ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

З великим сумом і невимовним жалем повідомляємо про передчасну смерть Голови нашої громадської організації «Інститут громадянського суспільства» і бійця 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Збройних Сил України Романа Анатолійовича Ткачука.

Його бойовий і життєвий шлях трагічно обірвався у Харківському шпиталі 1 березня 2026 року на 45-му році життя.

Роман народився 2 липня 1981 року у м. Хмельницький у сім’ї пана Анатолія і пані Марії Ткачуків. У 2003 році в київському виші юнак здобув вищу освіту за спеціальністю «правознавство», кваліфікація «юрист». З 2004 року був незмінним Головою Інституту громадянського суспільства. У 2006 році одружився з пані Ольгою, у пари народилося двоє прекрасних доньок – Софійка та Марійка.

Роман, як і його батько Анатолій Ткачук, увесь свій час та сили віддавав плідній громадській діяльності, реалізуючи і організовуючи силу-силенну проєктів. Вони стосувалися добробуту громад, децентралізаційної реформи, місцевого економічного розвитку, згуртованості та інших напрямів, що уможливили нашій Україні героїчно вистояти у перші тижні тотальної навали московської орди 2022 року і довести свою національну гідність перед усім світом!

Для нашої команди Роман Анатолійович був справжнім драйвером: він постійно надихав усіх до якісної та самовідданої праці. Він особисто виконував колосальний обсяг роботи, яка на перший погляд могла здаватися непомітною, але коли Роман пішов до лав ЗСУ, масштаб його щоденного внеску відразу став очевидним для кожного з нас. Завжди життєрадісний, із тонким гумором та вишуканим смаком — він вмів розрадити та підтримати у найскладніші моменти.

Не відрізняючись особливо міцним здоров’ям, Роман не став користатися цією нагодою чи іншими можливостями, а мужньо мобілізувався до Збройних Сил України. Службу сумлінно проходив разом із побратимами у м. Краматорську Донецької області.

Він вирізнявся великою любов’ю до рідного краю, зокрема Хмельниччини, досліджував її минувшину і як археолог-аматор у полях, і як історик-архівіст у сховищах, відшуковуючи унікальні артефакти і невідомі цінні документи, карти, герби, родоводи. Кмітливий розум, гострий зір, готовність до подорожей і пригод – це також про нього.

Роман Анатолійович назавжди залишиться у наших серцях і пам’яті як неймовірно чуйний, активний, діяльний, проникливий, завжди готовий прийти на допомогу, як чудовий батько доньок і люблячий чоловік.

Вічна пам’ять і слава Герою!

З глибокими співчуттями рідним і близьким, команда ГО «Інститут громадянського суспільства»