Польща. Закон про повітове самоврядування від 5 червня 1998 р.
Дата: 29.10.2009
ЗАКОН про повітове самоврядування від 5 червня 1998 р.
Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1.
1. Населення повіту утворює самоврядну громаду відповідно до законодавства.
2. У цьому Законі під повітом слід розуміти місцеву самоврядну громаду, а також відповідну територію.
Стаття 2.
1. Повіт виконує громадські завдання від свого імені та під свою відповідальність.
2. Повіт наділений правосуб’єктністю.
3. Самостійність повіту захищається в судовому порядку.
4. Статут повіту визначає його устрій.
5. Типовий статут повіту затверджується розпорядженням відповідного міністра у справах громадської адміністрації.
Стаття 3.
1. Повіт як адміністративно-територіальна одиниця охоплює цілісну територію ґмін, що межують між собою, або цілісну територію міста на правах повіту. При утворенні, об’єднанні, поділі, ліквідації повітів і встановленні їх меж слід прагнути до того, щоби повіт охоплював по можливості однорідну територію з огляду на компактність проживання жителів і цілісність території, а також щоб соціально-економічні зв’язки дозволяли виконувати громадські завдання.
2. Рада Міністрів своїм розпорядженням створює, об’єднує, ділить і ліквідує повіти із врахуванням думки зацікавлених рад ґмін, рад повітів і сеймиків воєводств.
3. Розпорядження, про яке йде мова в частині 2, визначає ґміни, які входять до складу повітів, а також назви повітів і місцезнаходження їх органів. 4. Рада Міністрів своїм розпорядженням визначає правила і порядок внесення пропозицій з питань утворення, об’єднання, поділу і ліквідації повітів, а також встановлення їх меж.
Розділ 2
ОБСЯГ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАВДАННЯ ПОВІТУ
Стаття 4.
1. Повіт виконує визначені в законодавстві громадські завдання, які мають надґмінний характер, щодо:
1) народної освіти,
2) підтримки та охорони здоров’я,
3) соціальної допомоги,
4) політики в сфері розвитку сім’ї,
5) підтримки недієздатних осіб,
6) транспорту і громадських доріг,
7) культури та охорони культурних цінностей,
8) фізичної культури та туризму,
9) геодезії, картографії і кадастру,
10) управління нерухомістю,
11) благоустрою територій і нагляду за будівництвом,
12) водного господарства,
13) охорони навколишнього середовища і природи,
14) використання земель сільськогосподарського призначення, лісництва, рибальства у внутрішніх водах,
15) громадського порядку та безпеки,
16) протипаводкової, протипожежної охорони і запобігання іншим надзвичайним ситуаціям, які ставлять під загрозу життя та здоров’ я людей, а також навколишнє середовище,
17) протидії безробіттю, а також активізації місцевого ринку праці,
18) охорони прав споживачів,
19) утримання повітових об’єктів та установ громадського призначення, а також адміністративних об’єктів,
20) оборони,
21) розвитку повіту,
22) співпраці з неурядовими організаціями.
2. До визначеної в частині 1 сфери діяльності повіту належить також виконання завдань повітових служб, інспекцій та охорони.
3. Законодавством можуть бути передбачені й інші завдання повіту.
4. Законодавство може передбачати виконання окремих завдань повіту, які є завданнями урядової адміністрації, що делегуються повіту.
5. Повіт на обґрунтовану пропозицію зацікавленої ґміни делегує їй окремі завдання власної компетенції на умовах, визначених за домовленістю сторін.
6. Завдання повіту не можуть порушувати сферу діяльності ґмін.
Стаття 5.
1. Повіт може на основі домовленості з органами урядової адміністрації виконувати делеговані завдання, які належать до сфери діяльності урядової адміністрації.
2. Повіт може на основі домовленості з іншими одиницями місцевого самоврядування, а також з воєводством, на території якого знаходиться повіт, виконувати делеговані завдання.
Стаття 6.
1. З метою виконання завдань повіт може створювати організаційні одиниці та укладати договори з іншими суб’єктами.
2. Повіт не може здійснювати господарську діяльність, яка виходить за межі завдань, що здійснюються в громадських інтересах.
Стаття 7.
1. Закон визначає випадки, в яких спеціальні органи урядової адміністрації можуть накладати на повіт обов’язок вчиняти дії, які належать до сфери завдань повіту і пов’язані з усуненням безпосередньої загрози громадській безпеці та порядку, а також з обороною.
2. Якщо дії, пов’язані з усуненням загрози громадській безпеці та порядку, а також з обороною, вчиняються в межах спланованої операції, накладення обов’язку може стосуватися також вчинення дій, зазначених у частині 1, за межами повіту.
3. За вчинення дій, зазначених в частині 2, повіту належить повернення необхідних видатків і затрат iз врахуванням відповідних відсотків органом адміністрації, який наклав обов’язок вчиняти такі дії.
Розділ 3
ОРГАНИ ПОВІТУ
Стаття 8.
1. Жителі повіту беруть участь в загальному голосуванні (на виборах і референдумах повіту) чи за посередництвом органів ґміни.
2. Органами повіту є:
1) рада (rada) повіту,
2) правління (zarzad) повіту.
Стаття 9.
1. Рада повіту є органом, який приймає рішення і здійснює контроль на території повіту, з урахуванням положень про повітові референдуми.
2. Рада обирається строком на чотири роки, рахуючи з дня проведення виборів.
3. Депутати обираються на прямих виборах. Принципи та порядок проведення виборів до ради повіту, а також її чисельність визначаються окремим законом.
Стаття 10.
1. Відкликання ради повіту до закінчення строку її повноважень здійснюється шляхом проведення повітового референдуму.
2. На референдумі можуть вирішуватися справи, віднесені до компетенції повіту.
Стаття 11.
1. Референдум проводиться з ініціативи ради чи на пропозицію не менше 10% жителів, які мають право голосу.
2. Референдум вважається таким, що відбувся, якщо в ньому взяло участь не менше 30% осіб, які мають право голосу.
3. Референдум про відкликання ради повіту до закінчення строку її повноважень проводиться за правилами, визначеними в частинах 1 і 2, однак не раніше, ніж після закінчення 12 місяців з дня виборів чи з дня проведення останнього референдуму про відкликання ради повіту до закінчення строку її повноважень і не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку повноважень.
4. Правила і порядок проведення референдуму визначаються окремим законом.
Стаття 12.
1. До виключної компетенції ради повіту належить:
1) прийняття локальних правових актів, у тому числі статуту повіту,
2) обрання і відкликання правління,
3) призначення і звільнення, за поданням старости, секретаря повіту і скарбника повіту, який є головним бухгалтером бюджету повіту,
4) визначення напрямків діяльності правління повіту, а також заслуховування звіту про діяльність правління, в тому числі про фінансову діяльність,
5) прийняття бюджету повіту,
6) заслуховування звіту про виконання бюджету, а також прийняття рішення про затвердження чи незатвердження звіту з цього питання,
7) прийняття рішень про встановлення ставок податків і зборів у межах, визначених законом,
8) прийняття рішень з майнових питань повіту, які стосуються:
a) правил набуття, відчуження і обтяження об’єктів нерухомості, а також їх здачі в оренду чи найму строком понад три роки, якщо інше не передбачено окремими законами,
b) випуску облігацій та визначення порядку їх збуту, придбання чи викупу,
c) отримання довгострокових позик та кредитів,
d) визначення максимального розміру короткострокових позик та кредитів, які отримуються правлінням, чи максимального розміру позик та застав, наданих правлінням у бюджетному році, e) зобов’язань щодо здійснення інвестицій та ремонтів, вартість яких перевищує межі, що встановлюються щорічно радою,
f) створення і вступ до спілок, об’єднань, фондів, кооперативів, а також розпуск чи вихід з них,
g) створення і вступ до товариств, їх розпуск і вихід з них, визначення порядку внесення вкладів, а також прийняття, набуття, відчуження часток та акцій,
h) співпраці з іншими повітами та ґмінами, якщо це пов’язано з необхідністю виділення майна,
i) створення, реорганізації і ліквідації організаційних одиниць, а також виділення їм майна,
9) встановлення граничного розміру суми, до якого правління може самостійно вступати в зобов’язання,
9a) оцінювання стану протипожежної безпеки і забезпечення повіту перед повінню,
10) прийняття рішень з питань герба повіту та прапора повіту,
11) прийняття рішень з інших питань, віднесених законодавством до компетенції ради повіту.
