Непричесані думки щодо законопроекту про місцевий референдум.

Написано та проголошено  на засіданні круглого столу: «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні.» 13.03.13.

Про процедуру:

Застереження перше – це чи не єдиний законопроект, який обговорюється уже багато років і ще не прийнятий. За останні три роки , якщо не помиляюсь 151 закон ухвалено протягом одного місяця від його реєстрації, з них близько 30 ухвалено протягом тижня від моменту реєстрації.

Застереження друге – законопроект дуже великий та детальний і зовні виглядає таки, що виписаний дуже ретельно.

Застереження третє – до законопроекту є багато висновків різних експертів та навіть міжнародних установ, зокрема Ради Європи, проте вони не адаптовані у текст проекту, тому навряд чи варто їх зараз повторювати, вони напевне будуть корисними при підготовці нової редакції проекту.

Застереження четверте, головне – що вирішить закон про референдум для територіальних громад в умовах, коли повноваження органів місцевого самоврядування все далі обмежуються, ресурси тануть, а караючий меч силових органів зростає?

Про філософію:

Попри те, дійсно закон уже варто приймати, розуміючи, що нічого суттєвого у розвиток місцевого самоврядування він не додасть. Замінити повноваження та ресурси право на референдум – неможливо!  Але, якщо зафіксоване право, то має бути визначено і процедуру його реалізації.

Враховуючи можливість пофілософствувати, сформулюємо питання, без відповіді на які не має значення, що написано у тексті закону. Адже для мене наприклад дуже важливим є оцінка ризиків від впровадження того чи того закону. Не нашкодь! Це принцип діяльності не тільки медика, а й законодавця.

1. Для чого потрібен закон про референдум?

З пояснювальної записки це виглядає так:

«Проект Закону України «Про місцевий референдум» (далі – проект Закону) підготовлено Міністерством юстиції на виконання пункту 170 Орієнтовного плану законопроектних робіт на 2008 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів  України від 26 березня 2008 року № 534.»

Якщо це мета, то Боже спаси нас від її досягнення. Закон ухвалюють, коли для цього є суспільна потреба, яка не може бути вирішена у інший спосіб, тому не виконання плану є метою, а врегулювання проблеми, причому врегулювання у спосіб, який не породжує нових проблем!

2. Чи є сьогодні нагальна потреба у референдумах, коли загальна тенденція в державі – згортання повноважень органів місцевого самоврядування, зменшення їх спроможності вирішувати питання місцевого значення?

3. Чи не станеться ситуація, коли в умовах неспроможності ОМС виконувати свої власні повноваження будуть «імперативні» рішення референдуму, які також не можна виконати через брак ресурсів?

4. Які можливі причини застосування референдуму, які при цьому з’являються ризики, і чи прораховані ці ризики у проекті закону? Як на мене таких причин може бути декілька і не всі вони благородні:

4.1. для ухвалення рішення в обхід обраних ОМС;

4.2. для дострокового припинення повноважень голови та ради (причини можуть бути, як чисто політичні, так і дійсно реальні – не працюють і не хочуть), але в умовах обрання голови відносною більшістю голосів чи не буде інструмент референдуму для усунення обраних голів?;

4.3. для скасування прийнятих ОМС рішень; (цікаво, що за проектом це можуть бути рішення і виконкому)

4.4. для прийняття, або свідоме відхилення, необхідних для громади рішень, коли рада не хоче сама приймати таке рішення з різних причин.

5. Чи потрібен консультативний референдум, якщо його рішення не обов’язкові? Навіщо такий дорогий інструмент, якщо можуть бути застосовані більш дешеві та простіші інструменти, наприклад – громадські слухання? Якщо ж рада хоче такий інструмент, то нехай приймає своє положення, навіщо тут закон?

Чи може консультативний референдум ініційовувати група громадян? Навряд чи. Для цього є місцева ініціатива.

Далі є купа юридичних проблем, починаючи від некоректного застосування терміну «учасник референдуму» до тих громадян, хто має право на голосування, але може й не користуватись цим правом, завершуючи нерозумінням , як працює референдум ний механізм у територіальних громадах, які складаються із декількох поселень.

Висновок: над законопроектом слід ретельно попрацювати. В нинішньому вигляді його ухвалення замість однієї проблеми: відсутності процедур для проведення референдуму, породить десятки проблем від його застосування. Комітету варто було б створити робочу групу із доопрацювання проекту, а експертам долучитись до процесу. Тоді можна сподіватись на результат.

А. Ткачук 14.03.13.