Слідкуйте за новинами

Польща. Закон про ґмінне самоврядування від 8 березня 1990 р

Дата: 29.10.2009

ЗАКОН про ґмінне самоврядування від 8 березня 1990 р.

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

1. Населення ґміни утворює самоврядну громаду відповідно до законодавства.

2. У цьому Законі під ґміною слід розуміти самоврядну громаду, а також відповідну територію.

Стаття 2.

1. Ґміна виконує громадські завдання від свого імені та під свою відповідальність.

2. Ґміна наділена правосуб’єктністю.

3. Самостійність ґміни захищається в судовому порядку.

Стаття 3.

1. Статут ґміни визначає її устрій.

2. (2) Проект статуту ґміни з населенням понад 300.000 жителів підлягає погодженню з Прем’єр-міністром за поданням Міністра внутрішніх справ та адміністрації.

3. Спори з цих питань вирішує Рада Міністрів.

Стаття 4.

1. Утворення, об’єднання, поділ і ліквідація ґмін, встановлення їх меж та назв, а також визначення місцезнаходження їх органів здійснюється Радою Міністрів після проведення консультацій з жителями.

2. При утворенні, об’єднанні, поділі, ліквідації ґмін і встановленні їх меж слід прагнути до того, щоби ґміна охоплювала по можливості однорідну територію з огляду на компактність проживання жителів і цілісність території, а також щоб соціальноекономічні зв’язки дозволяли виконувати громадські завдання.

3. (3) (виключено)

Стаття 4а. (4)

1. Надання ґміні чи місцевості статусу міста відбувається шляхом розпорядження Ради Міністрів.

2. Надаючи місцевості статус міста, Рада Міністрів визначає його межі. 3. Зміна меж міста здійснюється Радою Міністрів шляхом розпорядження після проведення консультацій з жителями.

Стаття 5.

1. (5) Ґміна може утворювати допоміжні одиниці: сільські округи, райони, селища тощо. Місто, яке знаходиться в межах ґміни, також може прирівнюватися до допоміжних одиниць.

2. Допоміжні одиниці утворюються радою ґміни, яка приймає рішення після проведення консультацій з жителями чи з їх ініціативи.

3. Правила утворення, об’єднання, поділу, а також ліквідації допоміжних одиниць визначаються в статуті ґміни.

4. (6) У містах, в яких станом на 1 січня 1990 року існував поділ на адміністративні райони, останні можуть отримати статус ґміни. Рішення з цього питання приймає Прем’єр-міністр за поданням Міністра внутрішніх справ і адміністрації з врахуванням думки зацікавлених суб’єктів. Райони у містах, які становлять ґміну, об’єднуються в спілку ґмін, повноваження і структура якої визначаються окремим законом.

Стаття 5а. (7)

1. У випадках, передбачених Законом, а також при важливості питання для ґміни, на території останньої проводяться консультації з жителями ґміни.

2. Правила і порядок проведення консультацій з жителями ґміни визначаються рішенням ради ґміни.

Розділ 2

СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАВДАННЯ ҐМІНИ

Стаття 6.

1. До сфери діяльності ґміни належить прийняття рішень у громадських справах локального значення, якщо законом це не віднесено до компетенції інших суб’єктів.

2. Вирішення питань, зазначених в частині 1, належить до компетенції ґміни, якщо інше не передбачено законодавством.

Стаття 7.

1. Задоволення потреб громади належить до власних завдань ґміни. Зокрема, до власних завдань ґміни належать питання:

1) забезпечення порядку на відповідній території, функціонування місцевої економіки, охорони навколишнього середовища,

2) функціонування ґмінних доріг, вулиць, мостів, площ, а також організації дорожнього руху,

3) (8) функціонування водопроводів, каналізаційної системи, забезпечення водою, ліквідація та очищення комунальних стоків, дотримання чистоти та порядку, санітарних норм на сміттєзвалищах, знешкодження комунальних відходів, забезпечення електроенергії, тепла, газу,

4) організації місцевого громадського транспорту,

5) охорони здоров’я,

6) надання соціальної допомоги, зокрема організація центрів та закладів опіки,

7) (9) будівництва житлових будинків на території ґміни,

8) освіти, зокрема організація середніх шкіл, дошкільних закладів освіти, а також інших освітньо-виховних установ,

9) (10) культури, зокрема організація бібліотек на території ґміни, інших закладів культури, а також охорони пам»яток та опіка над пам»ятками,

10) фізичної культури, зокрема організація рекреаційних територій, спортивних організацій,

11) торгівлі і торгових рядів,

12) (11) озеленення та посадки дерев на території ґміни,

13) організація кладовищ на території ґміни,

14) громадського порядку і безпеки громадян та протипожежної охорони і захист від повені, в тому оснащення та утримання ґмінного складу засобів для боротьби з повінню,

15) утримування ґмінних об’єктів та закладів громадського призначення, а також адміністративних об’єктів,

16) встановлення гарантій соціального, медичного, правового забезпечення вагітних жінок.

2. Обов’язковий характер окремих власних завдань ґміни встановлюється законом.

3. Встановлення, відповідно до закону, інших власних завдань ґміни вимагає гарантування виділення обов’язкових фінансових коштів на їх реалізацію шляхом збільшення власних доходів ґміни чи надання субвенції. Застосовуються відповідні правила частин 4 і 5 статті 8.

Стаття 8.

1. Законом може бути покладено на ґміну обов’язок виконання делегованих завдань, які належать до компетенції урядової адміністрації, а також щодо організації підготовки і проведення чергових виборів та референдумів.

2. Завдання, віднесені до компетенції урядової адміністрації, ґміна може виконувати також на підставі домовленості з органами цієї адміністрації. 3. Ґміна отримує фінансові кошти в розмірі, необхідному для виконання завдань, зазначених в частинах 1 і 2.

4. Конкретні правила та строки переказу фінансових коштів, про які зазначається в частині 3, встановлюються законом, який покладає на ґміну обов’язок виконання делегованих завдань, чи на основі домовленості.

5. У разі недотримання строків, зазначених в частині 4, на користь ґміни стягується пеня в розмірі, який встановлений для недоїмки по податках.

Стаття 8а.

(втратив силу дії)

Стаття 9. (13)

1. З метою виконання завдань ґміна може створювати організаційні одиниці (jednostki organizacyjne) та укладати договори з іншими суб’єктами, в тому з неурядовими організаціями,

2. (14) Ґміна, а також інша юридична особа ґміни можуть здійснювати господарську діяльність, яка виходить за межі завдань, що носять суспільно корисний характер, виключно у випадках, передбачених окремим законом.

3. (15) Форми ведення господарства ґміни, зокрема, виконання ґміною завдань, що носять суспільно корисний характер, визначаються окремим законом.

4. Суспільно корисними завданнями, відповідно до цього Закону, є власні завдання ґміни, викладені в частині 1 статті 7, метою яких є задоволення громадських потреб шляхом надання загальнодоступних послуг.

Стаття 10. (16)

1. Суспільні завдання, виконання яких виходить за межі можливостей ґміни, виконуються спільно кількома ґмінами.

2. Суб’єкти місцевого самоврядування, міжґмінні спілки, об’єднання ґмін, а також муніципальні сеймики можуть надавати взаємну допомогу, зокрема фінансову допомогу, у випадку виникнення стихійного лиха, загрози навколишньому середовищу, катастроф чи інших надзвичайних ситуацій.

Розділ 3

ОРГАНИ ҐМІНИ

Стаття 11.

1. Жителі ґміни беруть участь у загальному голосуванні (на виборах і референдумах) чи за посередництвом органів ґміни.

2. (виключений).

Стаття 11а.

1.Органи ґміни:

1) рада ґміни,

2) війт (бургомістр, президент міста).

2. Принцип і положення організації виборів до ради ґміни та обрання війта (бургомістра, президента міста) визначають окремі закони.

3. Коли у законі йде мова про війта, слід розуміти, що це поширюється також на бургомістра та президента міста.

Стаття 12.

1. Питання про самооподаткування жителів для суспільних цілей, а також про розпуск ради ґміни до закінчення строку її повноважень, вирішуються виключно шляхом проведення ґмінного референдуму.

2. Референдум може проводитися з будь-якого іншого питання, яке має важливе значення для ґміни.

Стаття 13.

1. Референдум проводиться з ініціативи ради чи на вимогу не менш як 1/10 жителів, які мають право голосу.

2. Референдум вважається таким, що відбувся, якщо в ньому взяли участь не менш як 30% жителів, які мають право голосу.

3. Референдум з питання розпуску ради ґміни до закінчення строку її повноважень проводиться виключно на вимогу виборців за правилами, передбаченими частиною 1 і 2, але не раніше ніж після 12 місяців з дня проведення виборів чи з дня проведення останнього референдуму з питання розпуску ради ґміни до закінчення строку її повноважень.

4. Порядок проведення референдуму з питань, не врегульованих цим Законом, визначається окремим законом.

Стаття 14.

1. Рішення органів ґміни приймаються простою більшістю голосів при присутності не менше половини складу органу, якщо інше не передбачено законом.

2. У випадку рівної кількості голосів вирішальним є голос головуючого.

Стаття 15.