Стаття 13.
1. Рішення ради і правління повіту приймаються простою більшістю голосів при присутності не менше половини законного складу ради (правління) шляхом відкритого голосування, якщо інше не передбачено положеннями закону.
2. Відхилення шляхом голосування пропозиції затвердити звіт правління прирівнюється до прийняття рішення про незатвердження звіту правління.
Стаття 14.
1. Рада повіту обирає зі свого складу голову і одного чи двох його заступників абсолютною більшістю голосів при присутності не менше половини законного складу ради шляхом таємного голосування.
2. Депутат, який входить до складу правління, не може виконувати функції, зазначені в частині 1.
3. Виключним завданням голови є організація роботи ради та ведення засідань ради. У разі відсутності голови його обов’язки виконує його заступник.
4. Відкликання голови і його заступника відбувається в порядку, визначеному в частині 1, за ініціативою не менш як 1/4 від законного складу ради ґміни.
5. У випадку подання головою чи його заступником прохання про відставку, рада приймає рішення про прийняття відставки простою більшістю голосів не пізніше одного місяця з дня подання прохання.
Стаття 15.
1. Рада повіту проводить засідання сесійно, сесії скликаються головою в міру потреби, але не рідше як один раз на квартал.
2. На пропозицію не менше 1/4 законного складу ради, правління чи старости голова зобов’язаний скликати сесію протягом семи днів з часу надходження пропозиції.
3. Першу сесію новообраної ради повіту скликає голова ради попереднього скликання упродовж 7 днів з моменту оголошення остаточних результатів виборів до рад по всій країні.
4. Після закінчення строку, зазначеного в частині 3, сесію скликає комісар виборів упродовж 21 дня з моменту оголошення остаточних результатів виборів по всій країні або у випадку дострокових виборів упродовж 21 дня після оголошення результатів виборів до ради повіту.
5. У разі дострокових виборів першу сесію скликає особа, якій Прем’єр-міністр доручив виконувати функцію органів одиниці місцевого самоврядування. Застосовуються відповідні правила частини 3.
6. Першу сесію новообраної ради, до часу обрання голови ради, веде найстарший за віком депутат.
7. На пропозицію правління або не менше . законного складу ради повіту голова зобов’язаний скликати сесію упродовж 7 днів від надходження пропозиції. Пропозиція про скликання сесії повинна відповідати вимогам, визначеним в частині 1.
Стаття 16.
1. Рада повіту контролює діяльність правління, інших повітових організаційних одиниць. З цією метою вона утворює ревізійну комісію.
2. До складу ревізійної комісії входять депутати, крім тих, які виконують функції, передбачені частиною 1 статті 14, а також депутатів, які є членами правління.
3. Ревізійна комісія висловлює свою думку щодо бюджету повіту, а також вносить до ради ґміни подання про затвердження чи незатвердження звіту про діяльність правління. Таке подання підлягає попередньому розгляду в регіональній рахунковій палаті.
4. Ревізійна комісія виконує інші завдання, делеговані раді в сфері здійснення контролю. Таке повноваження не повинно суперечити контролюючим повноваженням інших комісій, створених радою повіту на підставі статті 17.
Стаття 17.
1. Рада повіту може утворювати зі свого складу постійні і тимчасові комісії відповідно до своїх завдань, визначати предмет їх діяльності, а також персональний склад.
2. Комісія підпорядковується раді повіту щодо всієї своєї діяльності, подає на її розгляд план діяльності, а також звіт про свою діяльність. 3. Депутат отримує плату, яка випливає із членства не більше як у двох комісіях.
Стаття 18.
Депутати можуть створювати клуби депутатів.
Стаття 19.
Внутрішня організація, порядок роботи ради і комісій, створених радою, а також правила створення депутатських клубів визначаються статутом.
Стаття 20.
1. Депутат перед початком виконання депутатських обов’язків складає присягу: “Урочисто присягаю ретельно і сумлінно виконувати обов’язки перед Польським Народом, дбати про суверенітет та інтереси Польської Держави, робити все для блага Вітчизни, самоврядної громади повіту та добра громадян, дотримуватися Конституції та інших законів Республіки Польща” . Присягу можна складати з додаванням речення:”Нехай допомагає мені Бог” .
2. (виключений).
3. Депутат, який був відсутній на першій сесії ради повіту, а також депутат, який здобув депутатський мандат під час строку повноважень ради, складають присягу на першій відвідуваній ними сесії.
Стаття 21.
1. Депутат не є зобов’язаним виконувати вказівки виборців. Депутат зобов’язаний керуватися цінностями повітової самоврядної громади. Депутат приймає вимоги, заявлені жителями повіту, і передає їх на розгляд органів повіту.
2. Депутат зобов’язаний брати участь в роботі органів повіту, а також повітових організаційних одиниць, до яких є вибраний чи призначений.
3. У зв’язку зі здійсненням депутатських повноважень, депутат перебуває під правовим захистом, передбаченим для державних службовців. Це положення поширюється також на осіб, які входять до складу правління.
4. За правилами, встановленими радою повіту, з врахуванням вимог частини 5, депутату належить виплата відрядних, а також повернення коштів, пов’язаних з відрядженням.
5. Міністр, до відання якого належить громадська адміністрація, своїм розпорядженням встановлює максимальний розмір відрядних, зазначених у частині 4.
6. (виключений).
7. Депутат не може брати участі в голосуванні з питань, які стосуються його особистих інтересів.
8. Мандат депутата повіту не можна поєднувати з мандатом депутата ґміни і депутата воєводства.
Стаття 22.
1. Працедавець зобов’язаний звільнити депутата від виконання професійних обов’язків з метою надання йому можливості брати учать в роботі органів повіту.
2. Припинення трудових відносин з депутатом вимагає попередньої згоди ради повіту, членом якої він є. Рада повіту не дає згоди на припинення трудових відносин з депутатом, якщо підставою для припинення є обставини, пов’язані з виконанням ним депутатських повноважень.
Стаття 23.
1. Депутат не може перебувати у трудових відносинах з повітовим староством того повіту, в якому депутат отримав мандат.
2. Положення частини 1 поширюється також на керівника повітової організаційної одиниці, незалежно від виду договору чи інших актів, на підставі яких виникли з ним трудові відносини.
3. Положення частини 1 не поширюється на депутатів, обраних до правління, з якими трудові відносини виникають на підставі обрання.
4. Виникнення з депутатом трудових відносин, про які зазначено в частинах 1 і 2, тягне за собою припинення депутатських повноважень.
Стаття 24.
1. Депутат, який до здобуття мандату перебував у трудових відносинах з повітовим староством чи виконував функції керівника повітової організаційної одиниці цього повіту, зобов’язаний подати заяву про відпустку за свій рахунок не пізніше 7 днів з дня оголошення результатів виборів відповідним виборчим органом.
2. Депутат, відповідно до частини 1, отримує відпустку за свій рахунок на строк депутатських повноважень.
3. Депутат, відповідно до частини 1, отримує відпустку за свій рахунок незалежно від характеру і тривалості трудових відносин. Якщо особа перебуває в строкових трудових відносинах, і такі відносини припинилися б раніше часу закінчення депутатських повноважень, такі відносини продовжуються до 3 місяців після закінчення цієї відпустки.
4. Якщо депутат виконує функції керівника організаційної одиниці, прийнятої чи створеної повітом під час строку повноважень, строк, визначений в частині 1, становить 6 місяців від дня прийняття чи створення цієї одиниці. 5. Неподання депутатом заяви відповідно до частини 1 означає відмову ним від мандату.
Стаття 25.
Після закінчення депутатських повноважень депутата, про якого йдеться в статті 24, відповідне повітове староство чи повітова організаційна одиниця працевлаштовують його на тій же чи рівнозначній посаді із оплатою, що відповідає оплаті, яку б отримував депутат, якби не перебував у відпустці за свій рахунок. Депутат заявляє про готовність приступити до роботи впродовж 7 днів після припинення депутатських повноважень.
