Про Короткі ланцюги постачання продуктів харчування (Short Food Supply Chains, SFSC)

Це адаптований для українського читача матеріал про Короткі ланцюги постачання продуктів харчування (Short Food Supply Chains, SFSC) підготовлений консорціумом організацій 5 країн в рамках проекту SFSC4SEC «Зміцнення продовольчої безпеки в Балтійському регіоні та Україні: шляхи розвитку місцевих ринків місцевих харчових продуктів (SFSC) як бізнес-починань»

Вступ

Чому про короткі ланцюги постачання зараз заговорили в різних країнах Європи? 

На це є різні причини, але ключовою є війна, яку розв’язала Росія проти України, яке принесла нові безпекові загрози в Європу і породила продуктову турбулентність по всьому світі.

Удари по продовольчих складах, птахофабриках та елеваторах в Україні, знищення великих  торговельних центрів та загроза ударів по ним під час торгівлі, спонукають українців та європейців шукати шляхи зменшення цих загроз та створення можливостей отримання харчових продуктів в умовах руйнування складських та логістичних можливостей.

Так виходить , що період бурхливого зростання великих мереж, які продають харчові продукти і занепад малих постачальників завершується, наступає період пошуку балансу між великими і малими, між зручним та захищеним, між тривалим зберіганням та свіжістю. 

Короткі ланцю постачання, це якраз про це.

Крім посилення стійкості харчового забезпечення мешканців міст, короткі ланцюги постачання продуктів харчування (Short Food Supply Chains, SFSC) просуваються урядами та громадянським суспільством в ЄС як інструмент розвитку сільських територій і засіб побудови більш інклюзивних, справедливих, здорових, життєстійких та стійких продовольчих систем. 

Проте не зважаючи на те, що  підтримку SFSC було включено до Плану Спільної аграрної політики (САП) на 2023–2027 роки, SFSC залишаються маргінальними на ринку. 

Тому в нових умовах, враховуючи досвід війни в Україні,  головний виклик в країнах ЄС сьогодні полягає в масштабуванні SFSC з точки зору ефективності та впливу, щоб вони стали мейнстрімом у продовольчій системі. 

Яким чином можна досягнути розвитку SFSC?

Передусім мова йде про відродження традиційного виробництва продуктів харчування в поєднанні з прямими продажами (на фермі, на традиційних відкритих ринках тощо) та застосування нових інструментів:

1) появі нових дистриб’юторських систем на основі ІТ (віртуальні фермерські ринки, онлайн-доставка, автоматизовані пункти видачі тощо);

2) розвитку організаційних інновацій на основі спільної роботи (підтримуване громадою сільське господарство, продовольчі кооперативи, міжсекторальне партнерство тощо).

Зміцнені та осучаснені SFSC можуть стати важливою частиною майбутньої європейської продовольчої системи, забезпечуючи при цьому високу якість, а також стійкі та життєздатні продукти харчування. 

SFSC також можуть зробити значний внесок у зміцнення регіональної економічної життєстійкості шляхом зменшення залежності від довгих міжнародних ланцюгів постачання та сприяння інтеграції місцевих виробників у місцеві ринки. 

Першим кроком у цьому процесі є розробка спільної концептуальної рамки, представленої у цьому документі. Метою було створення концептуальної рамки для визначення, картування та аналізу SFSC як бізнес-ініціатив для зміцнення продовольчої життєстійкості, що дозволить здійснювати взаємне навчання між країнами-партнерами. 

Короткі ланцюги постачання продуктів харчування – визначення

У визначенні ЄС короткий ланцюг постачання продуктів харчування (SFSC) — це ланцюг постачання за участю обмеженої кількості суб’єктів господарювання, які прагнуть до співпраці, місцевого економічного розвитку та підтримки тісних географічних і соціальних зв’язків між виробниками, переробниками та споживачами продуктів харчування (Регламент (ЄС) № 1305/2013). 

Хоча SFSC принципово менш складні, ніж традиційні ланцюги постачання, вони зазвичай створюються за участю різноманітних акторів. Координація багатьох суб’єктів виявилася складною задачею, що призводить до управлінських проблем. Ця складність є важливим підґрунтям для потреби в концептуальній рамці. 