1. Із застереженням на положення статті 12, рада ґміни є органом, що приймає рішення і здійснює контрольні функції на території ґміни.

2. Якщо рада ґміни знаходиться в місті, розташованому на території цієї ґміни, вона має назву “міська рада”.

Стаття 16.

Рада обирається строком на 4 роки, рахуючи з дня проведення виборів.

Стаття 17.

До складу ради входять депутати в кількості: -п’ятнадцяти – в ґмінах до 20.000 жителів -двадцяти одного

– в ґмінах до50.000 жителів -двадцяти трьох

– в ґмінах до 100.000 жителів -двадцяти п»яти

– в ґмінах до 200.000 жителів та по трьох на кожних наступних

100.000 жителів, але не більше як сорок п»ять депутатів.

Стаття 18.

1. До повноважень ради належить вирішення різних питань, віднесених до сфери діяльності ґміни, якщо інше не передбачено законодавством.

2. До виключних повноважень ради ґміни належить:

1) прийняття статуту ґміни,

2) встановлення заробітної плати війта, визначення напрямів його діяльності, а також затвердження звіту про його діяльність,

3) обрання і відкликання скарбника ґміни, який є головним бухгалтером бюджету, а також секретаря ґміни -за поданням керівника правління,

4) прийняття бюджету ґміни, обговорення звіту про виконання бюджету, а також прийняття рішень щодо затвердження чи незатвердження звіту правління з цього питання,

5) прийняття планів обумовлень і напрямів благоустрою ґміни та місцевих планів благоустрою,

6) прийняття економічних програм,

7) визначення сфери діяльності допоміжних одиниць, принципів передачі їм окремого майна у користування, а також принципів передачі бюджетних коштів для виконання завдань, покладених на ці одиниці,

8) прийняття рішень з питань податків і зборів в межах, встановлених окремими положеннями,

9) прийняття рішень з майнових питань ґміни, які виходять за межі звичайної діяльності правління, і які стосуються:

a) визначення правил набуття, відчуження, обтяження об’єктів земельної нерухомості, а також їх здачі в оренду чи найму на строк понад три роки, якщо окремими положеннями не передбачено інше; до моменту визначення цих правил правління може виконувати ці функції виключно за згодою ради ґміни,

b) випуску облігацій, а також визначення порядку їх збуту, придбання і викупу правлінням,

c) отримання довгострокових позик та кредитів, d) встановлення максимального розміру короткострокових позик, наданих правлінням в бюджетному році,

e) зобов’язань щодо здійснення інвестицій та ремонтів, вартість яких перевищує межі, що встановлюються щорічно радою ґміни,

f) створення і вступ до товариств, кооперативів, а також розпуск і вихід з них,

g) визначення порядку внесення, повернення і продажу правлінням акцій і паїв,

h) створення, ліквідації і реорганізації підприємств, установ, інших ґмінних організаційних одиниць, а також виділення їм майна,

i) встановлення максимального розміру позик і застав, наданих правлінням в бюджетному році,

10) визначення граничного розміру суми, до якого правління ґміни може самостійно брати на себе зобов’язання,

11) прийняття рішень про виконання делегованих завдань, які належать до компетенції урядової адміністрації, про що зазначено в частині 2 статті 8,

12) прийняття рішень про співробітництво з іншими ґмінами, а також виділення з цією метою відповідного майна,

13) прийняття рішень з питань: гербу ґміни, назв вулиць і площ, встановлення пам’ятників,

14) надання почесного громадянства ґміни,

15) визначення інших питань, віднесених законами до компетенції ради ґміни

3. (виключено) 4. (виключено)

Стаття 18а.

1. Рада ґміни контролює діяльність війта, ґмінних організаційних одиниць та допоміжних одиниць ґміни; з цією метою вона утворює ревізійну комісію.

2. До складу ревізійної комісії входять депутати, в тому представники всіх клубів, крім тих, які виконують функції, передбачені частиною 1 статті 19.

3. Ревізійна комісія висловлює свою думку щодо бюджету ґміни, а також вносить до ради ґміни подання про затвердження чи незатвердження діяльності війта. Таке подання підлягає попередньому розгляду у регіональній рахунковій палаті.

4. Ревізійна комісія виконує інші завдання, передані радою в сфері здійснення контролю. Таке повноваження не повинно суперечити контролюючим повноваженням інших комісій, створених радою ґміни на підставі частини 1 статті 21.

5. Принципи і порядок діяльності ревізійної комісії визначаються статутом ґміни.

Стаття 19.

1. Рада ґміни обирає зі свого складу голову і 1-3 його заступників абсолютною більшістю голосів при присутності не менше половини законного складу ради шляхом таємного голосування.

2. Голова ради організує роботу ради і керує на її засіданнях.

3. Функції, зазначені в частині 1, не можна поєднувати з функціями члена правління.

4. Відкликання голови і його заступників відбувається в порядку, визначеному в частині 1, за ініціативою не менш як 1/4 від законного складу ради ґміни.

Стаття 20.

1. Рада ґміни проводить засідання сесійно, сесії скликаються головою в міру потреби, але не рідше як один раз у квартал.

2. (17) Перша сесія новообраної ради ґміни скликається головою ради попереднього скликання не пізніше 7 днів з моменту оголошення остаточних результатів виборів до рад по всій країні, а якщо вибори дострокові -не пізніше 7 днів з моменту оголошення результатів виборів до ради ґміни.

2а. (18) Якщо сесію не буде скликано в строки, зазначені в частині 2, сесія скликається головою виборчої комісії воєводства не пізніше 21 дня з моменту оголошення остаточних результатів виборів до рад по всій країні, а якщо вибори дострокові -не пізніше 21 дня з моменту оголошення результатів виборів до ради ґміни.

2b. У разі дострокових виборів першу сесію скликає особа, визначена Прем»єрміністром для виконування функції органів одиниць місцевого самоврядування. Розпорядження зазначене в частині

2. 3. На пропозицію правління чи не менш як 1/4 від законного складу ради ґміни голова зобов’язаний скликати сесію впродовж 7 днів з дня надходження пропозиції.

Стаття 21.

1. Рада ґміни може створювати постійні і тимчасові комісії відповідно до своїх завдань, визначати предмет їх діяльності, а також персональний склад.

2. До складу комісії можуть входити особи, які не є депутатами ради ґміни, якщо їх загальна чисельність не перевищує половини складу комісії.

3. Комісія підпорядковується раді ґміни, подає на її розгляд план діяльності, а також звіт про свою діяльність.

Стаття 22.

1. Внутрішня організація, а також порядок діяльності органів ґміни визначаються статутом ґміни.

2. Статут ґміни підлягає опублікуванню в урядовому щоденнику воєводства.

Стаття 23.

1. Депутат представляє виборців, підтримує постійний зв’язок із жителями та їх організаціями, приймає висловлені вимоги та подає їх на розгляд органів ґміни.

2. Депутати можуть створювати депутатські клуби, які діють на принципах, визначених статутом ґміни.

Стаття 23а.

1. До початку виконання депутатських повноважень депутати складають присягу: «Вірний Конституції і законам Республіки Польщі, врочисто присягаю обов’язки депутата виконувати з гідністю, сумлінно і чесно, керуючись добром своєї ґміни та її жителів».

2. Присяга приймається шляхом прочитання тексту присяги, після чого депутати по черзі встають і вимовляють слово “присягаю”.

3. Депутати, які були відсутні на першій сесії ради ґміни, а також депутати, які отримали мандат під час строку повноважень ради, складають присягу на першій відвідуваній ними сесії.

Стаття 24.

Депутат зобов’язаний брати участь в роботі ради ґміни та її органів, а також інших самоврядних установ, до яких його обрано чи призначено.

Стаття 24а.

1. Депутат не може перебувати в трудових відносинах з органами управління ґміни, на території якої депутат отримав мандат.

2. Положення частини 1 поширюється також на керівників ґмінних організаційних одиниць.

3. Положення частини 1 не поширюється на депутатів, обраних до правління, і трудові відносини з якими виникають на підставі обрання.

4. Вступ депутатом у трудові відносини відповідно до частин 1 і 2 означає відмову ним від мандату.

Стаття 24b.

1. Особа, обрана депутатом до ради ґміни, не може перебувати у трудових відносинах з органами управління ґміни, на території якої вона отримала мандат, а також виконувати функції керівника в організаційній одиниці на території цієї ґміни. До початку виконання депутатських повноважень ця особа зобов’язана подати заяву про відпустку за свій рахунок не пізніше 7 днів з дня оголошення результатів виборів відповідним виборчим органом.

2. Депутат відповідно до частини 1 отримує відпустку за свій рахунок на строк депутатських повноважень, а також 3 місяці після їх припинення.

3. Депутат отримує відпустку за свій рахунок незалежно від характеру і тривалості трудових відносин. Якщо особа перебуває в строкових трудових відносинах, і такі відносини припинилися б раніше часу закінчення відпустки за свій рахунок, такі відносини продовжуються до 3 місяців після закінчення цієї відпустки.

4. Якщо депутат виконує функції керівника організаційної одиниці, прийнятої чи створеної ґміною під час строку повноважень, строк, визначений в частині 1, становить 6 місяців від дня прийняття чи створення цієї одиниці.