Стаття 25а.
1. Депутати не можуть виконувати додаткову роботу чи отримувати подарунки, які можуть підірвати довір’ я виборців щодо виконуваного манадату згідно з частиною 1 статті 20.
2. Депутати не можуть використовувати свій мандат у зв’язку з виконанням взятої на себе додаткової роботи, в тому числі господарської діяльності, яка здійснюється за власний рахунок чи спільно з іншими особами.
Стаття 25b.
1. Депутати не можуть здійснювати господарську діяльність за власний рахунок чи спільно з іншими особами з використанням майна повіту, а також управляти такою діяльністю чи бути представником або уповноваженим у здійсненні такої діяльності.
2. Якщо депутат до отримання мандату вів господарську діяльність, відповідно до частини 1, він зобов’язаний припинити цю діяльність упродовж 3 місяців від дня складення присяги. У разі, коли депутат відмовиться виконати обов’язок, про що мова у першому реченні, він втрачає мандат у силу статті 190 закону від 16 липня 1998 р. Положення про вибори до рад ґмін, рад повітів і воєводських сеймиків.
3. Депутати і їх чоловіки/дружини та чоловіки/дружини членів правління повіту, а також осіб, які управляють і членів органів, що управляють юридичними особами повіту не можуть бути членами органів управління, контрольних і ревізійних органів, торговими повіреними торгових спілок з часткою юридичних осіб повіту чи суб’єктів підприємницької діяльності, в яких беруть участь такі особи. Обрання чи призначення цих осіб на ці функції є недійсним в силу закону.
4.(17) Якщо обрання чи призначення, відповідно до частини 3, мало місце до отримання мандату або з днем обрання членом правління повіту чи призначення на посаду секретаря повіту, скарбника повіту, керівника організаційної одиниці повіту, а також особи, що управляє і члена органу, що управляє юридичною особою повіту, відповідно до частини 3, зобов’язані відмовитися від виконання таких функцій чи зайняття такої посади упродовж 3 місяців від дня складення присяги депутатом або від дня вибору чи призначення. У разі, коли особа не відмовиться від посади або функції, відповідно до частини 3, вона втрачає такі права в силу закону по закінченні строку, про що мова у першому реченні.
5. Депутати не можуть володіти більш як 10% часток або акцій у торгових спілках з часткою юридичних осіб повіту чи суб’єктів підприємницької діяльності, в яких беруть участь такі особи. Частки чи акції, які перевищують вказаний пакет, повинні бути продані депутатом до початку першої сесії повітової ради, а в разі їх непродажу, такі депутати на період здійснення депутатських повноважень і протягом двох років після складення депутатських повноважень не беруть участь у реалізації прав, які випливають з цього пакету (право голосу, право на дивіденди, право на поділ майна, права на стягнення).
Стаття 25с.
1. Депутат, член правління повіту, секретар повіту, скарбник повіту, керівник організаційної одиниці повіту, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою повіту, а також особа, яка видає від імені старости адміністративні рішення зобов’язані скласти декларацію про своє майно (далі – декларація). Декларація охоплює їх окреме майно та спільне майно подружжя. Декларація містить інформацію про:
1) грошові кошти, нерухомості, частки та акції в торгових спілках, а також про набуття від Фонду державного майна, іншої юридичної особи державної власності, одиниць місцевого самоврядування, їх спілок або від комунальної юридичної особи майна, яке підлягало відчуженню на торгах, а також дані про здійснення підприємницької діяльності та пов’язане з цим зайняття посад у торгових спілках,
2) доход від трудової діяльності або іншої зайнятості чи занять з поданням сум, отриманих від кожної форми діяльності,
3) рухоме майно вартістю понад 10.000 злотих, у тому про кредити і позики та умови, на яких вони були надані,
4) фінансові зобов’язання вартістю більшою за 10.000 злотих, у тому про кредити і позики та умови, на яких вони були надані.
2. Особа, яка складає декларацію подає в ній кому належать окремі майнові складові, розмір доходу і зобов’язань, які стосуються окремого майна і майна, яке є спільним майном подружжя.
3. Декларацію з копією свого показання про розмір доходу впродовж податкового року (т.зв. ПІТ) за попередній рік і його коректою подають у двох примірниках:
1) депутат – голові ради повіту,
2) староста, голова ради повіту – воєводі,
3) віце-староста, член правління повіту, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою повіту, а також особа, яка видає від імені старости адміністративні рішення – старості.
4. Депутат подає свою першу декларацію упродовж 30 днів від складення присяги. До першої декларації депутат зобов’язаний додати інформацію про спосіб і строк припинення ведення підприємницької діяльності з використанням майна повіту, в якому отримав мандат, якщо таку діяльність вів до виборів. Чергові декларації подаються депутатом щорічно до 30 квітня, відповідно до стану на 31 грудня попереднього року, а також на два місяці до закінчення скликання ради.
5. Член правління повіту, секретар повіту, скарбник повіту, керівник організаційної одиниці повіту, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою повіту, а також особа, яка від імені старости видає адміністративні рішення подають свою першу декларацію упродовж 30 днів від дня виборів чи призначення на посаду або від дня працевлаштування.
До першої декларації член правління повіту, скарбник повіту, керівник організаційної одиниці повіту, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою повіту, а також особа, яка видає від імені старости адміністративні рішення зобов’язані додати інформацію про спосіб і строк припинення ведення підприємницької діяльності, якщо таку діяльність вів до дня виборів, призначення або працевлаштування. Чергові декларації подаються ними щорічно до 30 квітня, відповідно до стану на 31 грудня попереднього року, а також у день відкликання з посади або розірвання угоди.
6. Аналіз приведених у декларації даних здійснюють особи, яким подано декларацію. Особи, яким подано декларацію, передають один примірник казначейському управлінню за місцем проживання особи, яка подає декларацію. Декларація зберігаєтья упродовж 6 років.
7. Аналіз приведених даних у декларації здійснює також казначейське управління за місцем проживання особи, яка подає декларацію. Аналізуючи декларацію, казначейське управління враховує також показання про розмір доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ) чоловіка/дружини особи, яка подає декларацію.
8. Суб’єкт, що здійснює аналіз, відповідно до частини 6 і 7, має повноваження для порівняння змісту декларації, яку аналізує з доданою копією показання про розмір доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ) із змістом раніше поданих декларацій та з доданими до них копіями показань щодо розміру доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ).
9. У випадку підозріння, що особа, яка склала декларацію подала в ній неправдиві дані або затаїла правду, суб’єкт, який здійснює аналіз декларації звертається до директора контролю казначейського управління за місцем проживання особи, яка подала декларацію з пропозицією здійснити контроль її декларації.
10. У разі відмови суб’єкту розпочати контроль декларації, який подав пропозицію з цього питання, йому надається право апеляції до Генерального інспектора Казначейського управління.
11. До розгляду справи контролю декларації мають відношення положення закону від 28 вересня 1991 р. про Казначейський контроль (Вісник законів від 1999 р. № 54, поз. 572 і № 83, поз.931, від 2000 р. № 70, поз. 816, № 104, поз. 1103 і № 116, поз. 1216, від 2001 р. № 14, поз. 143, № 81, поз. 877 і № 110, поз. 1189 та від 2002 р. № 41, поз. 365, № 74, поз. 676, № 89, поз. 804 141, поз. 1178 і № 153, поз. 1271), які стосуються декларацій про майно осіб, що працюють або таких, які виконують службу в організаційних одиницях, підпорядкованих відповідному міністрові з питань громадських фінансів.
12. Суб’єкт, який здійснює аналіз декларацій про майно надає до 30 жовтня щорічно раді повіту інформацію про:
1) особи, які не склали декларації або подали її після визначеного строку,
2) виявлені порушення в аналізованих деклараціях з їх описом і вказанням осіб, які склали неправильні декларації, 3) прийняті заходи з приводу встановлених порушень в аналізованих деклараціях.