Коментар: Якщо ви фермер, виростили помідори і здали на продаж у місцевий магазин – це є якраз короткий ланцюжок постачання. Якщо ви виростили помідори і продали заготівельнику, той продав їх на оптовий склад, з оптового постачальника малими партіями помідори розвезли між магазинами різних рітейлерів, логістика суттєво ускладнилась і ризики для споживача зросли.

SFSC — це парасольковий термін, що охоплює безліч форм. Деякі з них сягають корінням у доіндустріальну аграрну економіку (продукція з ферми, що продається на відкритих ринках у місті), тоді як новіші форми базуються на попиті з боку міських груп споживачів, часто за допомогою цифрових інструментів для маркетингу та каналів збуту. 

SFSC можна умовно розділити на 3 типи: 

• «Один до одного» (один виробник продає одному суб’єкту); 
• «Один до багатьох» (один виробник продає багатьом, наприклад, фермерські магазини); 
• «Багато до багатьох» (співпраця виробників, наприклад, асоціація фермерів, яка продає багатьом, наприклад, через місцеві ринки чи магазини). 

У всіх випадках спільними є такі виклики, як масштабованість, маркетинг, фінансові розрахунки, виставлення рахунків і логістика. 

Коментар: ключовими викликами для SFSC є ритмічність постачання та стабільність якості поставлених партій продукції. Тому ця система потребує максимальної довіри між постачальником та споживачем, яка формується передусім на основі репутації та традиції, а не юридичних відносин.

SFSC часто поєднують ринкові транзакції з елементами волонтерської роботи, підтримки громади та, за наявності, публічної чи інституційної допомоги, тим самим діючи у кількох вимірах продовольчої системи та впливаючи на них: 

• Економічний (діючий, ринково-орієнтований, масштабований); 

• Життєстійкість (різноманітність, інновації, самоорганізація); 

• Інституційний / врядування (зв’язок із політикою); 

• Вплив на сталий розвиток (економічний, екологічний, соціальний вплив). 

Обмеження для розвитку SFSC

Хоча основну проблему легко сформулювати — розвинути внутрішнє виробництво різних продовольчих товарів та створити можливості для всіх виробників, від малих до великих, отримати доступ до внутрішнього ринку — на практиці ситуація значно складніша. 

Крім того, різні місцеві та регіональні продовольчі ринки мають різні вихідні умови для кращого представництва місцевих виробників. Тому при оцінці спроможностей SFSC  важливо враховувати місцеві контексти. 

В Україні, та й у інших країнах Європи проблеми  SFSC можна узагальнити таким чином : 

1. Рітейлери та малі виробники втратили зв’язок. Для великих рітейлерів у великих торгових мережах передумовою доступу виробників/постачальників є великий обсяг продукції, однорідність та дотримання графіка поставок. Малі виробники не можуть виконати ці умови, і їхня продукція стає недоступною для місцевих споживачів через основний канал збуту. 

2. Сільське господарство спеціалізоване та відірване від місцевого попиту. Виробники основних продуктів харчування не завжди знаходяться у легкій доступності від великих та середніх міст. 

3. Брак інформаційних мереж, які легко з’єднують виробників із прямими споживачами. У багатьох районах виробники не мають ринку збуту для своєї продукції в той час, коли споживачі не мають можливості її купити. У цифровому світі малі виробники мають нові можливості для зниження транзакційних витрат та виходу на споживачів, але вони значною мірою залишаються виключеними з цих процесів. 

4. Місцева влада все ще недостатньо стурбована ризиками продовольчого забезпечення. Відсутність заходів щодо підтримки місцевих виробників та спрощення їхнього доступу до місцевих ринків виснажує спроможності малих виробників, що призводить до підвищеної вразливості в умовах логістичної кризи. Адміністративні процедури часто є більш складними та витратними для малих суб’єктів. 

5. Інвестиції в рішення для зростання SFSC є обмеженими. Більша частина інвестицій спрямовується на великомасштабні, промислові рішення для виробництва, логістики тощо. 

Як виявити діючі/потенційні SFSC у вашому регіоні чи місті? 