5. Неподання депутатом заяви відповідно до частини 1 означає відмову ним від мандату.

6. У разі надання мандату ради шляхом прийняття рішення ради ґміни на підставі положень Закону -Положення про вибори рад ґмін -застосовуються відповідні правила частин 1-5.

Стаття 24c.

Після закінчення депутатських повноважень органи управління ґміни чи ґмінна організаційна одиниця працевлаштовують депутата на тій же чи рівнозначній посаді із оплатою, що відповідає оплаті, яку б отримував депутат, якби не перебував у відпустці за свій рахунок. Депутат заявляє про готовність приступити до роботи впродовж 7 днів після припинення депутатських повноважень.

Стаття 24d.

Війт не може доручити депутату ґміни, в якій він отримав мандат, виконування роботи на цивільно-правній підставі.

Стаття 24e. (19)

1. Депутати не можуть виконувати іншу роботу чи отримувати подарунки, які можуть підірвати довір’ я виборців щодо виконуваного мандату згідно з частиною 1 статті 23a.

2. Депутати не можуть використовувати свій мандат у зв’язку з виконанням взятої на себе додаткової роботи, в тому числі господарської діяльності, яка здійснюється за власний рахунок чи спільно з іншими особами.

Стаття 24f. (20)

1. Депутати не можуть здійснювати господарську діяльність за власний рахунок чи спільно з іншими особами з використанням комунального майна, а також управляти такою діяльністю чи бути представником або уповноваженим у здійсненні такої діяльності.

2. Депутати і їх дружини, а також дружини війтів, заступників війтів, секретарів ґміни, скарбників ґміни, керівників організаційних одиниць ґміни та осіб, що упарвляють і члени органів, які управляють ґмінними юридичними особами не можуть бути членами органів управління, контрольних чи ревізійних органів, торговими повіреними торгових спілок з часткою ґмінних юридичних осіб чи суб’єктів підприємницької діяльності, в яких беруть участь такі особи. Обрання чи призначення депутата до таких органів є недійсним в силу закону.

3. (виключений)

4. Якщо обрання чи призначення, відповідно до частини 2, мало місце до отримання мандату, або з днем обрання війта чи призначенням на посаду заступника війта, секретаря ґміни, скарбника ґміни, керівника організаційної ґмінної одиниці, а також особи, що управляє і члена органу, який управляє ґмінною юридичною особою, про які мова в частині 2, зобов’язані відмовитися від виконання таких функцій чи зайняття такої посади впродовж 3 місяців від дня складення присяги депутатом або війтом від дня його призначення. У разі, коли депутат не відмовився від функції чи посади, про яку мова у частині 2, він втрачає такі права в силу закону по закінченні строку, про що мова у першому реченні.

5. (22) Депутат не може володіти більш як 10% часток чи акцій у торгових спілках з часткою ґмінних юридичних осіб чи суб’єктів підприємницької діяльності, в яких беруть участь такі особи. Частки чи акції, які перевищують вказаний пакет, повинні бути зменшені депутатом до початку першої сесії ради ґміни, а в разі відсутності їх зменшення такі депутати на період здійснення депутатських повноважень і протягом двох років після складення депутатських повноважень не беруть участь у реалізації прав, які випливають з цього пакету (право голосу, право на дивіденди, право на поділ майна, права на стягнення).

Стаття 24g. (23)

1. Особи, зазначені в частині 3 статті 24f, можуть отримувати окрему винагороду за виконання функцій в торговій спілці, до якої були призначені як представники комунального майна.

2. Розмір винагороди та плати за виконання функцій в одній спілці не може перевищувати чотирикратний розмір найнижчої місячної оплати праці, який діяв в грудні минулого року, і був визначений Міністром праці та соціальної політики на підставі Кодексу про працю; якщо винагорода за роботу в спілці перевищує встановлену норму, надлишок зараховується до бюджету ґміни, орган якої делегував особу, що отримує винагороду.

3. Торгова спілка переказує надлишок, про який зазначається в частині 2, на рахунок органу управління ґміни, визначеної у вказаній нормі, на протязі 14 днів від дня виплати винагороди чи плати.

Стаття 24h. (24)

1. Депутат, війт, заступник війта, секретар ґміни, скарбник ґміни, керівник організаційної одиниці ґміни, особа, яка управляє і член органу управління юридичною особою, а також особа, яка від імені війта видає адміністративні рішення зобов’язані складати декларацію про свій майновий стан,(далі Декларація). Декларація повинна містити також інформацію щодо майна, яке є спільним майном подружжя. Декларація містить, зокрема, інформацію про:

1) грошові кошти, нерухомість, частки та акції в торгових спілках, а також про набуття від Фонду державного майна, іншої юридичної особи державної власності, ґміни чи міжґмінної спілки майна, яке підлягало відчуженню на торгах, а також дані про здійснення підприємницької діяльності та пов’язане з цим зайняття посад в торгових спілках,

2) доход від трудової діяльності або іншої зайнятості чи занять з поданням сум, отриманих від кожної форми діяльності, 3) рухоме майно вартістю понад 10.000 злотих,

4) фінансові зобов»язання вартістю більшою за 10.000 злотих, у тому про кредити і позики та умови, на яких вони були надані,

2. Особа, яка складає декларацію подає в ній кому належать окремі майнові складові, розмір доходу і зобов»язання, які стосуються окремого майна і майна, яке є спільним майном подружжя.

3. Декларацію з копією свого показання про розмір доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ) за попередній рік і його коректою подають у двох примірниках:

1) депутут – голові Ради ґміни,

2) війт, голова Ради ґміни – воєводу,

3) заступник війта, секретар ґміни, скарбник ґміни, керівник організаційної

одиниці ґміни, особа, яка управляє і член органу, що управляє ґмінною юридичною особою, а також особа, яка видає адміністративні рішення від імені війта – війтовві.

4. Депутат і війт першу декларацію подають упродовж 30 днів від присяги. До першої декларації депутат зобов»язаний додати інформацію про спосіб і термін припинення ним ведення підприємницької діяльності з використанням майна ґміни, в якій отримав мандат, а війт інформацію про припинення ведення підприємницької діяльності, якщо таку діяльність вів до виборів. Чергові декларації подаються депутатом і війтом щорічно до 30 квітня, відповідно до стану на 31 грудня попереднього року, а також на два місяці до закінчення скликання ради.

5. Заступник війта, секретар ґміни, скарбник ґміни, керівник організаційної одиниці ґміни, особа, яка управляє і член органу, що управляє ґмінною юридичною особою, а також особа, яка видає адміністративні рішення від імені війта першу декларацію подають упродовж 30 днів від призначення на посаду або від дати працевлаштування. До першої декларації заступник війта, секретар ґміни, скарбник ґміни, керівник організаційної одиниці ґміни, особа, яка управляє і член органу, що управляє ґмінною юридичною особою, а також особа, яка видає адміністративні рішення від імені війта зобов’язані додати інформацію про спосіб і термін припинення ведення ними підприємницької діяльності, якщо вели її до часу призначення або працевлаштування. Чергові декларації подаються щороічно до 30 квітня, відповідно до стану на 31 грудня попереднього року, а також у день відкликання з посади або розірвання угоди.

6. Аналіз приведених у декларації даних здійснюють особи, яким подано декларацію. Особи, яким подано декларацію, передають один примірник казначейському управлінню за місцем проживання особи, яка складає декларацію. Декларація зберігається протягом шести років.

7. Аналіз приведених даних у декларації здійснює також казначейське управління за місцем проживання особи, яка складає декларацію. Аналізуючи декларацію, казначейське управління враховує також показання про розмір доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ) супруга особи, яка складає декларацію.

8. Суб’єкт, що проводить аналіз, про який мова в частині 6 і 7, має повноваження для порівняння змісту декларації, яку аналізує з доданою копією показання про розмір доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ) із змістом раніше поданих декларацій та з доданими до них копіями показань стосовно розміру доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ).

9. У випадку підозріння, що особа, яка склала декларацію подала в ній неправдиві дані або затаїла правду, суб’єкт, який проводить аналіз декларації про майно звертається до директора контролю казначейського управління за місцем проживання особи, яка склала декларацію з внеском проконтролювати її декларацію.

10. У разі відмови суб’єкта розпочати контроль декларації, який склав внесок в цій справі, йому надається право апеляції до Генерального інспектора Казначейського контролю.

11. До розгляду справи контролю декларації мають відношення положення закону від 28 вересня 1991 р. про Казначейський контроль (Вісник законів від 1999 р. № 54, поз. 572 і № 83, поз. 931 від 2000 р. № 70, поз. 816, № 104, поз. 1103 ф № 116, поз. 1216 від 2001 р. № 14, поз. 143, № 81, поз. 877 і № 110, поз 1189 та від 2002 р. № 41, поз. 365, № 74, поз. 676, № 89, поз. 804, № 141, поз. 1178 і № 153, поз. 1271), які стосуються декларацій про майно осіб, які працюють або таких, які виконують службу в організаційних одиницях, підпорядкованих відповідному міністрові з питань громадських фінансів.