13. Прем’єр-міністр своїм розпорядженням встановлює форму декларації депутата, а також зразок декларації члена правління повіту, особи, яка управляє і члена органу, що управляє юридичною особою повіту та особи, яка від імені старости видає адміністративні рішення, враховуючи заборону, визначену відносно цих осіб у положеннях закону від 21 серпня 1997 р. про обмеження ведення підприємницької діяльності особами, які виконують громадські функції (Вісник законів № 106, поз. 679, від 1998 р. № 113, поз. 715 і № 162, поз. 1126, від 1999 р. № 49, поз. 483, від 2000 р. № 26, поз. 306 та від 2002 р. № 113, поз. 984 і № 214, поз. 1806).
Стаття 25d.
1. Відомості про стан майна, які містяться в декларації, не становлять службової таємниці, з виключенням інформації про місце проживання особи, яка склала декларацію та місцезнаходження нерухомості.
2. Воєвода і голова ради повіту передають старості копії декларацій, які були їм подані.
3. Оприлюднені декларацією інформації доступні в Бюлетні громадської інформації, про який мова в законі від 6 вересня 2001 р. про доступ до громадської інформації (Вісник законів № 112, поз. 1198 та від 2002 р. № 153, поз.1271).
Стаття 25е.
1. Депутат, член правління повіту, секретар повіту, скарбник повіту, керівник організаційної одиниці повіту, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою повіту, а також особа, яка від імені старости видає адміністративні рішення зобов’язані скласти декларацію про підприємницьку діяльність чоловіка/дружини, батьків, нащадків прямої лінії, братів і сестер якщо ця діяльність відбувається на території повіту, в якому особа зобов’язана скласти декларацію виконує функцію або працює. Вони також зобов’язані скласти декларації про цивільноправні угоди, укладені їх чоловіком/дружиною, батьками, нащадками прямої лінії, братами і сестарми, якщо ці угоди укладені з органами повіту, організаційними одиницями повіту або юридичними особами повіту і не стосуються юридичних відносин, які сформовано на загально діючих принципах.
2.(22) Особа, про яку мова в частині 1, якої чоловік/дружина, батьки, нащадки прямої лінії, брати і сестри під час виконування функції або працевлаштування цієї особи працювали на території цього повіту в організаційній одиниці місцевого самоврядування, у спілці одиниць місцевого самоврядування чи розпочали працювати або заробляти на іншій підставі в торгових спілках, в яких щонайменше 50% паїв чи акцій розпоряджають одиниці місцевого самоврядування, вона зобов’язана на письмі поінформувати про це особу, якій складає декларацію. Обов’язок подання інформації поширюється також у випадку зміни посади чоловіка/дружини, батьків, нащадків прямої лінії, братів і сестер, працевлаштованих у суб’єктах, про яких мова у першому реченні.
3. Декларації, про які мова в частині 1, подаються упродовж 30 днів з дня вибору, призначення або працевлаштування, а у випадку підприємницької діяльності або укладення угоди, про яку мова в частині 1, під час виконування функції або під час працевлаштування – упродовж 30 днів від появи причини для її подання.
4. Подання декларації, про яку мова в частині 1, регулюють положення статті 25с частина 3.
5. Декларації, про які мова в частині 1, а також інформація, про яку мова в частині 2, регулюють відповідно положення статті 25с частини 6 і 8, але не надсилаються вони відповідному казначейському управлінню і не підлягають аналізу казначейським управлінням.
6. Декларації, про які мова в частині 1, а також інформація, про яку мова в частині 2, не становлять службової таємниці відповідно до положень статті 25d, з виключенням інформації про місце проживання осіб, яких вони стосуються.
Стаття 25f.
1. Неподання декларації у строк, встановлений статтею 25с частинами 4 і 5, про які мова у статті 25е частина 1 або інформації, про яку мова у статті 25е частина 2, строком, визначеим у статті 25е частина 3 особою: 1) депутата – призводить до втрати плати до часу подання декларації або інформації,
2) члена правління повіту, секретаря повіту, скарбника повіту, керівника організаційної одиниці повіту, особою, яка управляє і членом органу, що управляє юридичною особою повіту, а також особою, яка від імені старости видає адміністративні рішення – призводить до втрати плати за період від дня, в якому вони зобов’язані були подати декларацію або інформацію, до дня подання декларації або інформації.
2. Якщо член правління повіту, секретар повіту або скарбник повіту своєчасно не подадуть декларації про стан майна, декларацій, про які мова у статті 25е частина 1 або інформації, про яку мова у статті 25е частина 2, рада повіту відкликає їх шляхом ухвали не пізніше 30 днів від дня закінчення строку подання декларації або інформації.
3. Якщо керівник організаційної одиниці повіту, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою повіту, а також особа, яка від імені старости видає адміністративні рішення не подадуть у встановлений строк декларації про стан майна, декларацій, про які мова у статті 25е частина 1 або інформації, про яку мова у статті 25е частина 2, то відповідний орган їх відкликає або скасовує з ними трудову угоду не пізніше 30 днів від дня, в якому закінчився строк подання декларацій або інформації.
4. Відкликання і скасування трудової угоди порядком, установленим в частинах 2 і 3 рівнозначне розірванню трудової угоди на підставі параграфу 1 статті 52 пункт 1 Трудового кодексу.
Стаття 25g.
Подання в декларації неправдивої інформації або затаєння правди в декларації про стан майна, декларацій, про які мова у статті 25е частина 1 або інформації, про яку мова у статті 25е частина 2 тягне за собою відповідальність на підставі параграфу 1 статті 233 Кримінального кодексу.
Стаття 25h.
1. Член правління повіту, скарбник повіту, секретар повіту, керівник орагнізаційної одиниці повіту, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою повіту, а також особа, яка від імені старости видає адміністративні рішення під час виконування функції або перебування у трудових відносинах, а також упродовж 3 років після закінчення виконування функції або припинення трудової угоди не можуть прийняти будь-якої винагороди майнового характеру, безоплатно або за оплатою вартістю нижчою за її дійсну вартість від суб’єкта або суб’єкта від нього залежного, якщо, беручи участь у схваленні рішення індивідуального його дотичного, вони мали безпосередній вплив на його зміст.
2. Суб’єктом залежним, у розумінні частини 1 є суб’єкт, в якому:
1) підприємець має безпосередньо або посередньо більшість голосів у його органах, а також на підставі домовленостей з іншими спільниками та акціонерами,
2) підприємець має повноваження призначати або відкликати більшість членів органів залежного суб’єкта, що управляють,
3) більшість членів правління підприємця є одночасно членами правління або особами, які виконують керівні функції в суб’єкті.
3. Заборона, про яку мова в частині 1, не стосується придбання предмету або послуги, доступної в рамках громадської пропозиції, а також не стосується предметів традиційного користування з метою реклами і промоції та нагород у конкурсах художньої діяльності.
Стаття 26.
1. Правління повіту є виконавчим органом повіту.
2. До складу правління повіту входять староста як його голова, заступник старости та інші члени.
3. Членство в правлінні повіту не можна поєднувати з членством в органі самоврядування ґміни чи воєводства, або з роботою в урядовій адміністрації, а також з мандатом депутата чи сенатора Сейму. 4. На правління і членів правління відповідно поширюються положення частин 6 і 7 статті 21.
Стаття 27.
1. Рада повіту обирає старосту та, на його пропозицію, інших членів правління повіту в кількості від 3 до 5 осіб, в тому числі заступника старости, не пізніше 3 місяців з дня оголошення результатів виборів відповідним виборчим органом. Обрання проводиться абсолютною більшістю голосів законного складу ради шляхом таємного голосування.
2. Членами правління можуть бути обрані особи, які не входять в склад ради.
3. З членами правління, зазначеними в частині 2, виникають трудові відносини.
Стаття 28.
Правління повіту діє до дня обрання нового правління, із застереженнями частини 5 статті 29.
Стаття 29.
1. Якщо рада повіту не зможе обрати правління в строк, передбачений частиною 1 статті 27, вона підлягає розпуску в силу закону.
2. Інформація про розпуск ради повіту з причини, зазначеної в частині 1, негайно доводиться до відома населення воєводою загально прийнятим на території повіту способом, а також шляхом опублікування повідомлення про це в урядовому щоденнику воєводства.
3. (26) Після розпуску ради повіту з причини, зазначеної в частині 1, проводяться позачергові вибори. Вибори призначаються розпорядженням воєводи не пізніше 3 місяців з дня розпуску ради повіту.