Виявлення SFSC в регіоні/місті є дуже важливим для подальшого розвитку стабільних систем постачання продуктів, для взаємного обміну та навчання між країнами та секторами. Вони підкреслюють подвійну цінність SFSC як незалежних бізнес-орієнтованих суб’єктів та як факторів забезпечення життєстійкості на місцевому рівні: 

1. SFSC Є ДІЮЧИМ, тобто транзакції між покупцями та продавцями відбуваються за участю не більше ніж 2 посередників. Виробники виготовляють продукти харчування, які сприяють місцевій наявності їжі та різноманітності раціону, і розташовані в межах розумної близькості до своєї цільової споживчої бази. 

2. SFSC Є РИНКОВО-ОРІЄНТОВАНИМ І ТОМУ МОЖЕ БУТИ СТАЛИМ, тобто працює на фінансово життєздатній основі, покриваючи витрати та забезпечуючи безперервність діяльності. Розвиток SFSC із чітким ринковим потенціалом також може братися до уваги. 

3. SFSC СПРИЯЄ АБО МАЄ ПОТЕНЦІАЛ СПРИЯТИ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ, тобто приносить різноманітність та гнучкість на місцевий ринок, тим самим зменшуючи залежність від кількох домінуючих гравців. 

4. SFSC ВПРОВАДЖУЄ ІННОВАЦІЇ, тобто здійснюються постійні зусилля щодо реагування на ринкові тренди, впровадження нових технологій та нових методів роботи, які демонструють адаптаційну спроможність у відповідь на ринкові зміни та зовнішні шоки. Особливо важливими є інформаційні мережі, які легко з’єднують виробників із їхніми прямими споживачами. Успішні зусилля з підтримки традиційних ланцюгів постачання, таких як відкриті ринки, також можуть бути актуальними. 

5. SFSC ПОВ’ЯЗАНИЙ ІЗ МІСЦЕВИМИ ОРГАНАМИ ВЛАДИ/ПОЛІТИКАМИ, тобто створив необхідні умови для функціонування у сприятливому або стимулюючому інституційному середовищі. 

6. SFSC ВПЛИВАЄ НА ЕКОНОМІКУ, ДОВКІЛЛЯ ТА СУСПІЛЬСТВО, тобто вигоди від діяльності не обмежуються отриманням фінансового прибутку безпосередніми учасниками, а й сприяють сталому розвитку, а також життєстійкій і справедливій місцевій продовольчій системі. 

7. МОДЕЛЬ SFSC Є МАСШТАБОВАНОЮ/РЕПЛІКОВАНОЮ, тобто існує модель для масштабування, яка демонструє потенціал для адаптації або реплікації в інших контекстах. За необхідності модель базується на кооперативних структурах врядування та принципах циркулярного управління ресурсами, що дозволяє розширювати кількість учасників, асортимент продукції, обсяги продажів та системний вплив. 

8. SFSC Є САМООРГАНІЗОВАНИМ, що означає, що адаптація та оновлення зумовлені перш за все внутрішніми учасниками та динамікою мережі, а не контролюються єдиним зовнішнім органом, хоча ланцюг може залишатися інтегрованим у місцеві ринки та підтримуватися громадою чи публічними ресурсами. SFSC повинен мати внутрішні механізми координації, які дозволяють адаптуватися та оновлюватися навіть у разі зміни зовнішніх умов. 

Замість підсумку:

Українськи територіальним громадам, передусім великих та середніх міст, а також сільським територіальним громадам, які є навколо таких міст варто звернути увагу на ідентифікацію діючих чи потенційних SFSC та встановлення робочих контактів з учасниками коротких ланцюгів постачання для з’ясування їх потреб та визначення можливої підтримки. В нинішніх умовах це дуже важливо для стабільного постачання харчових продуктів у міста.

Інститут громадянського суспільства може надати вам певну консультаційну та інформаційну підтримку у цій роботі, зокрема надати шаблони для збирання інформації, її узагальнення. Найцікавіший досвід стабільних коротких ланцюгів постачання буде описано, перекладено англійською для європейських ресурсів та можливого обміну досвідом.

Пишіть на адресу:  <powerreform@gmail.com>