12. Суб’єкт, який проводить аналіз декларацій про майно надає до 30 жовтня кожного року ґмінній раді інформацію про:

1) особи, які не склали декларації або подали її після визначеного строку,

2) виявлені порушення в аналізованих деклараціях з їх описом і вказанням осіб, які

склали неправильні декларації, 3) прийняті заходи з приводу встановлених порушень в аналізованих деклараціях.

13. Прем»єр-міністр своїм розпорядженням встановлює форму декларації та зразок декларації депутата, а також зразок декларації війта, заступника війта, секретаря ґміни, скарбника ґміни, керівника організаційної одиниці ґміни, особи, яка управляє і члена органу, що управляє ґмінною юридичною особою, а також особи, яка видає адміністративні рішення від імені війта, враховуючи заборону, визначену відносно цих осіб у положеннях закону від 21 серпня 1997 р. про обмеження ведення підприємницької діяльності особами, які виконують громадські функції (Вісгик законів № 106, поз.679, від 1998 р. № 113, поз. 717 і № 162, поз. 1126, від 1999 р. №49, поз. 483, від2000 р. № 26, поз. 306 та від 2002 р. № 113, поз. 984 і № 214, поз. 1806).

Стаття 24і.

1. Відомості про майновий стан, які містяться в декларації, не становлять службової таємниці, з виключенням інформації про місце проживання особи, яка склала декларацію та місценаходження нерухомості.

2. Воєвода і голова ради ґміни передають копії декларацій, які були їм подані війтові. 3. Оприлюднені декларацією інформації доступні в Бюлетні громадської інформації, про який мова в законі від 6 вересня 2001 р. про доступ до громадської інформації (Вісник законів № 112, поз. 1198, а також від 2002 р. № 153, поз. 1271).

Стаття 24j.

1. Депутат, війт, заступник війта, секретар ґміни, скарбник ґміни, керівник організаційної одиниці ґміни, особа, яка управляє і член органу, що управляє ґмінною юридичною особою, а також яка видає адміністративні рішення від імені війта зобов’язані скласти декларацію про підприємницьку діяльність чоловіка/дружини, батьків, нащадків прямої лінії, братів і сестер якщо ця діяльність відбувається на території ґміни, в якій особа зобов’язана скласти декларацію, виконує функцію або працює. Вони також зобов’язані скласти декларації про цивільно-правні угоди, укладені їх чоловіком/дружиною, батьками, нащадками прямої лінії, братами і сестрами, якщо ці угоди укладені з органами ґміни, організаційними одиницями ґміни або ґмінними юридичними особами і не стосуються юридичних відносин, що випливають з загального права на доступу до послуг або з юридичних відносин, які сформовано на загально діючих принципах.

2. Особа, про яку мова в частині 1, якої чоловік/дружина, батьки, нащадки прямої лінії, брати і сестри під час виконування функції або працевлаштування тієї особи працювали на території цієї ґміни в організаційній одиниці місцевого самоврядування, у спілці одиниць місцевого самоврядування або розпочали працювати чи заробляти на іншій підставі в торгових спілках, в яких щонайменше 50% паїв чи акцій розпоряджають одиниці місцевого самоврядування, вона зобов’язана на письмі поінформувати про це особу, якій складає декларацію. Обов’язок подання інформації поширюється також у випадку зміни посади чоловіка/дружини, батьків, нащадків прямої лінії, братів і сестер, працевлаштованих у суб’єктах, про яких мова у першому реченні.

3. Декларації, про які мова в частині 1, подаються упродовж 30 днів з дня вибору, призначення або працевлаштування, а у випадку підприємницької діяльності або укладення угоди, про яку мова в частині 1, під час виконування функції або під час працевлаштування – упродовж 30 днів від появи причини для її подання. Інформація, про яку мова в частині 2, подається упродовж 30 днів від появи причини для її подання.

4. Подання декларації, про яку мова в частині 1, обумовлене положенням статті 24h, частина 3.

5. Декларації, про які мова в частині 1, а також інформація, про яку мова в частині 2 регулюють положення статті 24h, частини 6 і 8, але не надсилаються вони відповідному казначейському управлінню і не підлягають аналізу казначейським управлінням.

6.(47) Декларації, про які мова в частині 1, а також інформація, про яку мова в частині 2, не становлять службової таємниці відповідно до положень статті 24і, з виключенням інформацій про місце проживання осіб, яких вони стосуються.

Стаття 24k.

1. Неподання декларації у строк, встановлений статтею 24h частинами 4 і 5 декларацій, про які мова у статті 24j частина 1 або інформації, про яку мова у статті 24j частина 2, строком, визначеним у статті 24j частина 3 особою:

1) депутата – призводить до втрати плати до часу подання декларації або інформації,

2) війта, заступника війта, секретаря ґміни, скарбника ґміни, керівника організаційної одиниці ґміни, особу, яка управляє і члена органу, що управляє ґмінною юридичною особою, а також особою, яка видає від імені війта адміністративні рішення – призводить до втрати їх плати за період від дня, в якому вони зобов’язані були подати декларацію або інформацію, до дня подання декларації або інформації.

2.Якщо секретар ґміни або скарбник ґміни своєчасно не подадуть декларації про стан майна, декларацій, про які мова у статті 24j частина 1, або інформації, про яку мова у статті 24j частина 2, рада ґміни відкликає їх шляхом ухвали не пізніше 30 днів від дня, в якому закінчився строк подання декларацій або інформації.

3.Якщо заступник війта, керівник організаційної одиниці ґміни, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою ґміни, а також особа, яка видає від імені війта адміністративні рішення не подадуть у встановлений строк декларації про стан майна, декларацій, про які мова у статті 24j частина 1, або інформації, про яку мова у статті 24j частина 2, то відповідний орган їх відкликає або сказовує з ними трудову угоду не пізніше 30 днів від дня, в якому закінчився строк подання декларацій або інформації.

4.Відкликання і скасування трудової угоди порядком, установленим частинами 2 і 3 рівнозначне розірванню трудової угоди на підставі параграфу 1 статті 52 Трудового кодексу.

Стаття 24l.

Подання в декларації неправдивої інформації або приховання правди в декларації про стан майна, декларацій, про які мова у статті 24j частина 1, або інформації, про яку мова у статті 24j частина 2 тягне за собою відповідальність на підставі параграфу 1 статті 233 Кримінального кодексу.

Стаття 24m.

1. Війт, заступник війта, скарбник ґміни, секретар ґміни, керівник організаційної одиниці ґміни, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою ґміни, а також особа, яка від імені війта видає адміністративні рішення під час виконування функції або перебування у трудових відносинах, а також упродовж 3 років після закінчення виконування функції або припинення дії трудової угоди не можуть прийняти будь-якої винагороди майнового характеру, безоплатно або за оплатою вартістю нижчою за її дійсну вартість від суб’єкта або суб’єкта від нього залежного, якщо, беручи участь у схваленні рішення індивідуального його дотичного, вони мали безпосередній вплив на його зміст.

2. Суб’єктом залежним, у розумінні частини 1 є суб’єкт, в якому:

1) підприємець має безпосередньо або посередньо більшість голосів у його органах, а також на підставі домовленостей з іншими спільниками та акціонерами,

2) підприємець має повноваження призначати або відкликати більшість членів органів залежного суб’єкта, що управляють,

3) більшість членів управління підприємця є одночасно членами управління або особами, які виконують керівні функції в сукб»єкті.

3. Заборона, про яку мова у частині 1, не стосується придбання предмету або послуги, доступної в рамках громадської пропозиції, а також не стосується предметів традиційного користовування з метою реклами і промоції та нагород у конкурсах художньої діяльності.

Стаття 25.

1. Депутат перебуває під правовим захистом, передбаченим для державних службовців.

2. Припинення трудових відносин з депутатом вимагає попередньої згоди ради ґміни, членом якої він є. Рада ґміни не дає згоди на припинення трудових відносин з депутатом, якщо підставою для припинення є обставини, пов’язані з виконанням ним депутатських повноважень.

3. Працедавець зобов’язаний звільнити депутата від виконання ним професійних обов’язків з метою надання йому можливості брати участь в роботі органів ґміни.

4. Рада ґміни визначає порядок надання депутату відрядних, а також повернення коштів, пов’язаних із відрядженням.

5. Положення частини 4 поширюється також на членів комісії, які не є членами ради ґміни.

Стаття 26.

1. Виконавчим органом ґміни є війт.

2. Строк повноважень війта починається в день скликання ради ґміни або обрання його радою ґміни і закінчується в день завершення строку скликання ради ґміни. 2а. Війтом (бургомістром, президентом міста) не може бути особа без польського громадянства.

3. Бургомістр є виконавчим органом у ґміні, в якій керівні органи знаходяться у місті, розташованому на території ґміни.

4. У містах з населенням понад 100.000 жителів виконавчим органом є президент міста. Це поширюється і на міста, в яких до набрання чинності цього Закону президент міста був виконавчо-розпорядчим органом.

Стаття 26а.

1. Війт, шляхом розпорядження, призначає і відкликає свого заступника або заступників і встановлює їх кількість.

2. Кількість заступників війта не може бути більша за:

1) одного у ґмінах до 20.000 жителів,

2) двох у ґмінах до 100.000 жителів,

3) трьох у ґмінах до 200.000 жителів,

4) чотирьох у ґмінах понад 200.000 жителів.

