готувались одним органом , а при їх ухваленні політичних компромісів, які просто вихолощують зміст реформи не варто допускати, що видно на прикладі закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

Реформа 2006\07 передбачала можливість передати муніципалітетам повноваження в таких сферах, які є складними до вирішення, але постійно зростаючими – це повноваження в сфері зайнятості та в сфері інтеграції імігрантів.

В Данії багато людей отримують соціальний захист, але на думку управлінців та науковців принаймі 25% цих людей мають бути на ринку. Данці, які отримують виплати, мають в двічі більше доходів ніж працюючі в Східній Європі, це маргіналізовує людей.

Після реформи ця проблема суспільства добробуту передана муніципалітетам. Міністр, який відповідав за реформу 2005/06 тоді заявив буквально таке: «якщо муніципалітети впораються з цією проблемою, їх чекає світле майбутнє та розвиток.»

В принципі так і сталось.

Пан Міністр, який розказував про данську реформу, відповідав і за закриття лікарень. «Я розумів цю необхідність, але думав, що це страшна справа і мене за це просто приб‘ють.» Проте все було набагато простіше та спокійніше. Данці і так розуміли, що для операції варто поїхати на 50 км до хірурга, який оперує 1000 разів на рік, а не до того хто поруч, але оперує кілька разів.

Краще оперуватись у доброго лікаря, а не у того, хто близько. Саме такою була філософія данців, як підтримали реформу.

Тому оптимізація лікарень при підвищенні якості лікування добре сприйнялась данцями. (залишилось 18 великих лікарень)

Приклад із данського політичного життя: Колега міністра по партії що боровся за збереження лікарні біля свого будинку, почув від своєї дружини, коли вони їхали біля місцевої лікарні таке: як захворію чи попаду в аварію не вези мене в цю лікарню, а відвези у великий госпіталь. Після цього він перестав боротись за збереження лікарні і почав підтримувати реформу.

Логіка реформи в сфері медицині, яка була тісно пов‘язана з реформою АТУ була такою: лежати у лікарні слід дуже коротко, тому лікування там має бути дуже інтенсивне і якісне.

Раніше після операції на суглобах люди лежали в лікарні місяцями і їх вивозили з неї на колясках, а тепер це якийсь тиждень і вони самі спускаються по сходах.

Для якісного оперування на серці має бути мінімум 200 операцій на серці в рік, а для цього потрібна певна кількість хворих, тому у Данії лише 3 лікарні спеціалізовуються на таких операціях(на понад 5 млн населення.

Данці вважають цю реформу дуже успішною та ефективною.

Отже, в сухому залишку Данія після реформи стала ще більш успішною та динамічною державою. Місцеве самоврядування, стало менш забюрократизованим та політизованим, оскільки скоротилась кількість політичних органів(рад) та кількість депутатів. До цього додалось електронне урядування, яке звело до мінімуму контакти людей з органами місцевого самоврядування та їхніми чиновниками.

Загальний рівень якості середньої освіти та стаціонарної медицини суттєво зріс, так само поліпшились і показники зайнятості населення.

А. Ткачук

Бориспіль, 10.05.15

1 За викладом Бертель Хаардер, Колишній Міністр, Член Президії Данського Парламенту, 1-й Віце-Спікер(ліберальна партія)

Поділитися