4. Якщо рада повіту, яку було обрано відповідно до частини 3, не зможе обрати правління в строк, передбачений частиною 1 статті 27, вона підлягає розпуску в силу закону. Інформація про розпуск ради доводиться до відома населення в порядку, визначеному частиною 2.
5. (28) У випадку, передбаченому частиною 4, позачергові вибори не проводяться. До дня проведення виборів ради повіту на черговий строк, а також виборів правління повіту завдання і повноваження ради і правління передаються урядовому комісару, який призначається Прем’єр-міністром за поданням воєводи.
Стаття 30.
1. Рішення ради повіту з питання незатвердження звіту правління рівнозначне внесенню подання про відкликання правління, за винятком, коли після закінчення бюджетного року правління ґміни було відкликано з іншої причини.
2. Рада повіту розглядає питання про відкликання правління з причини, передбаченої в частині 1, на сесії, скликаній не раніше 14 днів від прийняття рішення про незатвердження звіту правління. Після ознайомлення з думками, про які йдеться в частині 3 статті 16, а також з рішенням регіональної рахункової палати щодо рішення ради повіту про незатвердження звіту рада повіту може відкликати правління більшістю не менш як 3/5 голосів від законного складу ради шляхом таємного голосування.
Стаття 31.
1. Рада повіту може відкликати правління чи окремих його членів з будь-якої іншої причини, якщо цього вимагає не менше 3/5 від законного складу ради. Подання має бути викладене в письмовій формі і містити обгрунтування відкликання.
2. Подання, зазначене в частині 1, підлягає розгляду ревізійною комісією.
3. Відкликання правління повіту чи окремих його членів, в тому числі старости і віцестарости, можливе, якщо за це проголосувало не менше 3/5 від законного складу ради шляхом таємного голосування. Голосування з питання відкликання рада повіту проводить після заслухання думки ревізійної комісії на наступній сесії після тої, на якій було внесено подання про відкликання, однак не раніше 1 місяця від внесення подання. Якщо подання про відкликання старости чи члена правління не набрало достатньої кількості голосів, наступне подання про відкликання може бути внесено не раніше 6 місяців від попереднього голосування.
4. В разі відкликання правління чи окремих його членів рада повіту обирає нове правління чи окремих членів на протязі 1 місяця в порядку, визначеному в частині 1 статті 27. У випадку необрання нового правління в строк 1 місяця, застосовуються правила статті 29.
5. В разі подання у відставку членом правління повіту рада приймає рішення про прийняття такого подання. Таке рішення прирівнюється до відкликання. Рішення про прийняття відставки приймається радою не пізніше 1 місяця з дня подання.
6. Неприйняття радою повіту рішення в строк, передбачений частиною 5, рівнозначне прийняттю відставки в день, що слідує за останнім днем місяця, в якому повинно бути прийняте рішення.
Стаття 32.
1. Правління повіту виконує рішення ради повіту і завдання повіту, передбачені законодавством.
2. До завдань правління повіту, зокрема, належить:
1) підготовка проектів рішень ради,
2) виконання рішень ради,
3) управління майном повіту,
4) виконання бюджету повіту,
5) прийняття на роботу і звільнення керівників організаційних одиниць повіту, з врахуванням правил частини 2 статті 36,
3. У здійсненні завдань правління повіту підпорядковується виключно раді повіту.
4. Внутрішня організація та розпорядок роботи визначаються статутом повіту.
Стаття 33.
Правління виконує завдання повіту з допомогою повітового староства, керівників повітових служб, інспекцій та охорони, а також керівників організаційних одиниць повіту, які разом утворюють спільну повітову адміністрацію.
Стаття 33а.
Організаційні одиниці, про які мова у частині 2, за виключенням організаційних одиниць поліції, є повітовими бюджетними одиницями відповідно до положень закону від 26 листопада 1998 р. про громадські фінанси (Відомість уряду № 155, поз. 1014, з пізнішими змінами).
Стаття 34.
1. Староста організує роботу правління повіту і повітового староства, керує поточними справами повіту та представляє повіт за його межами.
1а. Староста готує оперативний план захисту від повені та оголошує і відкликає готовність і тривогу захисту від повені.
1b. У разі запровадження стану стихійного лиха староста діє за правилами, визначеними окремими положеннями.
2. У невідкладних справах, пов’язаних із загрозою громадським інтересам, життю та здоров’ ю людей, а також у справах, які можуть спричинити значні матеріальні збитки, староста вчиняє необхідні дії, які належать до повноважень правління повіту. Це правило не поширюється на видання порядкових правил у випадку, передбаченому в частині 2 статті 42.
3. Дії, зазначені в частині 2, повинні бути затверджені на найближчому засіданні правління повіту.
Стаття 35.
1. Організація і правила функціонування повітового староства визначаються організаційним регламентом, який приймається радою повіту за поданням правління повіту.
2. Староста є керівником повітового староства, службовим начальником працівників староства і керівників організаційних одиниць повіту, а також начальником повітових служб, інспекцій та охорони.
3. Староста здійснює керівництво щодо повітових служб, інспекцій та охорони:
1) призначає і звільняє керівників цих утворень за погодженням з воєводою;
2) затверджує програми їх діяльності,
3) погоджує спільні дії цих утворень на території повіту,
4) в окремих випадках керує спільними діями цих утворень,
5) вмотивовано доручає здійснення контрольних функцій.
Стаття 36.
1. Організація і правила функціонування організаційних одиниць повіту визначаються організаційним регламентом, прийнятим правлінням повіту, з врахуванням правил частини 2.
2. Окремі умови та правила призначення, відкликання, а також прийняття на роботу і звільнення керівників та працівників повітових служб, інспекцій та охорони, а також організаційних одиниць повіту визначаються окремим законом.
3. Правове положення працівників повітового староства та організаційних одиниць повіту визначається окремим законом.
Стаття 37.
1. Рада повіту призначає і відкликає секретаря повіту та скарбника повіту за поданням старости.
2. Секретар і скарбник беруть участь в роботі правління повіту, а також можуть брати участь в засіданнях ради повіту та її комісій з правом дорадчого голосу.
Стаття 38.
1. Рішення з індивідуальних питань громадської адміністрації, віднесених до компетенції повіту, приймає староста, якщо окремими положеннями не передбачено прийняття подібних рішень правлінням повіту.
2. Староста може уповноважити віце-старосту, окремих членів правління повіту, працівників староства, повітових служб, інспекцій та охорони, а також керівників організаційних одиниць повіту приймати від його імені рішення, зазначені в частині 1.
3. Рішення, зазначені в частині 1, можуть бути оскаржені до апеляційної самоврядної колегії, якщо інше не передбачено окремими положеннями.
Стаття 39.
Прем’єр-міністр своїм розпорядженням затверджує інструкції з діловодства в органах повіту, встановлює правила і порядок ведення діловодства в повітових староствах з метою забезпечення однакового порядку створення, обліку і зберігання документів, а також їх захисту від пошкодження, знищення чи втрати.
Розділ 4
МІСЦЕВІ ПРАВОВІ АКТИ, ПРИЙНЯТІ НА РІВНІ ПОВІТУ.
Стаття 40.
1. На підставі і в межах повноважень, наданих законом, рада повіту приймає місцеві правові акти, які є обов’язковими для виконання на території повіту.
2. місцеві правові акти приймаються, зокрема, з питань:
1) що потребують врегулювання в статуті,
2) порядкових (стаття 41) ,
3) особливого порядку управління майном повіту,
4) правил і порядку користування повітовими об’єктами і та закладами громадського призначення.
Стаття 41.
1. З питань, не врегульованих окремими законами чи іншими загальнообов’язковими правилами, в особливо виправданих випадках, рада повіту може видавати повітові порядкові правила, якщо вони необхідні для захисту життя, здоров’я, майна громадян, охорони навколишнього природного середовища або для забезпечення громадського порядку, спокою та безпеки, якщо такі правила поширюються на територію більш як однієї ґміни.
2. Повітові порядкові правила, зазначені в частині 1, можуть передбачати, що їх порушення карається штрафом, розмір якого визначається в порядку і за правилами, передбаченими законодавством про правопорушення.