3.(63) У разі, якщо визначена війтом кількість заступників більша за одного, у розпорядженні, про яке мова в частині 1, війт вказує іменно першого і чергових заступників.

Стаття 27.

Функції війта та його заступника не можна поєднувати з:

1) функцією війта або заступника війта в іншій ґміні,

2) членством в органах місцевого самоврядування, в тому і в ґміні, в якій він є війтом або заступником,

3) роботою в урядовій адміністрації,

4) мандатом депутата Сейму або сенатора.

Стаття 28.

На війта і його заступників поширюється відповідно положення статті 24е частина 1.

Стаття 28а.

1. Рішення ради ґміни з питання незатвердження звіту, прийняте по 9 місяцях від дня виборів війта і не пізніше 9 місяців до закінчення строку повноважень рівнозначне внесенню подання про референдум з питання відкликання війта. До схвалення рішення з питання незатвердження звіту рада ґміни ознайомлюється з поданням і характеристикою, про які мова у статті 18а частина 3.

2. Рішення в справі звіту рада ґміни приймає абсолютною більшістю голосів від законного складу ради ґміни.

3. Рада ґміни може прийняти рішення про проведення референдуму у справі відкликання війта з причини, передбаченої в частині 1 під час сесії не раніше 14 днів від прийняття рішення про незатвердження звіту війта.

4. До прийняття рішення, про яке мова у частині 3, рада ґміни ознайомлюється з рішенням регіональної рахункової палати щодо рішення ради ґміни про незатвердження звіту війта і заслуховує пояснення війта.

5. Рішення, про яке мова в частині 3, рада ґміни приймає абсолютною більшістю голосів від законного складу ради ґміни іменним голосуванням.

Стаття 28b.

1. Рада ґміни після 9 місяців від дня виборів війта і не пізніше 9 місяців до закінчення строку повноважень може прийняти рішення щодо проведення референдуму з питання відкликання війта з іншої причини, ніж незатвердження звіту виключно на пропозицію щонайменше . законного складу ради.

2. Подання, про яке мова в частині 1, вимагає писемної форми і обгрунтування причини відкликання та підлягає розгляду ревізійною комісією.

3. Рада ґміни може прийняти рішення щодо проведення референдуму з питання відкликання війта на сесії, скликаній не раніше 14 днів від дня подання пропозиції, про що мова в частині 1. 4. Рішення, про яке мова в частині 3, рада ґміни приймає більшістю щонайменше 3/5 голосів законного складу ради ґміни іменним голосуванням.

Стаття 28с.

Якщо подана порядком статті 28b пропозиція прийняти рішення щодо проведення референдуму з питання відкликання війта не отримала необхідної більшості голосів, наступна пропозиція може бути подана таким порядком не раніше 12 місяців від попереднього голосування.

Стаття 28d.

1. У випадку припинення строку дії мандата війта до завершення строку скликання, проводяться дострокові вибори на принципах, визначених законом про безпосередні вибори війта, бургомістра і президента міста, а також законом про вибори до рад ґмін, рад повітів і воєводських сеймиків.

2.(72). Виборів не проводиться, якщо дата дострокових виборів мала б випасти на період 6 місяців до закінчення строку повноважень війта. Дострокових виборів не проводиться також і тоді, якщо дата виборів припадала б на період більший за 6 місяців і менший за 12 місяців до закінчення строку повноважень війта і рада упродовж 30 днів від прийняття рішення про припининення чинності манадата війта прийме рішення про непроведення виборів.

Стаття 28е.

Припинення повноважень мандату війта до закінчення строку скликання рівнозначне з відкликанням його заступника або заступників.

Стаття 28f.

У разі закінчення повноважень війта до завершення строку скликання його функцію до часу прийняття обов’язків новообраним війтом виконує особа визначена Прем’єрміністром.

Стаття 28g.

1. Якщо перешкода у виконуванні завдань і компетенцій війта має тимчасовий характер і спричинена:

1) тимчасовим затриманням,

2) відбуванням покарання за неумисний злочин,

3) перебуванням в арешті,

4) непрацездатністю, спричиненою хворобою понад 30 днів

-його завдання і компетенції переймає заступник, а в ґмінах, яких призначено більше ніж одного заступника – перший заступник.

2. Якщо не призначено заступника або першого заступника порядком, визначеним статтею 26а, то у випадку тимчасової перешкоди у виконуванні завдань і компетенцій війта, спричиненої однією з обставин, про які мова в частині 1, завдання і компетенції війта переймає особа, про яку мова в статті 28h.

3. У разі тимчасової перешкоди у виконуванні завдань і компетенцій заступником або першим заступником, спричиненої однією з обставин, про які мова в частині 1, завдання і компетенції війта переймає особа, про яку мова в статті 28h.

4. Документом, що стверджує існування однієї з обставин, про які мова в частині 1, відповідно є:

1) повідомлення працедавця, про що мова в статті 261 параграф 3 Карного кодексу – в разі обставин, про які мова в частині 1 пункт 1,

2) судове повідомлення про відбування покарання позбавлення волі або арешту – у разі обставин, про які мова в частині 1 пункт 2 і 3, 3) лікарняний листок, про що мова в законі від 25 червня 1999 р. про грошову допомогу від громадського страхування у випадку хвороби і материнства (Вісник законів від 2005 р. № 31, поз. 267) – у разі обставин, про які мова в частині 1 пункт 4.

5. Судове повідомлення, про яке мова в частині 4 пункт 2, суд надсилає голові ради.

6. Заступник, перший заступник або особа, про яку мова в статті 28h, виконує завдання і компетенції війта:

1) від дня затримання до дня звільнення – у разі обставин, про які мова в частині 1 пункт 1,

2) від дня, вказаного у повідомленні про відбування покарання до дня звільнення – у разі обставин, про які мова в частині 1 пункт 2 і 3,

3) упродовж дії лікарняного листка – у разі обставин, про які мова в частині 1 пункт 4 -однак не довше ніж до дня припинення повноважень мандата війта.

7. Упродовж 48 годин від прийняття до відома існування одного з обумовлень, про які мова в частині 1, голова ради у письмовій формі інформує воєводу про існування такого обумовлення і:

1) про перейняття завдань і компетенцій війта заступником або першим заступником або

2) про необхідність визначення особи, про яку мова в статті 28h – відповідно до положення частини 2, або

3) про необхідність визначення особи, про яку мова в статті 28h – відповідно до положень частини 3.

Стаття 28h.

У випадках, про які мова в статті 28g частина 2 і 3, Прем’єр-міністр, на пропозицію воєводи, подану негайно за посередництвом міністра з питань громадської адміністрації, визначає особу, яка переймає виконування завдань і компетенцій війта.

Стаття 29.

1.Після закінчення повноважень війта він виконує свою функцію до часу обрання нового війта.

2.Після закінчення повноважень війта, заступник війта виконує свої обов’язки до часу призначення нового заступника війта.

Стаття 29а.

1. Війт переймає обов’язки з моменту складення в присутності ради ґміни присяги такого змісту: “Переймаючи посаду війта (бургомістра, президента) ґміни (міста), врочисто присягаю дотримуватися закону, а доручену мені посаду буду виконувати тільки для громадського добра та успіхів жителів ґміни (міста).” Присяга може бути завершена реченням:”Так допоможи мені Боже”.

2. З метою складення війтом присяги голова ради скликає сесію ради упродовж 7 днів від оголошення результатів виборів війта. Відповідно до положення статті 20 частина 2аі 2b.

Стаття 30.

1. Війт виконує рішення ради ґміни і завдання ґміни, передбачені законодавством.

2. До завдань війта, зокрема, належить:

1) підготовка проектів рішень ради ґміни,

2) визначення способу виконання рішень,

3) управління комунальним майном,

4) виконання бюджету,

5) призначення та звільнення керівників ґмінних організаційних одиниць 6) (знятий)

3. При виконанні власних завдань ґміни війт підпорядковується виключно раді ґміни.

Стаття 31.

Війт керує поточною діяльністю ґміни та представляє ґміну за її межами.

Стаття 31а.

Війт опрацьовує оперативний план захисту від повені і оголошує та відкликає готовність і тривогу захисту від повені.

Стаття 31b.

1. Якщо в інший спосіб не можна протидіяти безпосередній небезпеці життя людей або майна, війт може розпорядити евакуацію з теренів, яким загрожує небезпека. 2. У разі запровадження стану стихійного лиха війт діє на принципах, визначених окремими положеннями.

Стаття 32. (виключена)

Стаття 33.

1. Війт виконує завдання з допомогою управління ґміни.

2. Організація та принципи функціонування управління визначає організаційний регламент, поданий війтом шляхом розпорядження.

3. Керівником управління є війт.

4. Війт може доручити провадження справ ґміни від свого імені заступникові війта або секретареві ґміни.

5. Керівник управління здійснює повноваження начальника по відношенню до працівників управління та до керівників ґмінних організаційних одиниць.

6. Правовий статус працівників органів самоврядування визначається окремим законом.

Стаття 34. (виключена)

Стаття 35.

