Внесемо пропозиції до стратегічного документу.

Міністерство економіки України практично завершило розробку визначального для розвитку України стратегічного документу: «Україна 2020. Стратегія національної модернізації».
Цей документ визначатиме стратегію розвитку України до 2020 року. Документ досить великий за обсягом, майже 150 сторінок, але у його складі є ціла низка параграфів, що стосуються розвитку громадянського суспільства, громадських та інших неприбуткових організацій.
 
На наш погляд, було цікаво, як оцінюють ці параграфи українські громадські організації, які їхні пропозиції до цього документу.
Інститут громадянського суспільства пропоную всім небайдужим з третього сектору долучитись до процесу удосконалення цих частин стратегічного документу.
Надсилайте свої коментарі та пропозиції на нашу адресу, а ми після їх систематизації та узагальнення передамо офіційно у Міністерство економіки, а також до інших міністерств, залучених до процесу творення стратегії.
26.01.10
Україна 2020. Стратегія національної модернізації (витяги, що стосуються громадянського суспільства)
За нинішніх умов людина і особистість посідають центральне місце в цивілізаційному, європейському розвитку. Метою соціальної інтеграції стає створення  “суспільства для всіх”, в якому всі покликані відігравати активну роль. Європейська цивілізація створила та продовжує розвивати культурно-генетичну парадигму сучасного конституційного лібералізму, який визначається через поняття правової держави, верховенства закону та громадянського суспільства, якому відводиться роль гаранта, захисника прав людини та громадянина від будь-яких утисків.
Європейська ліберально-демократична система базується на засадах Загальної декларації прав людини (прийнятої ООН у 1948 р.), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (прийнятого ООН в 1966 р.), Конвенції про захист прав і основних свобод людини (прийнятої Радою Європи у 1950 р.), відповідно до яких люди наділені не від’ємними базовими „природними” правами – правом на життя, правом на свободу та на приватну власність, гарантом яких виступає правова держава.
Суспільство стає “громадянським” з точки зору його самоорганізації, ступеня розвитку демократії, реалізації прав і свобод людини як громадянина, виконання громадянами своїх політичних, громадянських обов’язків лише тоді, коли кожний його член  усвідомлює себе носієм суверенітету, джерелом влади,  свідомим суб’єктом політичної діяльності, людиною, відповідальною за наслідки своїх дій, за майбутнє своєї країни і світової спільноти в цілому.
У своїх документах ООН, Рада Європи, інші міжнародні організації підкреслюють, що сучасний цивілізаційний прогрес можливий лише за умови, коли громадянське суспільство буде розвиватись, а уряди всіх країн будуть вважати його структури своїми співрозмовниками та партнерами. У п’ятому розділі “Права людини, демократія і добре управління ” Декларації Тисячоліття ООН записано: “Ми не пожаліємо зусиль для сприяння демократії та зміцнення правопорядку, а також для забезпечення поваги до всіх міжнародно визнаних прав людини і головних свобод, включаючи право на розвиток. Через це ми пройняті рішучістю колективно добиватися великої відкритості політичних процесів, створюючи умови для справжньої участі в них усіх громадян у всіх наших країнах “.
У Європейській соціальній хартії, прийнятій у 1991 році та переглянутій у 1996 році Радою Європи, запропоновано: “З метою забезпечення здійснення або сприяння здійсненню свободи працівників і роботодавців створювати місцеві, національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних і соціальних інтересів та вступаючи в такі організації Сторони зобов’язуються, що національне законодавство не буде ніяким чином обмежувати цю свободу або використовуватися для її обмеження”.
Довідково. У жовтні 2007 р. Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ/Rec(2007)14, де визначено основні засади та стандарти, на яких мають базуватися національні закони про діяльність організацій громадянського суспільства країн-членів Ради Європи.