Стаття 42.
1. Місцеві правові акти на рівні повіту приймає рада повіту у формі рішення, якщо закон, який надає право видавати такі акти, не передбачає інше.
2. Повітові порядкові правила, передбачені статтею 41, в невідкладних випадках може видати правління.
3. Повітові порядкові правила, зазначені в частині 2, повинні бути затверджені на найближчій сесії ради. У разі неподання їх на затвердження чи відмови у їх затвердженні вони втрачають силу. Термін втрати обов’язкової сили визначається радою повіту.
Стаття 43.
1. Місцеві правові акти, з врахуванням правил частини 1 статті 44, публікуються в урядовому щоденнику воєводства.
2. Голова ради повіту підписує місцеві правові акти відразу ж після їх прийняття і подає їх для опублікування.
3. День випуску урядового щоденника воєводства вважається днем публікації місцевого правового акта.
4. Місцеві правові акти набувають чинності через 14 днів з дня їх опублікування, якщо інше не передбачено законом чи повітовими правилами.
Стаття 44.
1. Порядкові правила оприлюднюються в засобах масової інформації до їх опублікування шляхом подання оголошень чи загальноприйнятим на даній території способом. Правила частини 4 статті 43 не застосовуються. 2. Порядкові правила також повинні бути опубліковані в урядовому щоденнику воєводства
Стаття 45.
Повітове староство об’єднує місцеві правові акти, видані на території повіту, в збірник і створює умови його доступності.
Розділ 5
МАЙНО ПОВІТУ
Стаття 46.
1. Майном повіту є власність та інші майнові права, набуті повітом чи іншими повітовими юридичними особами.
2. Повітовими юридичними особами, крім повіту, є самоврядні організаційні одиниці, яким такий статус прямо надано законом, а також ті юридичні особи, які можуть бути створені на підставі окремих законів виключно повітом. 3. Повіт виступає суб’єктом цивільно-правових відносин і наділений правами та обов’язками щодо майна повіту, яке не належить іншим повітовим юридичним особам.
Стаття 47.
1. Набуття повітом майна настає:
1) на підставі окремого закону, за умови якщо воно не становить майна якої-небудь ґміни,
2) через передачу в зв’язку з утворенням чи зміною меж повіту в порядку, передбаченому статтею 3,
3) внаслідок прийняття від Фонду державного майна на підставі домовленості, за винятком майна, яке призначене для задоволення претензій, пов’язаних з проведенням націоналізації, і для реалізації програми загальної приватизації.
4) внаслідок вчинення інших юридичних дій,
5) в інших випадках, передбачених окремими законами.
2. Рада Міністрів своїм розпорядженням визначає:
1) порядок передачі державою майна з Фонду державного майна, з врахуванням потреб для виконання завдань повітів,
2) категорії майна, яке не підлягає передачі повітам і призначене для задоволення претензій, пов’язаних з проведенням націоналізації, і для реалізації програми загальної приватизації.
Стаття 48.
1. Від імені повіту заяву з майнових питань роблять два члени правління чи один член правління і особа, уповноважена правлінням.
2. Правління може уповноважити працівників староства, керівників повітових служб, інспекцій і охорони, а також організаційних одиниць повіту зробити заяву про волевиявлення, пов’язане із здійсненням поточної діяльності повіту.
3. Якщо юридичні дії можуть потягнути за собою виникнення майнових зобов’язань, для їх дійсності необхідна контрасигнація скарбника повіту чи уповноваженої ним особи.
4. Скарбник повіту, який відмовив у контрасигнації, повинен однак її здійснити за письмовим наказом старости з одночасним повідомленням про це раді повіту і регіональній рахунковій палаті.
Стаття 49.
Повіт не несе відповідальності за зобов’язаннями інших повітових юридичних осіб, якщо інше не передбачено окремим положенням. Інші повітові юридичні особи не несуть відповідальності за зобов’язаннями повіту.
Стаття 50.
Управління і охорона майна повіту повинні здійснюватися з особливою старанністю.
Розділ 6
ФІНАНСИ ПОВІТУ
Стаття 51.
1. Повіт самостійно здійснює фінансову діяльність на підставі бюджету повіту.
2. Бюджет повіту є фінансовим планом, який містить доходи і видатки повіту.
3. Бюджет повіту приймається радою повіту на календарний рік, який далі буде називатися бюджетним роком.
Стаття 52.
Закладення в бюджеті повіту витрат на визначені цілі не є підставою для виникнення зобов’язань перед третіми особами, а також претензій третіх осіб до повіту.
Стаття 53.
Рада повіту визначає порядок роботи над проектом рішення про бюджет, визначаючи зокрема:
1) обов’язки організаційних одиниць повіту, а також повітових служб, інспекцій, охорони щодо роботи над проектом бюджету повіту,
2) здійснювану радою обов’язкову деталізацію проекту, за умови, що ця деталізація не може бути меншою за встановлену в окремих нормах,
3) обов’язкові інформаційні матеріали, які правління повіту повинно подати раді повіту одночасно з поданням проекту рішення про бюджет,
4) обов’язкові строки виконання окремих завдань при роботі над проектом бюджету повіту.
Стаття 54.
1. Рішення про бюджет повіту повинно бути прийняте перед початком бюджетного року.
2. У разі неприйняття бюджету в строк, зазначений в частині 1, до часу прийняття бюджету радою повіту, але не пізніше 31 березня бюджетного року, підставою для операцій з бюджетними коштами є проект бюджету, поданий на розгляд ради повіту.
3. У разі неприйняття бюджету в строк, зазначений в частині 2, регіональна рахункова палата затверджує бюджет повіту не пізніше 30 квітня бюджетного року. До дня затвердження бюджету регіональною рахунковою палатою обрахунки, пов’язані із бюджетними коштами, здійснюються на основі проекту бюджету, зазначеного в частині 2.
4. У разі, коли доходи і видатки держави визначаються законом про попередній проект бюджету, рада повіту може прийняти рішення про попередній проект бюджету повіту на час чинності попереднього проекту бюджету держави.
5. Рішення про бюджет повіту чи рішення, зазначене в частині 4, староста вносить до регіональної рахункової палати на протязі 7 днів з дня його прийняття.
Стаття 55.
1. Опрацювання і подання для прийняття проекту бюджету повіту, а також ініціатива про внесення змін до цього бюджету, належать до виключної компетенції правління повіту.
2. Правління повіту готує і подає раді повіту не пізніше 15 листопада року, який передує бюджетному року:
1) (1) проект бюджету повіту, з врахуванням вимог закону про публічні фінанси від 26 листопада 1998 р.(Вісн. Зак. №. 155, поз. 1014), а також вказівок ради повіту, передбачених пунктами 1,2,4 статті 53,
2) інформаційні матеріали, передбачені пунктом 3 статті 53.
3. Без згоди правління повіту рада повіту не може внести в проект бюджету змін, які призводять до збільшення видатків без їх відповідного покриття в дохідній частині чи збільшення дохідної частини без одночасного визначення джерел цих доходів.
Стаття 56.
1. Доходами повіту є:
1) частки в податках, які становлять дохід держави, в розмірах, встановлених окремим законом,
2) субвенції з державного бюджету на завдання, які виконуються повітом,
3) цільові дотації з державного бюджету на завдання, які виконуються повітовими службами, інспекціями, охороною.
4) доходи повітових бюджетних одиниць, а також внески інших організаційних одиниць повіту,
5) доходи з майна повіту,
6) відсотки за безстрокове надання часток, дотацій і субвенцій, зазначених в пунктах 1 3.
2. Доходами повіту можуть бути:
1) вирівнювальна субвенція з державного бюджету.
2) цільові дотації з державного бюджету, які передаються для здійснення діяльності, передбаченої частиною 1 статті 7,
3) дотації з державних цільових фондів,
4) цільові дотації з державного бюджету для виконання завдань урядової адміністрації, які виконуються повітом на основі домовленості з органами урядової адміністрації,
5) цільові дотації з бюджету воєводства для виконання завдань органів самоврядування воєводства, які виконуються повітом на основі домовленості з воєводством,
6) спадок, запис, подарунок,
7) відсотки від фінансових коштів повіту, які знаходяться на банківських рахунках,
8) відсотки і дивіденди від внесеного капіталу,
9) інші надходження, отримані на підставі окремих норм.