1. Організація та сфера діяльності допоміжної одиниці визначаються радою ґміни в окремому статуті після проведення консультації з жителями. 2. Статутом може бути передбачено створення одиниці нижчого рівня в межах допоміжної одиниці.

Стаття 36.

1. Органом, що приймає рішення на рівні сільського округу (solectwo) є сільські збори (zebranie wiejskie), а виконавчим органом -сільський староста (soltys). Допоміжним органом при сільському старості є рада сільського старости (rada solecka).

2. Сільський староста, а також члени ради сільського старости обираються шляхом таємного, прямого голосування, з-поміж необмеженої кількості кандидатів, постійними жителями сільського округу, які наділені правом голосу. Правила та порядок обрання та відкликання сільського старости і ради сільського старости визначаються статутом сільського округу.

3. Сільський староста перебуває під правовим захистом, передбаченим для державних службовців.

Стаття 37.

1. Органом, що приймає рішення на рівні району (dzielnica) чи селища (osiedle), є рада з кількістю членів, визначеною відповідно до статті 17. Правила і порядок проведення виборів визначає рада ґміни.

2. Виконавчим органом в районі (селищі) є правління, яке обирається відповідно до статті 28. Правління очолює голова.

3. Голова правління перебуває під правовим захистом, передбаченим для державних службовців.

4. Статут селища може передбачати, що органом, який приймає рішення, є загальні збори жителів. Загальні збори обирають правління селища; відповідно застосовується частина 2 статті 36.

Стаття 37а.

Голова виконавчого органу допоміжної одиниці може брати участь в роботі ради ґміни на принципах, визначених статутом ґміни, без права участі в голосуванні.

Стаття 37b. (31)

1. Рада ґміни може визначити правила, за якими голова виконавчого органу допоміжної одиниці отримує плату, а також правила повернення йому витрат, пов’язаних із службовими відрядженнями.

2. Рада ґміни може визначити правила, за якими члени виконавчого органу допоміжної одиниці, а також члени ради району (селища), ради сільського старости отримують плату, а також правила повернення їм витрат, пов’язаних із службовими відрядженнями.

Стаття 38.

Особливості устрою ґмін, які виконують завдання особливого характеру, визначаються відповідними законами. Це поширюється в першу чергу на ґміни, які займаються оздоровленням.

Стаття 39.

1. Рішення в індивідуальних справах у сфері громадської адміністрації приймає війт або бургомістр.

2. Війт може уповноважувати своїх заступників чи інших працівників управління ґміни приймати від імені війта адміністративні рішення, зазначені в частині 1.

3. (виключений)

4. Для вирішення індивідуальних справ із сфери громадської адміністрації рада ґміни може також уповноважити виконавчий орган допоміжної одиниці та органи одиниць та суб’єктів, зазначених у частині 1 статті 9. 5. (32) На рішення, прийняте війтом або органом, зазначеним в частині 4, може бути подана скарга до апеляційної самоврядної колегії (samorzadowy kolegium odwolawczy), якщо інше не передбачено окремими положеннями.

Стаття 39а. (33)

Прем’єр-міністр своїм розпорядженням встановлює інструкцію з діловодства для органів ґмін та міжґмінних спілок.

Розділ 4

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ҐМІНУ

Стаття 40.

1. На підставі повноважень, наданих ґміні законом, ґміна має право встановлювати загальнообов’язкові правила на території ґміни, які в подальшому іменуються ґмінними положеннями.

2. На підставі цього Закону органи ґміни мають право видавати ґмінні положення у сфері:

1) внутрішньої організації ґміни та допоміжних одиниць,

2) організації управлінь та ґмінних установ,

3) принципів управління майном ґміни,

4) принципів та порядку використання ґмінних об’єктів та установ громадського призначення.

3. У сферах, не визначених окремими законами чи іншими загальнообов’язковими положеннями, рада ґміни може видавати порядкові положення (przepisy porz?dkowe) , якщо це є необхідне для охорони життя чи здоров’ я громадян або для забезпечення порядку та громадської безпеки.

4. Порядкові положення, зазначені в частині 3, можуть передбачати за їх порушення штраф, визначений в порядку та за правилами, встановленими законодавством про правопорушення.

Стаття 41.

1. Ґмінні положення рада ґміни приймає у вигляді рішення.

2. У невідкладних випадках порядкові положення може видати війт у формі розпорядження.

3. Розпорядження, зазначене в частині 2, повинно бути затверджене на найближчій сесії ради ґміни. Таке розпорядження втрачає свою силу у випадку відмови у затвердженні або у випадку неподання для затвердження на найближчій сесії ради.

4. У випадку неподання для затвердження чи відмови у затвердженні рада ґміни визначає термін втрати чинності розпорядження.

5. Війт надсилає порядкові положення до відома війтів сусідніх ґмін і старості повіту, в якому розташова ґміна, наступного дня після їх схвалення.

Стаття 42.

1. Положення ґміни оголошуються у вигляді плакатів у громадських місцях, або іншим, прийнятим у даній місцевості способом, а також через оголошення у місцевій пресі, якщо інше не передбачено законодавством. 2. Положення ґміни набирають чинності з дня оголошення, якщо ними не передбачено пізніший термін.

3. Управління ґміни проводить збір ґмінних положень, доступний для загального ознайомлення у місці його знаходження.

Розділ 5

КОМУНАЛЬНЕ МАЙНО

Стаття 43 (34).

Комунальним майном вважається власність та інші майнові права, які належать окремим ґмінам та їх спілкам, а також майно інших ґмінних юридичних осіб, включаючи підприємства.

Стаття 44.

Придбання комунального майна відбувається:

1) на підставі закону – Положення про введення в дію Закону про територіальне самоврядування,

2) (35) шляхом передачі ґміні майна у зв’язку із створенням або зміною меж ґміни в порядку, передбаченому статтею 4; передача майна відбувається шляхом досягнення домовленості між зацікавленими ґмінами, а при відсутності домовленості -рішенням Прем’єр-міністра за поданням Міністра внутрішніх справ та адміністрації.

3) в результаті передачі урядовою адміністрацією за правилами, встановленими Радою Міністрів, шляхом розпорядження,

4) в результаті власної господарської діяльності,

5) на підставі інших юридичних дій,

6) в інших випадках, передбачених окремими положеннями.

Стаття 45 1. (36)

Суб’єкти комунального майна самостійно приймають рішення про призначення та спосіб використання майнових складників з дотриманням вимог, які передбачені окремими правовими нормами.

2. (37) (виключено)

Стаття 46.

1. Заяву про волевиявлення від імені ґміни щодо управління майном складає одноосібно війт або уповноважений заступник війта самостійно або спільно з іншою уповноваженою війтом особою.

2. (виключено)

3. Якщо юридичні дії можуть спричинити виникнення грошових зобов’язань, то для їх підтвердження необхідна контрасигнація скарбника ґміни (головного бухгалтера бюджету) чи уповноваженої ним особи.

4. Скарбник ґміни (головний бухгалтер бюджету), який відмовився від контрасигнації, виконує її однак за письмовим наказом вищестоящої інстанції, повідомляючи про це раду ґміни та регіональну рахункову палату.

Стаття 47.

1. Керівники організаційних одиниць ґміни, які не є юридичними особами, проводять діяльність самостійно на підставі повноваження, виданого війтом. 2. (виключено)

Стаття 48.

1. Допоміжна одиниця управляє і користується комунальним майном та розпоряджається доходами з цього джерела в межах, визначених статутом. Статут, крім цього, встановлює також межі діяльності, яку самостійно здійснює допоміжна одиниця в межах належного їй майна. 1а. Положення частини 1 відповідно поширюються на одиниці нижчого рівня, зазначені в частини 2 статті 35.

2. Рада ґміни не вправі обмежувати існуючих прав сільських округів по використанню майна без згоди на це сільських зборів.

3. Всі належні до цього часу жителям села права власності, користування та інші речові та майнові права, які в подальшому іменуються ґмінним майном, залишаються непорушними.

4. До ґмінного майна, за винятком частини 3, застосовуються положення про комунальне майно.

Стаття 49.

1. (38) Ґміна не несе відповідальності за зобов’язаннями інших ґмінних юридичних осіб, а останні не несуть відповідальності за зобов’язаннями ґміни.

2. У випадку ліквідації або поділу ґміни, відповідальність за її зобов’язаннями несуть спільно ґміни, які прийняли її майно.

Стаття 50.

Обов’язком осіб, які беруть участь у користуванні комунальним майном, є дотримання особливої старанності при здійсненні управління цим майном згідно з призначенням та його охорони.

Розділ 6

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ҐМІНИ (39)

Стаття 51.

1. Ґміна самостійно здійснює фінансову діяльність на підставі бюджету ґміни, в подальшому званому бюджет.

2. Бюджет приймається на календарний рік.

3. Статут ґміни встановлює права допоміжної одиниці для здійснення фінансової діяльності в межах бюджету ґміни.

Стаття 52.

1. (40) Проект бюджету готує війт. 1а. Без згоди війта ґміни рада ґміни не може ввести в проект бюджету ґміни зміни, які збільшували б видатки без покриття їх у планованих доходах або збільшення планованих доходів без одночасного встановлення джерел цих доходів.