 4.1.4. Становлення громадянського суспільства та підвищення ефективності дій Уряду

Завдання 4.1.4.1.: Створення сприятливих умов для діяльності інститутів громадянського суспільства.
Основні заходи:
визначення законодавчих механізмів функціонування громадських організацій;
забезпечення реалізації Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства;
сприяння розширенню співпраці інститутів громадянського суспільства із засобами масової інформації;
реалізація інформаційних проектів з громадської просвіти;
розроблення механізму державного замовлення на надання інститутами громадянського суспільства окремих послуг на конкурсних засадах;
розроблення механізму забезпечення прозорості державного фінансування інститутів громадянського суспільства і цільового використання ними наданих коштів.
Завдання 4.1.4.2.: Посилення впливу інститутів громадянського суспільства на формування та реалізацію державної політики, вирішення питань місцевого значення.
Основні заходи:
прийняття комунікативних стандартів діяльності органів державної влади;
забезпечення дотримання органами виконавчої влади Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики;
впровадження моніторингу ефективності діяльності громадських рад при органах виконавчої влади;
удосконалення механізму участі територіальних громад у вирішенні питань місцевого значення;
впровадження моніторингу та аналізу громадської думки, забезпечення реагування на пропозиції та зауваження громадськості.

5.1. Суспільство, людина і сталий розвиток

 5.1.1. Становлення громадянського суспільства

Завдання 5.1.1.1.: Розвиток демократії.
Основні заходи:
впровадження механізмів здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади і посадових осіб;
забезпечення повного і своєчасного виконання вимог законодавчих та нормативних актів у сфері  демократизації суспільства; здійснення аналізу виконання Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, удосконалення положень зазначеної Концепції;
широке залучення до прийняття суспільно значимих рішень  та підвищення ефективності діяльності громадських рад при центральних і місцевих органах виконавчої влади;
забезпечення системного роз’яснення органами виконавчої влади цілей, змісту та механізмів реалізації державної політики, застосування інших форм забезпечення прозорості державної політики;
розроблення порядку оприлюднення інформації про благодійну діяльність та розширення доступу до такої інформації;
залучення неурядових організацій до надання соціальних послуг за рахунок державного і місцевих бюджетів;
визначення послуг, які можуть бути делеговані недержавним суб’єктам надання послуг;
удосконалення системи підготовки фахівців служб та закладів, які надають соціальні послуги, з включенням в цю систему фахівців недержавних організацій;
визначення основних напрямів і форм державної підтримки волонтерського руху.
Завдання 5.1.1.2.: Зростання ролі громадських об’єднань.
Основні заходи:
внесення в законодавство України змін, які приведуть його у відповідність з позитивною міжнародною практикою стосовно регламентації діяльності об’єднань громадян;
підготовка кадрів для роботи в громадських організаціях;
проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю, удосконалення механізму проведення таких консультацій на усіх етапах розробки проектів державних рішень;
впровадження рівноправного діалогу громадських організацій, бізнесу і держави за ключовими питаннями суспільного розвитку;
розширення участі громадських об’єднань у підготовці рішень органів державної влади, пов’язаних з визначенням  пріоритетів розвитку та регулюванням економіки.
сприяння поширенню інформації про позитивну діяльність об’єднань громадян, їх досвід співпраці з органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
підвищення рівня інформативності реєстрів об’єднань громадян.
Завдання 5.1.1.3.: Запровадження ефективного механізму державної підтримки діяльності інститутів громадянського суспільства
Основні заходи:
розроблення інструментів та форм державної підтримки (понад один рік) інститутів громадянського суспільства;
забезпечення стабільності оподаткування безповоротної допомоги, яку надають інститутам громадянського суспільства  донори-юридичні особи;
створення державного фонду “Український фонд розвитку громадянського суспільства”, який має здійснювати державну підтримку громадських ініціатив на конкурсних засадах.
зростання частки фінансування соціальних послуг через громадські об’єднання у державному і місцевих бюджетах;
визначення особливостей правового статусу спонсорів та меценатів громадських об’єднань.