3. Делегування повітові, відповідно до закону, нових завдань вимагає забезпечення фінансовими коштами, які необхідні для їх реалізації, у вигляді збільшення дохідної частини.
Стаття 57.
1. Субвенції для повітів призначаються відповідно до об’єктивних критеріїв, передбачених окремим законом. 2. Правила визначення квот субвенцій для повітів, а також їх розподілу між повітами встановлюються окремим законом.
Стаття 58.
Розмір квоти вирівнювальної субвенції, а також порядок і критерії її розподілу встановлюються окремим законом.
Стаття 59.
1. Різниця між доходами і видатками бюджету повіту становить профіцит або дефіцит бюджету повіту.
2. В рішенні про бюджет повіту зазначається призначення профіциту або джерела покриття дефіциту бюджету повіту.
3. Правила отримання органами повіту кредитів та позик для покриття дефіцитів, які виникають під час бюджетного року, чи на фінансування видатків, покриття яких не передбачено в запланованих річних доходах, встановлюються окремим законом.
4. Правила емісії повітових облігацій встановлюються окремим законом.
Стаття 60.
1. За правильне виконання бюджету повіту відповідальність несе правління повіту.
2. Правлінню повіту належить виключне право:
1) взяття зобов’язань, спрямованих на покриття видатків у квотах, встановлених в рішенні про бюджет, в межах повноважень, наділених радою повіту,
2) випуску цінних паперів в межах повноважень, наділених радою повіту,
3) здійснення видатків, передбачених бюджетом,
4) подання пропозицій про зміни в бюджеті повіту,
5) розпорядження резервами бюджету повіту,
6) блокування бюджетних коштів у випадках, передбачених законом.
Стаття 61.
Використання бюджетних коштів, які знаходяться в розпорядженні повіту, є відкритим. Відкритість полягає, зокрема, у:
1) відкритості дебатів при обговоренні бюджету,
2) опублікування рішення про бюджет та звітів про виконання бюджету повіту,
3) поданні для ознайомлення повного переліку квот цільових дотацій, виділених з бюджету повіту,
4) оприлюдненні звіту правління про здійснення діяльності, передбаченої пунктами 1 і 2 частини 2 статті 60.
Стаття 62.
(2) (виключено)
Стаття 63.
Розпорядження грошовими коштами повіту є відокремлене від їх касового виконання.
Стаття 64.
1. Контроль за фінансовою діяльністю повіту здійснює регіональна рахункова палата .
2. З дотриманням положень цього розділу, порядок прийняття бюджету та здійснення фінансової діяльності повіту визначаються окремим законом.
Розділ 7
СПІЛКИ, ОБ’ЄДНАННЯ І УГОДИ ПОВІТІВ.
Стаття 65.
1. З метою спільного виконання суспільних завдань, в тому числі прийняття рішень з індивідуальних питань в сфері громадської адміністрації, повіти можуть утворювати спілки з іншими повітами.
2. Рішення про створення спілки, входження до спілки, чи вихід із спілки приймають ради зацікавлених повітів.
3. Права та обов’язки ґмін, які входять у спілку, пов’язані з виконанням завдань, переданих спілці, переходять до спілки з дня оголошення статуту спілки.
4. До спілок повітів відповідно застосовується стаття 38.
Стаття 66.
1. Спілка виконує суспільні завдання від свого імені і на свою відповідальність.
2. Спілка наділена правосуб’єктністю.
Стаття 67.
1. Утворення спілки вимагає прийняття його статуту радами зацікавлених повітів абсолютною більшістю голосів законного складу ради повіту.
2. Статут спілки повинен визначати:
1) назву та місцезнаходження спілки,
2) учасників спілки та період, на який створюється спілка,
3) завдання спілки,
4) органи спілки, їх структуру, сферу та порядок діяльності,
5) правила використання об’єктів та засобів спілки,
6) правила участі у витратах спільної діяльності, прибутках та покритті збитків спілки,
7) правила вступу та виходу членів, а також принципи здійснення майнових розрахунків,
8) порядок ліквідації спілки,
9) порядок внесення змін до статуту,
10) інші положення, які визначають співпрацю.
Стаття 68.
1. Реєстр спілок веде міністр, відповідальний за справи суспільної адміністрації.
2. Спілка набуває прав юридичної особи після реєстрації, в день оприлюднення статуту.
3. Рішення про відмову у реєстрації є підставою для подачі скарги до адміністративного суду.
4. Міністр, відповідальний за справи суспільної адміністрації, своїм розпорядженням визначає правила і порядок ведення реєстру спілок повітів, а також оприлюднення статутів спілок.
Стаття 69.
1. Органом спілки, який приймає рішення і здійснює контроль, є збори спілки, звані в подальшому “збори”.
2. До складу зборів входять по два представники від повітів -учасників спілки. Правила представництва повіту в спілці визначає рада повіту.
Стаття 70.
1. Рішення зборів приймаються абсолютною більшістю голосів від статутної кількості членів зборів.
2. Член зборів має право подати обгрунтований письмовий протест на рішення зборів протягом 7 днів з дати прийняття рішення.
3. Внесення протесту зупиняє виконання рішення і вимагає повторного розгляду питання.
4. Протест не може бути заявлено на рішення, прийняте в результаті повторного розгляду питання.
Стаття 71.
1. Виконавчим органом спілки є правління.
2. Правління спілки обирається з числа членів зборів. Правління обирається та відкликається зборами спілки.
3. Якщо це передбачено статутом, допускається обрання членами правління осіб, які не є членами зборів, в кількості, що не перевищує 1/3 складу правління спілки.
Стаття 72.
1. До фінансової діяльності спілки повітів застосовуються відповідні положення про фінансову діяльність повіту.
2. Фінансовий план спілки схвалюється зборами спілки.
Стаття 73.
1. Повіти можуть на основі угоди доручати одній з них виконання визначених ними громадських завдань.
2. Якщо змістом угод, зазначених в частині 1, не врегульовано питання, для його вирішення застосовуються відповідні положення про спілки повітів.
Стаття 74.
Місто на правах повіту може створювати спілки і укладати комунальні угоди з ґмінами.
Стаття 75.
1. Повіти можуть створювати об’єднання, в тому числі з ґмінами. 2. До об’єднань, зазначених в частині 1, відповідно застосовується положення закону Закон про об’єднання від 7 квітня 1989 р.(Вісн. Зак. №. 20, поз. 104, за 1990 р. №. 14, поз.86, за 1996 р. №. 27, поз. 118 i за 1997 р. №. 121, поз. 769).
Розділ 8
НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПОВІТУ
Стаття 76.
1. Нагляд за діяльністю повіту здійснює Прем’єр-міністр та воєвода, а з фінансових питань -регіональна рахункова палата.
2. Наглядові органи мають право втручатися у діяльність повіту лише у випадках, передбачених законодавством.
3. Нагляд за спілкою повітів здійснює воєвода, на території якого розташовані органи спілки.
Стаття 77.
Нагляд за виконанням завдань повіту здійснюється згідно з чинним законодавством.
Стаття 78.
1. Староста зобов’язаний направити воєводі рішення ради протягом 7 днів з дня їх прийняття. Рішення органів повіту з питання видання порядкових положень (porzadkowych przepisow) підлягають негайній передачі.
2. Староста направляє регіональній рахунковій палаті за правилами, визначеними в частині 1, рішення про бюджет, рішення про затвердження чи незатвердження звіту правління та інші рішення, віднесені до сфери нагляду палати.
Стаття 79.
1. Рішення органу повіту, яке суперечить закону, вважається недійсним. Про недійсність рішення в цілому чи окремої його частини заявляє наглядовий орган не пізніше 30 днів з дня вручення йому рішення.
2. Наглядовий орган, розпочинаючи провадження у справі визнання рішення недійсним, може призупинити його виконання.
3. Рішення наглядового органу повинно містити фактичну та юридичну підстави, а також роз’яснення про можливість подачі скарги до адміністративного суду.
4. У випадку незначного порушення закону наглядовий орган не визнає рішення недійсним, обмежуючись зауваженням, що рішення прийняте з порушенням закону.