2. (41) Проект бюджету разом з інформацією про стан комунального майна та поясненнями війт представляє раді ґміни не пізніше 15 листопада року, який передує бюджетному року, та направляє проект регіональній рахунковій палаті для узгодження.

3. Проект приймається до кінця року, який передує бюджетному року.

Стаття 53.

1. Процедуру затвердження бюджету та види і особливості інформаційних матеріалів, які стосуються проекту, визначає рада ґміни.

2. До часу прийняття бюджету радою ґміни, але не пізніше як до 31 березня, основою бюджетного господарювання є проект бюджету, представлений раді ґміни.

3. (42) У випадку несхвалення бюджету в строк, зазначений в частині 2, регіональна рахункова палата встановлює бюджет ґміни в обсязі власних обов’язкових завдань та делегованих завдань до кінця квітня бюджетного року. До дня встановлення бюджету регіональною рахунковою палатою основою бюджетного господарювання є проект бюджету, зазначений в частині 2.

Стаття 54.

1. Доходами ґміни є:

1) податки, збори та інші надходження, встановлені окремими положеннями як доходи ґміни,

2) доходи з майна ґміни, 3) загальна субвенція з державного бюджету.

2. Доходами ґміни можуть бути:

1) (виключено)

2) цільові дотації для виконання делегованих завдань та додаткове фінансування власних завдань,

3) надходження від самооподаткування жителів,

4) (виключено)

5) спадщини, заповіти та дарування,

6) інші доходи.

Стаття 55.

1. Загальна субвенція встановлюється для ґмін з врахуванням об’єктивних критеріїв, визначених спеціальним законом.

2. Міністр фінансів встановлює, відповідно до частини 1, розмір і розподіляє загальні субвенції для кожної ґміни окремо з державного бюджету.

Стаття 56.

(виключено)

Стаття 57.

В рішенні про бюджет визначаються джерела покриття дефіциту бюджету у разі, якщо заплановані видатки бюджету перевищують заплановані доходи.

Стаття 58.

1. В рішеннях органів ґміни, які стосуються фінансових зобов’язань, вказуються джерела доходів, з яких ці зобов’язання будуть покриті.

2. Рішення, зазначені в частині 1, приймаються абсолютною більшістю голосів при присутності не менше половини складу органу ґміни.

Стаття 59.

Розпорядження грошовими коштами ґміни є відокремлене від їх касового виконання.

Стаття 60.

1. За правильне здійснення фінансової діяльності ґміни відповідальність несе війт.

2. Війт ґміни має виключне право:

1) брати зобов»язання, які мають покриття у визначених бюджетним рішенням сумах витрат, у рамках повноважень, наданих радою ґміни,

2) на випуск цінних паперів, у рамках повноважень, наданих радою ґміни, 3) на реалізацію бюджетних видатків,

4) подавати пропозиції змін у бюджеті ґміни,

5) розпоряджати резервом бюджету ґміни,

6) блокувати бюджетні кошти у випадках визначених законом.

Стаття 61.

1. Фінансова діяльність ґміни є відкритою.

2. Війт негайно оголошує рішення про бюджет і звіт про його виконання в порядку, передбаченому для ґмінних положень.

3. Війт інформує жителів ґміни про положення проекту бюджету, напрями економічної та соціальної політики, а також про використання бюджетних коштів.

Стаття 62.

Контроль за фінансовою діяльністю ґмін та їх спілок здійснюється регіональними рахунковими палатами.

Стаття 63.

Окремі закони визначають:

1) спосіб призначення, організацію та особливі правила діяльності регіональних рахункових палат,

2) податки, збори та надходження, визнані як доходи ґміни,

3) загальні правила бюджетної процедури та фінансової діяльності у ґмінах,

4) умови отримання позик ґмінами.

Розділ 7

МІЖҐМІННІ СПІЛКИ ТА УГОДИ

Стаття 64.

1. (45) З метою спільного виконання громадських завдань ґміни можуть об’єднуватися в ґмінні спілки (zwiazki miedzygminne).

2. Рішення про створення спілки приймають ради зацікавлених ґмін.

3. (46) Права та обов’язки ґмін, які входять у міжґмінні спілки, пов’язані з виконанням завдань, переданих спілці, переходять до спілки з дня оголошення статуту спілки.

4. Обов’язок створення спілки може бути покладений тільки на підставі закону, який визначає завдання спілки та порядок затвердження її статуту.

5. (47) До міжґмінних спілок відповідно застосовуються частини 2-5 статті 8 та частина 4 статті 39.

Стаття 65.

1. Спілка виконує громадські завдання від свого імені та на свою відповідальність. 2. Спілка наділена правосуб’єктністю.

Стаття 66

(48) Ґміна інформує воєводу про намір вступити в спілку.

Стаття 67.

1. Створення спілки вимагає прийняття її статуту радами зацікавлених ґмін більшістю голосів законного складу ради ґміни.

2. Статут спілки повинен визначати:

1) назву та місцезнаходження ґміни,

2) учасників спілки та період, на який створюється спілка,

3) завдання спілки,

4) органи спілки, їх структуру, сферу та порядок діяльності,

5) правила використання об’єктів та установ спілки,

6) правила участі у витратах спільної діяльності, прибутках та покритті збитків спілки,

7) правила вступу та виходу членів, а також принципи здійснення майнових розрахунків,

8) порядок ліквідації спілки,

9) інші положення, які визначають співпрацю.

3. Зміна статуту відбувається в порядку, передбаченому для його прийняття.

Стаття 68.

1. Реєстр спілок веде Прем’єр-міністр.

2. Спілка отримує статус юридичної особи після реєстрації, з дня опублікування статуту, в порядку та за правилами, визначеними Прем’єр-міністром за поданням Міністра внутрішніх справ та адміністрації.

Стаття 69.

1. Органом спілки, який приймає рішення і здійснює контроль, є збори спілки, звані в подальшому “збори”.

2. Щодо делегованих спілці завдань, збори здійснюють повноваження, які належать раді ґміни.

Стаття 70.

1. До складу зборів входять війти ґмін, які входять у склад спілок.

2. На пропозицію війта рада ґміни може бути представлена у спілці заступником війта або депутатом.

3. Статут може надавати окремим ґмінам більше ніж один голос на зборах. Додаткових представників називає зацікавлена рада ґміни.

Стаття 71.

Рішення зборів приймаються абсолютною більшістю голосів від статутної кількості членів зборів.

Стаття 72.

1. Член зборів має право подати письмовий протест на рішення зборів протягом 7 днів з дати прийняття рішення.

2. Внесення протесту зупиняє виконання рішення і вимагає повторного розгляду питання.

3. Протест не може бути заявлено на рішення, прийняте в результаті повторного розгляду питання.

4. Положення частин 1-3 не поширюються на міжґмінні спілки, утворені на підставі частини 4 статті 64.

Стаття 73.

1. Виконавчим органом спілки є правління.

2. Правління спілки обирається з числа членів зборів. Правління обирається та відкликається зборами спілки.

3. Якщо це передбачено статутом, допускається обрання членами правління осіб, які не є членами зборів, в кількості, що не перевищує 1/3 складу правління спілки.

4. На голову правління спілки поширюються положення, які стосуються війта або бургомістра.

Стаття 73а.

1. До фінансової діяльності міжґмінної спілки застосовуються відповідні положення про фінансову діяльність ґмін.

2. Фінансовий план спілки схвалюється зборами спілки.

Стаття 74.

1. Ґміни можуть на основі угоди доручати одній з них виконання визначених ними громадських завдань.

2. Ґміна, яка виконує громадські завдання, визначені договором, приймає права та обов’язки інших ґмін, які пов’язані з дорученими їй завданнями, а ґміни зобов’язані виділяти засоби на виконання дорученого завдання.

Стаття 75.

Якщо змістом міжґмінних угод не визначено питання, для його вирішення застосовуються відповідні положення про комунальні спілки.

Розділ 8 (виключено)

Розділ 9

ОБ’ЄДНАННЯ ҐМІН

Стаття 84.

1. З метою підтримки ідеї територіального самоврядування та захисту спільних інтересів ґміни можуть створювати об’єднання.

2. Організація, завдання та порядок діяльності об’єднання визначаються його статутом.

3. До об’єднань ґмін застосовуються відповідні положення Закону про об’єднання.

Розділ 10

НАГЛЯД ЗА ҐМІННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Стаття 85.

1. Нагляд за ґмінною діяльністю здійснюється на основі критеріїв, визначених в законодавстві, та з врахуванням положень частини 2.

2. У справах про делегування нагляд крім цього здійснюється на підставі критеріїв доцільності, ретельності та господарності.

Стаття 86.

Наглядовими органами є: Прем’єр-міністр та воєвода, а з бюджетних питань регіональна рахункова палата.

Стаття 87.

Наглядові органи мають право втручатися у ґмінну діяльність лише у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 88.

Органи нагляду мають право вимагати необхідну інформацію та дані, які стосуються організації та діяльності ґміни, крім того вони можуть проводити інспектування ґмінної адміністрації та брати участь у засіданнях органів ґміни.

Стаття 89.

1. Якщо законом чинність рішення органу ґміни обумовлюється його затвердженням, узгодженням чи оцінкою іншим органом, то свою позицію цей орган повинен висловити не пізніше 14 днів від дати вручення такого рішення чи проекту.

