Реформи в АПК та сільських території чи занепад землі?

Реформи аграрного сектору та зупинення деградації сільських територій чи остаточне позбавлення українців свого останнього ресурсу – землі?

Частина 1. Думки загальні, не причесані.

Україна належить до держав із значною часткою сільського господарства у структурі національного ВВП (понад 8%).Випереджаючи по частці с/г у структурі ВВП такі держави, як США, всі країни Європи, Білорусь, РФ, у вартісному вимірі на душу населення та на один Га ріллі ВВП від с/г ми суттєво відстаємо від розвинених держав Європи і навіть наших сусідів.

Це пояснюється викривленою структурою с/г виробництва і домінуванням у цій структурі рослинництва (зерновий сектор), що суттєво зменшує додану вартість аграрного сектору.  Якщо у Польщі на 1 га ріллі виробляється 1150$ продукції, то в Україні близько 200$.  Це при тому, що у Польщі на одного фермера припадає 8 га землі, у нас понад 200 га.

В Україні практично відсутнє товарне виробництво молока, м’яса, вовни, волокон, на низькому рівні знаходиться виробництво фруктів та ягід.

Поголів’я ВРХ навіть не забезпечує мінімальне внесення органічних добрив у грунти, що неминуче призведе до їх деградації уже у найближчі 5-10 років.

Соціальна реклама на першому та п’ятому каналі, яка нібито підготовлена на замовлення Асоціації сільських та селищних рад переконує людей у тому, що лише запровадження ринку земель дасть змогу вирішити всі проблеми сільських територій, адже ми зможемо «збирати понад 80 мільйонів тонн зерна».

Звичайно такі агітатори грішать перед людьми і Богом, адже по-перше не відомо чи потрібно нам збирати тих 80 млн, якщо 70 млн буде йти на експорт, а в Україні не буде вирощуватись худоба, не буде свого молока, м’яса, овочів та фруктів. І проблема тут не тільки в тому, що все це буде потрібно завозити, а в тому, що продовження нинішнього курсу на «холдинізацію» сільського господарства, захоплення в обробіток агрокампаніями сотень тисяч гектарів земель перетворюється в витіснення з сільських територій робочих місць, а відтак деградація та вимирання сільського населення.

Отримання високої рентабельності від зернового виробництва, занепад традиційного тваринництва, неминуче приведе до виснаження грунтів, але це не турбує «зернових олігархів», які зароблені на зерні гроші можуть вкласти у будь-що інше: газ, метал, космос …

Всі розмови про поліпшення у соціальній сфері на селі по суті не мають під собою жодної економічної основи, оскільки монопрофільне зернове господарство не має значної доданої вартості, не потребує робочих рук і не створює такої кількості податків, які формуються від значної кількості дрібних та середніх фермерських господарство, які в силу свого невеликого розміру мають обов’язково диверсифіковувати власні ризики через багатопрофільність, що і дає економічний та соціальний ефекти.

Не випадково, що сьогодні Польща є провідним виробником сільськогосподарської продукції в Європі. Адже там прямо в Конституції записано, що аграрне вибробництво базується на сімейному бізнесі. Держава підтримує власне лише малі господарства і не дозволяє створюватись гігантам.

Тому сьогодні в Україні першочерговим завданням є не продаж землі, а такі реформи в АПК , які дадуть  значне та швидке нарощування доданої вартості через перехід до багатопрофільного с/г.

Відновлення тваринництва має відбутись не тільки за рахунок дотацій, а й завдяки законодавчому визначенню мінімальної кількості голів ВРХ, які має утримувати виробник в залежності від кількості Га орної землі.

Стимулювання в сільських територіях поширенню ягідництва та вирощування фруктів і овочів, разом із підтримкою їх первинної переробки поблизу місць вирощування не тільки наростить ефективність сільського господарства, а й забезпечить зайнятість населення і збереже сільські території від остаточного знелюднення.

Варто переглянути політику стимулювання створенню та процвітанню надвеликих зернових корпорацій, які фактично вимивають робочі місця із сільських територій і сприяють деградації великих масивів земель.

Важливим елементом с/г виробництва має стати риборозведення, розведення членистоногих та молюсків. Відновлення значної кількості занедбаних ставків та малих річок має стати не тільки додатковою можливістю підняти додану вартість, що виробляється у сільських територіях, а й поліпшити водний баланс, що особливо важливо в умовах підвищення річних температур.

Далі буде.

21.01.12