5. Застосовуються відповідні положення Кодексу про адміністративне провадження.
Стаття 80.
1. Якщо визнання недійсності поширюється на рішення про бюджет, то останній у частині визнання його недійсним не може виконуватися до часу вирішення справи в адміністративному суді. Відповідно застосовуються положення частин 2 і 3 статті 54.
2. У справах, зазначених в частині 1, адміністративний суд приймає рішення не пізніше як 30 днів з часу надходження справи до суду.
Стаття 81.
1. Після закінчення строку, вказаного в частині 1 статті 79, наглядовий орган не може самостійно визнати рішення органу повіту недійсним. У цьому випадку наглядовий орган може оскаржити рішення в адміністративному суді.
2. У випадку, зазначеному в частині 1, видача постанови про призупинення виконання рішення здійснюється судом.
Стаття 82.
1. Рішення не визнається недійсним після закінчення одного року з часу його прийняття, якщо не було порушено вимоги про обов’язковість направлення рішення в строк, визначений в частині 1 статті 78.
2. Якщо рішення не визнано недійсним з причини закінчення строку, вказаного в частині 1, а існують передумови для визнання недійсності, то заявляється про невідповідність рішення законодавству. Застосовуються відповідні положення Кодексу про адміністративне провадження щодо наслідків такої заяви.
Стаття 83.
1. У випадку грубого порушення радою повіту Конституції чи законів, Сейм, за поданням Прем’єр-міністра, може своїм рішенням розпустити раду повіту. Розпуск ради тягне за собою розпуск всіх органів повіту. Прем’єр-міністр, за поданням Міністра внутрішніх справ та адміністрації, призначає особу, яка на період до обрання нових органів ґміни виконує функції цих органів.
2. Якщо правління ґміни порушує Конституцію чи вчиняє неодноразові порушення законів, то воєвода звертається до ради повіту з проханням вжити відповідні заходи, а якщо таке звернення є безрезультатним -розпускає правління. На період до обрання нового правління функції правління виконує особа, призначена воєводою.
Стаття 84.
1. У випадку відсутності сподівань на швидке виправлення і продовження неналежного виконання громадських завдань органами повіту, Прем’єр-міністр може розпустити органи повіту і встановити комісарське правління строком до двох років, але не довше як до обрання правління радою наступного скликання.
2. Розпуск органів повіту та встановлення комісарського правління можливе після попереднього пред’явлення претензій органам повіту та вимоги про негайне представлення програми виправлення ситуації в повіті, а також після заслухання думки сеймику воєводства.
3. Урядового комісара призначає Прем’єр-міністр за поданням воєводи, кандидатура якого схвалюється сеймиком воєводства.
4. Урядовий комісар приймає виконання завдань та повноважень органів повіту.
Стаття 85.
1. Рішення наглядового органу, що стосуються повіту, в тому числі рішення, зазначені в частині 2 статті 83 і частині 1 статті 84, можуть бути оскаржені в адміністративному суді з приводу їх невідповідності законодавству протягом 30 днів від дати їх вручення.
2. Положення частини 1 поширюється відповідно на рішення, які стосуються органів спілок та угод повітів.
3. Подавати скаргу має право повіт або спілка повітів, повноваження, права та законні інтереси яких були порушені. Підставою подання скарги є рішення органу спілки повітів.
4. Для провадження у справах, зазначених в частинах 1 та 2, застосовуються відповідні положення про оскарження в адміністративному суді рішень в індивідуальних справах у сфері громадської адміністрації.
5. Рішення наглядових органів вступають в силу після закінчення строку подачі скарги або після дати від термінування чи анулювання скарги судом.
Стаття 85а.
Якщо відповідний орган повіту, всупереч обов’язку, що випливає з положень статті 190 частини 2 і 6 та статті 194 частини 1, про яку мова у статті 29 частина 6, а також статті 5 частини 2, 3 і 5 закону від 21 серпня 1997 р. про обмеження підприємницької діяльності особами, які виконують громадські функції, у сфері, яка відповідно стосується припинення повноважень манадата депутата, заміщення манадата депутата, відкликання з посади або розірвання трудової угоди з членом правління повіту, секретарем повіту, скарбником повіту, керівником організаційної одиниці повіту і особою, яка управляє або членом органу, що управляє юридичною особою повіту, не приймає рішення, не відкликає з посади або не скасовує трудової угоди, воєвода закликає орган повіту прийняти відповідний акт упродовж 30 днів.
Стаття 86.
Судове провадження, передбачене попередніми статтями, звільняється від сплати судового мита.
Стаття 87.
1. Особи, права та законні інтереси яких порушені рішенням, прийнятим органом повіту з питання, віднесеного до сфери громадської адміністрації, після безрезультатного звернення усунути порушення, мають право оскаржити рішення в адміністративному суді.
2. Положення частини 1 не застосовуються, якщо суд вже постановив рішення і відхилив скаргу у справі.
3. Скаргу на рішення, зазначене в частині 1, можна подати в адміністративний суд від власного імені або представляючи групу жителів повіту, які дадуть на це письмову згоду.
4. У справі звернення про усунення порушень застосовуються вимоги про строки вирішення справ в адміністративному провадженні.
Стаття 88.
1. Положення статті 87 застосовуються тоді, коли орган повіту не виконує дій, передбачених законом, або порушує права третіх осіб шляхом вчинення юридичних чи фактичних дій.
2. У випадках, зазначених в частині 1, адміністративний суд може доручити наглядовому органу вчинення необхідних дій на користь скаржника за рахунок та на ризик повіту.
Стаття 89.
Положення цього розділу не поширюються на індивідуальні рішення з питань, віднесених до сфери громадської адміністрації, які видаються органами повітів, а також спілками повітів. Інстанцій ний контроль у цій сфері та позаінстанцій ний нагляд і контроль, що здійснюються судом, встановлюються окремими положеннями.
Стаття 90.
Правила цього розділу застосовуються в рівній мірі до спілок і об’єднань, передбачених цим законом.
Стаття 90а.
На справи, про які мова в цьому розділі, не має поширення параграф 3 і 4 статті 52 закону від 30 серпня 2002 р.- Закон про провадження перед адміністративними судами (Відомість уряду № 153, поз. 1270).
Розділ 9
МІСТА НА ПРАВАХ ПОВІТУ
Стаття 91.
1. Містом на правах повіту визнається місто, яке нараховує понад 100.000 жителів, а також місто, яке перестало бути місцезнаходженням воєводи з 31 грудня 1998 р.
2. За поданням відповідної міської ради міста, яке перестало бути місцезнаходженням воєводи з 31 грудня 1998 р., Рада Міністрів відмовляє у наданні цьому місту статусу міста на правах повіту.
3. Рада Міністрів може:
1) відмовляти у наданні місту з чисельністю понад 100.000 жителів прав повіту, якщо надання таких прав могло б обмежити самоврядні громади, які входять в склад існуючого повіту, у їх доступі до громадських послуг на рівні повіту.
2) надавати, за поданням відповідної міської ради, місту з чисельністю менше, ніж 100.000 жителів, права повіту, якщо це місто має інфраструктуру, необхідну для виконання повітових завдань, а надання такого права не обмежує місцеві громади, які входять до складу існуючого повіту, у їх доступі до громадських послуг на рівні повіту.
4. Питання, зазначені в частині 3, Рада Міністрів розглядає після заслухання думки зацікавлених рад ґмін, ради повіту а також відповідного сеймику воєводства. Це не стосується першого поділу держави на повіти.
5. Кожний раз, коли в положеннях зазначається про повіт, слід також розуміти під цим місто на правах повіту.
Стаття 92.
1. Функції органів повіту в містах на правах повіту виконують:
1) рада міста,
2) президент міста.
2. Міста на правах повіту виконують завдання повіту за правилами, визначеними цим законом.
3. Назва, склад, кількість а також правила і порядок діяльності органів міста на правах повіту визначаються законом про територіальне самоврядування.
Розділ 10
Прикінцеве положення
Стаття 93.
Закон набирає чинності в строк і в порядку, які встановлені окремим законом, за винятком положень статті 3, яка набирає чинності в день опублікування закону.