2. Якщо орган, зазначений в частині 1, не висловить своєї позиції, то рішення вважається прийнятим у вигляді, поданому ґміною після закінчення строку, вказаного в частині 1.

Стаття 90.

1. Війт зобов’язаний представити воєводі рішення ради протягом 7 днів з дати його прийняття. Правові акти розпорядного характеру війт передає протягом 2 днів з їх установлення.

2. Війт представляє регіональній рахунковій палаті за правилами, визначеними в частині 1, рішення про бюджет, рішення з питання затвердження чи незатвердження звіту правління та інші рішення, щодо яких палата здійснює нагляд.

Стаття 91.

1. Рішення органу ґміни, яке суперечить закону, вважається недійсним. Про недійсність рішення в цілому чи окремої його частини заявляє наглядовий орган не пізніше 30 днів з дня вручення рішення в порядку, передбаченому у статті 90.

2. Наглядовий орган, розпочинаючи провадження у справі визнання рішення недійсним, може призупинити його виконання. 2а. Положення частини 2 не має застосування до рішення або розпорядження про оскарження рішення наглядового органу до адміністративного суду.

3. Рішення наглядового органу повинно містити фактичну та юридичну підстави, а також роз’яснення про можливість подачі скарги до адміністративного суду.

4. У випадку незначного порушення закону наглядовий орган не визнає рішення або розпорядження недійсним, обмежуючись зауваженням, що рішення або розпорядження прийняте з порушенням закону.

5. Застосовуються відповідні положення Кодексу про адміністративне провадження.

Стаття 92.

1. Якщо визнання рішення або розпорядження недійсними поширюється на бюджет, то останній в частині визнання його недійсним не може виконуватися до часу вирішення справи в адміністративному суді. Відповідно застосовуються положення частин 2 і 3 статті 53.

2. У справах, зазначених в частині 1, адміністративний суд приймає рішення не пізніше як 30 днів з часу надходження справи до суду.

Стаття 93.

1. Після закінчення строку, вказаного в частині 1 статті 91, наглядовий орган не може самостійно визнати рішення або розпорядження органу ґміни недійсним. У цьому випадку наглядовий орган може оскаржити рішення в адміністративному суді.

2. У випадку, зазначеному в частині 1, видача постанови про призупинення виконання рішення або розпорядження здійснюється судом.

Стаття 94.

1. Рішення або розпорядження не визнається недійсним після закінчення одного року з часу його прийняття, якщо не було порушено вимоги про обов’язковість направлення рішення в строк, визначений в частині 1 статті 90.

2. Якщо рішення не визнано недійсним з причини закінчення строку, вказаного в частині 1, а існують передумови для визнання його недійсним, то заявляється про невідповідність рішення законодавству. Застосовуються відповідні положення Кодексу про адміністративне провадження щодо наслідків такої заяви.

Стаття 95.

(виключено)

Стаття 96.

1. У випадку неодноразового порушення радою ґміни Конституції чи законів, Сейм, за поданням Прем’єр-міністра, може прийняти рішення про розпуск ради ґміни. В такому разі Прем’єр-міністр, за поданням Міністра внутрішніх справ та адміністрації призначає особу, яка на період до обрання нових органів ґміни виконує її функції.

2. Якщо війт ґміни вчиняє неодноразове порушення Конституції чи законів, то воєвода закликає війта припинити порушення, а якщо таке звернення є безрезультатним, то він звертається з пропозицією до Прем’єр-міністра про відкликання війта. У разі відкликання війта Прем’єр-міністр за поданням Міністра внутрішніх справ і громадської адміністрації призначає особу, яка на період обрання війта виконує його функцію.

Стаття 97.

1. У випадку відсутності сподівань на швидке виправлення і продовження неналежного виконання громадських завдань органами ґміни, Прем’єр-міністр за поданням Міністра внутрішніх справ та адміністрації може розпустити органи ґміни і встановити комісарське правління строком до двох років, але не довше як до обрання ради і війта на наступне скликання.

2. Встановлення комісарського правління можливе після попереднього пред’явлення претензій органам ґміни та вимоги про негайне представлення програми виправлення ситуації у ґміні.

3. Урядового комісара призначає Прем’єр-міністр за поданням воєводи, кандидатуру якому подає Міністр внутрішніх справ та адміністрації. 4. Урядовий комісар приймає виконання завдань та повноважень органів ґміни з дня призначення.

Стаття 98.

1. Рішення наглядового органу, що стосується ґміни, а також позиція, виражена в порядку статті 89, можуть бути оскаржені в адміністративному суді з приводу їх невідповідності законодавству протягом 30 днів від дати їх вручення.

2. Положення частини 1 поширюється відповідно на рішення, які стосуються органів міжґмінних спілок та угод.

3. Подавати скаргу має право ґміна або міжґмінна спілка, повноваження, права та законні інтереси яких були порушені. Підставою подання скарги є рішення органів ґміни.

4. Для провадження у справах, зазначених в частинах 1 та 2, застосовуються відповідні положення про оскарження в адміністративному суді рішень в індивідуальних справах у сфері громадської адміністрації.

5. Рішення наглядових органів вступають в силу після закінчення строку подачі скарги або після дати відкладення чи анулювання скарги судом.

Стаття 98а.

1. Якщо відповідний орган ґміни, всупереч обов»язку, що випливає з положень статті 190 частина 2 і 6 і статті 194 частина 1 закону, про який мова у статті 24b частина 6, статті 26 частина 2 і 5 закону від 20 червня 2002 р. про безпосередні вибори війта, бургомістра і президента міста (Вісник законів № 113, поз. 984, № 127, поз. 1089 і № 214, поз. 1806), а також статті 5 частина 2 і 3 закону від 21 серпня 1997 р. про обмеження підприємницької діяльності особами, які виконують громадські функції, у сфері, яка відповідно стосується припинення повноважень мандату депутата, заміщення мандата депутата, припинення повноважень мандата війта, відкликання з посади або розірвання трудової угоди з заступникорм війта, секретарем ґміни, скарбником ґміни, керівником організаційної одиниці ґміни і особою, яка управляє або членом органу, що управляє юридичною особою ґміни, не приймає рішення, не відкликає з посади або не розірвує трудової угоди, воєвода закликає орган ґміни прийняти відповдіний акт упродовж 30 днів.

2. У разі безрезультатного проходження строку, визначеного в частині 1, воєвода після повідомлення відповідного міністра з питань громадської адміністрації, видає тимчасове розпорядження.

3. Положення статті 98 мають відповідне застосування.

Стаття 99.

1. (виключено)

1а Відповідні положення про нагляд за ґмінами застосовуються й до міжґмінних спілок та угод.

2. В справах міжґмінних спілок та угод, які виходять за межі воєводства, наглядові органи діють в межах своєї місцевої компетенції та за посередництвом органів нагляду, до компетенції яких належить нагляд за територією місцезнаходження органів таких спілок чи сторін угод, якщо статутом спілки чи угодою наглядові права не передані Прем’єр-міністрові.

Стаття 100.

Судове провадження, передбачене попередніми статтями, звільняється від сплати судового мита.

Стаття 101.

1. Особи, права та законні інтереси яких порушені рішенням, прийнятим органом ґміни з питання, віднесеного до сфери громадської адміністрації, після безрезультатного звернення усунути порушення, мають право оскаржити рішення в адміністративному суді.

2а. Скаргу на рішення або розпорядження, зазначене в частині 1, можна подати в адміністративний суд від власного імені або представляючи групу жителів ґміни, які дадуть на це письмову згоду.

2. Положення частини 1 не застосовуються, якщо суд вже постановив рішення і відхилив скаргу у справі.

3. У справі звернення про усунення порушень застосовуються вимоги про строки вирішення справ в адміністративному провадженні.

4. На справи, зазначені в частині 1, поширюється стаття 94.

Стаття 101а.

1. Положення статті 101 застосовуються тоді, коли орган ґміни не виконує дій, передбачених законом, або порушує права третіх осіб шляхом вчинення юридичних чи фактичних дій.

2. У випадках, зазначених в частині 1, адміністративний суд може доручити наглядовому органу вчинення необхідних дій на користь скаржника за рахунок та на ризик ґміни.

Стаття 102.

Положення цього розділу не поширюються на індивідуальні рішення в справах зі сфери громадської адміністрації, які видаються органами ґмін, їх спілками або самоврядними касаційними колегіями. Інстанційний контроль у цій сфері та позаінстанційний нагляд і контроль, що здійснюються судом, встановлюються окремими положеннями.

Стаття 102а.

У справах, про які мова в даному розділі, не має поширення положення статті 52 &3 i 4 закону від 30 серпня 2002 р.- Закон про провадження перед адміністративними судами (Вісник законів № 153, поз. 1270).

Розділ 11.

ПРИКІНЦЕВЕ ПОЛОЖЕННЯ.

Стаття 103.

Закон набирає чинності в строки та в порядку, які зазначені в законі -Положення про введення в дію закону про територіальне самоврядування, за винятком частини 4 статті 5 і статті 17, які набирають чинності з дня їх опублікування.

Поділитися